Ухвала суду № 21994425, 05.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2011 р.Справа № 2а-1670/837/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняГалан О.О.,

в присутності представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-1670/837/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визначення нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта",звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2010 року № 0002462301/0, від 27.07.2010 року № 0002452301/0, від 19.10.2010 року № 0002462301/1, від 19.10.2010 року № 0002452301/1, від 19.11.2010 № 0002462301/2, від 19.11.2010 року № 0002452301/2, від 19.11.2010 року № 0003722301/2, від 25.01.2011 року № 0002462301/3, від 25.01.2011 року № 0002452301/3 та від 25.01.2011 року № 0003722301/3.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 27.07.2010 року № 0002452301/0, від 19.10.2010 року № 0002452301/1, від 19.11.2010 № 0002462301/2, від 19.11.2010 року № 0002452301/2, від 19.11.2010 року № 0003722301/2, від 25.01.2011 року № 0002462301/3, від 25.01.2011 року № 0002452301/3, від 25.01.2011 року № 0003722301/3.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, ст. ст. 202, 606, 837, 901, 1000, 1135 Цивільного Кодексу України, п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 3 закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 17.06.2010 року по 14.07.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено виїзну планову перевірку Договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не повязану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища № 999/97 від 24.12.1997 р. між ВАТ “Укрнафта” та компанією "Momentum Enterprises (Estern Europe) Limited" (Кіпр) (код 403739509) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

Учасниками Договору № 999/97 від 24.12.1997 р. про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не повязану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища є підприємство “Полтаванафтогаз” та компанія "Momentum Energy International Inc.”.

Згідно із угодою про передачу прав і обовязків за договором від 22.06.1998 р. компанія "Momentum Energy International Inc.” передала компанії "Momentum Enterprises (Estern Europe) Limited" (Кіпр) всі права і обовязки за Договором № 999/97 від 24.12.1997 р.

Відповідно до додатку № 4 від 20.07.1998 р. до Договору № 999/97 про спільну діяльність, у звязку з реорганізацією підприємства “Полтаванафтогаз” у формі приєднання до ВАТ “Укрнафта”, ВАТ “Укрнафта” стала правонаступником підприємства “Полтаванафтогаз” та учасником Договору № 999/97.

Предмет спільної діяльності визначено п. 1.2 ст. 1 Договору, а саме: вкладення інвестицій для створення необхідних виробничих потужностей для експлуатації Андріяшівського газоконденсатного родовища, що знаходиться в Дніпро-Донецькій Западині, впровадження передової техніки і технологій в технічному циклі від розробки родовища до реалізації товарної продукції; ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку газу і конденсату в процесі освоєння і розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища з використанням виробничих потужностей і основних фондів, створених в процесі інвестиційної діяльності, для отримання прибутків.

Відповідно до абз. 6 п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі ЗУ “Про ПДВ”, що на момент виникнення правовідносин) для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності, тобто в розумінні ЗУ “Про ПДВ” є окремим платником податку.

При цьому обов'язок ведення податкового обліку такого умовного платника податку положеннями ч. 3 п. 1.2 ст. 1 ЗУ “Про ПДВ” покладено на одного з учасників договору про спільну діяльність за вибором усіх учасників.

Згідно вищевказаних норм, Договір № 999/97 про спільну діяльність взято на податковий облік в ДПА у м. Полтаві 26.02.1998 р. за № 9.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Полтаві від 23.07.2007 р. № 14805/29-017 Договір № 999/97 від 24.12.1997 р. про спільну інвестиційну діяльність між ВАТ “Укрнафта” та компанією “Моментум ентерпрайзис (Істерн юроп) Лтд” узято на податковий облік з 26.02.1998 року за № 9.

Виходячи зі змісту п. 1.2 ЗУ “Про ПДВ” особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності, а облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Тобто, обєкт оподаткування ресурсними платежами безпосередньо повязаний із самостійним платником, якого уособлює уповноважений платник, що зумовлює його обовязок здійснювати нарахування і сплату ресурсних платежів в рамках спільної діяльності.

У перевіряємий період ВАТ “Укрнафта” був платником податку на додану вартість.

