Постанова № 21995610, 31.08.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р. Справа № 2а-1/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2010р. по справі№2а-1/10/1870

за позовом Приватного виробничо-комерційного малог підприємства "НАСА" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання відсутності повноважень, визнання протиправними дій, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне виробничо-комерційне мале підприємство «НАСА» (надалі по тексту позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (надалі по тексту відповідач), у якому після уточнення позовних вимог просив:

1) визнати у Державної податкової інспекції в м. Суми відсутність повноважень щодо зупинення планової виїзної документальної перевірки позивача на невизначений термін, у звязку з хворобою одного з перевіряючих, та щодо її поновлення;

2) визнати протиправними дії відповідача в частині вчинення процедурних порушень порядку проведення планової виїзної перевірки позивача та порядку оформлення її результатів;

3) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми:

- № 0000411712/0/17-1208/14014342/17507 від 23.03.2009 року;

- № 0000272314/0/17899 від 24.03.2009 року;

- № 0000282314/0/17898 від 24.03.2009 року;

- № 0000292314/0/17900 від 24.03.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність дій відповідача щодо зупинення та продовження терміну планової перевірки позивача, оскільки чинним законодавством не передбачено право органів податкової служби зупиняти перевірки платників податків у звязку із хворобою перевіряючої особи. Позивач вважає протиправними прийняті на підставі висновків акту перевірки повідомлення-рішення. Одночасно позивач зазначив, що відповідач не визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у строк, передбачений чинним законодавством (1095 днів).

Що стосується висновку відповідача про неправомірне формування валових витрат, то на думку позивача, податковий орган не врахував того, що операції по реалізації та наданню головним підприємством підрозділу, і навпаки, будівельно-монтажних робіт, послуг на певний строк і на платній основі є їх господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу. Підтвердженням правомірності включення позивачем до складу валового доходу та віднесення до складу валових витрат сум реалізованих та одержаних будівельно-монтажних робіт, послуг підрозділу, на думку позивача, є результати перевірки СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821, проведеної Сумською міжрайонною державною податковою інспекцією, що зафіксовано в акті від 17.02.2009 року № 27/23/05720816/4.

Відповідач проти позову заперечував та вказав, що оскаржувані позивачем рішення прийняті на підставі чинного законодавства. Зазначив, що під час проведення перевірки діяльності позивача було встановлено неправомірне віднесення до складу валового доходу товарно-матеріальних цінностей і послуг структурному підрозділу БУ № 821, який не має статусу юридичної особи та є підрозділом позивача. На думку податкового органу, поставка, продаж товарів, послуг у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не здійснювалась, оскільки операції відбувались в межах однієї юридичної особи. За таких умов дані операції не можуть вважатись господарськими.

Також відповідач вважає, що терміни визначення позивачу податкового зобовязання відповідачем не порушені, оскільки термін «1095 днів з дня подачі декларацій з податку на прибуток» за 2005 рік повинен був сплинути 10.02.2009 року, а визначення суми податкового зобов'язання було розпочато 20.10.2008 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від10 червня 2010 року позовні вимоги Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Суми щодо зупинення планової виїзної документальної перевірки та її поновлення. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000411712/0/17-1208/14014342/17507 від 23.03.2009 року; № 0000272314/0/17899 від 24.03.2009 року; № 0000282314/0/17898 від 24.03.2009 року; № 0000292314/0/17900 від 24.03.2009 року. Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до направлення за № 3144 від 20.10.2008 року ( том 1 а.с.7) Державною податковою інспекцією в м. Суми розпочата виїзна планова документальна перевірка Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «Наса».

14 листопада 2008 року на підставі наказу начальника ДПІ в м. Суми термін проведення перевірки продовжений на 5 робочих днів, до 21 листопада 2008 року ( том 1 а. с. 11).

20 листопада 2008 року керівником податкового органу прийнято наказ про зупинення виїзної планової перевірки підприємства на невизначений строк у звязку з хворобою одного із перевіряючих ( том 1 а. с. 13).

02 березня 2009 року наказом начальника ДПІ в м. Суми перевірку поновлено на 2 робочих дні. ( том 1 а. с. 27, 29).

06 березня 2009 року за підсумками перевірки складено акт перевірки № 1674/2314/14014342/15 про результати планової виїзної перевірки ПВКМП «Наса» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.07.2005 року по 30.06.2008 року ( том 1 а.с. 51-133).

23.03.2009 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення: № 2000411712/0/17-1208/14014342/17507, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14845,56 грн., в т.ч. за основним платежем 4948,52 грн., за штрафними санкціями 9897,04 грн. (а.с. том 2 а.с. 6).

