Ухвала суду № 21996642, 19.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 р.Справа № 2а-1670/1206/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.,

представника позивача Машкеич О.С.,

представника відповідача Кадишевої О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011р. по справі№2а-1670/1206/11

за позовом Приватного підприємства "Бумеранг" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинними рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2011 року ПП «Бумеранг» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі Кременчуцька ОДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, в якому після уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року, № 0000192200/1/3181 від 24.09.2010 року, №0000192200/2/4363 від 20.23.2010 року, № 0000192200/3/359 від 22.02.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення про застування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року, № 0000192200/1/3181 від 24.09.2010 року, №0000192200/2/4363 від 20.12.2010 року та податкове повідомлення рішення № 0000192200/3/359 від 22.02.2011 року в частині визначення ПП «Бумеранг» штрафних санкцій в сумі 83382,68 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Кременчуцька ОДПІ подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Кременчуцька ОДПІ посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ч. 2 ст. 9 КАС України.

Не погодившись з прийнятою постановою, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області також подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати в частині стягнення з Державного бюджету витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким в стягненні правової допомоги відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції положень ст. 9 Конституції України, ст. ст. 7, 87 Бюджетного кодексу України.

Позивач подав заперечення на апеляційні скарги, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010року.

За результатами перевірки складено акт № 3572/23-209/32860683 від 09.07.2010 року, в якому встановлено порушення ПП «Бумеранг» вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортних контрактів № 20080228/008 від 27.02.2008 року з ЗАТ «Петрохема» (Литва) та № ТТ-0094/09 від 27.03.2009 року з «Tnk Trade Limited» (Кіпр).

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200 від 19.07.2010 року у розмірі 83657,58грн.

Відповідно до розрахунку пені за порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні умов контракту № 20080228/008 від 27.02.2008 року з ЗАТ «Петрохема» (Литва) позивачу нарахована пеня в сумі 83382,68 грн. та при виконанні умов контракту № ТТ-0094/09 від 27.03.2009 року з «Tnk Trade Limited» (Кіпр) позивачу нарахована пеня в сумі 274,90 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року рішенням Кременчуцької ОДПІ від 22.09.2010 року № 37279/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги, рішенням від 08.12.2010 року № 3235/10/25-016 про результати повторної скарги та рішенням від 01.02.2011 року № 2163/6/25-0115 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

З метою доведення нового граничного терміну погашення штрафних (фінансових) санкцій згідно п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2011 року № 253, Кременчуцькою ОДПІ направлено ПП «Бумеранг» рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000019200/1/3181 від 24.09.2010 року, № 0000192200/2/4363 від 20.12.2010 року.

22 лютого 2011 року з урахуванням вимог Податкового кодексу України та з метою доведення нового граничного терміну сплати, Кременчуцькою ОДПІ винесено та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення № 0000192200/3/359.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих Кременчуцькою ОДПІ рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року, № 0000192200/1/3181 від 24.09.2010 року, №0000192200/2/4362 від 20.12.2010 року та податкового повідомлення рішення №0000192200/3/359 від 22.02.2011 року в частині визначення позивачу штрафних санкцій в сумі 83382,68 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Бумеранг» та ЗАТ «Петрохема» укладено контракт № 20080228/008 від 27.02.2008 року на імпорт на територію України сольвенту камяновугільного (надалі контракт).

Відповідно до п. 3.4 зазначеного контракту Умови поставки товару DAF/Українсько-російський кордон (експортна), Московський з/д) згідно з «Інкотермс 2000».

Датою поставки залізничним транспортом є дата проставлення у залізничній накладній відповідного штемпеля на залізничній станції прикордонного переходу.

За умовами контракту покупець здійснює 100% оплату товару протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару на підставі на підставі рахунку постачальника (п. 4.3. контракту).

Відповідно до умов контракту ЗАТ «Петрохема» виписано позивачу рахунок фактура №РЕТ00579 від 19.06.2008 року на суму 58220,20 дол. США.

Товар за вказаним контрактом надійшов на митну територію України 28.06.2008 року, що підтверджується відтиском Глухівської митниці України «Під митим контролем» від 28.06.2008 року у залізничній накладній № АД574218 від 20.06.2008 року.

Позивач подав до митного органу вантажно митну декларацію, проте отримав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 124000006/2008/000081 від 02.07.2008 року у звязку з необхідністю отримання результатів дослідження зразків ПКМУ від 12.12.2002 року № 1862 та отримання результатів дослідження зразків.

Між тим, на підставі дозволу, відповідно до ст. 82 Митного кодексу України, товар був випущений митним органом у вільний обіг по тимчасовій декларації ІМ 40ДТ № 124000006/8/090785, у якій проставлено штамп Енергетичної регіональної митниці «Під митним контролем 03.07.2008 року».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції товар сольвент камяновугільний, ввезений на територію України 28.06.2008 року, у повному обсязі реалізований позивачем 08.07.2008 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод».