Оператором спільної діяльності є ВАТ “Укрнафта” (п. 4.1 ст. 4 Договору № 999/97 від 24.12.1997 р.). Згідно додатку № 4 до договору № 999/97 управляючим є НГВУ “Полтаванафтогаз” в особі його керівника. Згідно із додатком № 1 до Статуту ВАТ “Укрнафта” - Навтогазовидобувне управління (далі НГВУ) “Полтаванафтогаз” є одним із структурних підрозділів ВАТ “Укрнафта”. Право начальника НГВУ “Полтаванафтогаз” на вчинення від імені ВАТ “Укрнафта” юридично значимих дій встановлене довіреностями, копії яких наявні у матеріалах справи.

За результатами перевірки складено акт від 14.07.2010 р. № 6493/23-2/403739509, у якому зафіксовано порушення Договором № 999/97 від 24.12.1997 р. про спільну діяльність п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 2092433 грн., в тому числі за квітень 2009 р. у сумі 252529 грн., травень 2009 р. в сумі 340641 грн., червень 2009 р. у сумі 80930 грн., вересень 2009 р. у сумі 317231 грн., березень 2010 р. у сумі 1101102 грн. (стор. 45 акту);

- завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2009 р. на суму 127123 грн.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення рішення:

1) від 27.07.2010 року № 0002462301/0, яким НГВУ “Полтаванафтогаз” (22525915) відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 24.12.97 № 999/97 з ВАТ “Укрнафта” і компанією “Моментум ентерпрайзис (Істерн юроп) Лтд” визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3138649 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем в сумі 2092433 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1046216 грн. 50 коп.;

2) від 27.07.2010 року № 0002452301/0, яким НГВУ “Полтаванафтогаз” (22525915) відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 24.12.97 № 999/97 з ВАТ “Укрнафта” і компанією “Моментум ентерпрайзис (Істерн юроп) Лтд” зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 127123 грн. та 37836 грн. 90 коп. застосованої у звязку з цим штрафної санкції.

Дані податкові повідомлення - рішення оскаржено позивачем в порядку апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеному п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення правовідносин).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 02.11.2010 року № 2868/10/25-016 “Про результати розгляду повторної скарги” податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.07.2010 р. № 0002462301/0 та від 19.10.2010 року № 0002462301/1 скасовано у частині основного платежу в розмірі 3824 грн. та штрафної санкції в розмірі 1912 грн., в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відповідно до абз п. 6.5 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, податкові повідомлення рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.07.2010 р. № 0002462301/0 та від 19.10.2010 року № 0002462301/1 є відкликаними у розумінні п. 6.5 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому позовні вимоги у частині визнання нечинними даних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

19.11.2010 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002462301/2, яким НГВУ “Полтаванафтогаз” (22525915), відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 24.12.97 № 999/97 з ВАТ “Укрнафта” і компанією “Моментум ентерпрайзис (Істерн юроп) Лтд”, визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3132913 грн. 50 коп., в т.ч. за основним платежем в сумі 2088609 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1044304 грн. 50 коп.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 02.11.2010 року № 2868/10/25-016 збільшено суму визначеного платнику податкового зобовязання з ПДВ на 18374 грн. фактично наданого бюджетного відшкодування та 9187 грн. застосованої у звязку з цим штрафної санкції.

Тому, 19.11.2010 року ДПІ у м. Полтаві винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0003722301/2, яким НГВУ “Полтаванафтогаз” (22525915), відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору про спільну діяльність від 24.12.97 № 999/97 з ВАТ “Укрнафта” і компанією “Моментум ентерпрайзис (Істерн юроп) Лтд”, зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 18374 грн. та 9187 грн. застосованої у звязку з цим штрафної санкції.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Отже, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного у раніше надісланому податковому повідомленні, винесено податкове повідомлення - рішення від 19.10.2010 року № 0002452301/1 та від 19.11.2010 р. № 0002452301/2.

