Ухвала суду № 22002561, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.Справа № 2а-6743/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. по справі№2а-6743/11/2070

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податквого повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова №0001261702 від 30.05.2011 року, яким йому донараховано податок на додану вартість у розмірі 26557,54 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6639,39 грн., на загальну суму 33196,93 грн. та № 0001271702 від 30.05.2011 року, яким йому донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 19918,16 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. по справі№2-а-6743/11/2070 позов ФОП ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача та позивача в судове засідання не прибули, були належним чином сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Окрім того, відповідач надав суду заяву, в якій просить розгляд справи відкласти. Колегія суддів не приймає доводів відповідача, оскільки ним в заяві не наведено підстав неможливості та поважності причин неприбуття представника в судове засідання, а також не надано доказів неможливості відповідача-субєкта владних повноважень, направити іншого представника в судове засідання.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників позивача та відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ФОП ОСОБА_1 пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію, а відтак набув правового статусу субєкта господарювання. Як платник податків, зборів (обовязкових платежів) обліковується ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, є платником податку на додану вартість. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Результати перевірки оформлені актом від 16.05.2011 р. за 1636/1702/НОМЕР_2.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова встановлено порушення позивачем ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.92 року в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб за 2010 рік на суму 19 918,16 грн., п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ФО-П ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 26 557,54 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки від 16.05.2011 р. за 1636/1702/НОМЕР_2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001261702 від 30.05.2011 року, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податок на додану вартість у розмірі 26557,54 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 6639,39 грн., на загальну суму 33196,93 грн. та № 0001271702 від 30.05.2011 року, яким ФОП ОСОБА_1 донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 19918,16 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнятих податкових повідомлень рішень за № 1636/1702/НОМЕР_2 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001261702 від 30.05.2011 року та № 0001271702 від 30.05.2011 року слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення сум за угодами з ТОВ "Промспец консалтинг", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Промспец консалтинг".

Крім того, в акті перевірки вказано і на цьому наполягає особа, яка подала апеляційну скаргу, що за результатами перевірки ТОВ "Промспец консалтинг" ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт про результати документальної планової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Промспец консалтинг» (код за ЄДРПОУ 37091549) з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року. Відповідно до висновків вказаного акту перевірки зазначається, що у ТОВ "Промспец консалтинг" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Зазначені операції ТОВ "Промспец консалтинг" та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ "Промспец консалтинг" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Також ДПІ зазначає, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та всі укладені правочині вважаються нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що обидва учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Оскільки операціям між позивачем і його контрагентом постачальником були видані належним чином оформлені податкові накладні, то судом зроблений висновок про відсутність в діях позивача порушень вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "Промспец Консалтинг" ґрунтується виключно на Акті документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промспец Консалтинг" з питань дотримання податкового законодавства за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р. від 10.03.2011р. № 349/23-03-05/37091549, складеного ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, господарська діяльність ТОВ "Промспец Консалтинг" безпосередньо відповідачем не досліджувалася.

При цьому, колегія суддів відзначає, що сам лише висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; відсутність обєктів оподаткування, які визначаються Законами України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ "Промспец Консалтинг", не має своїм наслідком нікчемності укладених цим субєктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. А доказів обізнаності позивача та ТОВ "Промспец Консалтинг" з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських звязків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку ДПІ до суду не подано.

Контролюючим органом не заперечується, що ТОВ "Промспец Консалтинг" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нікчемність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебував зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не прийняв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2010 року між ТОВ "Промспец консалтинг" (продавець) і ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 14, предметом якого відповідно до умов п. 1.1 є поставка автозапчастин, комплектуючих, авто масел та автоаксесуарів (а.с. 71-72).

TOB "Промспец Консалтинг" у III-IV кварталах 2010 року виписано накладні на придбання автозапчастин та моторної оливи ФОП ОСОБА_1 на суму 85250,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14208,33 грн., а саме: відповідно до податкової накладної від 01.09.2010 року №29, видаткової накладної від 01.09.2010 року №ПК 9-1-4 придбано автозапчастини та моторну оливу у TOB "Промспец Консалтинг" на загальну суму 48632,44 грн., в т.ч. ПДВ - 8105,41 грн., сума без ПДВ - 40527,05 грн.; відповідно до податкової накладної від 01.10.2010 року №761, видаткової накладної від 01.10.2010 року №ПК 10-1-15 придбано автозапчастини та моторну оливу у TOB "Промспец Консалтинг" на загальну суму 23992,08 грн., в т.ч. ПДВ - 3998,68 грн., сума без ПДВ - 19993,40 грн.; відповідно до податкової накладної від 02.11.2010 року №1224, видаткової накладної від 02.11.2010 року №ПК 11-2-9 придбано автозапчастини та моторну оливу у TOB "Промспец Консалтинг" на загальну суму 32119,96 грн., в т.ч. ПДВ - 5353,33 грн., сума без ПДВ - 26766,65 грн.; відповідно до податкової накладної від 01.12.2010 року №2094, видаткової накладної від 01.12.2010 року №ПК 12-1-4 придбано автозапчастини та моторну оливу у TOB "Промспец Консалтинг" на загальну суму 22171,87 грн., в т.ч. ПДВ - 3695,31 грн., сума без ПДВ - 18476,55 грн.; відповідно до податкової накладної від 21.12.2010 року №2740, видаткової накладної від 21.12.2010 року №ПК 12-21-1 придбано автозапчастини та моторну оливу у TOB "Промспец Консалтинг" на загальну суму 32428,85 грн., в т.ч. ПДВ - 5404,81 грн., сума без ПДВ - 27024,05 грн.

У звязку з придбанням товару, визначеному у Договорі купівлі-продажу № 14 від 01 вересня 2010 року, ФОП ОСОБА_1 було сплачено його вартість, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 97-109).

Придбаний у TOB "Промспец Консалтинг" товар був перевезений на адресу ФОП ОСОБА_1, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 141-145).

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладена між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах угода в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Вимоги, встановлені п.1 - 3; 5; 6 ст.203 Цивільного кодексу Україні, при укладенні договору комісії № 6-к/в від 23.09.2010 року виконані позивачем і контрагентом в повному обсязі.

Виходячи із вищевикпаденого, слідує, що Договір купівлі -продажу № 14 від 01.09.2010 року, який був вчинений між позивачем та TOB "Промспец Консалтинг" та підтверджений відповідними документами, є правомірним і відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та TOB "Промспец Консалтинг" договору, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним закон з питань оподаткування фізичних осіб субєктів господарської діяльності.

Відповідно до статті 13 зазначеного Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, витрати на придбання товару у ТОВ «Промспец Консалтінг», понесені ФО-П ОСОБА_1 мають відношення до його підприємницької діяльності яка розпочалася з 1996 року, а тому донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є безпідставним.

Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. по справі№2а-6743/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Тацій Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2011 р.