24.03.2009 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення: № 0000272314/0/17899, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток в сумі 292212,00 грн., в т.ч. за основним платежем 98954,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 193258,00 грн.; № 0000282314/0/17898, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість в сумі 730080,00 грн., в т.ч. за основним платежем 483934,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 246146,00 грн.; за № 0000292314/0/17900, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем орендна плата за землю в сумі 29195,00 грн., в т.ч. за основним платежем 19463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9732,00 грн. Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання у Державної податкової інспекції в м. Суми відсутності повноважень щодо зупинення планової виїзної документальної перевірки позивача на невизначений термін, та щодо її поновлення, суд першої інстанції, виходив з того, що чинне законодавство не містить норм, які б закріплювали право органів ДПС зупиняти планові виїзні документальні перевірки платників податків у зв'язку з хворобою одного з перевіряючих, а тому дії відповідача в цій частині вважає протиправними.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11-2 Закону, посадові особи державної податкової служби вправі приступити до планової перевірки за наявності підстав для її проведення, визнане цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу держав податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу держав податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріплені печаткою органу державної податкової служби.

20.11.2008 року ПВКМП «Наса» вручено наказ № 896 від 20.11.2008р. «Про зупинення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» у звязку з хворобою головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту окремих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Пирхи М.А., який очолює перевірку, та неможливістю здійснення заміни даного працівника.

Начальником ДПІ в м. Суми прийнято наказ № 174 від 02.03.2009 р. «Про поновлення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса».

На підставі зазначеного наказу і направлення № 958 від 02.03.2009р., виданих ДПІ в м. Суми, працівниками податкового органу було здійснено вихід на підприємство ПВКМП «Наса» за юридичною (фактичною) адресою: м. Суми, вул. Пролетарська, 69 (І поверх) для поновлення перевірки.

Однак, 02.03.2009р. при виході на ПВКМП «Наса» о 10 годині 30 хвилин було встановлено, що посадові особи на підприємстві відсутні, про що складений акт № 145 від 02.03.2009р. про відсутність посадових осіб за фактичною адресою.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ в м. Суми на виконання делегованих повноважень видавала накази, які позивачем не були оскаржені та були чинними на час проведення перевірки.

Наказ № 896 від 20.11.2008р. «Про зупинення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» та наказ ДПІ в м. Суми № 174 від 02.03.2009р «Про поновлення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» позивачем оскаржено не було.

Крім того, позивачем було допущено працівників ДПІ в м. Суми до проведення перевірки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відсутності повноважень відносно зупинення планової виїзної документальної перевірки позивача на невизначений термін, у звязку з хворобою одного з перевіряючих, та щодо її поновлення.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0000282314/0/17898 від 24.03.2009 року та податкового повідомлення рішення №0000272314/0/17899 від 24.03.2009 р., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовані валові витрати, доходи, податковий кредит та зобовязання з податку на додану вартість у відносинах із СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821.

Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року ПВКМП «НАСА» реалізувало ПВКМП «НАСА» БУ №821 товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 3500989,01 (а.с. 57 том.1).

Також позивач протягом періоду, що перевірявся податковим органом, залучав до виконання будівельно - монтажних робіт структурний підрозділ ПВКМП «НАСА» БУ № 821 (а.с. 66 том.1).

Як вбачається із Положення СП ПВКМП «НАСА» БУ № 821, затвердженого генеральним директором та засновником позивача 02.07.2007 року, Структурний Підрозділ ПВКМП «НАСА» БУ № 821 перебуває у складі позивача та має статус відокремленого підрозділу без права юридичної особи (том. 2 а.с.142-143)

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, здійснюються згідно із договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно - правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари компенсацію незалежно від строків її надання.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру за виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєкти власності за компенсацію.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну, часткову поставку товарів (робіт, послуг) .

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дати зарахування коштів від покупця замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 ст.203 ЦК України зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В даному випадку структурний підрозділ БУ-821, що укладав правочин із головним підрозділом, не мав статусу юридичної особи і не зареєстрований в установленому порядку Державним реєстратором, як юридична особа.

Волевиявлення юридичної особи має відповідати вимогам, а саме здійснювати дії щодо вчинення правочинів лише уповноваженим органом юридичної особи, та у передбачуваному законом та установчими документами порядку і зафіксоване у передбаченій формі.

Згідно ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру, а СП БУ-821, як структурний підрозділ ПВКМП «Наса», має цивільну правоздатність лише в межах юридичної особи.

