Ухвала суду № 21998191, 29.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/1292/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Гуцала І.М.

суддів: Рєзнікової С.С.

Ральченка І.М.

за участю:

секретаря судових засідань Ульяненко А.Г.

представника позивача Савічева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та прокуратури Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06. 2011 р. по справі № 2-а-1670/1292/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

за участю прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області:

- № 0007502301/0/4196 від 08 грудня 2010 року, 0007512301/0/4197 від 08 грудня 2010 року, згідно яких визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій для ВАТ «Кременчукгаз » з податку на прибуток 2957341,9 грн, в тому числі основний платіж: 1757938,00 грн. та штрафні фінансові санкції 1199403,9 грн.

- № 0007502301/1/313 від 17 лютого 2011 року, № 0007512301/1/312 від 17 лютого 2011 року згідно яких визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій для ВАТ «Кременчукгаз» з податку на додану вартість 2448103,5 грн. в тому числі основний платіж 1632069,00 грн. та штрафні фінансові санкції 816034,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 6269/23-209/03351734 від 24.11.2010 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0007502301/0/4196 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2957341,9 грн., № 0007512301/0/4197 визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2448103,5 грн. Як зазначає позивач, спірні рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд їх скасувати

В судовому засіданні позивачем подано клопотання про зміну назви підприємства з ВАТ по газопостачанню та газифікації « Кременчукгаз» на Публічне акціонерне товариство «Кременчукгаз», яке суд прийняв до розгляду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0007502301/0/4196 від 08 грудня 2010 року, 0007512301/0/4197 від 08 грудня 2010 року, № 0007502301/1/313 від 17 лютого 2011 року, № 0007512301/1/312 від 17 лютого 2011 року.

Відповідач та прокурор Полтавської області, який брав участь у справі, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Кременчукгаз».

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач та прокурор посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів не вважає неявку представника відповідача перешкодою для розгляду справи, оскільки про час та дату апеляційного перегляду відповідач Кременчуцька ОДПІ повідомлений належним чином.

Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не з"явився, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача, заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційні скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 06.02.1995 року та знаходиться на обліку Кременчуцької ОДПІ з 03.05.1995 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 20 травня 2011 року позивач змінив назву на Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз".

Відповідно до направлень № 2900/002900 від 18.10.2010 року № 3122/003122 від 05.11.2010 року державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Кременчукгаз" (ідентифікаційний номер 03351734) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

-п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334 (надалі Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1757938 грн.

-пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168 (надалі - Закон "Про ПДВ") в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1632069 грн.

За результатами перевірки складено акт № 6269/23-209/03351734 від 24.11.2010 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.12.2010 року № 0007502301/0/4196 яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2957341,9 грн., (за основним платежем 1757938,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1199403,90 грн.) № 0007512301/0/4197 визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2448103,5 грн. (за основним платежем 1632069,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 816034,5 грн.).

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кременчукгаз" звернулося до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області зі скаргою за результатом розгляду якої прийнято рішення № 5352/10/25-010 від 11.02.2011 року яким податкові повідомлення -рішення від 08.12.2010 року № 0007502301/0/4196, 0007512301/0/4197 залишено без змін, а скаргу без задоволення та прийнято податкові повідомлення рішення від 17.02.2011 року № 0007502301/1/313, № 0007512301/1/312.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги посилався на те, що відповідач всупереч ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги направлення на перевірку та керуючись ст. 1, 8, 9, 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні ", суд приходить до висновку про правомірність проведення перевірки позивача.

Досліджуючи правомірність прийняття рішення Кременчуцької ОДПІ про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток від 08.12.2010 року № 0007502301/0/4196 (основний платіж - 1757938 грн., штрафні (фінансові) санкції -1199403,9 грн.) суд приходить до наступних висновків.

Актом перевірки встановлено порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а саме до складу валових витрат віднесено суми за придбаний товар від постачальника ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (насіння гарбузове продовольче не для сівби, насіння соняшника не для сівби, помідорів свіжих, капусти, гороха лущеного, кавунів) в сумі 4556894 грн. та ПП "Агродія" проте операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, оскільки товар не перевозився і перевіряючими не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують транспортування в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 1757938 грн.

