Ухвала суду № 21996867, 29.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/2531/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представника позивача Запорожець В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад" на постанову від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/2531/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомленя-рішеня № 0007011503/0/2403 від 26.07.2010 року, № 0007011503/1/3340 від 11.10.2010 року, якими позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмipi 11211,83 грн. та застосовано штрафнi (фiнансовi) санкцiї в розмipi 5605,92 грн., а також № 0012121503/2/4409 від 23.12.2010 року, № 0012121503/3/690 від 16.03.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року відмовлено в задоволені позову .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад" (iдентифiкацiйний код 13945203) зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 06.02.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682580.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад" є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди землі від 24.01.2007 року для експлуатації та обслуговування будівель та споруд комерційного та виробничого призначення по вул. Переяславській, 55-А у м. Кременчуці Полтавської області (зареєстровано у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах за № 040754800022 від 05.02.2007 року).

Позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік, у якій позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди земельних ділянок за 2009 рік в розмірі 18094 грн. 78 коп.

13 липня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2009 рік та договору оренди землі.

За результатами перевірки складено акт № 3629/15-227/13945203 від 13.07.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами, внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2009 року на загальну суму 11211,83 грн.

За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди землі комунальної власності у 2009 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 3629/15-227/13945203 від 13.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0007011503/0/2403 від 26.07.2010 року, яким ТОВ Технічний центр "Електроприлад" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем 11211, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5605,92 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції.

За результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 01.10.2010 року № 38645/10/25-010 про залишення скарги без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення № 007011503/1/3340 від 11.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем 11211, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5605,92 грн.

Позивачем було подано до Державної податкової адміністрації в Полтавській області повторну скаргу на вищевказане податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої було прийнято рішення № 3274/10/25-016 від 13.12.2010 року, яким податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0007011503/0/2403 від 26.07.2010 року та прийняте за результатами первинної скарги № 0007011503/1/3340 від 11.10.2010 року були скасовані в частині визначення позивачу донарахованої суми зобов'язання (основний платіж) в сумі 3016,88 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1508,44 грн. В іншій частині вказані рішення були залишені без змін.

На виконання вищевказаного рішення ДПА в Полтавській області 23 грудня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0012121503/2/4409, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 12292,43 грн., у тому числі за основним платежем 8194,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4097,48 грн.

Не погодившись із вищещазначеним рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації України, яка рішенням № 3258/6/25-0215 від 18.02.2011 року була залишена без задоволення.

16 березня 2011 року Кременчуцькою ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0012121503/3/690, позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 12292,43 грн., у тому числі за основним платежем 8194,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4097,48 грн.

Із усіма вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0007011503/0/2403 від 26.07.2010 року та податкового повідомлення-рішення № 007011503/1/3340 від 11.10.2010 року колегія суддів зазначає таке.

Згідно приписів п. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Приймаючи до уваги ту обставину, що податкове повідомлення-рішення № 0007011503/0/2403 від 26.07.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 007011503/1/3340 від 11.10.2010 року, якими ТОВ Технічний центр "Електроприлад" визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем - 11211, 83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5605,92 грн. були змінені внаслідок їх адміністративного оскарження, колегія суддів приходить до висновку, що вони є відкликаними в силу пп. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", і не можуть бути предметом судового розгляду.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням № 0012121503/2/4409 від 23.12.2010 року та № 0012121503/3/690 від 16.03.2011 року, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ, який діяв на момент виникнення правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

У відповідності до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ ( який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) належить до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) .

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Отже, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.

Статтею 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

У відповідності до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку , що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Між тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Однак, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати - трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування - 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" . Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Приймаючи до уваги вищезазначене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року і в подальшому та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 24.01.2007 року (зареєстрований 05.02.2007 року за № 040754800022), укладений позивачем з Кременчуцькою міською радою, передбачав розмір орендної плати в сумі 1,5 % грошової оцінки землі.

Отже, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2009 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Між тим, колегією суддів встановлено, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати у 2009 році не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2009 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам 1,5 % грошової оцінки землі.

Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (яка діяла на момент виникнення правовідносин) органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на те, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік, поданої позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, позивачем самостійно нараховано орендну плату згідно з договором оренди землі, виходячи із розміру орендної плати в сумі 1,5 % від грошової оцінки землі в сумі за 2009 рік - 18094 грн. 78 коп., замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі, перевіркою констатовано факт заниження розміру орендної плати за 2009 рік в загальному розмірі 11211,83 грн.

Рішенням № 3274/10/25-016 від 13.12.2010 року за результатами розгляду повторної скарги ДПА в Полтавській області було встановлено, що мінімально визначений законодавством розмір орендної плати за земельну ділянку, надану позивачу, повинен становити 26289,73 грн., і відповідно донарахована сума податкового зобов'язання повинна складати 8194,95 грн., у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0012121503/2/4409 від 23.12.2010 року позивачу було зменшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю та визначено її в загальному розмірі 12292,43 грн., у тому числі за основним платежем - 8194,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4097,48 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у 2009 році в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договорам оренди землі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки, і висновок перевірки про заниження позивачем у зазначеному періоді суми орендної плати за землю з урахуванням рішення ДПА в Полтавській області про результати розгляду повторної скарги на 8194 грн. 95 коп. є законним та обґрунтованим.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, колегія суддів оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому колегія суддів виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

У відповідності до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-технічний центр "Електроприлад" залишити без задоволення.

Постанову від 12.04.2011р. по справі№2а-1670/2531/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяГуцал М.І.

Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 04.10.2011 р.