Ухвала суду № 21998116, 27.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 р.Справа № 2а-6570/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-6570/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року задоволені позовні вимоги Українсько-амереканського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (далі УАСП ТОВ «Каіс») до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова ( далі ДПІ в Дзержинському р-ні м. Харкова).

Скасовано податкові повідомлення рішення ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова від 13.10.2010р. №0000500700/0, від 26.11.2010р. №0000500700/1, від 31.12.2010р. №0000500700/2, від 31.12.2010р. №0000560700/2.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за результатами проведеної позапланової перевірки податкової декларації з податку на додану вартість УАСП ТОВ «КАІС», поданої за липень 2010 рр. встановлено, що позивач отримав послуги з пошуку покупців на товар (нерафіновану олію) від Company «GUTENBERG TRADE LIMITED» (Англія ) та LANDSVIT TOURIST LIMITED (Кіпр), які посприяли в укладанні контрактів з «Nidera Handelscompagnie B. V.» (Нідерланди) та AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія).

Апелянт зазначив, що згідно даних АРМу «АІС Аудит та адміністрування ПДВ» встановлено, що УАСП ТОВ «Каіс» вже мав взаємовідносини з «Nidera Handelscompagnie B. V.» (Нідерланди) у лютому, березні та листопаді 2009 р., а з AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія) у січні та березні 2010 р.

Вважає, що надані послуги позивачу Company «GUTENBERG TRADE LIMITED» (Англія ) та LANDSVIT TOURIST LIMITED (Кіпр) з пошуку покупців не містять по своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Фінансово-господарські взаємовідносини з даними контрагентами є фіктивними , та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В зв"язку з чим вважає, що позивачем завищені показники в податковому кредиті в частині «послуги отримані від нерезидента» на суму ПДВ за травень 2010 р. 114139 грн та за червень 2010 р. на суму ПДВ 190222 грн.

Стосовно взаємовідносин з ПП «Согласіє» апелянт зазначив, що за результатами перевірки постачання товару по ланцюгу до виробника встановлено, що операції не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, перевіркою не виявлено наявність розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

В порушення пп.7.7.1, п.п.7.7.2. та не дотримання вимог пп. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168) УАСП ТОВ «КАІС" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на суму 142008,92 грн., за травень 2010 року на суму 9039 грн.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає висновки, викладені в апеляційній скарзі незаконними та необґрунтованими, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 р. по даній справі законною та обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом норм діючого законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,що ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень за правилами ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства україни (далі КАСУ), а викладені в акті 06.10.2010 р. № 10143/07-0/20023279 судження суб"єкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду що ДПІ в Дзержинському р-ні м. Харкова проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2010р. за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2010р. №10143/07-0/20023279, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 13.10.2010 р №0000500700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2 092 405,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2010р. №0000500700/1, від 31.12.2010р. №0000500700/2.

Рішенням ДПА у Харківській області від 22.12.2010р. №4781/10/25-103 сума зменшеного бюджетного відшкодування була збільшена на 846677,00грн. ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було складено і направлено на адресу ТОВ податкове повідомлення рішення від 31.12.2010р. №0000560700/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 846 677,00грн.

Як вірно визначено судом першої інстанції, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.10.2010р. №10143/07-0/20023279 висновок субєкта владних повноважень про безпідставне збільшення розміру податкового кредиту за рахунок сум податку, сплаченого на користь ПП “Согласіє”, Company «GUTENBERG TRADE LIMITED» (Англія ) та LANDSVIT TOURIST LIMITED (Кіпр), за нікчемними правочинами та про порушення УАСП ТОВ “Каіс”п.п.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168, а саме: не заявлення до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 142008,92грн. за квітень 2010р., а також суму ПДВ в розмірі 9039,00грн. за травень 2010р. за наявності визначених законом правових підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги про фіктивність фінансово-господарських взаємовідносин УАСП ТОВ «Каіс» з Company «GUTENBERG TRADE LIMITED та LANDSVIT TOURIST LIMITED колегія суддів наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що 16.03.2010р. між позивачем, (в якості замовника) та резидентом Обєднаного королівства - Company «GUTENBERG TRADE LIMITED» (в якості виконавця) було укладено договір №36, предметом якого є надання послуг з пошуку покупців на товар замовника, а також представництво інтересів замовника при продажу товару.

