Ухвала суду № 22002507, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1870/2259/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від24.05.2011р. по справі№2а-1870/2259/11

за позовом Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс"

до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправними а скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" (далі позивач, СП у формі ТОВ "Техносервіс") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Глухівська МДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000121531 на суму 177 грн. 35 коп. від 04.04.2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від24.05.2011р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000121531 на суму 177 грн. 35 коп. від 04.04.2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 87 Податкового кодексу України, ст. ст.15,30,93 Земельного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що службовими особами Глухівської МДПІ проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість СП TOB 'Техносервіс" за період з 30.09.2010 року по 24.03.2011року (а.с.6).

За підсумками перевірки складено акт від 28.03.2011 року 3428/15-21113435(а.с.6).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.04.2011року № 0000121531, яким СП ТОВ "Техносервіс" визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 177 грн. 35 коп. (а.с.7).

З акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платником податку несвоєчасно сплачений податок на додану вартість, а саме: згідно декларації №9003840300 від 17.09.2010р. узгоджене податкове зобов'язання складає 949грн., граничний термін сплати - 30.09.2010року, фактично сплачено платіжним дорученням №41 від 24.03.2011 року в сумі 786,68грн., кількість днів затримки складає 175; згідно декларації №9004423130 від 19.10.2010р. узгоджене податкове зобов'язання складає 1099грн., граничний термін сплати - 01.11.2010 року, фактично сплачено платіжним дорученням №41 від 24.03.2011 року в сумі 100,07грн. кількість днів затримки складає 143 (а.с.6).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010року була подана позивачем 17.09.2010року, тобто протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 949грн. (а.с.8-9).

Платіжним дорученням №36 від 29.09.2010року податкове зобов'язання в сумі 950грн. було повністю сплачено у встановлений законом строк із зазначенням призначення платежу - ПДВ за серпень 2010 року (а.с.12).

Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010року була подана позивачем 19.10.2010року, тобто також протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду складає 1099грн. (/а.с. 10-11).

Платіжним дорученням №37 від 26.10.2010 року податкове зобов'язання в сумі 1100грн. було повністю сплачено у встановлений законом строк із зазначенням призначення платежу - ПДВ за вересень 2010 року (а.с.12/.

Отже, позивачем своєчасно бути подані до Глухівської МДШ податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, а також в повному обсязі сплачений податок на додану вартість за вказаний період.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Згідно пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до п. 6 статті 7 Закону України “ Про Національний банк України ” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Згідно п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “ Призначення платежу ” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобовязань чи податкового боргу.

Посилання представника відповідача на ст. 87 Податкового кодексу України, якою зазначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відносини, щодо сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість виникли в 2010 році.

Таким чином, на час виникнення зазначених відносин діяв Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, а не Податковий кодекс України, який набрав чинності лише з 01.01.2011 року.

Таким чином, доводи відповідача про необхідність застосування ст. 87 Податкового кодексу України до зазначених правовідносин є безпідставними.

Згідно статті 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнуто всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”.

Законом України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У зазначених випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України “ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

З наданих позивачем платіжних доручень, розрахунків частини податку на додану вартість, що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України вбачається своєчасність та повнота сплати Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносервіс" податкових зобовязань з податку на додану вартість, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Отже, висновки складених відповідачем вищезазначеного акту перевірки та податкового повідомлення-рішення про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від24.05.2011р. по справі№2а-1870/2259/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2011 р.