Ухвала суду № 21998142, 06.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 р.Справа № 2а-10836/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

представник відповідача: Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашбуд" та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-10836/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашбуд" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст >треті особи Товариство з обмеженою відповідальність "Оаімекс", Приватне підприємство "Каф-Буд", ПП "Деліон-Гарант", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфософт-Ком", суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2, суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 <за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000972302/0 від 26.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 169197,00 грн. (за основним платежем 112798 грн., штрафними санкціями - 56399 грн.), № 00001982302/0 від 26.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169197 грн. (за основним платежем 80847 грн., штрафними санкціями - 40423,5 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000972302/0 від 26.03.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання ТОВ "ПРОММАШБУД" з податку на прибуток в сумі 937,50 грн. за основним платежем та 468,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000982302/0 від 26.03.2010 року про визначення податкового зобов'язання ТОВ “ПРОММАШБУД” з податку на додану вартість в частині визначення податкового зобовязання в сумі 15225,41 грн. за основним платежем та 7612,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- відмовлено в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000972302/0 від 26.03.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання ТОВ "ПРОММАШБУД" з податку на прибуток в сумі 111860,50 грн. за основним платежем та 55930,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000982302/0 від 26.03.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання ТОВ “ПРОММАШБУД” з податку на додану вартість в сумі 65621,59 грн. за основним платежем та 32810,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З зазначеним судовим рішенням не погодився позивач, стверджуючи про неврахування фактичних обставин справи та порушення норм права при прийнятті постанови щодо відмови у задоволені частини позовних вимог. Посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наводить доводи на підтвердження наявності достатніх підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за спірними господарськими операціями. Просить скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі заявлених вимог.

Відповідач теж не погодився з прийнятим судовим рішенням, подавши апеляційну скаргу з вимогами про скасування постанови суду в частині задоволення позовних вимог та прийняття нової про відмову у задоволенні позову. В обгрунтування своїх вимог зазначає про нікчемність угод з ПП "Каф-Буд" та відсутність чіткого відтиску печатки на податкових накладних, виданих ТОВ "Група універсал Агро Трейд", ЗАО "Никон", ТОВ "Евробуд", ТОВ "Електротех".

Треті особи, залучені до участі у справі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 року, своїх представників у судове засідання не направили, що не є перепоною до слухання справи, зважаючи на їх завчасне повідомлення належним чином про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши доводи поданих сторонами апеляційних скарг, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування прийнятого судового рішення, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками проведеної Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММАШБУД" за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року було складено акт № 1061/235/33899245 від 03.03.2010 року.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податку на прибуток всього у сумі 112798 грн.; пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 ,п.п. 7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 "Порядку заповнення податкової накладної", який затверджено наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрований в Мінюсті України 23.06.97р. за № 233/2037, в результаті чого донараховано податок на додану вартість всього у сумі 45263 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000972302/0 від 26.03.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 169197,00 грн. (основний платіж 112798,0 грн., штрафні (фінансові) санкції 56399,00 грн.) та № 0000982302/0 від 26.03.2010 року про донарахування податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 121270,50 грн. (основний платіж 80847,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 40423,5 грн.

Подані позивачем в адміністративному порядку до податкових органів скарги були залишені без задоволення, що зумовило прийняття ДПІ у Київському районі міста Харкова податкових повідомлень-рішень № 0000982302/1 від 06.05.2010 року, № 0000972302/1 від 06.05.2010 року, № 0000982302/2 від 03.06.2010 року, № 0000972302/2 від 03.06.2010 року, № 0000982302/3 від 27.08.2010 року, № 0000972302/3 від 27.08.2010 року на аналогічні суми податкових зобов"язань.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для донарахування податкових зобов"язань за господарськими операціям ТОВ «ПРОММАШБУД» з ПП «Каф-Буд», ЗАТ «Юникон», ТОВ «Евробуд», ТОВ «Електротех», а в іншій частині оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України на час існування спірних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача.

Податковий орган стверджує про неможливість формування податкового кредиту з ПДВ у розмірі 14475,41 грн. за отриманими позивачем податковими накладними від 27.04.2007 року №27/04/07110501 від ТОВ «Евробуд», від 05.03.2007 року №476/хф від ЗАТ «Юникон», від 11.06.07 № 619 від ЗАТ «Електротех», оскільки в яких не має чіткого відбитку печатки (не можливо прочитати назву підприємства, код підприємства).

Разом з тим, оглянуті судом першої інстанції оригінали податкових накладних, виписаних ЗАТ «Юникон», ТОВ «Евробуд», ТОВ «Електротех», копії яких долучені до матеріалів справи, свідчать про наявність всіх необхідних реквізитів у даних податкових накладних, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Дійсність та повнота виписки податкових накладних підтверджується листами, які отримані позивачем від ТОВ «Евробуд» №14 від 24.03.2010 року та від ЗАТ «Юнікон» № 115 від 25.03.2010 року.

