Ухвала суду № 21993035, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-2882/10/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2011р. по справі№2а-2882/10/1670

за позовом ТОВ "АВМ Ампер" <Список ><Текст >

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2011 року адміністративний позов ТОВ "АВМ Ампер" до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 09.11.2009 № 0005192301/0/3455 та від 09.11.2009 № 0005202301/0/3456. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "АВМ Ампер" судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 01.03.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того , що висновок податкового органу про порушення позивачем п.5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.п.п. 7.4.1, 7.4.4., пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суперечить обставинам справи,тому оскаржувані податкові повідомлення рішення від 09.11.2009 № 0005192301/0/3455 та від 09.11.2009 № 0005202301/0/3456 є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 01.10.2009 року по 28.10.2009р. фахівцями Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "АВМ Ампер" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008року по 30.06.2009року, за результатами якої складено акт перевірки від 29.10.2009 № 5726/23-209/30484951.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” , що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряє мий період в загальному розмірі 66246, у тому числі за: 2 квартал 2009 року на 66246 грн. , а також порушення п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 52977,00 грн. у тому числі за: червень 2009 року на 52997,00 грн.

На підставі акту перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області 09.11.2009 року прийняті податкове повідомлення рішення №0005192301/0/3455, яким визначено ТОВ "АВМ Ампер" податкове зобовязання з податоку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 79495,0 грн. (в тому числі за основним платежем 66246,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13249,0 грн.) та податкове повідомлення рішення №0005202301/0/3456, яким визначено податкове зобовязання з податоку на додану вартість на загальну суму 79496,0 грн. (в тому числі за основним платежем 52997,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 26499,0 грн.).

Щодо встановленого перевіркою порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що податковим органом за перевіряє мий період донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 79495,0 грн., в тому числі: за основним платежем 66246,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 13249,0 грн.

Підставою для зазначеного донарахування слугувало те , що ТОВ "АВМ Ампер" віднесло до складу валових витрат вартість послуг по створенню науково-технічної продукції, які надані ТОВ "ІНПРОТЕХ" на загальну суму 120550 грн. та вартість агентської винагороди, за послуги надані ТОВ " ІНПРОТЕХ" на загальну суму 144486 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов до висновку про неправомірність включення до складу валових витрат вартість послуг по створенню науково-технічної продукції, які надані ТОВ "ІНПРОТЕХ", оскільки в акті виконаних робіт не вказано місце його складання, обсяг господарської операції, одиниці виміру здійсненої господарської операції та відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення розробок технічної документації, згідно статистичної довідки підприємства ТОВ "ІНПРОТЕХ" про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій не передбачені діяльності повязані з дослідженням та розробкою в галузі природних та технічних наук або розробкою програмного забезпечення,основний вид діяльності визначений інші види оптової торгівлі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 08.12.2008 між ТОВ "АВМ Ампер" (замовник) та ТОВ "ІНПРОТЕХ" (виконавець) укладено договір № 12/08-1 на створення науково-технічної продукції.

Відповідно до п. 1.1 даного договору замовник доручає, а виконавець виконує порівняльний аналіз технічних характеристик електротехнічного обладнання, виготовляємого ТОВ "АВМ Ампер" з аналогічними обладнаннями виробленими іншими підприємствами.

Пунктом 1.2 договору визначено , що наукове, технічне, економічне та інші вимоги до науково-технічної продукції, який є предметом Договору, визначаються технічним завданням .

Зміст і строки виконання роботи по Договору визначаються Технічним завданням, яке є відємною частиною цього Договору (пункт 1.4 Договору).

При завершенні робіт Виконавець надає Замовнику акт здачі-приймання і звіт про виконану роботу, що передбачено Технічним завданням та умовам Договору (пункт 2.2 Договору).

Перевіркою встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ВАТ ТОВ "АВМ Ампер" та ТОВ "ІНПРОТЕХ" 13.02.2009 складено акт здачі-приймання робіт № 1-2009-13/2 на виконання порівняльного аналізу технічних характеристик електричного обладнання виробленого ТОВ "АВМ Ампер" з аналогічним обладнання виробленими іншими підприємствами.

За результатами виконання договору ТОВ "ІНПРОТЕХ" складено порівняльний аналіз, що викладений на 12 томах (всього на 1681 сторінках), який затверджено генеральним директором ТОВ "ІНПРОТЕХ" та погоджено генеральним директором ТОВ "АВМ Ампер", а розроблений у відповідності до відмітки на копія титульних сторінок томів, начальником конструкторського відділу ТОВ "ІНПРОТЕХ" Пличко А.Г. 12.02.2009.

