Постанова № 22002393, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р. Справа № 2а-16573/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

<за участю секретаря судового засідання ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011р. по справі№2а-16573/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінта" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова <Текст >третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Проф-строй» <за участю ><Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова від 15.12.2010 року №0002952330/0 в частині визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 421958,67 грн., у тому числі основного платежу 281305,78 грн., штрафних санкцій 140652,89 грн. В обґрунтування зазначав про наявність достатніх підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Проф-строй» щодо монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій будівлі № 55 по вул. Червоноармійська, 55, м. Київ. Стверджуючи про реальність таких операцій, надав суду платіжні доручення податкові накладні, акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, податкову декларацію за січень 2010 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, висновок щодо готовності об"єкту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінта" задоволено у повному обсязі: визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова від 15.12.2010 року № 0002952330/0 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2010 року у сумі 281305,78 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 140652,89 грн.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про наявність порушень підприємством п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п. 7.3 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовило вищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 281305,78 грн. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, стверджуючи про правомірність сформованого податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Проф-Строй".

Справа слухається в порядку письмового провадження, з огляду на вимоги ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дійшла до висновку про наявність підстав для скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної виїзної перевірки товариства обмеженою відповідальністю «Грінта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавств за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року було складено акт від 01.12.2010 року №3256/23-304/32674708, у висновках якого стверджувалось про порушення п.4.1 ст.4 п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які зумовили донарахування ПДВ на суму 359 513,00 грн., в т.ч. у жовтні 2008 року на суму 27 117 грн., грудні 2008 року - 1 679 грн., лютому 2009 року - 9 030 грн., березні 2009 року 12 157 грн. квітні 2009 року - 28 224 грн., січні 2010 року - 281 306 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією Ленінському районі міста Харкова 15.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002952330/0 про визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 539269.5 грн., у тому числі основного платежу - 359513,00 грн., штрафних санкцій - 179756,50 грн.

Перевіряючи правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ на суму 281305,78 грн. за січень 2010 року, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для здійснення такого донарахування податку, з чим не погоджується колегія суддів, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податку лише у разі дійсної (реальної) наявності придбаного товару (послуги) для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку позивача у справі виданої йому продавцем товару податкової накладної та видаткової накладної, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для формування податкового кредиту.

Дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач, є обовязковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. Адже, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ДПІ виходила з безтоварності операцій, оскільки позивач не надав докази фактичного отримання товару (послуг), його транспортування, подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із сутності заперечень проти позову, суд, керуючись ч. 4 та ч. 5 ст. 11 КАС України, з власної ініціативи витребував докази, які підтверджують або спростовують ці обставини (щодо дійсності відомостей, наведених у податкових накладних). Тобто, створив сторонам у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Проте, на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 року щодо підтвердження реальності скоєних господарських операцій з ТОВ «Проф-Строй» позивачем нових доказів до суду апеляційної інстанції надано не було.

В ході розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги серед матеріалів справи було виявлено та досліджено наступні докази реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Проф-Строй", надані позивачем до суду першої інстанції.

Згідно договору №20.10.161 від 20.10.2009 року про виконання підрядних робот ТОВ «Проф-Строй» взяло на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій на адміністративній будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 55, а ТОВ «Грінта» зобов'язувалось прийняти виконані роботи та оплатити їх.

До зазначеного договору сторонами 20.10.2009 року було підписано кошторис №1-1, копія якого міститься теж у матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов договору щодо перерахування позивачем ТОВ «Проф-Строй» авансу у розмірі 50890 грн. було надане платіжне доручення №228 від 30.12.2009 року.

Незважаючи на часткову сплату вартості послуг позивачу ТОВ "Проф-Строй" була виписана податкова накладна від 30.12.2009 року №1429 на суму 350890 грн., в тому числі ПДВ 58481,67 грн.

Фактичне виконання робіт було задокументовано січнем 2010 року, про що свідчать надані позивачем акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Також, у січні 2010 року від ТОВ «Проф-Строй» позивач отримав податкові накладні від 15.01.2010 року на суму 807114,18 грн. (в т.ч. ПДВ 134519,03 грн.), №408 від 29.01.2010 року на суму 880720,51 грн. (в т.ч. ПДВ 146786,75 грн.), які були включені ним до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року та враховані при обчислені податкових зобов'язань з ПДВ, з відображенням у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року.

Факт виконання робіт на думку позивача підтверджується наданим висновком щодо готовності об'єкта від 02.03.2011 року (в тому числі щодо монтажу алюмінієвих вітражних конструкцій на адміністративній будівлі за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 55).

