Постанова № 21998258, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р. Справа № 2а-10984/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоавтоматика" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011р. по справі№2а-10984/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергоавтоматика" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергоавтоматика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000151800/0 від 20.04.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000141800/0 від 20.04.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000151800/1 від 26.05.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000141800/1 від 26.05.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000151800/2 від 25.06.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000141800/2 від 25.06.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000151800/3 від 02.09.2010 року; податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000141800/3 від 02.09.2010 року. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОАВТОМАТИКА" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергоавтоматика", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова є необґрунтованою та незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.03.2011р., прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова здійснено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства приватної фірми «ТТВ» (код за ЄДРПОУ 21219151) за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.04.2010 року № 1912/18/31938512.

Перевіркою встановлено порушення: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення від 20.04.2010 року № 0000151800/0 (від 26.05.2010 р. №0000151800/1) та від 20.04.2010 року № 0000141800/0 (від 26.05.2010 р. № 0000141800/1), якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 93694,80 грн., в тому числі за основним платежем - 62463,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31231,60 грн. та визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 117118,50 грн., в тому числі за основним платежем - 78079,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 39039,50 грн..

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, та штрафні санкції застосовані правомірно, відповідачем доведено належними і допустимими доказами обставини та факти, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що правочини укладені та такі, що виконувались, від імені ПФ „ТТВ” з покупцем ТОВ „Газенергоавтоматика” за перевіряємий період не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

На підставі договору від 01.07.2008р. №02/07/08 на поставку ТМЦ ПП „ТТВ” на адресу ТОВ „Газенергоавтоматики” виписано наступні податкові накладні: податкову накладну від 02.07.2008 р. № 529 на суму 1891,80 грн., у т.ч. ПДВ 315,30 грн.; податкову накладну від 14.07.2008 р. № 588 на суму 7614,00 грн., у т.ч. ПДВ 1269,00 грн.; податкову накладну від 18.07.2008 р. № 632 на суму 40073,40 грн., у т.ч. ПДВ 6678,90 грн.; податкову накладну від 25.07.2008 р. № 688 на суму 58512,00 грн., у т.ч. ПДВ 9752,00 грн.; податкову накладну від 28.07.2008 р. № 696 на суму 33025,80 грн., у т.ч. ПДВ 5504,30 грн.; податкову накладну від 06.08.2008 р. № 796 на суму 20763,6 грн., у т.ч. ПДВ 3460,6 грн.; податкову накладну від 12.08.2008 р. № 843 на суму 4639,2 грн., у т.ч. ПДВ 773,2 грн.; податкову накладну від 22.08.2008 р. № 937 на суму 19941,17 грн., у т.ч. ПДВ 3323,53 грн.; податкову накладну від 09.09.2008 р. № 1110 на суму 4374,0 грн., у т.ч. ПДВ 729,0 грн.; податкову накладну від 17.09.2008 р. № 1119 на суму 8101,2 грн., у т.ч. ПДВ 1350,2 грн.; податкову накладну від 18.09.2008 р. № 1123 на суму 1226,4 грн., у т.ч. ПДВ 204,4 грн.; податкову накладну від 22.09.2008 р. № 1151 на суму 11212,8 грн., у т.ч. ПДВ 1868,8 грн.; податкову накладну від 29.09.2008 р. № 1197 на суму 12000,0 грн., у т.ч. ПДВ 2000,0 грн.; податкову накладну від 29.09.2008 р. № 1224 на суму 16693,2 грн., у т.ч. ПДВ 2782,2 грн.; податкову накладну від 07.10.2008 р. № 1307 на суму 2952,0 грн., у т.ч. ПДВ 492,0 грн.; податкову накладну від 07.10.2008 р. № 1306 на суму 21392,40 грн., у т.ч. ПДВ 3565,40 грн.; податкову накладну від 14.10.2008 р. № 1357 на суму 6666,0 грн., у т.ч. ПДВ 1111,0 грн.; податкову накладну від 23.10.2008 р. № 1436 на суму 18700,80 грн., у т.ч. ПДВ 3116,80 грн.; податкову накладну від 30.10.2008 р. № 1488 на суму 10176,0 грн., у т.ч. ПДВ 1696,0 грн.; податкову накладну від 29.10.2008 р. № 1477 на суму 5712,0 грн., у т.ч. ПДВ 952,0 грн.; податкову накладну від 06.11.2008 р. № 1589 на суму 187,20 грн., у т.ч. ПДВ 31,2 грн.; податкову накладну від 14.11.2008 р. № 1669 на суму 2216,4 грн., у т.ч. ПДВ 369,4 грн.; податкову накладну від 21.11.2008 р. № 1738 на суму 10848,0 грн., у т.ч. ПДВ 1808,0 грн.; податкову накладну від 28.11.2008 р. № 1815 на суму 12096,0 грн., у т.ч. ПДВ 2016,0 грн.; податкову накладну від 02.12.2008 р. № 1869 на суму 6096,0 грн., у т.ч. ПДВ 1016,0 грн.; податкову накладну від 09.12.2008 р. № 1941 на суму 9273,6 грн., у т.ч. ПДВ 1545,6 грн.; податкову накладну від 15.12.2008 р. № 1985 на суму 1428,0 грн., у т.ч. ПДВ 238,0 грн.; податкову накладну від 18.12.2008 р. № 2013 на суму 5350,8 грн., у т.ч. ПДВ 891,8 грн.; податкову накладну від 24.12.2008 р. № 2052 на суму 15728,4 грн., у т.ч. ПДВ 2621,4 грн.; податкову накладну від 25.12.2008 р. № 2060 на суму 5887,20 грн., у т.ч. ПДВ 981,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виконання зобов'язань ТОВ „Газенергоавтоматика” підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Виконання зобов'язань ПФ "ТТВ" підтверджується видатковими та податковими накладними. Транспортування придбаних позивачем товарів відбувалося засобами контрагента - ПФ "ТТВ".