При цьому, також на всіх сторінках порівняльного аналізу міститься відмітка про те, що продукт являється інтелектуальною власністю ТОВ "ІНПРОТЕХ".

З матеріалів справи вбачається та підтверджено в ході перевірки, що грошові кошти за виконані послуги підприємством позивача сплачені в повному обсязі.

Тобто , між ТОВ "АВМ Ампер" та ТОВ "ІНПРОТЕХ" проведено ряд заходів, спрямованих на виконання договору, що підтверджується договором, актом приймання виконаних робіт, податковою накладною, порівняльним аналізом, рахунками тощо, які долучені до матеріалів справи .

Твердження податкового органу щодо ненадання позивачем в підтвердження понесених витрат на послуги по створенню науково-технічної продукції, які надані ТОВ "ІНПРОТЕХ" на загальну суму 120550,0 грн. спростовуються первинними документами наданими суду, що безпідставно не прийнято до уваги податковим органом.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено обовязкову наявність такого реквізиту первинного облікового документу, як особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ, в розумінні статті 1 вказаного Закону, це - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття ж 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює жодних вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б необхідні для включення до складу валових витрат.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено диспозитивний метод організації бухгалтерського обліку на підприємстві: питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів, для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації; підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

А пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що встановлення додаткових обмежень по віднесенню до складу валових витрат платника податку, крім зазначених у дійсному Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 1995 року № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підпунктом 2.5. п. 2 цього Положення передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складення первинних документів на обчислюваних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу одночасно ідентифікувати особу, яка здійснила господарські операцію.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у податкової інспекції компетенції щодо оцінки технічних характеристик, які викладені в аналізі, у звязку з відсутністю у інспекторів податкової інспекції необхідного рівеня технічної освіти.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ № 1030 ТОВ "ІНПРОТЕХ" здійснює такі види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі (51.90.0.); дослідження і розробка в галузі технічних наук (73.10.2), монтаж та установлення контрольно-вимірювальних приладів (29.24.2.); посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (51.19.0.) роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (52.48.9).

При цьому, з використанням яких ресурсів, методів та способів ТОВ "ІНПРОТЕХ" досягаються результати відповідної підприємницької та економічної діяльності на результати діяльності позивача не впливають.

Крім того, Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 № 1977-XII на який посилається відповідач, як на підставу завищення валових витрат, не регулює ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Доводи Кременчуцької ОДПІ , як на підставу зменшення валових витрат, наявність у позивача працівників які здійснюють конструкторсько-технологічні роботи до уваги судом не приймаються, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Тобто, позивач , як самостійний субєкт господарювання, в праві на свій розсуд обирати постачальників послуг (товарів), оцінювати належність наданих послуг (товарів) тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996, № 830, яка, зокрема, на думку відповідача є підставою для зменшення валових витрат, затверджено Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, яке у відповідності до пункту 3 встановлює єдині методичні засади визначення собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в організаціях, які їх виконують, незалежно від форм власності й господарювання, а не встановлює імперативні норми, які впливають на податковий облік.

При цьому , як вбачається з акту перевірки та неспростовано відповідачем , при перевірці не ставилося під сумнів вартість наданих послуг.

Зауваження щодо використання отриманих послуг в господарській діяльності, нікчемності укладеного договору відповідач не висував.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу валових витрат вартість придбаних послуг по проведенню порівняльного аналізу, які надані ОВ "ІНПРОТЕХ".

Щодо неправомірності віднесення ТОВ "АВМ Ампер" до складу валових витрат вартість агентської винагороди, за послуги надані ТОВ " ІНПРОТЕХ" на загальну суму 144486, 0 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для зазначеного висноку слугувало те , що оплата по акту № 1 від 16.02.2009 в розмірі 144485,83 грн. не підлягає включенню до складу валових витрат, оскільки позивач має всі можливості для безпосереднього укладання договорів самостійно без посередника так як була укладена не одна угода на поставку продукції на адресу ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 08.01.2008р. та 12.01.2009р. між ТОВ " ІНПРОТЕХ" (агент) та ТОВ "АВМ Ампер" (замовник) укладені агентські договори № 106-2 та №164-2, умови яких є ідентичними.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Замовник доручає, а Агент бере на себе зобовязання проводити рекламні компанії, попередні переговори, пошук замовлень та забезпечення збуту продукції, що виробляється Замовником.