За наслідками розгляду повторних скарг, які були залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін, відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 25.01.2011 року № 0002462301/3, від 25.01.2011 року № 0002452301/3 та від 25.01.2011 року № 0003722301/3, якими позивачу доведено новий граничний термін для сплати визначених податкових зобов'язань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності податкових повідомлень - рішень від 27.07.2010 року № 0002452301/0, від 19.10.2010 року № 0002452301/1, від 19.11.2010 № 0002462301/2, від 19.11.2010 року № 0002452301/2, від 19.11.2010 року № 0003722301/2, від 25.01.2011 року № 0002462301/3, від 25.01.2011 року № 0002452301/3, від 25.01.2011 року № 0003722301/3.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи оцінку податковим повідомленням рішенням від 19.11.2010 № 0002462301/2 та від 25.01.2011 року № 0002462301/3, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді Договором про спільну діяльність № 999/97 (Замовник) було укладено наступні договори:

- з НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” (Виконавець) від 27.03.2009 р. № 5/7р, згідно якого Виконавець зобовязується надавати послуги повязані з видобутком природного газу та газового конденсату по свердловинах спільної діяльності на Андріяшівському газоконденсатному родовищі, збором, транспортуванням газового конденсату та природного газу, попередньою підготовкою природного газу та підготовкою газового конденсату, а Замовник зобовязується прийняти надані послуги та оплатити їх (а.с. 140);

-з Качанівським газопереробним заводом ВАТ “Укрнафта” (Виконавець ГПЗ) та НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” (Виконавець НГВУ) від 27.03.2009 р. № 5/9р, згідно якого Замовник замовляє та зобовязується оплатити послуги, що передбачені цим договором, а Виконавець НГВУ подає природний газ, що отриманий від Замовника, на підготовку Виконавцю ГПЗ, а Виконавець ГПЗ отримує і підготовлює поданий газ у відповідності до вимог та передає підготовлений газ (отриманий від Виконавця НГВУ мінус витрати і втрати при підготовці) Замовнику, який оплачує послуги по підготовці газу Виконавцю ГПЗ (а.с.150).

- з НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” (Виконавець) від 25.02.2010 р. № 5/13р, згідно якого Виконавець зобовязується надавати послуги повязані з видобутком природного газу та газового конденсату по свердловинах спільної діяльності на Андріяшівському газоконденсатному родовищі, а Замовник зобовязується прийняти надані послуги та оплатити їх (а.с. 145);

-з Качанівським газопереробним заводом ВАТ “Укрнафта” (Виконавець ГПЗ) та НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” (Виконавець НГВУ) від 03.02.2010 р. № 5/7р, згідно якого Виконавець НГВУ подає природний газ, що отриманий від Замовника, на підготовку Виконавцю ГПЗ, а Виконавець ГПЗ отримує і підготовлює поданий газ у відповідності до вимог та передає підготовлений газ (отриманий від Виконавця НГВУ мінус витрати і втрати при підготовці) Замовнику, який оплачує послуги по підготовці газу Виконавцю ГПЗ (а.с. 154).

З урахуванням господарських операції по частковому виконанню цих договорів Договором про спільну діяльність № 999/97 сформовано податковий кредит у квітні, травні, червні, вересні 2009 року та березні 2010 року.

Однак, перевіркою встановлено заниження Договором про спільну діяльність № 999/97 податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету в сумі 2092433 грн., в тому числі, за квітень 2009 р. у сумі 252529 грн., за травень 2009 р. в сумі 340641 грн., за червень 2009 р. у сумі 80930 грн., за вересень 2009 р. у сумі 317231 грн., за березень 2010 р. у сумі 1101102 грн., а також завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за травень 2009 року в розмірі 127123 грн.

До висновків про наявність вищевказаних порушень правил формування податкового кредиту відповідач дійшов у зв'язку із висновками перевіряючих ревізорів, викладених у вищезазначеному акті перевірки, згідно яких Договором про спільну діяльність № 999/97 віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені по послугах видобутку природного газу та його переробці, не призначених для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, оскільки у перевіряємому періоді Договором про спільну діяльність № 999/97 природний газ не реалізувався, власних сховищ або інших основних засобів для зберігання природного газу на балансі не має, а саме відсутні угоди на реалізацію газу, угоди на його зберігання та транспортування, а також в бухгалтерському обліку відсутні документи первинного обліку (акти приймання-передачі) операцій по передачі природного газу ДК “Укртрансгаз”.