Часткова розмитість відбитків печаток на накладних зумовлена фактом прориву водопровідної труби в орендованому позивачем офісі, який знаходиться за адресою: м.Харків, вул. Данилевського, 20, к. 39, що підтверджуться актом про залиття 03.08.2009 року зазначеного приміщення, в якому зазначено про часткове пошкодження податкових накладних за 2006-2007 роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність у позивача права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних від 27.04.2007 року №27/04/07110501 від ТОВ «Евробуд», від 05.03.2007 року №476/хф від ЗАТ «Юникон», від 11.06.07 № 619 від ЗАТ «Електротех», неправомірність донарахування позивачеві податкового зобовязання з ПДВ у сумі 14475,41 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7237,71 грн.

Також відповідач стверджує про обгрунтованість здійснених донарахувань податкових зобов"язань за результатами господарських відносин ТОВ «ПРОММАШБУД» з ПП «Каф-Буд», оскільки укладені угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, податкова накладна ПП "Каф-Буд" не відповідає п.18 Порядку "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", адже підписана особою, що не уповноважена платником податку здійснювати поставку товару (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Каф-буд» було укладено договір №05-04/07 від 05.04.2007 року на проведення маркетингових досліджень ринку виробників та постачальників в Україні «сухих» трансформаторів типу ТП-630-6/04-У1. На підтвердження його виконання надано акт виконаних робіт від 30.04.2007 року, який містить звіт про виконані маркетингові дослідження, а також податкову накладну №30/04 від 30.04.07 року.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду формується на підставі належним чином податкової накладної, отриманої у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати формуються з суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Зазначені вимоги податкового законодавства були повністю дотримані позивачем при формуванні податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт дійсного використання позивачем результатів господарських операцій з ПП "Каф-Буд" не спростовано відповідачем, враховуючи його обов"язок доказування правомірності своїх дій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України.

При цьому слід зауважити, що пояснення директора ПП “Каф-Буд” ОСОБА_5, надані ним 29.09.2008 року на імя начальника відділу податкової міліції Фрунзенського району м. Харкова, як на підтвердження факту відсутності будь-яких договірних відносин між ТОВ «Проммашбуд» та ПП “Каф-Буд”, не можуть бути належним та достатнім підтвердженням відсутності факту господарських стосунків між позивачем та ПП "Каф-Буд". Також, не є належним доказом по справі постанова Ленінського районного суду м.Харкова від 25 листопада 2009 року про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, оскільки вказаною постановою встановлені виключно обставини укладення та виконання договору підряду між ПП “Каф-Буд” та Харківським художнім училищем на виконання ремонтних робіт, а не з позивачем.

Фактична відсутність ПП «Каф-Буд» за місцезнаходженням, що зумовило внесення відповідного запису від 22.06.2009 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не спростовує існування правовідносин між позивачем та ПП «Каф-Буд» у червні 2007 року.

Крім того, на час здійснення господарських операцій ПП "Каф-Буд" не тільки було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що зумовлює правомірність посилання позивача на ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців”, але й мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що підтверджує дотримання вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, надані відповідачем пояснення ОСОБА_5 та висновок почеркознавчого дослідження №386 від 08.10.2008 року не містять будь-яких даних щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 по взаємовідносинам з ТОВ «Проммашбуд», будь-яких документальних доказів таких обставин податковим органом не надано, що свідчить про необгрунтованість висновку про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Каф-буд».

Додатково колегія суддів враховує, що висновок податкового органу про відсутність підстав для формування податкового кредиту на підставі податкової накладної ПП «Каф-буд» № 12/06 від 12.06.2007 року не міг вплинути на донараховання податкового зобовязання, оскільки податковим органом одночасно було зменшено суму податкового зобовязання позивача за червень 2007 року на суму ПДВ у розмірі 1410,20 грн. (продаж позивачем отриманого товару), що підтверджується наданим представником ДПІ у Київському районі м. Харкова розрахунком сум податкового зобовязання за податковим повідомленням-рішенням №0000982302/0 від 26.03.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з ПП «Каф-Буд».

Щодо доводів поданої позивачем апеляційної скарги про наявність достатніх підстав для формування податкового ркедиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Інфософт-ком», ТОВ «Деліон-гарант», ТОВ «Компані Стріт», ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

За змістом пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1 ст. 5 повинен тлумачитись у системному звязку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи повязані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку позивача у справі виданої йому продавцем товару податкової накладної та видаткової накладної, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для формування податкового кредиту та валових витрат.

Дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач, є обовязковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат. Адже, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ДПІ виходила з безтоварності операцій, оскільки не надав докази фактичного їх отримання, транспортування, дійсного використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, стверджуючи про реальність господарських операцій з ТОВ «Інфософт-ком» позивачем надано договір доручення №0101/07 від 01.01.2007 року, за умовами якого контрагент позивача здійснював пошук автотранспорту на підставі письмових заявок, котрі є невідємною частиною цього договору доручення, у яких зазначається найменування вантажу, його кількість (обєм), тоннаж, характер пакування, пункту завантаження та відвантаження, маршрут спрямування, час подачі транспорту під завантаження, строки доставки, а також місце митного оформлення вантажу.

