Ухвала суду № 21998096, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р.Справа № 2а-15821/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011р. по справі№2а-15821/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан Груп" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю прокурора Фрунзенського району м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан груп» (далі ТОВ «Титан груп») до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова).

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0002422302/0 від 03.12.2010 року на сплату до бюджету податку на прибуток за основним платежем у розмірі 35 898 702,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 25 709 981,90 грн. та № 0002432302/0 від 03.12.2010 року на сплату до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 8 522 552,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 4 261 276,00 грн.

Стягнено з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.11р. повністю та ухвалити нову , якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Титан груп» відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем занижено валові доходи, при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів. Зазначене порушення встановлено по операціям поставки товарно-матеріальних цінностей ( далі ТМЦ) контрагентам ТОВ «Едан плюс» ( договори поставки № ТТ1203-ІП від 03.12.09р., № ТГ0215-ІП від 15.02.10, № ТГ0301-2п від 01.03.10 р.), ТОВ УФК «Арієс», ТОВ «Белен», ПП «Тевес Юніон». Вважає, що дані контрагенти не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій з позивачем через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу. Відсутні копії транспортних та супроводжувальних документів, приймально-здавальні акти, що підтверджують факт продажу товару.

Згідно акта невиїзної документальної перевірки ДПІ у Комінтернівському р-ні м. Харкова від 21.09.10 № 4231/23-104/36032757 складеного за результатами перевірки ТОВ "Едан плюс" за період з 28.08.08 р.по 30.06.10 р. правочини, що здійснені ТОВ «Едан плюс», визнані нікчемними.

Позивачем занижені валові доходи, що виникли внаслідок перерахованої передплати за товари підприємством ТОВ «Титан груп» на адресу постачальників ТОВ «Оригінал», ПП «АСК Сервіс»,ТОВ «Логос» . Операції стосовно перерахування грошових коштів на користь зазначених контрагентів не містять по своїй суті обґрунтованої доцільності, економічної вигоди та унеможливлює факт отримання прибутку, а реальне отримання ТМЦ підприємством ТОВ «Титан груп» від зазначених постачальників або повернення грошових коштів є природно неможливим. Згідно облікової бази даних АІС «РПП» у підприємства ТОВ «Оригінал» закриті всі розрахункові рахунки (останній рахунок закрито 25.01.10). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.09, за місцезнаходженням підприємства відсутні.

Стосовно завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ в зв"язку з порушенням п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. М168/97-ВР ( далі Закон №168), апелянт зазначив, що дане порушення встановлено по операціям поставки ТМЦ від контрагентів ТОВ «Едан плюс» (відповідно договору № ТГ 0608-1к від 08.06.2010), ТОВ «Дом і К» ( відповідно до договору № ТГ 0324-1к від 24.03.2010), ТОВ «Белен» (відповідно до договору № 1/12-09Б від 01.12.2009), ПП «Тевес Юніон» (відповідно до договору № ТГ 1203-Ік від 03.12.2009), ТОВ «Електрощит сервіс» ( відповідно до договору № ТГ 0601-1к від 01.06.2010).

За вказаними договорами позивачем на адресу постачальників перерахована передплата за визначені договорами ТМЦ .

Поставки товару у перевіряємому періоді не відбулося. Станом на 30.06.10 перед контрагентами позивача лічилася дебіторська заборгованість.

Перевірку контрагента позивача - ТОВ «Белен»провести не можливо, оскільки останнє не знаходиться за місцезнаходженням.

На підставі даних інформаційних баз «АС Аудит», „Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено неможливість фактичного здійснення підприємствами-контрагентами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно даних додатку К1/1 до декларації про прибуток підприємства основні фонди на підприємствах відсутні.

Стосовно завищення податкового кредиту з ПДВ, що виявилось порушенням п.п. 7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, апелянт зазначив, що ТОВ «Титан груп» включено суми ПДВ до складу податкового кредиту згідно податкових накладних не звітного(минулого) податкового періоду на загальну суму 5 854 663 грн. Скарга на постачальника, яким несвоєчасно надана податкова накладна, ТОВ «Титан групп» не надавалася.