Відповідно до договорів купівлі продажу № 71 від 17.02.2010 року № 104 від 09.06.2010 року № 115 від 02.07.2010 року між ВАТ "Кременчукгаз" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" ПП "Херсонський завод пластикових виробів" (продавець) зобов'язався передати у власність ВАТ "Кременчукгаз" (покупця) товар згідно Специфікації (додатках до договору). (а.с.197- 203, том 1)

Відповідно до умов договору продавець надає не розвантажений товар, у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь - якому транспортному засобі на території складів в м. Херсон, в межах періоду, узгодженого для поставки та переходить право власності на товар. Після проведення митних процедур на Херсонській митниці, продавець зобов'язується забезпечити доставку товару покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в назване місце, у встановлену дату або в межах узгодженого періоду. По факту відвантаження продукції продавець надає видаткову накладну та податкову накладну.

Відповідно до абзацу першого п. 3 "Умови та строк поставки" Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу № 71 від 17.02.2010 року поставка товару контрагентом ПП "Херсонський завод пластикових виробів" здійснюється на умовах ЕХW (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) франко-склад ПП ОСОБА_4 м. Херсон, вул. Нафтовиків, 131- Л, який орендований ВАТ "Кременчукгаз" відповідно до договору оренди від 18.02.2010 року № 18-02/2010/1928-10-26-4. (а.с.135 том 3, а.с. 204, том 1)

Тому ВАТ "Кременчукгаз" отримувало товарно-матеріальні цінності безпосередньо за місцем його зберігання і не несло ніяких витрат по транспортуванню. Поставка товару контрагентом ПП "Агродія", відповідно до умов договору купівлі-продажу № 17-05/10-1/1929-10-26-5 від 17.05.2010 року, здійснювалася насипом на умовах ЕХW франко-склад: Херсонська область, Бориславський район с Львове, ТОВ "Овсєй".(а.с.206 т.1)

Товар зберігався на складі згідно договору складського зберігання зерна № 3/10W від 17.05.2010 року. (а.с.247, том 1).

Подальше транспортування товару, відповідно до договору на транспортно - експедиторське обслуговування № 05/10/1933-10-26-9 від 17.05.2010р., здійснювалося ТОВ ' Акрополіс-Плаза".(а.с.208 т.1)

Тому ВАТ "Кременчукгаз" отримувало товарно-матеріальні цінності безпосередньо за місцем його зберігання і не несло ніяких витрат по транспортуванню.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 24.05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ "Кременчукгаз" всього за 2010 рік у ПП "Херсонський завод пластикових виробів" було придбано товару на суму 8561019 грн. крім того ПДВ 1712203,78 грн. в матеріалах справи наявний договір № 71 від 17.02.2010 року № 104 від 09.06.2010 року, первинні документи бухгалтерського обліку, які є підставою оприбуткування товару ВАТ "Кременчукгаз", а саме: накладні, акти приймання - передачі № 37 від 29.04.2010 року, №27 від22.06.2010 року, №28 від 23.06.2010 року, № 29 від 24.06.2010 року, № 30 від 25.06.2010 року, №31 від 29.06.2010 року, № 7 від 02.07.2010 року, № 9 від 05.07.2010 року, №14 від 06.07.2010 року, №17 від 07.07.2010 року, №23 від 09.07.2010 року, №31 від 15.07.2010 року всього на суму без ПДВ 4556893,91 грн., ПДВ 911378,78 грн. Тобто наявні всі документи на підтвердження настання події по даті яких у позивача виникає право на відображення валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Херсонський завод пластикових виробів".

На підтвердження реальності даних договорів купівлі - продажу позивачем до суду першої інстанції надано копії вищезазначених договорів, копії карток рахунків 631.4 по контрагентам ПП "Херсонський завод пластикових виробів" та ПП "Агродія" та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти приймання - передачі, які залучені до матеріалів справи.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо нікчемності господарських договорів укладених з ПП "Херсонський завод пластикових виробів" та ПП "Агродія", оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

З метою отримання ВАТ "Кременчукгаз" прибутку, відповідні матеріальні цінності, придбані у контрагентів ПП "Херсонський завод пластикових виробів" та ПП "Агродія" були експортовані за відповідними зовнішньоекономічними контрактами, про що в матеріалах справи наявні міжнародні товарно-транспортні накладні.

