Постанова № 21998095, 04.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р. Справа № 2а-2098/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2011р. по справі№2а-2098/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство «Мостокран-1», ( далі по тексту ТОВ РБП «Мостокран-1») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Харкова), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.03.11 р. за № 0000152330 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій із ТОВ РБП «Мостокран -1» по податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму основного платежу 337222,0 грн. та на суму фінансової санкції 84305,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року повністю та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що за результатами перевірки позивача, відповідачем складено акт від 18.02.11 р.,з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.09 р. по 30.09.10р., валютного законодавства за період з 01.01.09 р. по 30.09.10 р. , на підставі якого ухвалено податкове повідомлення-рішення від 01.03.11 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ та застосованню штрафних санкцій в сумі 84305,50 грн. Відповідач під час відпрацювання розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення даних задекларованих сум податкових зобов'язань та податкового кредиту встановив, що суми податку на додану вартість, відображені позивачем в складі податкового кредиту не співпадають з сумами податкових зобов'язань постачальників позивача . На думку позивача предметом доказування по даній справі є надання належних та допустимих доказів, якими підтверджується фактичне перерахування сум ПДВ на користь постачальників по господарських операціях, а також наявність права постачальників на видачу податкових накладних позивачу.

Зазначив, що позивачем було надано до суду докази правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальникам, згідно з податковими накладними. Вважає, що він не може нести відповідальність за невиконання вимог законодавства з боку інших осіб, які не відобразили податкові зобов'язання у власній податковій звітності.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню .з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вчинені господарські операції з ТОВ « Східно-будівельна компанія», ПП «Тавайза», ПП «СУ-ЧАН», ТОВ «Схід-авто-лайн», ТОВ «Промметбуд», ПП «Траверс-плюс», за період за який проводилась перевірка, є безтоварними.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Харкова проведено перевірку ТОВ РБП «Мостокран-1» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. за результатами якої складено акт від 18.02.2011 року №287/23-306/32867605.

На підставі висновків вище зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 01.03.2011 року №0000152330, згідно до якого сума податкового зобов'язання за основним платежем становить 337222,00 грн., за штрафними санкціями - 84305,50 грн.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ в Орджонікідзевському р-ні в м. Харкові, зроблений при відпрацюванні розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих сум податкових зобов'язань контрагентами позивача та задекларованого ним податкового кредиту. Було встановлено, що до складу податкового кредиту по ПДВ були включені суми по отриманим ТОВ РБП "Мостокран-1" податковим накладним від контрагентів - продавців товарів (робіт, послуг), а саме ТОВ «Східно-будівельна компанія», ПП «Тавайза», ПП «СУ-ЧАН», ТОВ «Схід-авто-лайн», ТОВ «Промметбуд», ПП «»Траверс-плюс», які не задекларували податкові зобовязання по даним господарським операціям.

Як встановно в ході судового розгляду позивач мав договірні відносини з ТОВ «Східно-будівельна компанія», ПП «Тавайза», ПП «СУ-ЧАН», ПП «Траверс-Плюс», ПП «Промметбуд», ТОВ «Схід-авто-лайн».

За результатами проведених господарських операцій продавцями, вище зазначеними суб"єктами господарювання, в березні, квітні, жовтні, листопаді 2009 р., липні, серпні, вересні 2010 року , ТОВ "Мостокран-1" були виписані податкові накладні.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон №168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні по спірним господарським операціям по придбанню товарів, робіт (послуг) позивачем, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Наявність податкової накладної є обов*язковою умовою для визначення податкового кредиту, але не вичерпною,оскільки наслідки в податковому обліку платника створює лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах .

Досліджуючи питання реальності вчинених позивачем угод з вище зазначеними контрагентами колегія суддів зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем надані, на підтвердження реальності вчинених операцій з зазначеними вище контрагентами, первинні документи, а саме видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки, кошториси, довідки за формою №КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт .

Оплата за отримані товари, роботи (послуги) проведені позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень, банківських виписок та актів щодо взаємозаліку зустрічних вимог, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції.

Ненадання позивачем до суду першої інстанції документів щодо транспортування товару та підтвердження оплати послуг з транспортування, колегія суддів визнала з поважних причин, та за клопотанням представника позивача дані документи були досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Як встановлено під час судового розгляду, поставка товарів здійснювалась частково поставщиками, а частково позивачем. На підтвердження поставки товарів, позивачем надані договори оренди вантажного автомобіля, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, акти приймання-передачі вантажного автомобіля, акти виконаних робіт.

Дані документи оформлені відповідно до вимог ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Щодо висновків податкового органу, стосовно невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податкових зобов'язань контрагентами позивача, як підставу для висновків про порушення останнім вимог чинного законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Посилання ДПІ в Орджонікідзевському р-ні м. Харкова на те, що контрагенти позивача визнані банкрутами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки визнання банкрутом ПП «Тавайза», ПП «СУ-ЧАН»,ПП «Траверс-Плюс», ПП «Промметбуд», ТОВ «Схід-авто-лайн» сталося після вчинення господарських операцій з позивачем.

Надані позивачем первинні документи мають усі реквізити, які вимагаються для первинних документів п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Таким чином, позивач виконав вимоги, щодо підтвердження сум, які підлягають включенню до складу податкового кредиту належними документами, а тому колегія суддів вважає неправомірним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, висновок відповідача про допущення порушень позивачем при включені до податкового кредиту сум ПДВ в результаті чого занижено суму податку на додану вартість є неправомірним.

Цивільний кодекс України (далі ЦК України) в статті 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, доводи апеляційної скарги податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд прийшов до висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Східно-будівельна компанія», ПП «Тавайза», ПП «СУ-ЧАН», ТОВ «Схід-авто-лайн», ТОВ «Промметбуд», ПП «»Траверс-плюс».

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 підставами для скасування поставнови першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2011 року по справі№2а-2098/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товарситва з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова від 1 березня 2011 р. за №0000152330 про застосування та стягнення сум штрафних санкцій із Товарситва з обмеженою відповідальністю ремонтно-будівельне підприємство "Мостокран-1" на суму основного платежу 337222,00 грн та на суму фінансових санкцій 84305,50 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 10.10.2011 р.