Постанова № 21996652, 22.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 р. Справа № 2а-648/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.,

представника позивача Смуригіна О.О.,

представника відповідача Нос В.В.,

прокурора Якимчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної промислово - торговельної фірми "ЮСІ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі№2а-648/11/2070

за позовом Приватної промислово - торговельної фірми "ЮСІ" <Список ><Текст >

до Харківської обласної митниці <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Прокрутури Київського району м. Харкова

про скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна промислово торгівельна фірма «ЮСІ» (надалі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці (надалі відповідач),в якому просила суд:

- скасувати податкове повідомлення Харківської митниці від 16.10.2009 року № 45 та податкове повідомлення Харківської митниці № 46 від 16.10.2009 року в повному обсязі.

Постановою Харківського адміністративного суду від 17.05.2011 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 7, 9 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в Харківській митниці здійснювалось митне оформлення вантажів за контрактами: № VEL-840/2005 від 01.01.2005 року, укладеного між Фірмою «Savkos GbmH» (Німеччина) та Приватною промислово торгівельною фірмою «ЮСІ» та № UR-140/8 від 14.07.2008 року, укладеного між фірмою «Рубена а.s/» (Чеська республіка) та Приватною промислово торгівельною фірмою «Юсі».

Харківською митницею проведена камеральна перевірка митного оформлення товарів за кодами згідно УКТЗЕД 4011500000; 4013200000; 4012909000 Приватною промислово-торгівельною фірмою «ЮСІ» в зоні діяльності Харківської митниці.

За результатами перевірки складено акт № К/0009/800000000/21178268 від 18.09.2009 року, в якому встановлено порушення Приватною промислово торгівельною фірмою «Юсі» вимог Закону України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків в сумі 11854,11 грн. (мито 9878,42 грн., ПДВ 1975,68 грн.)

В ході перевірки Харківською обласною митницею були піддані перевірці наступні ВМД а саме: № 800000004/8/448899 від 12.08.2008 року, № 800000004/8/454677 від 24.08.2008 року, №800000004/8/448269 від 30.07.2008 року, № 800000004/9/415444 від 09.02.2009 року, №800000004/9/421145 від 05.05.2009 року.

На підставі вищезазначеного акту Харківською обласною митницею було прийнято: податкове повідомлення рішення форми «Р» від 16.10.2009 року № 45 яким позивачу донараховано суму податкового зобовязання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 10372,34 грн., з них: 9878,42 за основним платежем та 493,92 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення рішення форми «Р» від 16.10.2009 року № 46, яким позивачу донараховано суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з товарів ввезених на територію України субєктами підприємницької діяльності на загальну суму 2074,46 грн. з яких за основним платежем 1975,68 грн., за штрафними санкціями 98,78 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності, прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень № 45 та № 46 від 16.10.2009 року.

Між тим, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За змістом п. 35 ст. 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Отже, виходячи з приписів зазначених норм, з моменту проведення всіх митних процедур митне оформлення є завершеним, наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом Закон N 168/97-ВР) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

За змістом статей 6 та 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» мито, яке є податком на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується митним органом, відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України, чинного на день подання митної декларації.

Відповідно до приписів ст.2 Закону №2181 митні органи щодо ПДВ, акцизного збору, ввізного та вивізного мита відносяться до контролюючих.

Отже, законодавцем на платника податків покладено обовязок лише щодо дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування, який безпосередньо здійснюється не платником податків, а митним органом.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту Закон N 2181-III), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, прийнявши вантажні митні декларації та пропустивши товар на митну територію України, митний орган погодився з відомостями зазначеними імпортером та відніс товар до певного коду товарної номенклатури. Отже, виходячи із приписів п. 10.3 ст. 10 Закону №168, ст.ст.6, 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» та ст..2, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №2181, в такому випадку, відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту розрахунку податку несе не платник податків, а митний орган.

Виходячи з наведеного,колегія суддів вважає, що відповідач не мав повноважень для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень з підстав помилкового визначення коду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення, прийняті відповідачем з посиланням на результати камеральної перевірки та п.п. «в» п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону №2181, що суперечить приписам Закону.

Дія наведеної норми не поширюється на відповідача. Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Між тим, оскаржувані податкові повідомлення не є наслідком зазначених помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Так, матеріалами справи встановлено, що іншого коду ніж вказано декларантом, митницею не приймалось. Заміна коду товару на інший відбулось за наслідками проведення камеральної перевірки на підставі листів Держмитслужби України від 26.02.2002 року № 11/6-13.1-5588-ЕП та від 30.08.2007 року № 11/7-29/8865-ЕП про направлення інформації щодо ідентифікації шин та покришок автомобільних та визначальних ознак відновлених гумових пневматичних шин.

Таким чином, посилання відповідача на методологічну помилку не може бути прийнято до уваги, оскільки під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації.

Враховуючи наведене, митниця не мала правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення п. п. «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення та не врахував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та через невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватної промислово - торговельної фірми "ЮСІ" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі№2а-648/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову якою позов Приватної промислово - торговельної фірми "ЮСІ" до Харківської обласної митницї про скасування податкових повідомлень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення Харківської митниці від 16.10.2009 року з № № 45, 46.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)

Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 27.09.2011 р.