Актом перевірки підтверджено, що у перевіряємому періоді Договором № 999/97 отримувалися послуги по укладених договорах від 27.03.2009 р. № 5/7р, від 27.03.2009 р. № 5/9р, від 25.02.2010 р. № 5/13р, від 03.02.2010 р. № 57р, які оформлювалися актами виконаних робіт (під-ка газу товарн. газу горючого прир. із ресурсів природного (високонапірного), накладними, актами прийому-передачі газу природного та конденсату газового СІД № 999/97, актами виконаних робіт по видобутку продукції СІД № 999/97, актами прийому-передачі газу природного, видобутого з газових і газоконденсатних свердловин СІД № 999/97 на підготовку Качанівському ГПЗ, копії яких наявні у матеріалах справи.

Контрагентами Договору № 999/97 на виконання умов договору виписано податкові накладні, що внесені Договором № 999/97 до реєстрів отриманих та виписаних податкових накладних за відповідні періоди. Копії податкових накладних та реєстрів наявні у матеріалах справи.

За результатами перевірки не встановлено порушень щодо оформлення даних податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку.

На підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів за договорами, Договором № 999/97 з урахуванням вищевказаних господарських операцій сформовано податковий кредит у відповідності із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ “Про Податок на додану вартість” за датою здійснення першої з подій, а саме за датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що одержання послуг по видобутку та підготовці природного газу підтверджується відповідними актами приймання передачі видобутого та підготовленого природного газу та накладними, перелік яких наведений у тексті вказаного акту.

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договорів не заперечується відповідачем та підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою (а.с. 169, 170).

Таким чином, факт придбання послуг за зазначеними вище договорами відповідачем не заперечується. Належність оформлення документів, які дають право на віднесення сум, сплачених при придбанні послуг за такими договорами, до складу податкового кредиту також не заперечується.

Обґрунтовуючи відсутність у Договору № 999/97, як самостійного платника податку на додану вартість, права на податковий кредит щодо сум податку, сплаченого при придбанні послуг по видобутку та підготовці природного газу, відповідач посилається на ненадання платником податку документів, які підтверджують наявність товару, а саме зберігання та транспортування газу, а також на відсутність факту реалізації природного газу у перевіряємому періоді, що в свою чергу підтверджує відсутність у платника податку наміру використовувати придбані послуги та отриманий, за результатами такого придбання, природний газ в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності такого платника податку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених відповідними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту податку на додану вартість.

Норми Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” не ставлять у залежність момент виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від моменту, з якого починається використання придбаних товарів (послуг) у його господарській діяльності.

Щодо наміру використовувати вищевказаний газ у господарській діяльності позивач зазначив, що у перевіряємий період угоди про реалізацію природного газу не укладались, оскільки Договір № 999/97 про спільну діяльність не погодився із затвердженими цінами на природний газ, встановленими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Відтак, дані постанови були оскаржені позивачем до суду, та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2010 р. по справі № 2а713/09/2670 позов ВАТ “Укрнафта” задоволено, постанови НКРЕ визнані протиправними та скасовані з моменту їх прийняття. Отже, оскільки ні ВАТ “Укрнафта”, ні Договір № 999/97 про спільну діяльність не мали повноважень на власний розсуд визначати договірну ціну газу природного, спільна діяльність була позбавлена можливості укладати договори на реалізацію газу не маючи можливі визначити одну із суттєвих умов договору ціну.

Як вбачається з пояснень представника позивача, з метою реалізації газу товарно-горючого природного, добутого у перевіряємий період, позивачем після проведення перевірки було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Енергоальянс” договір комісії на продаж газу товарного-горючого природного кінцевим споживачам ВАТ "Азот" та/або ВАТ "ДніпроАЗОТ" за № д/257/10/ін. від 13.12.2010 року (а.с. 259) та додаткові угоди № 1 від 13.12.2010 р., № 2 від 24.12.2010 р., додаткова угода № 1 до додаткової угоди № 2 від 31.01.2011 р., додаткова угода № 4 від 28.01.2011 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Газ товарно-горючий природний передано Товариству з обмеженою відповідальністю “Компанія “Енергоальянс”, що підтверджується актами приймання-передачі газу на комісію, реалізовано комісіонером кінцевим споживачам, та кошти від його реалізації перераховано позивачу комітенту за договором. Копії платіжних доручень та банківських виписок наявні у матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про фактичну відсутність видобутого та підготовленого газу у спільної діяльності не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне..

