Ухвала суду № 22001936, 11.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р.Справа № 2а-4845/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-4845/11/2070

за позовом Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" (далі-ДП "Дублянський спиртовой завод"), звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 0000102300 від 22.04.2011 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - 81579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20395 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2-а-4845/11/2070 позов ДП "Дублянський спиртовой завод" задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ДП "Дублянський спиртовой завод" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації та отримало свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, має свідоцтво платника ПДВ. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

15.04.2011 року ДПІ у Краснокутському районі, згідно із п.75.1 ст.75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, наказу про проведення перевірки № 89 від 13.04.2011року проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ДП ,,Дублянський спиртовий завод, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту.

Результати перевірки оформлені актом № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року, в якому зафіксовано порушення ДП «Дублянський спиртовий завод» - ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Дублянський спиртовий завод» з ДП «Укрспирт»; пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненням, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 81579 грн.

За результатами перевірки та на підставі висновків акту № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року ДПІ в Краснокутському районі Харківської області щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначеного порушення, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення рішення № 0000102300 від 22.04.2011 року, яким визначено податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - 81579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20395 грн.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 23.09.2010 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (комісіонер) з однієї сторони, і Державним підприємством «Дублянський спиртовий завод» (комітент) укладено договір комісії на продаж спирту № 6-к/в від 23.09.2010р., згідно якого Комісіонер - ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» -, зобов'язався за дорученням Комітента - ДП Дублянський спиртовий завод, укласти за плату від свого імені і за рахунок Комітента один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок в 2010 році спирту етилового «Вища очистка», в кількості 200 тис.дал, за ціною не нижче 105,00 грн. (в тому числі ПДВ -20%) за один дал спирту. Комітент - ДП Дублянський спиртовий завод за виконання Комісіонером доручення, згідно договору комісії, зобов'язаний сплатити Комісіонерові винагороду у розмірі 15% від вартості спирту реалізованого за договором поставки на внутрішньому ринку без врахування ставки акцизного збору та ПДВ. На виконання Договору комісії, ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за період з 23.09.2010 року по 31.12.2010 року уклало низку договорів поставки спирту на внутрішній ринок з АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», ВАТ «Мотор Січ», ВАТ «Хімфармзавод «Червона зірка», ЗАТ «ВО «КОНТІ», ТОВ «Кримська водочна компанія», ТОВ Фармацевтична компанія «Здоров"я», ЗАТ фармацевтична фабрика «Віола», ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.м. Луганськ», ТОВ ВФ «САРЕПТА», ТОВ «Агропромислова фірма «Червоний Маяк», ТОВ «Лікеро-горілчаний завод АЛЬТЕРА», ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік», ВАТ «Фітофарм», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф. Е. Дзержинського», ВАТ «Донбасенерго», ЗАТ «Запоріжвогнетрив», ВАТ «Чугуївський молочний завод», ДП «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод», ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот», Луганська виробнича фірма «Контур-Дельта», ПАТ «Первомайський механічний завод», ФБУ «Укрбургаз», ДП «Морське», копії яких містяться у матеріалах справи. Зміст договорів зафіксований на паперових носіях, вимогам законодавчих та нормативних актів відповідає. Згідно даних договорів Постачальник - ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» зобов'язалось передати у власність Покупців, а Вантажовідправник -ДП Дублянський спиртовий завод відвантажити, а Покупець - прийняти та оплатити спирт етиловий в порядку і на умовах, вказаних в договірах поставки.

Таким чином, ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» виконало свої зобов'язання як Комісіонер перед Комітентом - ДП Дублянський спиртовий завод в частині реалізації товару Комітента і вказаними вище Покупцями спирту етилового, в частині постачання товару - спирту етилового, а також всі покупці спирту етилового виконали свої зобов'язання в частині оплати отриманого товару.

Оскільки Комісіонер - ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» виконало доручення Комітента, то Комісіонер, на законних підставах, справедливо отримав від Комітента комісійну винагороду в розмірі, передбаченому Договором комісії 6-к/в від 23.09.2010р., а саме в сумі 489 471,93 гривень, в т.ч. ПДВ 81578,66 гривень.

Вказана обставина не оспорюється відповідачем у справі.

Окрім того, контролюючим органом відображено в акті перевірки та не спростовується доводами відповідача, а підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що проведення господарських операцій підтверджено наступними первинними бухгалтерськими документами: податкова декларація по податку на додану вартість за грудень 2010 року, товарно-транспортні накладні на переміщення спирту, договори поставки спирту етилового на внутрішній рінок, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт між ДП Дублянський спиртовий завод ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Договір комісії №6 - к/в від 23.09.2010 року.