Правочин, укладений в межах однієї юридичної особи правових наслідків не несе і укладення договорів субпідряду між ПВКМП «Наса» та його структурним підрозділом не відповідає вимогам чинного законодавства. Тільки юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді, а структурний підрозділ може виступати тільки від імені юридичної особи.

Орган юридичної особи є її складовою, і всі дії, вчинені ним в межах компетенції, розглядаються як дії самої юридичної особи і породжують у останньої відповідні права та обов'язки. Із наведеного вбачається, що структурний підрозділ БУ-821, укладаючи договори підряду із ПВКМП «Наса», був наділений дієздатністю лише в частині, делегованій головним підприємством ПВКМП «Наса» (юридична особа) і не мав права на укладення договорів, так як не мав статусу юридичної особи.

Оскільки СП БУ-821 є структурною одиницею ПВКМП «Наса», то поставка, продаж товарів (послуг) здійснювались в межах однієї юридичної особи - господарської одиниці ПВКМП «Наса», то за таких умов дані операції не можуть вважатися господарськими, а тому податкові накладні, виписані від імені структурного підрозділу БУ-821 ПВКМП «Наса», є порушенням закону і не можуть бути включені до податкового кредиту відповідно п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.1-3, 5 ст.203 цього Кодексу.

Таким чином, податкові накладні, виписані структурним підрозділом БУ-821 ПВКМП «Наса», не можуть свідчити про право ПВКМП «Наса» на податковий кредит за операціями, здійсненими в межах однієї юридичної особи, оскільки передача товарів та будівельно-монтажних робіт в межах однієї юридичної особи не призводить до переходу права власності на такі товари та будівельно-монтажні роботи, відповідно дані операції не можуть бути трактовані як господарські, в наслідок чого по даних операціях податковий кредит не виникає.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо правильності формування позивачем валових доходів, то колегія суддів не погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.

Пунктом 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що продаж товару будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також: операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п. 4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход- загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку структурний підрозділ БУ-821, що укладав правочин із головним підрозділом, не мав статусу юридичної особи і не зареєстрований в установленому порядку Державним реєстратором як юридична особа.

У звязку з тим, що СП БУ-821 є структурною одиницею ПВКМП «Наса», поставка, продаж товарів (послуг) у розумінні п.1.31, п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не здійснювались, оскільки операції відбувались в межах однієї юридичної особи ПВКМП «Наса», то за таких умов дані операції не можуть вважатися господарськими, а тому видаткові накладні, виписані структурному підрозділу БУ-821 ПВКМП «Наса» з порушенням закону, а тому не можуть бути підставою для включення до складу валового доходу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правильності формування валових витрат, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними іншими документами.

Протягом перевіряємого періоду ПВКМП «Наса» відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку отримувала від структурного підрозділу ПВКМП «Наса» БУ-821, який не має статусу юридичної особи, послуги по здійсненню будівельно-монтажних робіт. Дані операції проводились в межах однієї юридичної особи, що суперечить законодавству, та призвели до заниження підприємством об'єкта оподаткування, і, як наслідок, податку на прибуток.

Згідно ст.837, 838 Цивільного Кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Між тим, стороною договору підряду (субпідряду) - субпідрядником не може виступати філія, коли замовником є головне підприємство, оскільки філія не має статусу юридичної особи і може діяти лише від імені головного підприємства, тобто сторонами договору не може бути одна особа.

Взаємовідносини ПВКМП «Наса» та його структурного підрозділу БУ-821 суперечать також ст.626 ЦК України і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними, що є порушенням ч. 1-5 ст.203 ЦК України, оскільки право власності на виконані будівельні роботи не переходить до іншої юридичної особи.

Таким чином, ПВКМП «Наса» неправомірно включило до складу валових витрат будівельно-монтажні послуги, надані структурним підрозділом ПВКМП «Наса» БУ-821, чим було завищено валові витрати всього в сумі 5262163 грн.

Крім того, згідно ст. 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 у 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за цей з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи базовим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В даному пункті Закону чітко визначено, що недоплата - це заниження податкового зобовязання.

Пунктом 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, затвердженої Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 р., визначено, що недоплата - це заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

В абзаці 1 п.п.6.1.6 розглядається порядок визначення розміру штрафних санкцій, що не залежить від наявності завищення суми податкового зобов'язання, тобто прямо вказується, що 50% штрафних санкцій застосовуються на суму недоплати в контексті Закону №2181-111

З урахуванням вищевикладеного, сума недоплати - заниження податкового зобов'язання - складає 386516 грн.: IV кв. 2005р. - 8988 грн., III кв.2006р. - 65 грн., IV кв.2006р. - 89901 грн., І кв.2007р. - 47113 грн., II кв.2007р. - 110351 грн., III кв.2007р. -130098 грн.