Позивачем було завищено податковий кредит по контрагенту - ЗАТ "Борова агро", ПДВ в сумі 6260,45грн. По даним ЗАТ «Борова-агро» за серпень 2009 податкові зобов'язання з ПДВ 11733,7грн. По даним перевірки ТОВ«Титан груп» податковий кредит за серпень 2009 -17994,15грн. Відхилення - 6260,45грн. Згідно наданої відповіді від 05.11.2010 Ізюмської ОДПІ ЗАТ «Борова-Агро» не виписувало та не надавало ТОВ «Титан груп» податкову накладну на суму ПДВ -6260,45грн

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін,прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, правомірність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено існування як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на день розгляду судом 1-ї інстанції справи, обґрунтованих підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток і з податку на додану вартість, а також визнання дій позивача такими, що вчинені з порушенням податкового законодавства та правомірність нараховування штрафних (фінансових) санкції.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАСУ судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Титан Груп» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.11.2010 року на підставі якого видані податкові повідомлення-рішення: № 0002422302/0 від 03.12.2010 року на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на прибуток підприємств у розмірі 35 898 702,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 25 709 981,90 грн. та №0002432302/0 від 03.12.2010 року на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 8 522 552,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 4 261 276,00 грн.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова за результатами співставлення даних інформаційних баз «АС Аудит», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов*язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПАУкраїни», щодо неможливості фактичного здійснення контрагентами позивача господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Стосовно посилань апелянта на заниження позивачем валових доходів, що виявилось у порушенні п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено під час судового розгляду, позивачем були укладені угоди з ТОВ «Едан плюс», ТОВ УФК «Арієс», ТОВ «Белен», ТОВ «Тевес Юніон».

Відповідно до укладених договорів купівлі-продажу обов'язок ТОВ «Титан Груп», щодо організації транспортування товару, проведення розвантажувально-навантажувальних, фасувальних, підйомних робіт не встановлений, проте передбачено обов'язок щодо надання товару у розпорядження покупців за відповідним базисом постачання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що по договорам з ТОВ "Едан плюс", ТОВ «Белен» та ТОВ «УФК «Арієс», ПП «Тевес-Юніон» передбачено умови поставки самовивоз, франко-автомобіль. Поставка товару здійснювалась силами покупців та за їх рахунок. Згідно умов договорів, товар вважається поставлений в момент підписання видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи. Матеріали справи містять довіреності на отримання ТМЦ за договорами між позивачем та ТОВ «Белен» від 02.12.2009 р. та від 01.03.2010 р.на ОСОБА_2 та за договором з ПП «Тевес-Юніон» видану на ОСОБА_1, за договором №ТГ 1203-1п від 03.12.2009 р. з ТОВ "Едан плюс" довіреність від 14.01.2010 р. видану на ОСОБА_3

Спроможність позивача організувати передачу товару покупцям підтверджується копіями договорів оренди складських приміщень. Підтвердженням передачі товару покупцям є наявні в матеріалах справи, належним чином оформлені, видаткові накладні, що відповідає умовам укладених договорів.

Колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що у позивача були всі законні підстави відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з реалізації товару вище зазначеним контрагентам.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності можливості фактичного здійснення зазначеними контрагентами позивача господарських операцій, відсутність доказів фактичного руху, відвантаження, транспортування товарів колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки позивачем були виконані всі обов*язки по договорам, дані договори недійсними не визнані. Позивач мав в наявності необхідні передумови для здійснення операцій з продажу (купівлі) товарів за договором та для їх подальшого використання в господарській діяльності: відповідний штат кваліфікованих працівників, наявність складських приміщень, що також не спростовується ДПІ в акті перевірки ( т.1 а.с. 75-81).

Щодо визнання в акті ДПІ Комінтернівського р-ну м. Харкова правочинів, здійснених ТОВ «Едан плюс» за період з 28.08.2008 р. по 30.06.2010 р. нікчемними, колегія суддів зазначає наступне. При укладанні та виконанні угоди позивачем з ТОВ «Едан плюс» останнє знаходилось в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Договори між позивачем та ТОВ "Едан плюс" не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також не має інших відомостей, які б свідчили про необгрунтоване заниження валових доходів, завищення податкового кредиту з ПДВ. А тому, зважаючи на реальність вчиненої угоди між позивачем та ТОВ «Едан плюс» ( що стали стали предметом вище зазначеної перевірки ДПІ), колегія суддів вважає безпідставними висновки відповідача, щодо заниження позивачем валових доходів по вище зазначеним взаємовідносинам.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для визнання відсутності відвантаження позивачем на користь контрагентів товару, оскільки у позивача, згідно умов договорів, відсутній обовязок вчиняти дії щодо транспортування даного товару.

Враховуючи положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що для позивача, як продавця, що не здійснює транспортування, товарно-транспортна накладна не має статусу документа на підставі якої проводиться облік в частині відпуску ТМЦ.

За результатами перевірки ( Акт від 05.11.2010 р.) відповідачем не встановлено порушень зі сторони позивача щодо сплати зобов*язань з ПДВ по вище зазгначеним господарським операціям з ТОВ «Едан плюс», ТОВ УФК «Арієс», ТОВ«Белен», ТОВ «Тевес Юніон». Згідно п.п. 3.2.1 п.3.2 вище зазначеного Акту відповідачем не встановлено заниження або завищення задекларованих суб*єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій «операції на митній території, що оподатковуються за ставкою 20%» ( т.1 а.с. 53).