Колегія суддів зазначає, що спірний договір між Позивачем та ПФ «ТТВ» №02/07/08, за яким здійснювалося постачання обладнання, укладено 01.07.2008 року.

Поставки обладнання за вказаним договором здійснювалися з липня по грудень 2008 року, це підтверджується наданими суду та наявними у матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних, які надавалися постачальником.

Оплати обладнання проводилися в період з липня по грудень 2008 року, це підтверджується наданими суду та наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень ТОВ «ГАЗЕПЕРГОАВТОМАТИКА». Тобто оплата здійснена безготівкове, через банківську установу.

Данні документів щодо операції відповідачем не спростовані.

Колегія суддів не погоджується з висновком відповідача, та суду першої інстанції, що особа, від імені якої вчинені правочини (ОСОБА_1), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама ОСОБА_1 будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ "ТТВ" не підписувала, оскільки проживає в Ізраїлі. Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" (акт перевірки) за даними цієї бази у 2008 році ОСОБА_1 виїхала з України 19 березня 2008 року. Разом з тим, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України № 0253-3439/0/15-09 від 16.03.2009 року зазначено, що відсутність інформації в базі даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України" щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску. Відповідачем не спростована інформація щодо використовування послуг кур'єрської служби доставки кореспонденції при здійсненні взаємовідносин між позивачем та директором ПФ „ТТВ", тощо.

Крім того, сама довідка не визначає відсутність ОСОБА_1 на Україні, про що свідчить зазначений запис у довідці.

Зазначене вище твердження щодо відсутності ОСОБА_1 на території України є недоведеним.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів № 206 від 10.07.2009 р., відповідно до якого рукописні записи в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня по липень 2008 року ПП „ТТВ" і розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з травня по липень 2008 року виконані від імені ПФ „ТТВ" ОСОБА_2, яка не є посадовою особою вказаного підприємства, суд вважає за необхідне відмітити наступне. Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

У вищевказаному висновку експертизи вказано, що остання проводилась на підставі постанови слідчого по кримінальній справі № 16090024. При цьому не вказано, у відношенні кого чи за фактом чого порушена дана кримінальна справа і яким чином обставини, що мають бути з'ясовані експертизою по даній кримінальній справі стосуються справи за позовом ТОВ „Газенергоавтоматика”. Тобто, ані висновок експертизи, ані акт перевірки не розкривають зв'язку вказаної кримінальної справи з предметом даного позову.

Крім того, висновок не стосується документів по спірній угоді.

В суді апеляційної інстанції на запит суду представник відповідача зазначив, щодо неможливості надання зразків для можливості здійснення експертного дослідження документів по угоді.

Згідно акту перевірки ПФ "ТТВ" від 19.01.2010 року, даний контрагент позивача у періоді з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 20.02.2008 року № 100099670, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, має індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 212191520379. Згідно даних пошукової системи ДПА України свідоцтво платника податку на додану вартість ПФ "ТТВ" анульовано 09.02.2010 року. Тобто, у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПФ "ТТВ" мало право виписати податкові накладні на адресу позивача, а позивач - віднести суми ПДВ за цими податковими накладними до податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Відповідно до пп.7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. З копій податкових накладних № 497 від 01.07.2008 р., № 767 від 01.08.2008 р. та № 1236 від 01.10.2008 р., виписаних на адресу позивача ПФ "ТТВ", встановлено, що останні містять усі обов'язкові реквізити податкової накладної, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства - отримувача. Як вбачається зі змісту наведеної норми Закону України "Про податок на додану вартість", підпис керівника підприємства-постачальника не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави щодо визнання неправомірним віднесення ТОВ „Газенергоавтоматика” до складу податкового кредиту за угодою з ПФ "ТТВ" суму в розмірі 93694,80 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки донарахування податку на додану вартість є неправомірним, застосування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також є безпідставним.

Щодо відсутності правових підстав для виключення сум витрат зі складу валових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем було укладено Угоду від 01.07.2008 року №02/07/08 з ПФ «ТТВ» про постачання вимірювального та електрообладнання па загальну суму 374 780,07грн.

Оплата вартості обладнання Позивачем була проведена на повну суму, відповідно до платіжних доручень, копії яких є у матеріалах справи.

Обладнання отримано Позивачем повністю, що підтверджується видатковими накладними, копії яких є у матеріалах справи.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Обладнання оприбутковано Позивачем як товар у регістрах бухгалтерського обліку 28-товари на складі та у подальшому продано Замовникам з відповідною націнкою, згідно видаткових накладних.

На поставки від ПФ «ТТВ» Позивач отримав видаткові накладні та податкові накладні (копії є у матеріалах справи). Будь-яких зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних з боку контролюючого органу у акті перевірки не зроблено.

Враховуючи вищенаведені обставини, з матеріалів справи не вбачається порушень з боку позивача ні Закону України «Про податок на додану вартість», а ні п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», за яки йому донараховано податки та застосовані фінансові санкції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.03.2011р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000151800/0 від 20.04.2010 року, № 0000141800/0 від 20.04.2010 року, № 0000151800/1 від 26.05.2010 року, № 0000141800/1 від 26.05.2010 року, № 0000151800/2 від 25.06.2010року, № 0000141800/2 від 25.06.2010 року, № 0000151800/3 від 02.09.2010 року, № 0000141800/3 від 02.09.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Григоров А.М. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 03.10.2011 р.