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Термін "відстрочення поставки", з точки зору валютного контролю, фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати180-денний термін з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, яким регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

Питання про визначення термінів "перетин митного кордону України", "момент здійснення імпорту" та інших регулюється валютним та митним законодавством України. Так, згідно статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до Митного кодексу України, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту. При цьому пропуск через митний кордон у відповідності із п. 35 ст. 1 Кодексу є дозвіл на переміщення товарів через митний кордон України. Таким чином, спочатку здійснюється пропуск товару, за ним - переміщення товару через митний кордон, тобто фактичне ввезення товару на митну територію України.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. N 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

На виконання вимог валютного законодавства України, зокрема ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", підприємство повинно ввезти (перемістити) товар на митну територію України, для чого повинен бути здійснений пропуск через митний кордон (тобто митним органом повинен бути наданий дозвіл на переміщення цього товару через митний кордон)

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України, а тому позивачем не допущено порушення строків, встановлених с. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З матеріалів справи вбачається, що товар за контрактом надійшов на митну територію України 28.06.2008 року, а кошти перераховані позивачем контрагенту 04.08.2008 року платіжним дорученням № 16.

Отже, оплата за контрактом проведена позивачем після фактичного отримання ним товару від контрагента, а не як передоплата за умови відстрочення поставки товару

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги факт наявності у підприємства позивача документів, що свідчать про фактичне ввезення товару на територію України, підприємством не порушено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року, № 0000192200/1/3181 від 24.09.2010 року, № 0000192200/2/4363 від 20.12.2010 року та податкове повідомлення рішення № 0000192200/3/359 від 22.02.2011 року, в частині визначення ПП «Бумеранг» штрафних санкцій в сумі 83382,68 грн. є неправомірними.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ПП «Бумеранг» та компанією «Tnk Trade Limited» (Кіпр) укладено контракт № ТТ-0094/09 від 27.03.2009 рок.

За умовами контракту «Tnk Trade Limited» поставляє, а ПП «Бумеранг» придбаває на підставі поставки за домовленістю сторін та згідно «Інкотермс 2000» товар суміш пропан бетена, технічного пропан бутану, фракції бутан бутилену, нормального бутану, ізобутану, промислового бутану, промислового пропану, фракції пропан пропилена, парафіновий гач, парафін нафтовий твердий П-2, нафтовий спічений НС.

Відповідно до контракту позивачем 08.04.2009 року здійснено платіж на суму 60000 дол. США, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 08.04.2009 року.

Товар за вказаним контрактом надійшов на митну територію України 16.04.2009 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією ІМ 40 № 124000006/9/060357.

Проте, товар поставлено позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено умовами контракту та оплачено позивачем. Товар поставлено на суму 59524 дол. США.

Отже, 08.04.2009 року позивачем проведено оплату товару на суму 476 дол. США, який фактично не був поставлений контрагентом 16.04.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що недопоставлений товар, у подальшому контрагентом позивача йому не поставлявся, а кошти попередньої оплати за товар в сумі 476 дол. США, повернуті позивачу контрагентом 29.10.2009 року.

За приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку нарахування пені(а. с. 213), за порушення вимог ст. 2 вказаного Закону при виконанні умов контракту № ТТ-0094/09 від 27.03.2009, укладеного між ПП «Бумеранг» та компанією «Tnk Trade Limited» (Кіпр), позивачу нарахована пеня в сумі 274,90 грн. з 24 дні прострочення, а саме: з 06.10.2009 року по 29.10.2009 року.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій № 0000192200/0/2361 від 19.07.2010 року, № 0000192200/1/3181 від 24.09.2010 року, № 0000192200/2/4363 від 20.12.2010 року та податкове повідомлення рішення № 0000192200/3/359 від 22.02.2001 року в частині визначення ПП «Бумеранг» штрафних санкцій в сумі 274,90 грн. є правомірними.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області щодо стягнення з Державного бюджету витрат на правову допомогу, колегією суддів не приймаються, враховуючи наступне.

За приписами ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Відповідно до п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх за рахунок держави від 27.04.2006 року № 590, компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є субєктом владних повноважень, якщо вона сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи. Яка надавала правову допомогу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VIмінімальна заробітна плата з 01.01.2011 року становить 941 грн.

З акту виконаних робіт від 03.03.2011 року вбачається, що представник позивача був зайнятий три робочі дні лютому березні 2011 року.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що сума витрат на оплату правової допомоги, яка підлягає стягненню, має складати 70,57 грн.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах доводів апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011р. по справі№2а-1670/1206/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді

(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2011 р.