Ухвала суду № 21997831, 06.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 р.Справа № 2а-3710/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника відповідача Хлопузяна Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області на постанову від 19.05.2011р. по справі№2а-3710/11/2070

за позовом Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс"

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійський житлокомунсервіс" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0000041801/0 від 28.10.2010 року, № 0000041801/1 від 23.11.2010р., № 0000041801/2 від 23.12.2010р..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області № 0000041801/0 від 28.10.2010 року, № 0000041801/1 від 23.11.2010р., № 0000041801/2 від 23.12.2010р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було проведено документальну невиїзну перевірку Комунального підприємства Балаклійської районної ради “Балаклійський житлокомунсервіс” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підприємством-постачальником ТОВ “Солтек С” за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., за результатами якої був складений Акт перевірки від 15.10.2010р. за № 2429/18-006/35659347 (а.с. 7-15).

В Акті перевірки від 15.10.2010р. за № 2429/18-006/35659347 року ДПІ у Балаклійському районі Харківської області було зроблено висновок про порушення КП Балаклійської районної ради “Балаклійський житлокомунсервіс” вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених КП БРР “Балаклійський житлокомунсервіс”по отриманим товарам від ТОВ “Солтек С”, які визнані нікчемними на загальну суму 30912,00 грн., у т.ч. ПДВ 5152,00 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 , абз. “в”п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№ 168/97- ВР від 03.04.1997р. зайво включено до складу податкового кредиту в березні 2010 року ПДВ в сумі 5152,00 грн. (а.с. 15).

На підставі вказаного Акту перевірки від 15.10.2010р. за № 2429/18-006/35659347 відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000041801/0 від 28.10.2010 року про визначення податкового зобовязання позивача з ПДВ у розмірі 7728.00 грн. (в тому числі за основним платежем 5152.00 грн., за штрафними санкціями 2576.00 грн.) (а.с. 16).

Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, шляхом послідовного подання скарг до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області, ДПА в Харківській області.

За наслідками розгляду адміністративних скарг ДПІ у Балаклійському районі Харківської області були винесені податкові повідомлення рішення рішень № 0000041801/1 від 23.11.2010р. (а.с. 22), № 0000041801/2 від 23.12.2010р. (а.с. 31), з аналогічними первинному розміром донарахованих податкових зобовязань.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для відображення в акті перевірки від 15.10.2010р. за № 2429/18-006/35659347 порушення Закону України “Про податок на додану вартість”та винесення спірних податкових повідомленьрішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між КП Балаклійської районної ради “Балаклійський житлокомунсервіс”та ТОВ “Солтек С”.

Також з матеріалів справи вбачається , що між КП Балаклійської районної ради «Балаклійський житлокомунсервіс» та ТОВ «Солтек С»був укладений усний Договір купівлі-продажу, предметом якого була поставка труб, унітазів, мийок, умивальників, складових для монтажу систем водовідведення та водопостачання.

Відповідно до копій заявок, колегією суддів встановлено, що позивач направляв до ТОВ «Солтек С» заявки на придбання матеріальних цінностей від 17.03.10 та від 26.03.10. (а.с. 158-159)

На вказані в заявках матеріали позивачем було отримано від «Солтек С»рахунки, які відповідно до копій платіжних доручень з відміткою банківської установи та виписки з розрахункового рахунку КП Балаклійської районної ради «Балаклійський житлокомунсервіс»було оплачені шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача 29895,60 грн. 23.03.10р. та 1016,40 грн. 30.03.10р. «Солтек С» за вказані вище товари. (а.с. 39, 43, 96-104)

У відповідності до копії накладної від 25.03.2010р. № 392 ТОВ «Солтек С»було поставлено, а позивачем було прийнято вказані вище матеріальні цінності вартістю 29896,60 грн. в т.ч. ПДВ 4982,60 грн., а також відповідно до копії накладної від 31.03.2010р. № 40 ТОВ «Солтек С»було поставлено, а позивачем було прийнято трубу ф40 вартістю 1016,40 в т.ч. ПДВ 169,40 грн. (а.с. 40, 44)

Вказані у накладних матеріальні цінності, які були придбані позивачем у ТОВ «Солтек С», були належним чином оприбутковані позивачем, що підтверджується звітом про рух матеріалів - центральний склад. (а.с. 134-140)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було отримано від ТОВ «Солтек С» податкові накладні від 25.03.2010р. № 394, від 31.03.2010р. № 462 (а.с. 41, 45), які були внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних КП Балаклійської районної ради «Балаклійський житлокомунсервіс»за березень 2010р. (а.с. 73-74).

