Ухвала суду № 21998243, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-1670/3092/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-1670/3092/11

за позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області <Список ><Текст >

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області доВідділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови від 25.03.2011 року було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, а саме: скасувати постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міщаніна О.В. від 25.03.2011 року серії ВП № 21095074.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову Київського районного суду м. Полтави, якою зобовязано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з розміру допомоги, встановленого ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» та Закону про Державний бюджет України на 2007 рік, а саме: за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобовязано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати, не було виконано з підстав, які не залежали від позивача. На думку апелянта, судом не було враховано, що функцію по призначенню, перерахунку та фінансуванню державної допомоги, в тому числі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, покладено на Управління праці та соціального захисту, а не на позивача.

Сторони в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.58). Позивач в апеляційній скарзі просив розглядати справу без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів про те, що він зробив усі можливі дії щоб виконати рішення суду і про це повідомив державного виконавця.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міщаніна О.В. від 01.09.2010 року серії ВП № 21095074 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-457/09, виданого Київським районним судом м. Полтави 23.08.2010 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 з урахуванням раніше проведених виплат, виходячи з розміру допомоги, встановленого ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» та Закону про Державний бюджет України на 2007 рік, а саме: за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобовязано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати.

Позивачу було запропоновано виконати зазначену постанову у строк до 08.09.2010 року добровільно, однак вимоги відповідача виконані не були.

В зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст.ст.76, 87 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), було винесено постанову від 18.10.2010 року про накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00грн. (а.с.30).

18.10.2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міщаніним О.В було прийнято зобовязання №7433, яким позивача було зобовязано в строк до 30.10.2010 року виконати рішення суду (а.с.32-33).

Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем підрозділу ВДВС було двічі надано позивачу строк добровільно виконати рішення суду, а саме до 08.09.2010 року та до 30.10.2010 року.

Колегія суддів, вважає безпідставним посилання позивача в апеляційній скарзі на відсутність коштів щодо забезпечення виплат недоплаченої грошової допомоги, як на підставу невиконання рішення суду.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобовязання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України “Про державну допомогу сімям з дітьми” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” всі види державної допомоги сімям з дітьми, крім допомоги у звязку з вагітністю та пологам жінкам, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.

Відповідно до абз. п. 2.11 Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, затвердженого Наказом Державного казначейства України від 09.08.2004, № 136 у разі змін умов зобов'язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 3 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Державного казначейства України Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов'язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких зобов'язань.

Пунктом 2.14 вказаного порядку передбачено, що бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг за оплатою за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законодавством України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень і бюджетних асигнувань.

Таким чином, позивач на виконання вказаних вимог повинен був подати до органів державного казначейства необхідні документи для реєстрації та обліку зобовязання по сплаті ОСОБА_2 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.

Проте позивачем не було проведено жодних дій по виконанню судового рішення, передбачених діючим законодавством.

На підставі вище викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, щодо неможливості виконання оскаржуваної постанови через відсутність коштів є безпідставними, виходячи з вище зазначених підстав, а тому висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011р. по справі№2а-1670/3092/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. <повний текст ><Дата ><р. >