Стосовно порушень, зазначених відповідачем, п.п.12.1.5 п.12.1 ст. 12 Закону України від 28.12.1994 р. №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку покупець зобов*язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша із подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором б) або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Під час судового розгляду встановлено, що як під час проведення перевірки так і на момент складання акту за її результатами, між позивачем та постачальниками від ТОВ «Оригінал», ПП «АСК-Сервіс» , ТОВ «Компанія Логос» , щодо непоставки позивачу товару відсутній спір та відсутнє судове провадження з цього питання.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції стосовно неправомірного застосування п.п.12.1.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та необґрунтоване збільшення розміру валових доходів підприємства на суму здійснених передплат з врахуванням сплаченого ПДВ без здійснення аналізу та не наведення фактів включення підприємством суми сплаченої передплати у складі валових витрат відповідних податкових періодів.

Щодо доводів апеляційної скарги, що згідно з поясненнями ОСОБА_4, останньому нічого не відомо про діяльність ТОВ «Оригінал», місце його знаходження, його керівниках, бухгалтерських документах, проведених угодах, колегія суддів до уваги не приймає, як докази які одержані з порушенням закону ( ч.3 ст. 70 КАСУ).

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв"язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і оїхороною праці, з урахуванням обмежень встановлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Частина 4 підпункту 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Посилання апелянта на відсутність обґрунтованої доцільності, економічної вигоди та відсутності можливості отримання прибутку, а також реального отримання ТМЦ позивачем від ТОВ «Оригінал», ПП «АСК-Сервіс», ТОВ«Компанія Логос» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на час проведення перевірки та складання акту за результатами перевірки, час виконання угод не настав ( відповідно до договорів та додаткових угод до них), а документи про оплату товару надавалися позивачем під час проведення перевірки так і надані під час судового розгляду.

Стосовно завишення, на думку відповідача, валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям поставки ТМЦ від контрагентів ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Дом і К», ТОВ «Белен», ПП «Тевес Юніон», ТОВ«Електрощит сервіс» колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновків, що договори укладені позивачем з вище зазначеними контрагентами направлені на реальне встановлення цивільних прав та обов*язків, сплата вартості товару позивачем за зазначеними договорами повязана з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді за ставками, встановленими п.6.1. статті 6 та ст.8.1 Закону у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг у цілях їх подальшого використання в оподаткованих операціях у рамках господарської діяльності платника.

За фактом отримання передплати за товари контрагентами позивача виписувались та надавались ТОВ «Титан Груп» податкові накладні.

Оскільки здійснені ТОВ «Титан Груп» витрати на придбання товарів за вищевказаними угодами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та використані в оподаткованих операціях, то згідно з пп.. 7.4.1. п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 суми податку на додану вартість правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що контрагент ТОВ «Белен» не знаходиться за місцезнаходженням в звязку з чим не можливо провести перевірку стосовно підтвердження відомостей, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для зменшення податкового кредиту та збільшення валових доходів та валових витрат.

Доводи апелянта на те, що ТОВ «Оригінал» податкову звітність за 2009 р. не подавав, колегія суддів до уваги не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що уразі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов*язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов"язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставним доводи апеляційної скарги, що позивачем були укладені угоди без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об"єкту оподаткування, несплати податків.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушення позивачем п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення податкового кредиту на суму 5854663,00 грн стало включення ТОВ «Титан Групп» суми ПДВ до складу податкового кредиту згідно податкових накладних не звітного (минулого) періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні по придбанню товару (послуг) у листопаді 2008 р., лютому, березні, квітні, травні, червні 2009 р. були отримані не у звітному податковому періоді, а лише вересні, жовтні, грудні 2009 р. та у березні 2010 р. Отже, відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону №168 право на включення сум податку, сплачених у ціні придбаних товарів, виникло у платника лише з моменту отримання відповідних податкових накладних. Закон №168 не містить заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податків у минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника, зареєстрованого платником податку на додану вартість, належним чином оформлених податкових накладних.

Дата фактичного отримання спірних податкових накладних підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Стосовно завищення податкового кредиту за серпень 2009 року в сумі ПДВ 6260,45 грн. по контрагенту ЗАТ«Борова агро» колегія суддів наступне.

Як встановлено під час судового розгляду дана помилка була самостійно виправлена позивачем у лютому 2010 року, що відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов»язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( т.3 а.с.150).

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2011 року по справі№2а-15821/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2011 р.