Таким чином, штрафні санкції застосовуються на суму недоплати 386516 х 50% = 193258 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення №0000292314/0/17900 від 24.03.2009 р., суд першої інстанції виходив з того, що визначення податкових зобовязань позивачу поза межами строку, передбаченого п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, перевірка ПВКМП «Наса» була розпочата 20.10.2008р. відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 4 квартал 2008р. Термін проведення перевірки продовжувався з 17.11.2008р. по 21.11.2008р. на підставі наказу № 876 від 14.11.2008р. «Про продовження терміну виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса».

Згідно наказу №896 від 20.11.2008р. «Про зупинення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» виїзну планову документальну перевірку ПВКМП «Наса» зупинено.

На підставі наказу № 174 від 02.03.2009р. «Про поновлення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» та направлення № 958 від 02.03.2009р. виїзну планову документальну перевірку ПВКМП «Наса» поновлено 02.03.2009р. на 2 робочих дні.

Отже, терміни, визначені п.п.15.1.1. п.15.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом не порушені, оскільки термін 1095 днів з дня подачі Декларації податку на прибуток за 2005 рік (отримана податковим органом 09.02.2006 року ) повинен був сплинути 10.02.2009 року.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Сумської міської ради від 27.12.2000 р. позивачу надано в тимчасове платне користування земельна ділянка площею 38457 кв. м. за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 36.

Розмір орендної плати за земельну ділянку по вищевказаному рішенню складає 1,5% від нормативної грошової оцінки землі (грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки № 347 від 24.01.2001 р., виданої Сумським міським управлінням земельних ресурсів, визначена в розмірі 3 679 565,76 грн.) і становить 55193,48 грн. в рік або 4599,46 грн. в місяць.

08.02.2001р. Сумською міською радою з ПВКМП «Наса» укладено договір оренди земельної ділянки площею 38457 кв. м. за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 36, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 419 від 05.06.2001 р.

Згідно з умовами договору розмір орендної плати становить 4559,46 грн. на місяць (в розрахунку 1,5% від нормативної грошової оцінки землі).

Статтею13 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму орендної плати.

ПВКМП «Наса» узгодило податкове зобов'язання орендної плати по земельній ділянці за адресою: м.Суми, пр-т Курський, 36, виходячи з розміру орендної плати в відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1 %, посилаючись на рішення Сумської міської ради від 23.04.2003р. №453-МР, що склало за 3-4 квартали 2005 року - 18834,31 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3 766 863,15 грн.), за 2006 рік - 36795,66 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3 679 565,76 грн.).

Колегія суддів не погоджується із такими висновками позивача, оскільки рішення Сумської міської ради від 23.04.2003р. №453-МР є тільки підставою для внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки

Крім того, відповідно до ст. 654 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміни до договору вчиняються в тій самій формі, що й договір, що змінюється, тому зміна відсотку орендної плати від нормативної грошової земельної ділянки з 1,5% на 1% повинна бути виконана шляхом переукладання договору або через оформлення додаткової угоди між ПВКМП «Наса» та Сумською міською радою.

Зазначені внесення змін до договору оренди вищезазначеної земельної ділянки укладені лише 14.06.2007 року, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 04076120026 від 27.11 .2007 р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач протягом 2005-2006 року правильно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності за договорами оренди землі в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість 1,5 % від грошової оцінки, і висновки перевірок про заниження позивачем у зазначених періодах суми орендної плати за землю є правомірним.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000292314/0/17900 від 24.03.2009р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з орендної плати за землю, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, щодо скасування податкового повідомлення рішення №2000411712/0/17-1208/14014342/17507 від 23.03.2009р. суд першої інстанції, виходив з того, що визначення податкових зобовязань позивачу поза межами строку, передбаченого п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи перевірка ПВКМП «Наса» була розпочата 20.10.2008р. відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на 4 квартал 2008р. Термін проведення перевірки продовжувався з 17.11.2008р. по 21.11.2008р. на підставі наказу №876 від 14.11.2008р. «Про продовження терміну виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса».

Згідно наказу №896 від 20.11.2008р. «Про зупинення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» виїзну планову документальну перевірку ПВКМП «Наса» зупинено.