Колегія суддів вважає, що перелічені докази вчинення позивачем провочину з ТОВ "Проф-Строй" є дійсно необхідними для підтвердження реальності його виконання, проте не є вичерпними та достатніми для доведення суду їх переконливості щодо дійсного постачання товару та виконання робіт саме ТОВ "Проф-Строй", на підставі податкової накладної якого було сформовано спірну суму податкового кредиту.

Дійсно, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна, яка видається платник податку, який поставляє товари (послуги), є підставою для нарахування податкового кредиту. Проте, без фактичної наявності товару (послуги) формування податкового кредиту є неправомірним, незважаючи на наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, про що зазначалося вище.

В даному випадку податковий орган звертає увагу на те, що за наявною інформацією у ТОВ "Проф-Строй" не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, власних або орендованих земельних ділянок, інше), достатньої кількості персоналу, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій. За ствердженням відповідача таке підприємство є "податковою ямою", податкових зобов"язань перед бюджетом не виконує.

За таких обставин суду першої інстанції слід було більш всебічно дослідити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Проф-Строй". Зокрема, звертає на себе увагу та обставина, що ні позивач (юридчна адреса у м. Харкові), ні його контрагент (юридична адреса у м. Миколаєві) не знаходяться територіально у м. Києві, де мали проводитись роботи по засклінню фасаду адміністративного будинку. Відповідно є достатньо підстав вважати, що виконання робіт безпосередньо пов"язане з витратами на перевезення чи то матеріалів, чи трудових ресурсів, проте відповідних доказів таких витрат позивачем не надано.

Відповідно до умов п. 4.1.5 укладеного договору підряду №20.10.161 від 20.10.2009 року ТОВ "Проф-Строй" зобов"язувалось виконати роботи у відповідності до наданих проектно-кошторисної документації, яка затверджується ТОВ "Грінта". Розроблення проектної документації, згідно умов 4.1.8 договору, належало до обов"язків ТОВ "Проф-Строй". Разом з тим, незважаючи на вимогу суду, позивачем на підтвердження реальності виконаних робіт не було надано жодного документа з проектної документації, на підставі якої ТОВ "Проф-Строй" здійснювало будівельно-монтажні роботи.

Крім того, матеріали справи містять договір № 10.06.20 від 10.06.2009 року, укладений між ТОВ "Грінта" та ТОВ "Будівельна інвестиційна компанія ТМ" щодо виконання позивачем заскління фасаду тієї ж адміністративної будівлі (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55) на загальну суму 8119619 грн.

Тобто, виконання робіт по засклінню такої будівлі задокументовано за двома товариствами: ТОВ "Грінта" та ТОВ "Проф-Строй", про що зазначається у висновку щодо готовності об"єкта від 02.03.2010 року, складеного ТОВ "Зерингер Систем Технолоджи". Зазначені обставини додатково зумовлюють необхідність надання позивачем належних доказів розмежування здійснення таких робіт окремо ТОВ "Грінта" та окремо ТОВ "Проф-Строй", щоб спростувати доводи податкового органу про безтоварний характер взаємовідносин з ТОВ "Проф-Строй" (виключно задля зменшення податкового тиску шляхом штучного формування податкового кредиту). При цьому слід зауважити, що предметом спору по цій справі не є фактична наявність виконаних у повному обсязі робіт по засклінню адміністративної будівлі у м. Києві по вул. Червоноармійській, 55, а факт виконання таких робіт у певному обсязі саме ТОВ "Проф-Строй", на підставі податкової накладної якого позивачем було сформовано спірну суму податкового кредиту.

З наявних у справі доказів не вбачається фактичне виконання будівельно-монтажних робіт по засклінню адміністративної будівлі у м. Києві по вул. Червоноармійській, 55 у обсягах 1900 кв.м. саме ТОВ "Проф-Строй", як це передбачено договором № 20.10.161 від 20.10.2009 року. Виконання зазначеного обсягу робіт було можливе також за рахунок та силами позивача відповідно до договору № 10.06.20 від 10.06.2009 року, укладеного між ТОВ "Грінта" та ТОВ "Будівельна інвестиційна компанія ТМ".

Той факт, що ТОВ «Грінта» та ТОВ «Проф-Строй» знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мають ліцензії на право здійснення будівельних робіт та свідоцтва платників ПДВ, не має правового значення для вирішення питання правомірності формування податкового кредиту за безтоварними господарськими операціями.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність у справі достатніх доказів на підтвердження правомірності заявлених вимог, оскільки немає належних підтверджень дійсного виконання будівельно-монтажних робіт по засклінню фасаду будинку № 55 по вул. Червоноармійській м. Києва саме ТОВ "Проф-Строй".

Враховуючи вищевикладене, є обгрунтованими доводи поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011р. по справі№2а-16573/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінта" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >