Ухвала суду № 21998160, 06.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 р.Справа № 2а-10991/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

представника позивача Гоменюк О.О.

представника відповідача Павленко К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. по справі№2а-10991/09/1670

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд стягнути за рахунок наявних активів заборгованість:

-по податку з доходів найманих працівників в розмірі 21 433,47 грн.;

-по податку на додану вартість в розмірі 2 405445,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" за рахунок наявних активів заборгованість:

-по податку з доходів найманих працівників суму 21433,47 грн. на р/р 33215800700002, код бюджетної класифікації платежу 11010100, до Державного бюджету, одержувач УДК у місті Полтаві ЗКПО 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області МФО 831019;

-по податку на додану вартість суму 2 405 445, 25 грн. на р/р 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, до Державного бюджету, одержувач УДК у місті Полтаві ЗКПО 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області МФО 831019

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.04.2000, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 002901, ідентифікаційний номер 30904875, свідоцтво серії А00 № 083630.

Відповідачем подано до Державної податкової інспекції в м. Полтаві наступні декларації: № 202079 від 09.10.2007, № 213851 від 20.12.2007, № 242749 від 18.01.2008, № 13759 від 19.02.2008, № 22435 від 20.03.2008, № 54669 від 18.04.2008, № 85517 від 20.05.2008, № 96941 від 19.06.2008 з податку на додану вартість, згідно яких визначено загальну суму зобов'язання до сплати в бюджет у розмірі 212 грн, що відповідачем не сплачена.

В період з 12.01.2007 по 20.01.2007 працівниками Державної податкової інспекції м. Полтави проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2002 по 31.12.2004. За її результатами складено акт від 20.01.2007 № 87/23-8/30904875, яким зафіксовано наступні порушення: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок па додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 159 461,83 грн, в тому числі за: лютий 2004 року на суму 51 883,33 грн, березень 2004 року на суму 17500 грн, квітень 2004 року на суму 28129 грн, травень 2004 року на суму 73656,67 грн, червень 2004 року на суму 33332,83 грн, листопад 2004 року на суму 663060 грн, грудень 2004 року на суму 291900 грн; підпункту 4.2.9, пункту 42, підпункту 4.3.20, пункту 4.3 статті 4, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV із змінами та доповненнями, в результаті чого не утриманий податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 125,77 грн.

На підставі акту перевірки від 20.01.2007 № 87/23-8/30904875 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000072310/0 від 27.01.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з додану вартість у розмірі 1 739 192,73 грн, в тому числі 1 159461,83 грн за основним платежем та 579730,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зазначене рішення отримано відповідачем 01.03.2007, про що свідчить підпис відповідача на корінці поштового повідомлення.

В період з 10.01.2007 по 15.01.2007 працівниками Державної податкової інспекції м. Полтави проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.11.2005. За її результатами складено акт від 15.01.2007 № 30/23-8/30904875, яким зафіксовано наступні порушення: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2005 по 30.11.2005 на суму 444 170 грн, в тому числі по періодах: січень 2005 року - 235 385,83 грн, лютий 2005 року- 175 900,00 грн, березень 2005 року - 32 883,83 грн; підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, статті 6, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті4, пункту 9.10 статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV із змінами та доповненнями; пункту 2.3, пункту 5.8.4 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" , затвердженого Постановою НБУ № 72 від 19.02.2001 із змінами та доповненнями, та пункту 7.41, пункту 7.43 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на суму 7 144,49 грн; пункту 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 в результаті чого встановлено складення авансових звітів без підтверджуючих розрахункових документів на суму 17 470,00 грн.

На підставі акту перевірки від 15.01.2007 № 30/23-8/30904875 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000042310/0 від 27.01.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з додану вартість у розмірі 444 170 грн за основним платежем, 222 085 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане рішення отримано відповідачем 01.03.2007, про що свідчить підпис відповідача на корінці поштового повідомлення.

Також винесено податкове повідомлення - рішення № 0000351702/1 від 16 травня 2007 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів громадян у розмірі 7 144,49 грн за основним платежем, 14 288,98 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Дане повідомлення направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке повернулось та 22.06.2007 розміщено на дошці оголошень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх правомірності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Отже, враховуючи приписи наведених норм закону, узгодженим вважається податкове зобов”язання, яке самостійно обчислене платником податків у податковій декларації, поданій до податкового органу у передбачені чинним законодавством строки.

За приписами п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до Державної податкової інспекції в м. Полтаві податкові декларації з податку на додану вартість: № 202079 від 09.10.2007, № 213851 від 20.12.2007, № 242749 від 18.01.2008, № 13759 від 19.02.2008, № 22435 від 20.03.2008, № 54669 від 18.04.2008, № 85517 від 20.05.2008, № 96941 від 19.06.2008, згідно яких відповідачем самостійно було визначено суми податкових зобов'язань, що підлягали сплаті до бюджету у розмірі 212 грн.

Між тим, відповідачем в порушення приписів п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”суми податкових зобовязань, самостійно обчислені у податкових деклараціях, сплачені не були.

Отже, вказані податкові зобовязання є узгодженими та не сплачені відповідачем в установлені законом строки, в зв'язку з чим набули статусу податкового боргу.

Відповідно з п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання податкового повідомлення.

За приписами п.п.5.2.2 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення № 0000351702/1 від 16.05.2007 року про визначення відповідачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 21433,47 грн. було надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке повернулося в зв'язку з закінченням строку зберігання, про що складено акт (а.с.63). Дане податкове повідомлення 22.06.2007 року розміщено на дошці оголошень, а тому за приписами абз. 4 п.п.6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» день розміщення такого податкового повідомлення вважається днем його вручення.

Зазначене податкове повідомлення не було оскаржено в судовому порядку, а сума податкового зобов'язання не сплачена відповідачем у строки, передбачені чинним законодавством.

Отже, податкове зобовязання, визначене податковим повідомленням № 0000351702/1 від 16.05.2007 року є узгодженим та не сплачено відповідачем в установлені законом строки.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Так, позивачем виставлено першу податкову вимогу № 1/698 від 03.08.2007 та направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, що повернулось та 10.09.2007 розміщено на дошці оголошень, а також другу податкову вимогу № 2/856 від 11.10.2007, яку отримано 22.10.2007.

Між тим, відповідачем не сплачено податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням № 0000351702/1 від 16.05.2007 р. в розмірі 21433,47 грн., що набуло статусу податкового боргу та було зазначено податковим органом у виставлених податкових вимогах.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення № 0000042310/0 від 27.01.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 666255 грн. та № 0000072310/0 від 27.01.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1739192,73 грн. були оскаржені відповідачем в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 року було відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072310/3 від 10.10.2007 року, прийнятого за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000072310/0 від 27.01.2007 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 року залишена без змін.

Також, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2009 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Геосвіт" про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2007 року № 0000042310/3, прийнятого за результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000042310/0 від 27.01.2007 року, яка ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 року залишена без змін.

Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2010 р. та від 16.03.2010 р. набрали законної сили.

Враховуючи приписи п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями № 0000042310/0 від 27.01.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 666255 грн. та № 0000072310/0 від 27.01.2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1739192,73 грн., є узгодженими, а суми податкових зобов'язань не сплачені відповідачем.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За приписами п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З аналізу наведених норм випливає, що узгоджені податкові зобов'язання не сплачені відповідачем у строки, визначені чинним законодавством набувають статус податкового боргу.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання визначене відповідачу податковим повідомленням № 0000042310/0 від 27.01.2007 р., № 0000072310/0 від 27.01.2007 р., № 0000351702/1 від 16.05.2007 р. є узгодженим та не сплаченим відповідачем у строки, передбачені чинним законодавством, та набули статусу податкового боргу, а тому підлягають стягненню.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, при цьому відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону активами платника податків являються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать платнику за правом власності або повного господарського відання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0000042310/0 від 27.01.2007 р., № 0000072310/0 від 27.01.2007 р., № 0000351702/1 від 16.05.2007 р. та самостійно обчислених відповідачем у податкових деклараціях.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, і становить шість місяців. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, п.п. 15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на час звернення позивача до суду з вказаним позовом, передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормою статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід враховувати приписи частини першої та третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 3 статті 99 КАС України, в редакції Закону України від 07.07.2010 р. № 2453-VI, передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позов та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, яким визначено граничні строки стягнення боргу.

Отже, виходячи з приписів ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи податковий борг відповідача виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0000042310/0 від 27.01.2007 р., № 0000072310/0 від 27.01.2007 р., № 0000351702/1 від 16.05.2007 р.

З позовом до суду про стягнення податкового боргу позивач звернувся 11.11.2008 року, а отже, позивачем не пропущено 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геосвіт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2011р. по справі№2а-10991/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2011 р.