Областю розповсюдження даного договору (договірна територія) є важке машинобудування, нафтова та металургійна промисловості (покут 1.2. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору величина винагороди визначається замовником і агентом перед укладанням кожного контракту Замовника по всіх здійснених при посередництві Агента контрактах з обовязковим укладенням протоколу узгодження, який є невідємною частиною Договору .

На виконання зазначених договорів між сторонами складені протоколи узгодження агентської винагороди, які також досліджувалися і вході перевірки, а саме:

- додаток 2 від 02.07.2008 до договору №106-2 від 08.01.2008 , яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №2290 від 23.04.2008 та відвантаження продукції на загальну суму 39260,40 грн. з ПДВ;

- додаток 3 від 05.08.2008 до договору №106-2 від 08.01.2008 , яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №2290 від 23.04.2008 отримані попередньої оплати та початку виробництва продукції на загальну суму 229944,00 грн. з ПДВ;

- додаток 4 від 06.08.2008 до договору №106-2 від 08.01.2008 , яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №2290 від 23.04.2008 отримані попередньої оплати та початку виробництва продукції на загальну суму 181200, 30 грн. з ПДВ;

- додаток 5 від 07.08.2008 до договору №106-2 від 08.01.2008 , яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №3078 від 05.06.2008 отримані попередньої оплати та початку виробництва продукції на загальну суму 268800,00 грн. з ПДВ;

- додаток 6 від 23.09.2008 до договору №106-2 від 08.01.2008 , яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №4518 від 23.09.2008 на поставку камер КСО-205 та відвантаження продукції на загальну суму 2268000,00 грн. з ПДВ;

- додаток № 1 від 09.02.2009 до договору №164-2 яким засвідчено, що сторонами узгоджено договірну ціну виконаної роботи по просуванню продукції Замовника на ринок України, що виразилася у вигляді укладання між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" договору поставки №4518 від 23.09.2008 на поставку камер КСО-205 та відвантаження продукції на загальну суму 2268000,00 грн. з ПДВ;

В підтвердження виконання зазначених договорів 06.10.2008р. між агентом та замовником укладений акт №2 здачі-приймання робіт по агентському договору № 106-2 від 08.01.2008 , у відповідності до якого при посередництві Агента (листи № 155-1 від 02.06.2008,№ 183 від 03.07.2008) між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено Специфікацію №2 до Договору №3470 від 03.07.2008 на загальну суму 229944,40 грн. з ПДВ. За виконану роботу згідно з Договором № 106-2 від 08.01.2009 підлягають до перерахування кошти в сумі 24412,00 грн., в т.ч. ПДВ 4068, 67 грн.

06.10.2008 між агентом та замовником укладений акт №3 здачі-приймання робіт по агентському договору № 106-2 від 08.01.2008 , у відповідності до якого при посередництві Агента (листи № 11 від 25.04.2008, № 122 від 07.05.2008, № 154 від 30.05.2008) між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено Специфікацію №2 до Договору №2290 від 23.04.2008 на загальну суму 1811200,00 грн. з ПДВ. За виконану роботу згідно з Договором № 106-2 від 08.01.2009 підлягають до перерахування кошти в сумі 19170,00 грн., в т.ч. ПДВ 3195,00 грн.

07.10.2008 між агентом та замовником укладений акт №4 здачі-приймання робіт по агентському договору № 106-2 від 08.01.2008 , у відповідності до якого при посередництві Агента (листи №84 від 01.04.2008, №152 від 29.05.2008,№18о від 03.07.2008, № 190 від 14.07.2008, № 202 від 18.07.2008, № 206 від 22.07.2008) між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено Специфікацію №2 до Договору №3078 від 05.06.2008 на загальну суму 268800,00 грн з ПДВ. За виконану роботу згідно з Договором № 106-2 від 08.01.2009 підлягають до перерахування кошти в сумі 30810,00 грн, в т.ч. ПДВ 5140,00 грн.

16.02.2009 між агентом та замовником укладений акт№1 здачі-приймання робіт по агентському договору № 164-2 від 12.01.2009 , у відповідності до якого при посередництві Агента (листи №239 від 29.08.2008,№262 від 02.10.2008,№ 275 від 14.10.2008,№289 від 05.11.2008, № 292 від 13.11.2008, №302 від 21.11.2008, № 305 від 05.12.2008, № 308 від 05.12.2008, №309 від 05.12.2008, № 318 від 15.12.2008) між Замовником та ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено Специфікацію №1 до Договору №4518 від 23.09.2008 на поставку камер КСО-205 на загальну суму 2268000,00 грн. з ПДВ. За виконану роботу згідно з Договором № 164-2 від 12.01.2009 та узгодження агентської винагороди від 09.02.2009 підлягають до перерахування кошти в сумі 173383,00 грн., в т.ч. ПДВ 28897,17 грн.

