Ухвала суду № 21995852, 07.09.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 р.Справа № 2а-1353/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-1353/11/2070

за позовом ТОВ "Авантаж 09" <Список ><Текст >

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року адміністративний позов ТОВ "Авантаж 09" до ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення про застосування суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Авантаж 09" витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 грн.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 14.04.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того , що висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про порушення позивачем п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 13.08.2010р. по 13.08.2010 року фахівцями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Авантаж - 09» з питань правомірності формування податкового кредиту у лютому - травні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Славія», ВАТ «Дніпронафтопродукт» та правильності обчислення ПДВ за лютий - травень 2010 року, за результатами якої був складений акт перевірки №3805115-409/36370481 від 13.08.10р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині віднесення до складу податкового кредиту лютого, березня, квітня, травня 2010 року сум ПДВ на загальну суму 12 538 419,98 грн., які виникли від виконання угод з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим занижено ПДВ до сплати за лютий, березень, квітень, травен 2010 року на суму 12538419,98 грн.

На підставі висновків акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняті податкове повідомлення рішення № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 18501299,44 грн. , з яких за основним платежем - 12538419,98 грн., за штрафними санкціями - 5962879,46 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова, ДПА Харківської області.

За результатами адміністративного оскарження, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року та з метою доведення строків сплати податкового зобовязання, ухвалені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року та № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкового кредиту з ПДВ за лютий-травні 2010р. ТОВ "Авантаж 09" та його контрагентів - ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» встановлено розбіжності на загальну суму 12538419,98грн., внаслідок того, договори укладені з зазначеними контрагентами є нікчемними, крім того , податкова звітність з податку на додану вартість від зазначених контрагентів позивача за перевіряємий період не визнана податковими деклараціями.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період підприємство позивача здійснювало господарські операції з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», які є постачальником.

19.03.2009р. між ТОВ «Авантаж - 09» (покупець) та ТОВ «Славія» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 96-02/09-А09, відповідно до умов якого ТОВ «Славія» зобов'язалось поставити позивачу нафтопродукти, бензини А-76, А-80, А-92, А-95, паливо дизельне. Повний асортимент та ціна вказаного товару передбачалося визначати в додаткових угодах до вказаного договору, які є невід'ємною його частиною.

Позивачем та ТОВ «Славія» узгоджено конкретний перелік товарних цінностей, які підлягали поставці, шляхом укладання додаткових угод до вказаного вище Договору.

Відповідно до додаткових угод до договору № 96-02/09-А09 від 19.03.2009р. та умов договору, які містяться в матеріалах справи, сторонами узгоджено умови поставки ЕХW-склад ВАТ «Днпронафтопродукт».

На виконання вищезазначеного договору купівлі-продажу позивачем на підставі видаткових накладних, (а.с. 109, 111, 113, 115, 117, 119, 125, 126, 128, 133, 135, 138, 140, 142, 144, 147, 151, 153, 155, 157, 159, 164, 169,171, 173, 175, т. 1) отримано від ТОВ «Славія» у лютому - травні 2010 року дизельне пальне, бензин А-95, бензин А-92, бензин А-80, автомобільні масла, масляні фільтри, тосол, рідина для омивання автомобільного скла, рідину гальмівну, фільтри повітряні, рідину гальмівну, виду дистильовану тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та первинних документів придбане у ТОВ «Славія» пальне та інші товари доставлялися до позивача перевізником - ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі Договору № 3112/09-1 від 31.12.09, укладеного між позивачем та ВАТ «Дніпронафтопродукт».

Відповідно до умов вказаного договору ВАТ «Дніпронафтопродукт» зобов'язувався доставляти ввірений йому позивачем для перевезення вантаж до пункту призначення.

Надання ВАТ «Дніпронафтопродукт» послуг з перевезення підтверджується актами виконаних робіт з додатками до них, товарно - транспортними накладними, з яких вбачається, що перевезення здійснювалося саме ВАТ «Дніпронафтопродукт», які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи в користуванні позивача , на умовах договорів оренди, знаходяться автозаправні станції за адресами: вул. К. Корка, 62, смт. Кулиничі; вул. К. Корка, 13, смт. Кулиничі; вул. Клочківська, 317-А, м. Харків; вул. Червоноармійська, 5, м. Харків; пр. Леніна, 45/1, м. Харків; вул. Сокільницька, 30, м. Харків; пр. Московський, 271-А; пр. Гагаріна, 201/1, м. Харків; вул. Дружби Народів, 246А, м. Харків; вул. Піщана, 13А, м. Харків; пр. Тракторобудівників, 1/1, м. Харків; пр. Московський, 138В, м. Харків; вул. Шосейна, 4, с. Веселе, Балаклійський район; вул. Червоногвардійська, 45В, м. Лозова; вул. Леніна, с. Нове Пекельне, Зачепилівський район; вул. Степова, 2, с. Бердянка, Зачепилівський район; Свинське шосе, 6А, м. Балаклія; вул. Фрунзе, смт. Андріївка, Балаклійський район; вул. Польова, 22, м. Первомайськ; пр. Гагаріна, 318Б, м. Харків; вул. Шосейна, 5, с. Веселе, Балаклійський район; Рубіжанське шосе, 11, м. Вовчанськ; пр.. Гагаріна, 104, м. Харків; вул. Харківська, 209, с. Мусійки, Богодухівський район; вул. Леніна, 255, смт. Пересічне, Дергачівський район; вул. Спортивна, 138, с. Санжари, Харківський район; вул. Фабрична, 5А, с. Травневе, Харківський район; вул. Кірова, 61, с. Ґонтів Яр, Валківський район; вул. Нагорна, 17, с. Корсунівка, Валківський район; вул. Харківська, 73Б, м. Зміїв; вул. Харківська, 86Б, м. Зміїв.