Разом з тим, ні під час проведення перевірки, ні під час слухання справи у суді першої інстанції, позивачем не було надано будь-яке підтвердження існування таких заявок на замовлення послуг автотранспортування, стверджуючи про їх відсутність на підприємстві. Лише після в суді апеляційної інстанції позивачем були надані копії таких заявок, дійсність яких викликає сумнів, оскільки такі заяви містять виключно підписи та печатки позивача, а також не були надані обгрунтовані пояснення неможливості їх надання раніше. Відповідні обставини свідчать про неможливість врахування таких доказів як належних і допустимих до предмету спору, з огляду на відсутність підтвердження отримання та дійсне виконання таких заявок саме ТОВ «Інфософт-ком».

Надані позивачем акти виконаних робіт та рахунки на оплату послуг не можуть свідчити про дійсне надання послуг, оскільки не містять дати здійснення перевезення, найменування вантажу, адреси доставки та особи отримувача товару. Податкові накладні, виписані ТОВ «Інфософт-ком» також не містять зазначену інформацію.

Зважаючи на відсутність доказів існування звязку між понесеними позивачем витратами по операціям з ТОВ «Інфософт-ком» з його господарською діяльністю, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту та валових витрат за такими господарськими операціями.

Щодо господарських відносин з ТОВ «Деліон-гарант». Позивачем на підтвердження реальності виконання господарських операцій надано акти виконаних робіт № 30102 від 30.10.2008 року, №2811-01 від 28.11.2008 року, за змістом яких неможливо встановити маршрут перевезення, номенклатуру товарів, що перевозились, адреси доставки та осіб, яким доставлявся товар. Інших первинних документів представником позивача, в обґрунтування своєї позиції щодо звязку понесених витрат з господарською діяльністю позивача, ані до перевірки, ані до суду не надано.

Відповідно є обгрунтованим також висновок податкового органу про відсутність права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ «Деліон-гарант».

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Компані Стріт». На підтвердження реальності придбання товарів саме у цього контрагента було надано видаткові накладні та податкові накладні № 28078 від 21.07.08, № 290810 від 29.08.08, № 30008 від 31.07.08, № 29087 від 29.08.08 року, № 29086 від 29.08.08 року, № 29089 від 29.08.08 року. Проте, зважаючи на значну відстань у розташуванні між сторонами (м. Одеса та м. Харків) будь-яких доказів фактичного транспортування придбаних товарів в ході судового розгляду не було встановлено. Доводи позивача про здійснення доставки товару за рахунок ТОВ «Компані Стріт» спростовуються даними податкових накладних, виписаних ТОВ «Компані стріт», в яких транспортні витрати дорівнюють «0».

З огляду на відсутність доказів реальності здійснення операцій між ТОВ «Компані стріт» та ТОВ «ПРОММАШБУД» є правомірними висновки податкового органу про порушення позивачем встановлених законодавчих правил формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціям з даним контрагентом.

Посилання позивача на існуючу практику адміністративних судів щодо керівництва ТОВ «Компані стріт», яким підписано податкові та видаткові накладні, не можуть свідчити про реальність задекларованих господарських операцій з таким контрагентом.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3. позивачем надано договір від 08.10.2007 року з ФОП ОСОБА_2 про надання консультативних послуг з проведення досліджень з ціноутворення на ринку промислового обладнання, питань комерційної діяльності та представництва, та договір від 08.01.2008 року з ФОП ОСОБА_3. №08/01-8С щодо отримання консультацій з питань бухгалтерського та податкового обліку, правових (юридичних) питань, що виникають у звязку з діяльністю товариства.

Реальність виконання таких договорів та їх використання у власній господарській діяльності на думку позивача підтверджується актами здачі-приймання консультаційних послуг. Проте, з їх змісту не можливо встановити, які саме послуги були надані, в якому обсязі, яким чином визначено вартість наданих послуг, не визначено одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості. Письмових звітів по вказаним послугам не надано. Крім того, придбані у контрагентів послуги частково збігаються по своєму предмету, зокрема щодо консультацій з питань митного оформлення нафтопродуктів, придбання, транспортування та монтажу обладнання для бурових установок. Доказів використання у власній господарській діяльності результатів таких послуг позивачем не надано. Відповідно висновки податкового окргану щодо відсутності права у позивача на віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за консультаційні послуги ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3. є обгрунтованими.

Таким чином, підтверджується висновок суду першої інстанції про обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111860,50 грн. за основним платежем та 55930,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65621,59 грн. за основним платежем та 32810,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про обгрунтованість прийнятого судом першої інстанції судового рішення про часткове задоволення позову, оскільки обставини справи встановлені вірно та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Доводи поданих сторонами апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммашбуд" та Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2011р. по справі№2а-10836/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Гуцал М.І.

Судді<підпис >

<підпис >Зеленський В.В. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11.10.2011 р.