Ухвала суду № 22001953, 13.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 р.Справа № 2а-6324/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник позивача: Лазуренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-6324/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Формула" <Список ><Текст >

до Кременчуцькоїї обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст >треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмаш лімітед", Товариство з обмеженою відповідальністю "Росукрсплав", Приватне підприємство "Інко-Фрахт" <за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області№ 0001272301/0/975 від 30.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 136 137 грн. (основний платіж 90758 грн., та штрафні санкції 45379 грн.) та № 0001302301/0/976 від 30.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138779 грн. (основний платіж 92519 грн. та штрафні санкції 42 620 грн.).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2011 року позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій стверджував про правомірність здійснених нарахувань податкових зобов"язань позивача, оскільки у його контрагентів відсутні трудові ресурси та основні фонди для виконання спірних операцій, а в бухгалтерських документах позивача містяться недоліки, які підтверджують безтоварність спірних операцій.

Позивач заперечує проти вимог та доводів поданої апеляційної скарги, зазначаючи про законнцість та обгрунтованість прийнятого судового рішення.

Треті особи, своїх предствників в судове засідання не направили, що не є перепоною для слухання справи, з огляду на вимоги ст. 128 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши зібрані у справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Кременчуцькою обґєднаною державною податковою інспекцією перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Формула» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року, було складено акт № 933/23 209/33733465 від 18.03.2010 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем:

- п.п. 5.2.1. п. 5.2, п. 5.1., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1, п.п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов"язання з податку на прибуток на суму 90758 грн.;

- п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов"язання з податку на додану вартість на суму 92519 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0001272301/0/975 від 30.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 136 137 грн. (основний платіж 90758 грн., та штрафні санкції 45379 грн.) та № 0001302301/0/976 від 30.03.2010 року про визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 138779 грн. (основний платіж 92519 грн. та штрафні санкції 42 620 грн.).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що висновки податкового органу про заниження ТОВ «ТД «Формула» податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 90758 грн. та податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 92519 грн. є необгрунтованими, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (абз.1 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз.3 п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7).

За змістом п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з тим, надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою лише в тому випадку, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

За змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 ст. 5 повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи повязані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, податковий орган, який є субєктом владних повноважень, не подав до суду фактичних даних, які б свідчили про відсутність реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Доводи апелянта щодо нікчемності правочинів по придбанню товару у ТОВ "Техмаш лімітед" на загальну суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333,33 грн. та ТОВ «Росукрсплав ЛТД» на загальну суму 120 640 грн., в т.ч. ПДВ 20106,67 грн., у ПП «Інко Фрахт» на загальну суму 115 000 грн., в т.ч. ПДВ 19166,67 грн., зводились до того, що чисельність працюючих на таких підприємствах складає 1 особа, розрахунок збору з власників транспортних засобів таким контрагентом не подавався, основні засоби у нього відсутні, договір та рахунокфактура відсутні; у видатковій накладній відсутній код ЄДРПОУ, а також відомості про те, через кого був отриманий товар; товарнотранспортні накладні відсутні; факт поставки товару по ланцюгу постачальників не підтверджується.

В свою чергу позивачем надано суду достатній об"єм доказового матеріалу, який свідчить про дійсне виконання таких правочинів. Зокрема, матеріалами справи підтверджується той факт, що на момент здійснення спірних операцій операцій з позивачем ТОВ «Техмаш лімітед», ТОВ «Росукрсплав ЛТД», ПП «Інко Фрахт» були зареєстровані в установленому законом порядку, мали статус платників ПДВ.

Ствердження апелянта про визнання ПП "Інко-фрахт" банкрутом не є належним доказом нікчемності здійснених з ним правочинів, оскільки провадження у справі про банкрутство контрагента було порушене Господарським судом Дніпропетровської області лише 17.11.2009 року, а господарські операції були здійснені позивачем у березні 2009 року.

Висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій не базуються на відповідних актах перевірки діяльності контрагентів позивача, а грунтуються виключно на припущеннях щодо неможливості здійснення таких операцій контрагентами через відсутність у них необхідних умов для цього.

