Постанова № 21991741, 06.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2011 р. Справа № 2а-2182/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засіданняГалан О.О.

за участі представників:

позивача - Балона І.Д.

відповідача - Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельнимй дім Агродар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-2182/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельнимй дім Агродар" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Агродар” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000762307/0 від 19 жовтня 2010 р., № 0000762307/1 від 12 листопада 2010 р., № 0000762307/2 від 24 грудня 2010 р. з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року у задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Агродар" відмовлено.

Не погодившись зпостановою судупершої інстанції, ТОВ "Торговий дім "Агродар" подана апеляційна скарга, в якій він проситьскасувати оскаржуванупостанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «ТД Агродар» з питання правильності визначення сум ПДВ до сплати за грудень 2009 року січень 2010 року, березень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Агро-Люкс».

Актом № 5807/23-506/36036864 від 06.10.2010 року зафіксовано порушення ТОВ «ТД Агродар» п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виявилось у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 498256 грн., у тому числі у грудні 2009 року на суму 98367 грн., у січні 2010 року на суму 92992 грн., у березні 2010 року на суму 306897 грн., у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які виникли від виконання угод з ТОВ "Компанія «Агро-Люкс", які визнані нікчемними та в силу ст.ст. 203, 215-216, 228 ЦК України як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

19.10.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення рішення № 0000762307/0, яким позивачу донараховне податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 747384 грн., у тому числі 498256 грн. - за основним платежем, 249128 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись із прийнятим ДПІ у Київському районі м. Харкова податковим повідомленням-рішенням, останнє було оскаржено позивачем. За результати розгляду скарга позивача рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова № 26/10-1 від 26.10.2010 року залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000762307/1 від 12.11.2010 року. В подальшому зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача ТОВ «ТД Агродар»оскаржено до ДПА у Харківській області, якою прийняте рішення № 4611/10/25-103 від 09.12.2010 року, яким скарга залишена без задоволення, рішення - без змін, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000762307/2 від 24.12.2010 р. Не погодившись із рішеннями вказаних податкових органів ТОВ «ТД Агродар» звернулось із скаргою до ДПА України, за наслідками розгляду зазначеної скарги рішенням № 3153/6/25-045 від 17.02.2011 року остання залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції вчинені на підставі договорів купівлі-продажу укладених позивачем із ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» є нікчемними, оскільки не мали належного документального підтвердження реальності господарських операцій, зокрема доказів транспортування товару.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника є обґрунтованими, а висновки суду першої інстанції такими, що суперечать фактичним обставинам справи безпідставними з огляду на нижченаведене.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення про визначення ТОВ "ТД Агродар" податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень та березень 2010 року слугували висновки акту перевірки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», як наслідок, порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ТД Агродар» уклав із ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» договори купівлі-продажу соняшникової олії та соняшникового шроту № 10/12-1 від 10.12.2009 року, № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 03/03/10-1 від 03.03.2010 року, № 12/03/10-1 від 12.03.2010 року. За умовами зазначених договорів ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» зобов'язане передати, а ТОВ «ТД Агродар» прийняти та оплатити товар.

Розрахунки між сторонами проведені у грошовій формі згідно платіжних доручень ТОВ "ТД Агродар" №15 від 20.01.2010 року на суму 29100 грн., №18 від 21.01.2010 року на суму 99000 грн., №6 від 13.01.2010 року на суму 378000 грн., №9 від 13.01.2010 року на суму 48000 грн., №307 від 10.12.2009 року на суму 252700 грн., №308 від 11.12.2009 року на суму 17300 грн., а також заліком взаємних вимог на суму 1724154,62 грн. згідно протоколу про залік взаємних вимог від 30.04.2010 року.

У виконання зазначених договорів продавцем - ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» надані покупцю позивачу податкові накладні: № 24 від 10.12.2009 року на загальну суму 252700 грн., з яких 42116,67 грн. - ПДВ, № 31 від 11.12.2009 року на загальну суму 17300 грн., з яких 2883,33 грн. - ПДВ, № 14 від 14.01.2010 року на загальну суму 48000 грн., з яких 8000 грн. - ПДВ, № 10 від 13.01.2010 року на загальну суму 378000 грн., з яких 63000 грн. - ПДВ, № 29 від 20.01.2010 року на загальну суму 29110 грн., з яких 4851,67 грн. - ПДВ, № 34 від 21.01.2010 року на загальну суму 99000 грн., з яких 6500 грн. - ПДВ, № 37 від 22.01.2010 року на загальну суму 3844,5 грн., з яких 640,75 грн. - ПДВ, № 7 від 03.03.2010 року на загальну суму 188807,5 грн., з яких 31467,92 грн. - ПДВ, № 26 від 12.03.2010 року на загальну суму 141778 грн., з яких 23629,67 грн. - ПДВ, № 30 від 16.03.2010 року на загальну суму 79380 грн., з яких 13230 грн. ПДВ, № 29 від 15.03.2010 року на загальну суму 94342,5 грн., з яких 15723,75 грн. - ПДВ, № 33 від 18.03.2010 року на загальну суму 1208965,28 грн., з яких 201494,21 грн. - ПДВ, № 34 від 18.03.2010 року на загальну суму 481,92 грн., з яких 80,32 грн. - ПДВ, № 36 від 19.03.2010 року на загальну суму 29067,5 грн., з яких 4844,58 грн. - ПДВ, № 42 від 22.03.2010 року на загальну суму 98561,76 грн., з яких 16426,96 грн. ПДВ.

