Ухвала суду № 22001248, 12.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/4546/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представників відповідача - Балашова Л.В., Чегринець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-1670/4546/11

за позовом Апеляційного суду Полтавської області

до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області

про визнання нечинною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Апеляційний суд Полтавської областізвернувся до суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, в якому просить визнати нечинною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 12.05.2011 року № 16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області".

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Апеляційного суду Полтавської області витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 2 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні", ст. 43 Закону України "Про статус суддів", ст. 13 Бюджетного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України № 89-р від 28.01.2009 року "Про стан виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ і організацій, пенсій та інших соціальних виплат", ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус юридичної особи відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів", наділений власними повноваженнями в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до встановленого законодавства, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 15 травня 2008 року №02893077, зареєстрований юридичною особою, основним видом діяльності якої є, згідно довідки від 29 травня 2008 року №101800, за КВЕД 75.23.0 діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Форма власності державна.

Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області згідно з планом контрольно-ревізійної роботи КРУ в Полтавській області на І квартал 2010 року на підставі направлення на проведення ревізії від 28 березня 2011 року №255, №256, від 12 квітня 2011 року №321 та від 27 квітня 2011 року №365 проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області за період з 01 січня 2009 року по 28 лютого 2011 року. За результатами ревізії складений акт від 06 травня 2011 року №08-21/164.

Контрольно-ревізійним управлінням в Полтавській області за результатами ревізії направлено позивачу вимогу від 12 травня 2011 року № 16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області".

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з протиправності вимог Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, що були надані Апеляційному суду Полтавської області за наслідками проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 - 2010 роки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Апеляційного суду Полтавської області до Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області, а тому наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у вимозі Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області від 12.05.2011 року № 16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області" зазначено:

1. у Апеляційного суду Полтавської області вимагається дотримуватись Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI, при виплаті вихідної допомоги суддям, які пішли у відставку. Забезпечити нарахування та виплату вихідної допомоги шести суддям, які звільнені у відставку протягом 2010 року та січня-лютого 2011 року на загальну суму 1020,75 тис грн., у тому числі, шляхом вирішення на рівні Державної судової адміністрації України питання затвердження необхідного фінансування.

2. зобов'язано позивача використовувати кошти від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в суді на напрями, визначені статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України. Вжити заходів по відшкодуванню коштів спеціального фонду, призначених на витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів на загальну суму 19,3 тис. грн., використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік.

3, 4. позивачеві запропоновано бухгалтерський облік здійснювати у відповідності з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розглянути результати ревізії на виробничій нараді Апеляційного суду Полтавської області та прийняти відповідне управлінське рішення, при необхідності, розглянути питання щодо притягнення осіб, по вині яких допущені фінансові порушення, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності згідно діючого законодавства.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”.

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно визначена Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 року.

У відповідності до п.7 ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається, серед іншого, право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Зазначені положення деталізовані у п. 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, у відповідності до якого якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відносно висновків акту перевірки про недоотримання позивачем коштів на загальну суму 1020750 грн., в результаті ненарахування та не перерахування вихідної допомоги фізичним особам колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.

Згідно частини 1 статті 121 Закону України "Про судоустрій України", чинного на час виникнення правовідносин, суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, в межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 122 цього Закону матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на Державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію.

Пунктом 2 Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни" від 28.02.1997 року №187 встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Листом Державної судової адміністрації від 15 лютого 2011 року №1-975/11, зазначено на адресу, зокрема, апеляційного суду Полтавської області про необхідність при установленні надбавок та вирішенні питання про преміювання суддів, суворого дотримання вимог статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до пункту першого якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату та грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші виплати заохочень і винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Міністерством фінансів України 24 березня 2011 року надане розяснення №31-04330-13-9/7749 щодо відображення у фінансовій звітності бюджетної кредиторської заборгованості виплати допомоги суддям у звязку із виходом у відставку. Так, вказано, що статтею 51 Бюджетного кодексу України та абзацами другим, третім статті 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено вимогу про взяття розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобовязань та здійснення відповідних видатків за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобовязань минулих років, узятих на облік в органах державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. За спеціальним фондом бюджету встановлено вимогу про взяття зобовязань виключно в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду бюджету.

Одноразова грошова допомога у звязку із виходом у відставку судді, відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом державного казначейства України від 25 листопада 2008 року №495, обліковується за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1110 "оплата праці працівників бюджетних установ".

Відповідно до статті 63 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ в кошторисах.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Стаття 48 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації - центральним органом виконавчої влади, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2.11 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136 встановлено, що органи Державного казначейства не реєструють зобовязання при відсутності у розпорядника бюджетних коштів бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Зобовязання, узяті розпорядником бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобовязаннями і, відповідно до положень пункту 5.1 Порядку обліку зобовязань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року №136 не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобовязань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобовязань не здійснюються.

З матеріалів справи вбачається відсутність бюджетних асигнувань, призначених для здійснення нарахування та виплати одноразової вихідної допомоги суддям, що вийшли у відставку в 2010 році, січні - лютому 2011 року.