Слід зазначити, що висновком судово-економічної експертизи № 3523 встановлено, що товари, отримані від ПП "Херсонський завод пластикових виробів" протягом 2010 року реалізовані, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та відображаються у бухгалтерському обліку наступних проведень: Дт 361.8,362.ІКт 702.3.(а.с.166).

Що стосується взаємовідносин з ПП "Агродія", судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (договір № 17-05/10-1 від 17.05.2010 року, накладні № РН -0000073 від 28.05.2010 року, № РН -0000069 від 24.05.2010 року всього на суму без ПДВ 2474855,99 грн., ПДВ 494971,21 грн.), що ВАТ "Кременчукгаз" правомірно включено до валових витрат суму в розмірі 2474856 грн.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ № 275029 стосовно ВАТ "Кременчукгаз" видами діяльності підприємства за КВЕД є: 51.21.0. Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 51.31.0 Оптова торгівля фруктами та овочами.

Здійснення такої діяльності також передбачено та не суперечить статуту підприємства.

Отже, діяльність ВАТ "Кременчукгаз", з придбання та реалізації продукції сільськогосподарського призначення, чинним законодавством України прямо відноситься до господарської діяльності.

З огляду на вищевикладені норми та матеріали справи, висновок судової економічної експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано вважає, що позивачем правомірно та обґрунтовано віднесено до валових витрат суму в розмірі 7031750 грн., відповідач не довів правомірність податкових повідомлень - рішень № 0007502301/0/4196 від 08 грудня 2010 року та № 0007502301/1/313 від 17 лютого 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -1757938 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1199403,9 грн.

Щодо порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168, а саме ВАТ "Кременчукгаз" зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 494 971 грн. по взаємовідносинах зі ПП "Агродія" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" на суму 1 137 098 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 1 632 069 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що метою діяльності товариства є виконання комплексу робіт з експлуатації систем газопостачання, проектування, будівництво і ремонт газових мереж, а також одержання прибутку від усіх видів виробничої, торгової, комерційної, фінансової та іншої діяльності. Предметом діяльності товариства є здійснення торгівлі товарами народного вжитку, продукцією виробничо-технічного призначення, продуктами харчування, сільськогосподарськими продуктами.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу ж вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отримавши належним чином оформлену податкову накладну з відповідними реквізитами позивач не несе відповідальності за зміну стану іншого підприємства (Відповідно до положень ст.7 Закону про ПДВ, платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи не сплату контрагентом сум ПДВ до бюджету). Також слід зазначити, що Законом України Про систему оподаткування в редакції від 18.02.1997р. для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей.

Крім того, ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Як зазначено перевіряючими в акті перевірки, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей по податковому кредиту та податковими зобов'язаннями не значиться.

На момент складання податкових накладних ПП "Агродія" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" зареєстровані платниками ПДВ у встановленому порядку.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України N 165 від 30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18 Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. В даному випадку примірники податкових накладних підписані безпосередньо керівником підприємства та не визнавалися не дійсними.

А також пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної,затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою. Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

На момент видачі податкових накладних та накладних контрагенти ПП "Агродія" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів" являлися суб'єктами господарювання та були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право нараховувати податок та складати податкові накладні.

Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оприбуткування (отримання) ж сировини проводиться на основі видаткової накладної виданої продавцем (постачальником).

У відповідності до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податковою інспекцією при проведенні перевірки не виявлено фактів завищення або заниження звичайної ціни.

Також, згідно з п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до висновків судово-економічної експертизи предметом дослідження якої була господарська діяльність позивача, порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшли свого підтвердження.(а.с. 162-171)

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано задекларовано податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту в розмірі 1632069 грн. по взаємовідносинах з ПП "Агродія" та ПП "Херсонський завод пластикових виробів".

Висновки податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даних сум ПДВ до податкового кредиту є необгрунтованими та безпідставними, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Крім того, посилання відповідача на відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, є необгрунтованими - у зв'язку з тим, що вищевизначена сума ПДВ була сплачена позивачем у ціні товару.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Постанова суду першої інстанції від 21.06.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обстави справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та прокуратури Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 р. по справі № 2-а-1670/1292/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Рєзнікова С.С. Ральченко І.М. Повний текст ухвали складено 03.10.2011 року.