При цьому слід відмітити, що відповідач не надав суду доказів несплати контрагентами позивача за сумнівними господарськими операціями податкових зобов"язань. Навпаки, як вбачається з наданих відповідачем повідомлень та листів щодо зміни місцезнаходження ТОВ «Техмаш лімітед», ТОВ «Росукрсплав ЛТД» після здійснення спірних господарських операцій з позивачем, факту несплати податків за такими контрагентами не було виявлено.

В свою чергу позивачем на підтвердження реальності виконання господарських операцій надані податкові та видаткові накладні, договори, рахунки та банківські виписки про здійснення розрахунків у повному обсязі безготівковим шляхом, журнал виписаних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Зазначення відповідачем у акті перевірки про відсутність деяких первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій не є беззаперечним доказом такого факту, з огляду на відсутність підпису позивача у акті перевірки та надані ним заперечення до цього акту, до якого відразу були залучені зазначені документи (договори та рахунки фактури, накладні).

Крім того, позивачем надані документальні підтвердження подальшої реалізації придбаних у таких контрагентів товарів КП «Кремінь» та ПП ВТФ «Стехагро», керівник якого в ході допиту в якості свідка у суді апеляційної інстанції підтвердив дійсність таких операцій.

Відповідач не заперечує, що за наслідками реалізації придбаних у контрагентів товарів ТОВ «ТД «Формула» мало економічну вигоду та за правильно сформованим валовим доходом позивачем було здійснено відповідні нарахування податкових зобов"язань.

Посилання податкового органу на порушення при оформлені видаткових накладних (відсутність коду ЄДРПОУ та відомостей про те, через кого був отриманий товар від позивача) не є підставою для висновку про відсутність реального характеру господарської операції за наявності всіх інших первинних документів, що підтверджують здійснення цих операцій.

Щодо відсутності товарнотранспортних накладних, передбачених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні". Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що їх наявність не є обов"язковою умовою для відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, як і відсутність їх не є підставою для не включення сум за операціями поставок товарів до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

Позивач наполягав на тому, що транспортування товару здійснювалось силами контрагентів, що відповідає умовам укладених договорів. Фактична ж наявність складських приміщень, де зберігався товар до моменту реалізації, підтверджується наявним у матеріалах справи копією договору оренди частини складу загальною площею 75 кв.м. для саме для збереження консервованої молочної продукції. Щодо придбаного у ПП "Інко-фрахт" бензину, позивач надав документи його подальшого перепродажу з вигодою для себе, пояснюючи відсутність факту збереження такого товару його постанням відразу покупцю. Відповідні твердження позивача узгоджуються з встановленими обставинами справи та не спростовані відповідачем.

Укладені позивачем правочини не суперечать вимогам діючого законодавства, відповідно є чинними в силу презумпції їх правомірності, зважаючи на відсутність будь-яких рішень судових органів щодо їх недійсності.

Зважаючи на встановлені обставини справи, є необгрунтованим висновок Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції про нікчемність правочинів з ТОВ «Техмаш лімітед», ТОВ «Росукрсплав ЛТД» та ПП «Інко Фрахт».

Щодо обставин формування позивачем податкового кредиту з врахуванням сум, сплачених за кондитерські вироби ТОВ «Кафе «Романтика» в сумі 1419 грн. за грудень 2007 року та 675 грн. за лютий 2008 року, а також суму сплачену за молоко згущене ЗАТ «Первомайський МКК» за листопад 2009 року в розмірі 17818 грн.

Обгрунтовуючи правомірність своїх дій, податковий орган стверджував про наявність недоліків податкових накладних, а саме: відсутність підпису особи, яка склала накладну (ТОВ «Кафе «Романтика») та відсутність печатки (ЗАТ «Первомайський МКК»).

Разом з тим, матеріали справи містять податкові накладні, видані ТОВ «Кафе «Романтика»: № 873 від 04.12.2007 року на суму ПДВ 531,45 грн., № 938 від 29.12.2007 року на суму ПДВ 887,28 грн., № 81 від 05.02.2008 року на суму ПДВ 497,14 грн., ЗАТ «Первомайський МКК» № 25032 від 27.10.2009 року на суму ПДВ 17817,6 грн., які містять всі необхідні чіткі реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зазначені накладні разом з письмовими запереченнями на акт перевірки були направлені позивачем до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції, що підтверджує обгрунтованість доводів позивача про факт їх існування і на момент проведення перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права при вирішенні позовних вимог. Доводи поданої відповідачем апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2011р. по справі№2а-6324/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.10.2011 р.