Колегія суддів зазначає, що на балансі позивача знаходяться три гуртожитки за адресою: м. Балаклія, пл. ім. В.Й. Казмірука, 4, вул. Дружба, 44 «А», пров. НижньоСадовий, 2, що підтверджується копією Договору № 20. (а.с. 65-68)

Позивачем за наслідками обстеження системи водовідведення, водопостачання у гуртожитку по пл. Казмирука, 4, м. Балаклія, було складено дефектні акти, відповідно до яких встановлено необхідність проведення ремонтних робіт на вказаних системах та визначено обсяги вказаних робіт.

Для необхідних ремонтних робіт позивачем було укладено договори підряду від 01.03.10 з ОСОБА_2, відповідно до яких останній зобовязувався виконати роботи з ремонту системи водовідведення загальною вартістю 4435,00 грн. (відповідно до кошторису) та роботи з ремонту системи водопостачання загальною вартістю 11159,0 грн. (відповідно до кошторису) у гуртожитку по пл. Казмирука, 4, м. Балаклія. (а.с. 91-95, 122-133)

Колегією суддів встановлено, що придбані позивачем у ТОВ «Солтек С»матеріалі цінності було передано підряднику ОСОБА_2 для виконання зазначених вище договорів підряду.

З актів виконаних робіт, складених на підтвердження виконання робіт за договорами підряду, укладеними з ОСОБА_2 вбачається, що позивачем була сплачена ОСОБА_2 лише вартість безпосередньо робіт, без врахування вартості матеріалів, які були придані позивачем у ТОВ «Солтек С» та передані підряднику ОСОБА_2

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що придбані позивачем у ТОВ «Солтек С»матеріалі цінності використані у безпосередній господарській діяльності з утримання в належному стані комунального майна.

Колегія суддів зазначає, що факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказаний контрагент позивача (ТОВ «Солтек С») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Досліджені податкові накладні від 25.03.2010р. № 394, від 31.03.2010р. № 462 за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача - ТОВ “Солтек С” виконав обовязок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом.

З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України “Про податок на додану вартість” правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобовязань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне, станом на час декларування позивачем податкових зобовязань з ПДВ за березень 2010 року, законодавство, зокрема Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов'язки покупця (отримувача послуг) сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця (замовника) у складі ціни товару (послуги). Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку на додану вартість, включена до ціни товару (послуги), є податковим зобов'язанням продавця (виконавця), і саме продавець (виконавець) (в нашому випадку - ТОВ “Солтек С”) має сплачувати цей податок до бюджету.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновку, що товари, придбані позивачем у ТОВ “Солтек С”, були попередньо придбані останнім у ТОВ “Альфагруп-М”.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював господарських операцій безпосередньо з ТОВ “Альфагруп-М”.

Колегією суддів встановлено, що позивачем було отримано від ТОВ “Солтек С”належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Отже, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі податку на додану вартість, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи. Згідно статутних документів підприємство має повну назву Комунальне підприємство Балаклійської районної ради “Балаклійський житлокомунсервіс”( скорочена назва - КП БРР Балаклійський житлокомунсервіс”), ТОВ “Солтек С”виписано податкові накладні № 394 від 25.03.2010 року та № 462 від 31.03.2010 року та вказано в податкових накладних назву покупця - КП “Жилкоммунсервис”.

Вказаний недолік відображено в акті перевірки (а.с. 12).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статі 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачає, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 5 “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідачем в ході розгляду справи не було доведено, що податкові накладні, по якій ним зроблено донарахування, видані не платником податку на додану вартість. Не надано також доказів, що контрагент позивача не включили відповідні суми податку на додану вартість до складу своїх податкових зобовязань.

Такий недолік податкових накладних як не в повному обсязі зазначена назва покупця не свідчить про неможливість ідентифікувати контрагента позивача та позивача (ІПН якого зазначено правильно) за безспірного факту придбання позивачем зазначеного в ній товару сам по собі не позбавляє позивача права на податковий кредит щодо зазначеної в цих податкових накладних сум податку.

Колегія суддів зазначає, що недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій, оскільки згідно з абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

Законодавець встановив вимоги до податкової накладної, а також міри відповідальності в разі її відсутності. Тобто, недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені ДПІ в результаті перевірки позивача зокрема: неповна назва покупця (ІПН якого зазначено правильно), не роблять накладну недійсною, не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Отже необхідно зазначити, що коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, не дивлячись на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, при умові, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в Акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про зайво включення позивачем до складу податкового кредиту в березні 2010 року ПДВ в сумі 5152,00 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 19.05.2011р. по справі№2а-3710/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.10.2011 р.