Так, листом ДК “Укртрансгаз” від 01.03.2010 р. № 2484/64-004 на запит управляючого Договору № 999/97 про спільну діяльність начальника НГВУ “Полтаванафтогаз” від 11.02.2010 р. № СД/695 повідомлено, що на момент надання відповіді (так само як і на момент розгляду справи судом) не підписані технічні акти передачі газу власного видобутку ВАТ “Укрнафта”в газотранспортну систему ДК “Укртрансгаз” починаючи з квітня 2009 р. по грудень 2009 року. Зазначено, що згідно наданих ВАТ “Укрнафта” в ОДУ ДК “Укртрасгаз” звітів за період з квітня по грудень 2009 року 33796,851 тис. м. куб. газу, видобутого по договору СІД № 999/97 від 24.12.1997 р. у вказаний період, які передбачені для задоволення потреб населення, залишаються неоформленими актами приймання передачі.

Також, листом ДК “Укртрансгаз” від 05.07.2010 р. № 7673/64-004 на запит управляючого Договору № 999/97 про спільну діяльність начальника НГВУ “Полтаванафтогаз” від 30.06.2010 р. № 10/3657 повідомлено, що на момент надання відповіді (так само як і на момент розгляду справи судом) не підписані технічні акти передачі газу власного видобутку ВАТ “Укрнафта” в газотранспортну систему ДК “Укртрансгаз” починаючи з січня по березень 2010 року. Зазначено, що згідно наданих ВАТ “Укрнафта” в ОДУ ДК “Укртрасгаз” звітів за період з січня по березень 2010 року 10036,774 тис. м. куб. газу, видобутого по договору СІД № 999/97 від 24.12.1997 р. у вказаний період, які передбачені для задоволення потреб населення, залишаються неоформленими актами.

Колегія суддів зазначає, що дані листи надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, проте не були взяті ними до уваги.

Із пояснень представника позивача вбачається, що ДК “Укртрансгаз” відмовлявся укладати договір схову із Договором № 410/95 про спільну діяльність, а відтак і не складалися відповідні акти приймання передачі газу на зберігання, хоча ДК “Укртрансгаз” не заперечує, що видобутий газ спільною діяльністю надходить до газотранспортної системи та підтверджує його обсяг відповідними листами, зокрема, як вищезазначеними. При цьому, ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” є єдиним підприємством на материковій території України, яке має ліцензію на право провадження господарської діяльності зі зберігання природного газу в підземних сховищах газу, які знаходяться на його балансі. Відповідно до розміщеного на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України переліку суб'єктів природних монополій ДК “Укртрансгаз ”НАК “Нафтогаз України” є суб'єктом природної монополії в товарній групі “транспортування природного газу магістральними газопроводами”. Позивач неодноразово звертався до ДК “Укртрансгаз” із пропозиціями про укладення договору зберігання та транспортування видобутого газу по Договору № 999/97 спільної діяльності, однак всі пропозиції залишені без відповіді.

Враховуючи, що видобутий в рамках спільної діяльності газ надійшов до газотранспортної системи, позивач (ВАТ “Укрнафта”) звернувся до господарського суду м. Києва із позовною заявою до ДК “Укртрансгаз” про визнання укладеним договору зберігання природного газу, та рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 42/392, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2010 року, зобовязано ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” не чинити перешкод ВАТ “Укрнафта”у здійсненні права власності на природний газ загальним обсягом 157538,509 тис. м3 , у т.ч. його відборі та реалізації промисловим споживачам виробникам азотних мінеральних добрив, який знаходиться в ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”; зобовязано ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” виконати заяву ВАТ “Укрнафта”від 25.10.2010 року № СД/5607, шляхом здійснення у листопаді 2010 ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” відбору природного газу та передачі його ВАТ “Укрнафта”з оформленням актів приймання-передачі, загальним обсягом 157538,509 тис. м3; зобовязано Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” включити до балансу надходження та розподілу природного газу в Україні відповідного періоду обсяги газу, визначені заявкою ВАТ “Укрнафта”від 25.10.2010 року № СД/5607.