На підставі наказу №174 від 02.03.2009р. «Про поновлення виїзної планової документальної перевірки ПВКМП «Наса» та направлення № 958 від 02.03.2009р. виїзну планову документальну перевірку ПВКМП «Наса» поновлено 02.03.2009р. на 2 робочих дні.

Отже, термін 1095 днів, визначений п.п.15.1.1. п.15.1 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом не порушений, на момент проведення перевірки вказаний термін не закінчився.

При перевірці правильності оподаткування інших доходів отриманих платниками податків (додаткових благ) в 2005 -2008 роках виявлено порушення:

-абз «є» п.п 4.2.9, п.4.2. ст.4, п.8.1 ст.8, та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з дів фізичних осіб» , а саме: протягом перевіряємого періоду приватним підприємством, згідно звітів про використання коштів, придбавались подарунки, які були вручені своїм працівникам без утримання податку з доходів фізичних осіб. - пп.4.2.1, пп. 4.2.3, п.4.2 ст.4, п.8.1, ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: протягом перевіряємого періоду приватним підприємством, згідно звітів про використання коштів, придбавались подарунки які були вручені громадянам, які не є працівниками підприємства, без утримання податку з доходів фізичних осіб.

-пп. 4.2.10 п.4.2 ст.4 , п.8.1.1 , 8.1.2 ст.8, та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: - не утриманий податок з доходів фізичних осіб з виплаченої моральної шкоди, згідно рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23.02.2006 року (Постанова про відкриття виконавчого провадження 21.06.2006 року м. Суми) про стягнення на користь гр. ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100,00 грн.. Оплата постанови про стягнення моральної шкоди ( без ПДВ) на користь гр. ОСОБА_2 перерахована 04.07.2006 року ( п/д № 258) в сумі 100,00 грн. Дана сума підприємством не була оподаткована, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету 13,00грн. податку з доходів фізичних осіб . - не утриманий податок з доходів фізичних осіб з виплаченої моральної шкоди громадянину ОСОБА_3 в сумі 200,00 грн. ( перерахована 02.06.2006 року). Дана сума підприємством не була оподаткована, в результаті чого неутримано та не перераховано до бюджету 26,00 грн. податку з доходів фізичних осіб .

- абз «г» п.п 4.2.9, п.4.2. ст.4, п.8.1 ст.8, та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: в квітні 2007 році підприємством , згідно звіту про використання коштів, наданих під звіт № 5 від 02.04.2007 , були відшкодовані кошти в сумі 500,00 грн. працівнику підприємства ОСОБА_4 за придбаний електромолоток, витрати яких не підтверджені відповідними фінансовими документами; згідно звіту про використання коштів, наданих під звіт № 30 від 07.03.2008 року працівнику приватного підприємства ОСОБА_5 були видані кошти в сумі 1350,00 грн., кошти були витрачені для придбання продуктів, витрати яких не підтверджені відповідними фінансовими документами. Вищезазначені суми не були оподатковані, в результаті чого не утримано та не переховано до бюджету 427,50 грн. податку з доходів фізичних осіб .

Всього донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 4948,52 грн.

Також, при перевірці повноти та своєчасності перерахування податку з доходу фізичної осіб встановлено: несвоєчасне перерахування податку за період з 01.07.2005р. по 30.09.2008р.

Таким чином, порушено п.п.8.1.2. п.8.1.. ст.8 та п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. 16.4.1. п.16.4. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на суму податкового боргу нараховується пеня з розрахунку 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день виникнення такого податкового боргу або на день його ( його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

В перевіряємому періоді заробітна плата на підприємстві видавалась з затримкою, податок з доходів фізичних осіб перераховувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

Згідно пп.16.4.1. п.16.4. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на суму несвоєчасно сплаченого податку з доходів фізичних осіб нараховано пені в сумі 87181,71 грн.

Факт вчинення порушення позивачем не заперечувався та не оскаржувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення рішення №2000411712/0/17-1208/14014342/17507 від 23.03.2009р., яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до пункту 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від10 червня 2010 року по справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання у Державної податкової інспекції в м. Суми відсутності повноважень щодо зупинення планової виїзної документальної перевірки позивача на невизначений термін; визнання протиправними дій відповідача в частині вчинення процедурних порушень порядку проведення планової виїзної документальної перевірки та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000411712/0/17-1208/14014342/17507 від 23.03.2009 року, № 0000272314/0/17899 від 24.03.2009 року, № 0000282314/0/17898 від 24.03.2009 року, № 0000292314/0/17900 від 24.03.2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 05.09.2011 р.