Ухвала суду № 21993039, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.Справа № 2а-15864/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької МДПІ у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. по справі№2а-15864/10/2070

за позовом ЗАТ "Новоселівський гірничо-збагачувальний комбінат" <Список ><Текст >

до Нововодолазької МДПІ у Харківській області, Головного УДК України у Харківській області, УДК в Нововодолазькому районі ГУДК України в Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011року адміністративний позов ЗАТ "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Нововодолазької МДПІ в Харківській області, Головного УДК України в Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 19.11.2010 року №0000171600/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 123225,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2010 року .

Нововодолазька МДПІ у Харківській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного від 08.02.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ЗАТ "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Нововодолазької МДПІ в Харківській області,, суд першої інстанції виходив з того , що висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суперечить обставинам справи,тому оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.11.2010 року №0000171600/0 є протиправним і підлягає скасуванню, а з Державного бюджету на користь позивача необхідно стягнути 123225,0 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 27.10.2010 року по 16.11.2010року фахівцями Нововодолазької МДПІ у Харківській області проведено позапланова виїзна перевірка закритого акціонерного товариства "Новоселівський гірничо - збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декорувалось в серпні 2010 року , за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2010р. № 2472/07-0-12/30773938.

Перевіркою підтверджено відображене ЗАТ «Новоселівський ГЗК» у декларації за вересень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 100408,0грн. без врахування інформації щодо отриманих загальних відомостей про контрагентів.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року в сумі 123225,0 грн. та зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року в сумі 119855,0 грн.

На підставі акту перевірки керівником Нововодолазької МДПІ прийнято податкове повідомлення рішення 19.11.2010 року № 0000171600/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за вересень 2010 року на 123225,0 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що за результатами опрацювання відділом перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, в декларації за серпень 2010 року позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС”на загальну суму 123225,03 грн.; в декларації за вересень 2010 року позивач заявив суму бюджетного відшкодування з врахуванням податкового кредиту за вищевказаними податковими накладними, декларацій по податку на додану вартість”податкові декларації ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС”за серпень та вересень 2010 року не визнані як податкова звітність, а тому податкова інспекція зробила висновок, що ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС”видали позивачу вищевказані податкові накладні, але при цьому ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС”не задекларували відповідних сум податкових зобовязань, тому у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, визначених в податкових накладних, виданих контрагентом позивача.

Враховуючи вищевикладене, Нововодолазької МДПІ вважає , що правочини, укладені між ЗАТ «Новоселівський ГЗК» та ТОВ “МетРудТранс”, ПП “НВФ “ТКС” не спричиняють реального настання правових наслідків,тому в розумінні в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними, в зв'язку з чим при проведені операцій з ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС” позивачем порушено вимоги пп. 7.4.1, 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”позивач не мав права декларувати податковий кредит за вищевказаними податковими накладними, і, відповідно, сума бюджетного відшкодування виявилась завищеною на 123225,0 грн., в результаті чого було порушено пп.7.2.3 п.7.2 та пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого було завищено суму бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за вересень 2010 року на суму 123225,0 грн.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює правила розрахунку сум, які підлягають бюджетному відшкодуванню. В той же час, зазначена норма не регулює порядок повернення з бюджету відповідних сум. Ці відносини регулюються нормами пп.7.7.5 7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії довідки АА № 423321 з ЄДРПОУ основними видами діяльності ЗАТ «Новоселівський ГЗК» є добування піску (код за КВЕД 14.21.0) та оптова торгівля будівельними матеріалами (код за КВЕД 51.53.2)

На підставі спеціального дозволу на користування надрами № 2502 від 10.08.2001 року, отриманого відповідно до вимог статті 16 Кодексу України «Про надра» від 27 липня 1994 року N 132/94-ВР позивач добуває пісок кварцовий з Новоселівського родовища.

Добутий з родовища пісок позивач збагачує або переробляє на власній збагачувальній фабриці на пісок кварцовий збагачений та пісок кварцовий мелений , що є «продукцією».

Отриману продукцію позивач продає оптом покупцям, які знаходяться в Україні та за її межами. Більша частина продукції поставляється покупцям залізничним транспортом у вагонах.

З матеріалів справи вбачається , що між позивачем та ТОВ “МетРудТранс” укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № МРТ-157 від 15.04.2009 року та додаткову угоду до нього від 14.12.2009 року № 002.

На виконання вищевказаного договору № МРТ-157 від 15.04.2009 року ТОВ «МетРудТранс» надало в серпні 2010 року позивачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення залізничним транспортом продукції позивача покупцям загальною вартістю 581310,17 грн., в тому числі ПДВ на суму 96885,03 грн. та видано податкові накладні № 463 від 31.08.10р., № 510 від 31.08.2010р.

