Ухвала суду № 22000840, 11.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 р.Справа № 2а-4143/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності:

представника відповідача Ільченко Наталії Іванівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі№2а-4143/11/2070

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів <Список ><Текст >

до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" в якому просив суд:

-стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (юридична адреса: індекс 64660, Харківська область, Лозівський район, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, МФО 350716, р/р 26001036555 у ХФ АБ "Експрес-Банк ") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 поверх, к. 16. , код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі, м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 896362,47 грн. (вісімсот дев`яносто шість тисяч триста шістдесят дві гривні сорок сім копійок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (юридична адреса: індекс 64660, Харківська область, Лозівський район, смт. Панютине, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 01056362, МФО 350716, р/р 26001036555 у ХФ АБ "Експрес-Банк ") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (індекс 61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 поверх, к. 16., код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 24134567, УДК у Дзержинському районі, м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі в розмірі 896362.47(вісімсот дев`яносто шість тисяч триста шістдесят дві гривні сорок сім копійок) грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального ст. ст. ст. ст. 6, 8, 19, 129 Конституції України, ст. 15 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.5, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обовязок щодо своєчасного інформування державної служби зайнятості про готовність прийняти інваліда на певну посаду, про що свідчить звіт по формі № 10- ПІ, відповідно до якого у 2010 році інваліди на підприємстві не були працевлаштовані, а отже, відповідачем не виконано норматив 27 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступрне.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм закону дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення ” формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій”, яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення ” подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобовязаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення”.

Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство "Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" протягом 2010 року не в повному обсязі направляло до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звітів по формі №3-ПН, а саме відсутні звіти за січень, березень, квітень, червень, вересень 2010 року. Отже, зазначена обставина свідчить про те, що відповідач належним чином не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів за формою 3-ПН.

Відповідно до форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2010 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у 2010 році становила 53 особи.

Разом з тим, колегія вважає за необхідне зазначити, що державним підприємством "Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" у звіті відповідача не вірно розраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році. З огляду на зазначене відповідачем взагалі не було створено 27 робочих місць передбачених нормами чинного законодавства для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що всупереч викладеним вимогам, відповідач не виконав обовязок щодо своєчасного інформування державної служби зайнятості про готовність прийняти інваліда на певну посаду, про що свідчить звіт по формі № 10- ПІ, відповідно до якого у 2010 році інваліди на підприємстві не були працевлаштовані, а отже, відповідачем не виконано норматив 27 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Колегія суддів зазначає, що саме з вини відповідача, який своєчасно не створив робочі місця передбачені нормами чинного законодавства для працевлаштування інвалідів, а також не повідомив, шляхом подачі звітів по формі №3-ПН кожного місяця, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, інваліди не були направлені до державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" для працевлаштування до у 2010 році.

Загальновідомо, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки.

За правилом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наведене та те, що обовязок по виконанню встановленого нормативу в 2010 році покладався виключно на ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" дає суду підстави погодитися з доводами позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” з відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2010 році становила 33198,61 грн. (гр.05 звіту). Таким чином сума адміністративно-господарських санкцій становить 896362,47 грн. (27 -кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами) х 33198,61 (середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2010 рік)

Отже сума адміністративно-господарських санкцій скалатає 896362,47 грн.

Оскільки вказана сума так і не була сплачена ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” ця суми може бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року по справі№2-а-4143/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2011р. по справі№2а-4143/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2011 р.