Мотивувальною частиною рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 42/392, яке набрало законної сили, встановлено, що природний газ загальним обсягом 157538,509 тис. м3 є власністю учасників спільної діяльності за Договором № 999/97 та видобутий, зокрема, у 2009 році, тобто за частину періоду, що охоплювався перевіркою.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відносно частини природного газу, що охоплений періодом з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” про визнання укладеним договору зберігання природного газу, що видобутий за період з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року та з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.12.2010 року у справі № 46/603 відкрито провадження за даним позовом.

За таких умов, колегія суддів розцінює повідомлення ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” про обсяги природного газу, видобутого в рамках Договору № 999/97 про спільну діяльність, що залишаються не оформленими технічними актами, достовірним доказом надходження зазначеного обсягу газу до газотранспортної системи та підтвердженням його місцезнаходження.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено порушення позивачем правил формування податкового кредиту Договором № 999/97 про спільну діяльність, визначених п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що НГВУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта” управління Договором не може здійснюватися НГВУ “Полтаванафтогаз”, оскільки останній не є учасником Договору та учасники Договору № 999/97 збігаються із виконавцем за договором № 5/13-Р, № 5/7-Р.3, № 5/9-Р, № 57-Р, з огляду на наступне.

Стороною у Договорі про спільну діяльність № 999/97 та його оператором є ВАТ “Укрнафта”. Згідно із статутом ВАТ “Укрнафта”НГВУ “Полтаванафтогаз” є структурним підрозділом ВАТ “Укрнафта” та зареєстрований його філією. Право начальника НГВУ “Полтаванафтогаз” на вчинення від імені ВАТ “Укрнафта” юридично значимих дій встановлене довіреностями, копії яких наявні у матеріалах справи. В усіх випадках структурні підрозділи юридичної особи діють від імені та за дорученням такої юридичної особи. За даними договорами особи боржника і кредитора не співпадають. Зокрема, на стороні замовника має місце множинність осіб і оплата за виконані роботи, надані послуги здійснюється за рахунок коштів, тобто майна, що є спільною власністю ВАТ “Укрнафта” і компанії “Моментум Ентерпрайзис (Істерн Юроп) Лтд”, а не за рахунок майна ВАТ “Укрнафта”.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оскільки відповідачем не доведено, що як придбані Договором № 999/97 послуги по видобуванню та підготовці газу, як і видобутий та підготовлений за результатами придбання таких послуг газ, не призначаються для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, суд приходить до висновку, що включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг по видобутку та підготовці газу на підставі № 5/13-Р, № 5/7-Р.3, № 5/9-Р, № 57-Р здійснені у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірними.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував ч.2 ст.11 КАС України для повного захисту прав позивача та вийшов за межі позовних вимог та правомірно визнав неправомірними та скасував податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0002462301/2 та від 25.01.2011 року № 0002462301/3.

Надаючи оцінку податковим повідомленням рішенням від 27.07.2010 року № 0002452301/0, від 19.10.2010 року № 0002452301/1, від 19.11.2010 року № 0002452301/2 та від 25.01.2011 року № 0002452301/3, від 19.11.2010 року № 0003722301/2 та від 25.01.2011 року № 0003722301/3, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з поданою Договором № 999/97 про спільну діяльність до ДПІ у м. Полтаві податковою декларацією з ПДВ за квітень 2009 р. (вх. від 20.05.2009 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 25 декларації) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 18374 грн.

Згідно з поданою Договором № 999/97 про спільну діяльність до ДПІ у м. Полтаві податковою декларацією з ПДВ за травень 2009 р. (вх. від 22.06.2009 р. № 116850) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 25 декларації) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 127123 грн.

За умови підтвердження реальності проведення господарських операцій та фактичного отримання послуг, а також дотримання правил формування податкового кредиту, визначальною умовою для відшкодування ПДВ з бюджету є встановлення фактичної сплати сум ПДВ в ціні товару (послуг) особою, яка заявляє таке відшкодування.