При цьому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності документів, що підтверджують транспортування товару з огляду на наступне.

Укладеними між ТОВ «ТД Агродар» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» договорами купівлі-продажу № 10/12-1 від 10.12.2009 року, № 01/02-10 від 01.02.2010 року, № 03/03/10-1 від 03.03.2010 року, № 12/03/10-1 від 12.03.2010 року визначені умови поставки товару - EXW ЗАТ "Слав"янськолія" за адресою: Донецька обл., м.Славянськ, вул. Свободи, 85 (ІНКОТЕРМС 2000).

Умовами EXW (Франко завод) передбачається, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому вказаному місці (заводі, фабриці, складі і.т.п.).

Отже, будь-яке транспортування товару умовами договорів між ТОВ «ТД Агродар» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» не передбачалося.

У подальшому позивач здійснив реалізацію товару згідно договору купівлі-продажу №13/01-10 від 13.01.2010 року з ПП "Компанія Фортіс" на умовах EXW ЗАТ "Слав"янськолія" за адресою: Донецька обл., м.Славянськ, вул. Свободи, 85 (ІНКОТЕРМС 2000). Тобто, наступник покупець власними силами здійснював подальше транспортування, а тому будь-яких транспортних витрат з метою виконання вказаного договору у ТОВ «ТД Агродар» не виникло.

На виконання договору купівлі-продажу №10/03-1 від 10.03.2010 року, укладеного ТОВ «ТД Агродар» з ТОВ "Віола Універсал" позивачем було здійснено транспортування товару до смт.Камиш Зоря Запорізької області, що підтверджується товаротранспортною накладною від 11.03.2010 року автопідприємтва ФЛП Фетисов Г.Н., який надавав позивачу послуги з перевезення згідно договору №08-03/10П від 10.03.2010 року.

Згідно договору купівлі-продажу укладеного ТОВ «ТД Агродар» з ТОВ "Віола Універсал" позивачем було здійснено транспортування товару до смт.Камиш Зоря Запорізької області, що підтверджується товаротранспортною накладною від 11.03.2010 року автопідприємтва ФЛП Фетисов Г.Н., який надавав позивачу послуги з перевезення згідно договору №08-03/10П від 10.03.2010 року.

На виконання договору купівлі-продажу соняшникової олії з ТОВ "Укрінвест 3000" позивачем було здійснено транспортування товару до м. Херсону силами ТОВ "Транс Експрес Лтд" на підставі договору на транспортно-експедиційне обслуговування №16/03-01 від 16.03.2010 року, що також підтверджується квитанцією про приймання вантажу Укрзалізниці №52235246.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що господарські операції між ТОВ «ТД Агродар» та ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» повністю підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком податкового органу, викладеним в акті перевірки, щодо нікчемності правочинів через відсутність у ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» основних засобів та фактом незнаходження його за юридичною адресою, оскільки в даному випадку виконання взаємних обов"язків сторонами договору не потребувало обов'язкового залучення власних основних засобів ТОВ «Компанія «Агро-Люкс». Крім того, факт незнаходження ТОВ «Компанія «Агро-Люкс» за юридичною адресою, встановлений актом податкового органу від 21.06.2010 року, жодним чином не може свідчити про безтоварність угод, що виконувалися в період з грудня 2009 року по березень 2010 року.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджується належним чином оформленими податковими накладними платника ПДВ ТОВ «Компанія «Агро-Люкс», отже, колегія суддів доходить висновку про відсутність у відповідача законних підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень №0000762307/0 від 19 жовтня 2010 р., № 0000762307/1 від 12 листопада 2010 р., № 0000762307/2 від 24 грудня 2010 р.є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельнимй дім Агродар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-2182/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агродар" - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000762307/0 від 19 жовтня 2010 р., № 0000762307/1 від 12 листопада 2010 р., № 0000762307/2 від 24 грудня 2010 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 11.07.2011 р.