Виконані послуги прийняті ЗАТ «Новоселівський ГЗК», що підтверджується актом виконаних робіт від 31.08.2010 року, актом звірки № 8, в якому вказані номери усіх залізничних накладних, за якими ТОВ «МетРудТранс» надало в серпні 2010 року позивачу транспортно-експедиційні послуги щодо перевезення залізничним транспортом продукції позивача.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається , що в бухгалтерському обліку позивача отримання цих послуг відображено в серпні 2010 року проводками: дебет рахунку № 93 «Витрати на збут» - кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (за послугами з перевезення продукції на експорт), а також: дебет рахунку № 949 «Інші витрати операційної діяльності» - кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (за послугами з перевезення продукції в межах України).

Крім того , як вбачається з пояснень позивача його продукція використовується переважно для виробництва скла, будівельних сумішей і фарб, то до її якості пред'являються високі вимоги. З метою недопущення забруднення продукції під час перевезення позивач значну її частину упаковує в м'які контейнери (типу «Біг-бег») з поліетиленовим вкладишем.

Так, між позивачем та ПП «НВФ «ТКС» укладено договір № 01/06 від 06.01.2010 року про поставку контейнерів м'яких з протоколом розбіжностей.

На виконання вказаного договору ПП «НВФ «ТКС» виписано податкові накладні № 514 від 11.08.2010р., № 539 від 21.08.2010р., № 555 від 22.08.2010р., № 550 від 25.08.2010р. та № 551 від 26.08.2010р. на поставку 4000 шт. контейнерів м'яких загальною вартістю 158040,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 26340,00 грн.

Вищевказані контейнери отримані позивачем від приватного підприємства «НВФ «ТКС» в серпні 2010 року.

В бухгалтерському обліку позивача отримання цих контейнерів відображено в серпні 2010 року проводкою: дебет рахунку № 204 «Тара» - кредит рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» .

Контейнери оприбутковані в бухгалтерському обліку позивача на підставі виписаних приватним підприємством «НВФ «ТКС» видаткових накладних № РН-ТКС0479 від 02.08.2010 року, № РН-ТКС0480 від 02.08.2010 року, № РН-ТКС0482 від 03.08.2010 року, № РН-ТКС0489 від 04.08.2010 року , № РН-ТКС0493 від 06.08.2010 року , № РН-ТКС0494 від 06.08.2010 року , № РН-ТКС0514 від 12.08.2010 року , № РН-ТКС0515 від 12.08.2010 року , № РН-ТКС0526 від 17.08.2010 року , № РН-ТКС0641 від 09.08.2010 року , № РН-ТКС0527 від 17.08.2010 року, № РН-ТКС0531 від 18.08.2010 року , № РН-ТКС0530 від 18.08.2010 року , № РН-ТКС0538 від 19.08.2010 року , № РН-ТКС0542 від 20.08.2010 року, № РН-ТКС0546 від 21.08.2010 року , № РН-ТКС0545 від 21.08.2010 року , № РН-ТКС0692 від 20.08.2010 року , № РН-ТКС0547 від 22.08.2010 року, № РН-ТКС0552 від 25.08.2010 року , № РН-ТКС0557 від 27.08.2010 року , № РН-ТКС0558 від 28.08.2010 року.

Оплата за отримані послуги та товар проведена позивачем, що встановлено в ході проведення перевірки.

З наявних у справі документів випливає, що надалі здійснені та передані послуги були використані в господарській діяльності ЗАТ «Новоселівський ГЗК»

Фактичне виконання господарських операцій з зазначеними контрагентами підтверджується вище переліченими податковими та видатковими накладними, договорами, актами виконаних робіт (послуг), актом звірки тощо , які містяться в матеріалах справи.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ ТД «Харків Оіл» у вересні 2010 року , не приймали участі у формуванні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2010 року.

Зауваження щодо використання отриманих товарів в господарській діяльності, товарності операції, повноти або змісту наведених первинних документів, податкових накладних тощо, відповідач не висував.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є висновок відповідача щодо ознак нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС” як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладених між позивачем і вказаними контрагентами інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, рахунками тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні цих договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своїм контрагентам безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата робіт, послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як передача у власність позивачу певних матеріальних цінностей, а також виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції позивача з ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів, їх поставку та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено позивачем в податковій декларації з ПДВ за вересень 2010року.

Щодо посилань податкового органу , як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту , неподання його контрагентами податкової звітності , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Тобто , така відповідальність покладена на ТОВ “МетРудТранс”та ПП “НВФ “ТКС”, на позивача по справі не може бути покладена відповідальність за неподання податковому органу звітності усіма його контрагентами.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, неподання податкової звітності або невизнання звітності інспекцією як податковою при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при неподанні податкової звітності продавцем або невизнанні його звітності інспекцією як податковою, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Посилання податкового органу в акті перевірки на фактичну не сплату позивачему попередніх податкових періодах частини залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 123225,00 грн., яка заявлена до відшкодування є помилковими , оскільки в серпні 2010 року позивачем фактично сплачено постачальникам товарів та послуг податку на додану вартість на суму більше ніж 123225,00 грн., на підтвердження чого надаємо копії платіжних доручень позивача з відмітками банків.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ у Харківській області від 19.11.2010 року №0000171600/0 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької МДПІ у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2011р. по справі№2а-15864/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. <повний текст >