З матеріалів справи вбачається , що співпраця позивача із ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" здійснювалася після укладення агентського договору від 08.01.2008 з ТОВ "ІНПРОТЕХ" (договори від 23.04.2008, 05.06.2008, 03.07.2008, 23.09.2008), який діяв до 12.01.2009 (додаткова угода від 30.12.2008 до агентського договору №106-2 від 08.0.2008).

При цьому, у відповідності до додаткової угоди до агентського договору № 164-2 від 12.01.2009, ТОВ " ІНПРОТЕХ" та ТОВ АВМ Ампер" є правонаступниками прав та обовязків по агентському договору № 106-2 від 08.01.2008.

Тобто, договір №164-2 від 12.01.2009 фактично є продовженням агентського договору № 106-2 від 08.01.2008, а отже, оплата за актом приймання передачі від 16.02.2009 в розмірі 144485,83 грн. (без ПДВ) є наслідком співпраці позивача та ТОВ "ІНПРОТЕХ" з 08.01.2008.

Позивачем до матеріалів справи надано докази посередництва ТОВ " ІНПРОТЕХ" при укладенні договорів між ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та позивачем, а сааме листи щодо вирішення деяких господарських питань.

В матеріалах справи наявна копія представницького сертифікату , який засвідчує, що ТОВ " ІНПРОТЕХ" м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 67/1 в особі генерального директора Романчі О.О. є офіційним представником ТОВ "АВМ Ампер" м. Кременчук, по центральній території України і наділене повноваженнями по переставленню інтересів компанії "АВМ Ампер" по просуванню торговельної марки підприємства й виконання комплексу заходів, повязаних з реалізацією електроустаткування, що виготовляє компанія.

Згідно із частиною 1 статті 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частина 3 цієї статті проголошує, що не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Тобто, наведене вище, підтверджує надання ТОВ "ІНПРОТЕХ" саме агентських послуг, а не будь-яких інших.

Колегія суддів зазначає та підтверджено матеріалами справи , що отримання послуг зі сприяння укладенню договорів постачання готової продукції, пошуку оптимальних покупців та узгодження обсягів поставок і вартості продукції безпосередньо повязане із господарською діяльністю ТОВ "АВМ АМПЕР" , використання зазначених агентських послуг у власній господарській діяльності є доцільним та економічно обґрунтованим.

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості встановлених

Кременчуцькою ОДПІ порушень позивачем п.5.1 , п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З акту перевірки вбачається, що підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму на загальну суму 52977,00 грн. у тому числі за: червень 2009 року на 52997,00 грн. слугувало те , що підприємством в квітні 2009 року до реєстру отриманих податкових накладних віднесені податкові накладні виписані ТОВ "ІНПРОТЕХ" а саме: від 16.02.2009 № 9 за пошук замовлень і збут ел.продукції згідно договору № 164-2 від 12.01.2009 по акту № 1 від 16.02.2009; від 16.02.2009 № 10 за порівняльний аналіз технічних характеристик електротехнічного обладнання, виготовляємого ТОВ "АВМ Ампер" з аналогічними обладнаннями виробниками іншими підприємствами.

Але, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом вище, що спірні господарські операції позивача та ТОВ “ІНПРОТЕХ” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг та розрахунки з постачальником таких послуг, є господарською діяльністю підпри ємства та відповідно є виробничими витратами підприємства, які підтверджені бухгалтерськи ми документами, оформленими належним чином.

Контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагента позивача складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи, до того ж не заперечується наявність відповідних податкових накладних на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

Перевіркою не встановлено факт неналежного оформлення спірних податкових накладних.

Тобто, факт порушення ТОВ "АВМ Ампер" підпунктів 7.4.1, 7.4.4., пункту. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним та не підтверджений будь-якими доказами у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що понесені позивачем витрати та податковий кредит підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають йому правові підстави для віднесення понесених витрат по взаємовідносинам з ТОВ “ІНПРОТЕХ” до валових витрат та формування податкового кредиту, тому в його діях не має порушень п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З огляду на ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів зазначає, що відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином ні у суді першої інстанції ні у суді апеляційної інстанції не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 09.11.2009 № 0005192301/0/3455 та від 09.11.2009 № 0005202301/0/3456 правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2011р. по справі№2а-2882/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. <повний текст >