Відповідно до товарно-транспортних накладних доставка придбаного позивачем у ТОВ «Славія» пального та інших товарів здійснювалася ВАТ «Дніпронафтопродукт» саме за адресами приміщень, які перебували в користуванні позивача, відповідно до зазначених вище договорів оренди.

Фактичне надходження та оприбуткування позивачем нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Славія» також підтверджується даним Журналів обліку надходжень нафтопродуктів, які містяться в матеріалах справи.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до п.п. 10.2.1 Інструкції № 281 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно- транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: неналежного оформлення або відсутності ТТН; відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

З аналізу вказаних норм вбачається, що приймання нафтопродуктів, які надійшли автотранспортом, повинно здійснюватись замовниками за обов'язкової наявності товарно- транспортних накладних, паспорта якості та сертифікату відповідності.

В підтвердження факту отримання пального, придбаного у ТОВ «Славія», позивачем надані копії товарно-транспортних накладних, копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на все придбане пальне.

Тобто, придбане у ТОВ «Славія» пальне, приймалося позивачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N281/171/578/155.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем придбаний у ТОВ «Славія» товар попередньо передавався для зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі Договору № 2412/09-16 від 24.12.09р., що підтверджується копіями актів приймання-передачі на зберігання та актами виконаних робіт.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем в повному обсязі сплачено вартість придбаного у ТОВ «Славія» пального та інших товарів, вартість отриманих від ВАТ «Дніпронафтопродукт» послуг з перевезення та зберігання, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Враховуючи наведене всі витрати позивача з придбання у ТОВ «Славія» пального та інших товарів, з придбання у ВАТ«Дніпронафтопродукт» послуг з перевезення пального, товарних цінностей, їх зберігання були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності - торгівлі.

На виконання вказаних взаємовідносин ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» складені податкові накладні, в яких зазначена сума ПДВ сплачена позивачем у складі вартості поставленого пального, товарних цінностей, наданих послуг з перевезення та зберігання всього на загальну суму за період лютий 2010 року - 2474537,08 грн., березень 2010 року - 3499128,97 грн., квітень 2010 року - 3501448,65 грн., травень 2010 року - 3063305,28 грн., що відповідає вимогам пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,

Вказані суми включені позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , до податкового кредиту з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень 2010 року відповідно, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вказані місяці 2010 року.

Складені при виконанні зазначених вище правочинів первинні документи, в тому числі і податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зауваження щодо використання отриманих товарів в господарській діяльності, товарності операції, повноти або змісту наведених первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, рахунками тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні цих договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата робіт, послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних матеріальних цінностей, а також виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів, їх поставку та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року.

Фактичне виконання господарських операцій з зазначеним контрагентом підтверджується вище переліченими податковими накладними, договором, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними , довіреностями на отримання товару, реєстрами податкових та видаткових накладних , платіжними дорученнями , виписок з розрахункового рахунку тощо , які містяться в матеріалах справи.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів, їх поставку та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено позивачем в податкових деклараціях з ПДВ за лютий 2010 року , березень 2010 року, квітень 2010 року та травень 2010 року 2010року.

Щодо посилань податкового органу , як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту , не визнання в якості податкової звітності податкових декларацій з ПДВ контрагентів позивача , колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт» знаходяться на обліку в податкових та зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, про що видані відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Зазначені контрагенти подавали податкову звітність до податкових інспекцій за лютий - травень 2010 року, але вона не визнана як податкова звітність.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ «Регіон-Центр» , на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності його контрагентом.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень- рішень належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкові повідомлення-рішення ДПІ у у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001091540/0 від 01 вересня 2010 року, № 0001091540/1 від 14 жовтня 2010 року, № 0001091540/2 від 15 листопада 2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2011р. по справі№2а-1353/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Мельнікова Л.В.

Судді<підпис >

<підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М. <Список ><Текст > <повний текст >