02.04.2010р. між позивачем (в якості замовника) та LANDSVIT TOURIST LIMITED було укладено договір №37, предметом якого є надання послуг з пошуку покупців на товар замовника, а також представництво інтересів замовника при продажу товару.

Згідно акту №1 від 12.04.2010 р. Company «GUTENBERG TRADE LIMITED» здійснила пошук покупців «Nidera Handelscjmpagnie B. V.» (Нідерланди) та AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія) та посприяла в укладанні контрактів №1004006/3 від 02.04.2010 р. на продаж нерафінованої соняшникової олії у кількості 950 МТ за ціною 815 дол. США за 1 МТ та «1004006/1 від 02.04.2010 р. у кількості 1430 МТ за аналогічною ціною. Сума винагороди виконавцю склала 72000.00 грн.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 13.05.2010 р. LANDSVIT TOURIST LIMITED здійснила пошук покупців «Nidera Handelscjmpagnie B. V.» (Нідерланди) та AWB (GENEVA) S. A. (Швейцарія) та посприяла укладанню контрактів №1004051 від 16.04.10 на продаж нерафінованої олії у кількості 2000 МТ за ціною 815,00 дол. США за 1 МТ та №PN-0722/09 від 26.04.2010 р. про продаж 1000 МТ нерафінованої олії Сума винагороди, що підлягає сплаті виконавцю склала 120000 дол. США.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у взаємовідносинах з контрагентами нерезидентами у разі, коли платником ПДВ резидентом України здійснюється імпорт послуг на митну територію України та за умови, що ПДВ на вартість імпортованих послуг нараховується саме таким платником, включається ним до складу своєї декларації з ПДВ і сплачується ним до Державного бюджету України, факт можливої нікчемності правочину не має жодного юридичного значення для формування податкового кредиту з ПДВ, позаяк у такого платника відсутня законодавча можливість безпідставного отримання податкової вигоди, бо події збільшення податкового кредиту обовязково передує подія оплати ПДВ таким платником до бюджету.

Щодо взаємовідносин з контрагентом ПП «Согласіє» колегія суддів зазначає.

07.04.2010р. між позивачем (в якості покупця) та ПП “Согласіє”(в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №07/04-КС, предметом якого є поставка товару олії соняшникової нерафінованої.

Фактичною підставою для зменшення податкового кредиту позивачу за результатами господарських взаємовідносин з ПП«Согласіє» стало визнання угод по третьому ланцюгу нікчемними.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинний на час виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зауважує, що наслідки в податковому обліку платника створює лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Щодо вчинення реальності даного договору позивачем за отриману від ПП «Согласіє» олію соняшникову нерафіновану позивачем надано до суду договір №07/,4-КС від 07.04.2010 р., специфікації, видаткові накладні, щодо підтвердження оплати сум ПДВ в ціні товару - копії платіжних доручень. Реальність господарської операції між безпосереднім постачальником ПП «Согласіє» не спростовувалось і відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент по третьому ланцюгу не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Цивільний кодекс України (далі ЦК України) в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, доводи апеляційної скарги податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки звітні податкові періоди квітень травень 2010р. хронологічно є попередніми щодо звітного податкового періоду липень 2010р., то слід визнати, що включаючи відємне значення з ПДВ за квітень 2010р. розмірі 142.008,92грн. та за травень 2010р. в розмірі 9.039,00грн. до складу бюджетного відшкодування з ПДВ, що заявлено в декларації за липень 2010р., позивач дотримався вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, позаяк оплата цих сум податків визнана відповідачем в ході проведення спірної перевірки.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги з вище зазначених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року по справі№2а-6570/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.10.2011 р.