Як вбачається із платіжного доручення ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк” від 28.04.2009 року № 66 Договором № 999/97 було перераховано ВАТ “Укрнафта” кошти в сумі 762739 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 127123 грн. 20 коп. (призначення платежу оплата за надані в березні 2009 р. НГВУ “Полтаванафтогаз”послуги по видоб. вул. зг. рах. АVК 17 від 31.03.2009 р.) Крім того, на підтвердження списання коштів з рахунку Договору № 999/97 про спільну діяльність, позивачем надано виписку банку по рахунку спільної діяльності від 24.04.2009 року.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено фактичну сплату Договором № 999/97 про спільну діяльність сум ПДВ у ціні придбаних послуг в зазначеному періоді.

Розрахунки за придбані послуги за вищевказаними договорами здійснювались із рахунків у банківських установах, відкритих Договору № 999/97, що підтверджується матеріалами справи. А відтак, збіг кредитора та боржника у відповідності до ст. 606 Цивільного кодексу України, як зазначено відповідачем, не відбувався.

При цьому, податкові повідомлення рішення від 19.11.2010 року № 0003722301/2, від 25.01.2011 року № 0003722301/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2009 р., винесені за результатами оскарження рішень відповідача в порядку апеляційного узгодження до Державної податкової адміністрації у Полтавській області (рішення від 02.11.2010 р. № 2868/10/25-016).

Із даного рішення ДПА у Полтавській області від 02.11.2010 р. № 2868/10/25-016 “Про результати розгляду повторної скарги” вбачається (а.с. 93-94), що Державною податковою інспекцією у м. Полтаві було надано інформацію, за якою сума бюджетного відшкодування у розмірі 18374 грн. відшкодована платнику шляхом, заявленим у податковій декларації (у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів згідно р. 25-2).

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 року № 327 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), акт є службовим документом, який засвідчує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Акт перевірки від 14.07.2010 р. № 6493/23-2/403739509 не містить зазначеної інформації та даним актом не встановлено порушення у вигляді завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 р.

Отже, колеія суддів зазначає, що , податковий орган використав висновки акту попередньої планової перевірки від 25.06.2009 року № 1311/23-8/403739509, на підставі якої були винесені податкові повідомлення рішення від 09.07.2009 р. № 0000642310/0, № 0000652310/0, № 00006332310/0, що у подальшому визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-9129/09/2670 від 25.11.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 р. (а.с. 240-251 т. 1).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено необґрунтованість висновків акта перевірки, які використані у вигляді інформації ДПІ у м. Полтаві, та з урахуванням якої винесено та направлено позивачу оскаржувані податкові повідомлення рішення від 19.11.2010 року № 0003722301/2, від 25.01.2011 року № 0003722301/3.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач не здійснював використання бюджетного відшкодування в загальному розмірі 84047 грн. 80 коп.

Так, за березень - грудень 2009 року, січень-травень 2010 року та липень жовтень 2010 року Договором № 999/97 задекларовано відємне значення (р. 26). За червень 2010 року задекларовано податкове зобовязання в сумі 586742 грн. (р. 27), яке позивачем сплачено у повному обсязі згідно з платіжним дорученням № 201 від 30.07.2010 р. на суму 586742 грн. (а.с 168).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент винесення податкових повідомлень рішень № 0002452301/0 від 27.07.2010 р. та № 0003722301/2 від 19.11.2010 р. бюджетне відшкодування в сумі 18374 грн., яке було задекларовано в декларації з ПДВ за квітень 2009 року та бюджетне відшкодування в сумі 127123 грн., яке було задеклароване в декларації з ПДВ за травень 2009 року невідшкодовані у повному обсязі.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій за квітень 2009 р. у розмірі 9187 грн. та травень 2009 р. у розмірі 37836 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 27.07.2010 року № 0002452301/0, від 19.10.2010 року № 0002452301/1, від 19.11.2010 року № 0002452301/2, від 25.01.2011 року № 0002452301/3, від 19.11.2010 року № 0003722301/2 та від 25.01.2011 року № 0003722301/3 є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року по справі№2-а-1670/837/11 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-1670/837/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2011 р.