Відносно вимоги відповідача про вирішення на рівні Державної судової адміністрації України питання затвердження необхідного фінансування, колегія суддів зазначає, що на вимогу апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи надано листи Апеляційного суду Полтавської області до Голови Державної судової адміністрації України, з яких вбачається, що позивач на протязі 2010 - 2011 років неодноразово повідомляв Державну судову адміністрацію України про необхідність виділення додаткових коштів для виплати суддями вихідної допомоги.

Таким чином, ще до надсилання КРУ в Полтавській області відповідної вимоги, Апеляційним судом Полтавської області на рівні Державної судової адміністрації України вирішувалось питання про затвердження необхідного фінансування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем приписів Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" при винесенні вимоги від 12.05.2011 року №16-08-2/17/3355 в частині забезпечення нарахування та виплати вихідної допомоги шести суддям, які звільнені у відставку протягом 2010 року та січня-лютого 2011 року на загальну суму 1020,75 тис грн., у тому числі, шляхом вирішення на рівні Державної судової адміністрації України питання затвердження необхідного фінансування.

Відносно зобов'язання позивача використовувати кошти від оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в суді на напрями, визначені статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, та вжити заходів по відшкодуванню коштів спеціального фонду, призначених на витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів на загальну суму 19,3 тис. грн., використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням від 15 квітня 2011 року №20 Ради суддів України встановлено, що 2011 році кошти від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних із розглядом цивільних та господарських справ, за бюджетними програмами 0501020 "Здійснення правосуддя місцевими господарськими судами", 0501030 "Здійснення правосуддя апеляційними судами", 0501040 "Здійснення правосуддя місцевими судами", 0501080 "Здійснення правосуддя апеляційними господарськими судами" акумулюються відповідними судами та територіальними управліннями Державної судової адміністрації України у розмірі до 30 відсотків та використовуються на фінансування заходів із забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу судів відповідно до договорів, укладених згідно з чинним законодавством України з адміністратором вказаної системи.

Державною судовою адміністрацією надане роз'яснення щодо порядку виконання рішення Ради суддів України від 15 квітня 2011 року №20, де підтверджено про покладання обов'язку щодо фінансування заходів із забезпечення функціонування системи документообігу судів безпосередньо на суди та територіальні управління Державної судової адміністрації України, шляхом акумулювання до 30 відсотків виділених на 2011 рік асигнувань спеціального фонду державного бюджету.

Запровадження витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи поряд із судовим збором є додатковим джерелом фінансування судів.

Відповідно до статті 13 Бюджетного кодексу, чинного на момент виникнення правовідносин, бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ (частина 4 статті 13 Бюджетного кодексу).

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на:

- покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

- організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

- утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

- ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

- господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

- організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи);

- виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, які витрати відносяться до витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та випадки звільнення від сплати даних витрат. Дана норма не встановлює порядку використання судами отриманих від сторін витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Пунктом 11 Постанови КМ України, від 21 грудня 2005 №1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" визначено, що кошти від оплати витрат спрямовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "ОблікСофтСервіс" ТОВ "ОБЛІКСОФТ" обслуговувало програмне забезпечення по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів в цілому.

Оплата у 2009-2010 роках послуг ДП "ОблікСофтСервіс" ТОВ "ОБЛІКСОФТ" про надання консультаційних послуг щодо автоматизації бухгалтерського обліку проведена у зв'язку з тим, що від цього залежить діяльність Апеляційного суду Полтавської області в цілому, в тому числі і безпосередньо забезпечення розгляду цивільних справ.

Витрати на оплату за бланки прибуткових та видаткових касових ордерів на суму 324,00 грн. за рахунок коштів від витрат на інформаційно-технічне забезпечення установою у 2009 році також пов'язані з розглядом цивільних справ, оскільки без вказаних документів не можливо відправити справи після їх розгляду та придбати поштові знаки та повідомлення-виклики, так як вони потрібні для розгляду, окрім іншого і, цивільних справ, а отже для забезпечення здійснення позивачем правосуддя.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що перелік витрат, на які спрямовуються кошти, оплачені як витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, не є вичерпним, а тому може включати і інші види витрат.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункт 2 вимоги КРУ в Полтавській області від 12 травня 2011 року №16-08-2/17/3355, якою позивача зобов'язано вжити заходів по відшкодуванню коштів спеціального фонду, призначених на витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судових процесів на загальну суму 19,3 тис. грн., використаних Апеляційним судом Полтавської області за невідповідними напрямками, в тому числі, шляхом зменшення асигнувань за відповідним кодом на 2011 рік, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надсилаючи позивачеві вимогу від 12.05.2011 року № 16-08-2/17/3355 "Про усунення порушень, виявлених плановою виїзною ревізією фінансово-господарської діяльності Апеляційного суду Полтавської області", Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про визнання такої вимоги протиправною та її скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-1670/4546/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2011 р.