Відповідач також не заперечує правильність, правомірність і повноту проведення господарських операцій згідно договору комісії № 6 - к/в від 23.09.2010 року, у тому числі, і оформлення первинних бухгалтерських документів, що відображають їх проведення.

При цьому, податковий орган дійшов висновку про те, що податковий кредит у розмірі 81579 грн. сформований Позивачем необґрунтовано, оскільки ТОВ «Евразія-Консалт» (м. Київ) не знаходиться за місцезнаходженням, у ТОВ «Авант-сервіс» (м. Київ) - не визнана звітність як податкова, на підприємстві працює 7 чоловік, відсутні основні фонди і складські приміщень, посадові особи ТОВ «Авант-сервіс» не подали у встановлені законом терміни податкову декларацію, всі договори між ДП Дублянський спиртовий завод і ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» є нікчемними і сумнівними, оскільки контрагенти ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» вчасно не подали податкову звітність, або звітність яких не визнана як податкова і отже, операції між ДП Дублянський спиртовий завод і ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» свідомо суперечать інтересам держави і суспільства, моральним основам суспільства і не підлягають визнанню недійсними, оскільки недійсні спочатку.

За приписами до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п.1. ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ії обов'язку».

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інши учасники господарських відносин повінни виконувати господарськи зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутностю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею203 Цивільного кодексу України передбачено загальни вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечети цьому Кодексу, іншим актам цівільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до пункту 1 статті 1011 Цивільного кодексу України, - "За договором комісії" одна сторона (комісіонер) зобов'язується за доручення другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Також, у відповідності до статті 1025 Цивільного кодексу України, комітент має право відмовитися від договору комісії.

Статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору комісії взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Вимоги, встановлені п.1 - 3; 5; 6 ст.203 Цивільного кодексу Україні, при укладенні договору комісії № 6-к/в від 23.09.2010 року виконані ДП Дублянський спиртовий завод і ДП «Укрспирт» в повному обсязі.

Виходячи із вищевикладеного, слідує, що Договір комісії № 6-к/в від 23.09.2010 року, який був вчинений між позивачем та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та підтверджений відповідними документами, є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладеного між позивачем та ДП «Укрспирт» договору, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Також слід відзначити, що реалізація спирту етилового по договорам комісії здійснюється у відповідності до чинного законодавства України, яке регулює господарські відносини у сфері обігу спирту етилового. В абзаці першому преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вказано, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим і т.д.

В статті 14 вказаного Закону вказано, що імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 11 березня 2009 р. N 270-р «Про надання повноважень на здійснення оптової торгівлі спиртом етиловим» уповноважив Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт") на сьогодні Державне підприємство спиртової та лікеро- горілчаної промисловості «Укрспирт», здійснювати оптову торгівлю спиртом етиловим за кодом згідно з УКТЗЕД 2207.

Відтак, безпосередньо у ДП Дублянський спиртовий завод відсутні правові підстави на укладання договорів на поставку спирту безпосередньо з його покупцями, а оскільки таке право надане чинним законодавством тільки ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», то спиртзавод, керуючись статтями 1011 - 1013 Цивільного кодексу України та статтями 295-305 Господарського кодексу України укладає договір комісії, згідно якого ДП «Укрспирт» зобов'язується за дорученням ДП Дублянський спиртовий завод укласти за плату від свого імені, але за рахунок спиртзаводу один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок спирту етилового. Сплата комісійної винагороди за договором передбачена, як самими умовами договору так і чинним законодавством, а саме Цивільним та Господарським кодексами України.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» -податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіреній період позивачем надано податкові накладні, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством порядку.

Окрім податкових накладних та договорів, позивачем надані до суду товаро-транспортні накладні на переміщення спирту етилового, наряди на відпуск спирту та акти про виробництво спирту, які свідчать про виготовлення товару (спирту) позивачем та його рух до покупців, та підтверджують дійсність правочинів, на нікчемності яких наполягає відповідач.

Операції з отримання послуг ДП "Дублянський спиртовий завод" від ДП Спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» відображено в податковому обліку на підставі актів на приймання-передачу виконаних робіт, де відображено обсяг поставки спирту на внутрішньому ринку конкретному покупцю. Сума комісійної винагороди відповідно до вказаних актів за грудень 2010р. склала 407893,27 грн, ПДВ за ставкою 20% - 81578,66грн. (407893,27грн. х 20%), загальна сума з ПДВ -489471,93 грн. (407893,27грн + 81578,66грн.). Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2011р. по справі№2а-4845/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Тацій Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2011 р.