Ухвала суду № 21992288, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р.Справа № 2а-1302/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засіданняГалан О.О.

за участі представників:

позивача - Талдикіна А.В.

третьої особи - Лиманського А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. по справі№2а-1302/11/2070

за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю <Список ><Текст >

до Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст >третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові <за участю ><Текст >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство ТОВ «Украинская Восточная Рибная Компания» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0004341500/0 від 27.08.2010 р.; № 0004341500/1 від 20.09.2010 р.; № 0004341500/2 від 30.11.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними податкові повідомлення - рішення Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0004341500/0 від 27.08.2010 р.; № 0004341500/1 від 20.09.2010 р.; № 0004341500/2 від 30.11.2010 р.

В іншій частині позовних вимог позов залишено без задоволення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем та третьою особою подано апеляційні скарги, в якій вони просять скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому зсіданні проти доводів апелійної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача - Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, до судового засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2010 року Куп"янською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за квітень, травень, червень 2010 року. За результатами перевірки складено акт за №1011/15-30665859, яким встановлені порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 в частині заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Квадробуд» на суму 411334,8 грн.; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 в частині заниженняподатку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бізнесстратег-БСК» на суму 92881.26 грн.

На підставі складеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0004341500/0 від 27.08.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання у розмірі 655480,87 грн., в тому числі основний платіж - 504216,06 грн., штрафні санкції - 151264,81 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням позивачем останнє оскаржене, та за результатами оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.02.2009 року № 0003631702/1 та№ 0003621702/2 від 30.03.2009 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції вчинені позивачем на підставі укладених із ТОВ «Бізнесстратег-БСК» та ТОВ «Квадробуд» мали реальний характер, належним чином виконані та підтверджені первинними документами, у звязку з чим у позивача з огляду на сплату сум ПДВ у складі ціни отриманих за угодами послуг виникло право на податковий кредит. При цьому невиконання податкових зобовязань контрагентами тягне негативні наслідки щодо цих осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Позивачем із ТОВ «Бізнесстратег-БСК» укладено договір суборенди нерухомого майна № 01/01/09-480 від 01.01.2009 року, предметом якого є оренда нежитлового приміщення - холодильної камери № 35, корисною площею 965 м.кв., що розташоване за адресою: м. Одеса, Митна площа,1-б. На виконання вказаного договору ТОВ «Бізнесстратег-БСК» надано позивачу податкові накладні № 300401 від 30.04.2010 року на загальну суму 185762,5 грн., у тому числі ПДВ 30960,42 грн., № 310502 від 31.05.2010 року на загальну суму 185762,5 грн., у тому числі ПДВ 30960,42 грн., № 300611 від 30.06.2010 року на загальну суму 185762,5 грн., у тому числі ПДВ 30960,42 грн.

Крім того, позивачем із ТОВ «Квадробуд» укладено договори суборенди нежитлових приміщень № 011009-4 від 01.10.2009 року, № 011009-5 від 01.10.2009 року, № 011009-6 від 01.10.2009 року, предметом яких є оренда нежитлового приміщення, розташованого за адресою м. Купянськ, вул. Дзержинського 55. На виконання вказаних договорів ТОВ «Квадробуд» надано позивачеві податкові накладні № 300402 від 30.04.2010 року, № 300402 від 30.04.2010 року на загальну суму 822669,6 грн., у тому числі ПДВ - 137111,6 грн.; № 310502 від 31.05.2010 року на загальну суму 822669,6 грн. у тому числі ПДВ - 137111,6 грн., № 300609 від 30.06.2010 року на загальну суму 822669,6 грн., у тому числі ПДВ - 137111,6 грн.

Суми податку на додану вртість, що сплачені позивачем у виконання вказаних господарських угод, включені ним до складу податкового кредиту у квітні-червні 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача щодо заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість у вказаних періодах грунтується на інформації ДПІ у Вишгородському районі Київськомї області від 10.08.2010 року № 2387/7/15-202/2397 стосовно незнаходження ТОВ «Квадробуд» на момент укладення договорів за місцем знаходження; та інформації ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 16.08.2010 року № 62480/23-513/09 щодо неподання ТОВ «Бізнесстратег-БСК» податкових декларацій за травень, червень 2010 року, та визнання недійсною податкової деклараціїза квітень 2010 рокуа, у звязку з чим не задекларовано обєкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Положеннями п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податкові накладні, видані позивачу контрагентами, містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Колегія суддів вважає обгрунтованим твердження суду першої інстанції, що невиконання контрагентом свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету або відображення його у податковій звітності тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Оскільки, п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Та у відповідності до п. 10.2 ст. 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже, такі доводи відповідача, що стали підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнесстратег-БСК» судом першої інстанції обгрунтовано не прийняті.

Стосовно правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг, отриманих від ТОВ «Квадробуд», колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, у тому числі місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість (п.п. «д»). При цьому згідно зі ст. 93 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Положеннями п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту ПДВ через незнаходження контрагента позивача - ТОВ "Квадробуд" за юридичною адресою, оскільки, по-перше, податковим органом не надано належного доказу встановлення цього факту, окрім посилання на таку інформацію у акті перевірки, по-друге, зазначена обставина спростосується листом ТОВ "Квадробуд" № 25/02-2 від 25.02.2011 року на імя директора Спільного підприємства ТОВ «Украинская Восточная Рибная Компания» щодо знаходження підприємтсва за юридичною адресою, зокрема у період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року.

Також, колегія суддів зазначає, що із досліджених у судовому засіданні первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам позивача із ТОВ "Квадробуд", а саме довідки по взаєморозрахункам, актів передання-приймання нежитлових приміщень до договорів, актів про надання послуг, вбачається відповідність їх вимогам законодавства, та можливість підтвердження ними реальність здійснення господарських операцій.

У свою чергу, відповідачем інших підстав обгрунтованості неприйняття податкових накладних, наданих позивачу ТОВ "Квадробуд", не наведено.

Отже, колегія суддів зазначає, що право на податковий кредит у позивача виникло в зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду договоромами, податковими накладними, актами передання-приймання нежитлових приміщень до договорів, актів про надання послуг.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог та визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень саме протиправними. Оскільки визнання рішення нечинним передбачено для випадків оскарження нормативно-правових актів.

Таким чином, визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість є безпідставним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0004341500/0 від 27.08.2010 р.; № 0004341500/1 від 20.09.2010 р.; № 0004341500/2 від 30.11.2010 р. - протиправними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю документально та нормативно обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харкывського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 року по справі№2а-1302/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Куп"янської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2011р. по справі№2а-1302/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 11 липня 2011 р.