Ухвала суду № 21991483, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-1870/949/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника позивача Підіпригора М.В.

представника відповідача Руденко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-1870/949/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумська торговельно-промислова компанія "Нектон" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Сумської торговельно-промислової компанії "Нектон", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 25.08.10 р. № 0000942314/0/64426 та № 0000932314/0/64425, від 29.10.10 р. № 0000942314/1/64426 та № 0000932314/1/64425, від 24.11.10 р. № 0000942314/2/64426 та № 0000932314/2/64425, від 02.02.11 р. № 0000942314/3/64426 та № 0000932314/3/64425.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.11 р. по справі № 2а-1870/949/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.11 р. по справі № 2а-1870/949/11 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та …, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 25.08.10 р. № 0000942314/0/64426 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 141627,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 70814,0 грн. та №0000932314/0/64425 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 178741,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 144316,0 грн. є акт №6338/2314/23993765/55 від 11.08.10 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р. (а.с.21-49).

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що платник податків скористався правом оскаржити вказані податкові повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним були подані до ДПІ м. Суми первинна від 03.09.10 р., до ДПА Сумської області повторна від 05.11.10 р. та до ДПА України повторна скарги, які рішеннями від 29.10.10 р., від 24.11.10 р. та від 02.02.11 р. відповідно були залишені без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду скарг платника податків відповідачем були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 29.10.10 р. № 0000942314/1/64426 та № 0000932314/1/64425, від 24.11.10 р. № 0000942314/2/64426 та № 0000932314/2/64425, від 02.02.11 р. № 0000942314/3/64426 та № 0000932314/3/64425, які є тотожними оскарженим в частині визначення сум податкових зобовязань та розміру застосованих санкцій.

З висновку вказаного акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п. 1.26, п. 1.32 ст. 1, п. 4.1.1 ст. 4, п. 5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.1 ст. 5, п. 7.4.3, п.7.4.1, п. 7.4.2 ст. 7, п. 8.1.1, п. 8.1.2, п. 8.2.1, п. 8.2.2, п. 8.3.1, п. 8.4.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2008 р. в сумі 70360,0 грн., 2008 р. в сумі 178741,0 грн., 1 квартал 2009 р. в сумі 49563,0 грн., півріччя 2009 р. в сумі 57067,0 грн., 9 місяців 2009 р. в сумі 69890,0 грн.; завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2009 р. в сумі 294195,0 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 316438,0 грн.

Порушення перелічених правових норм відповідач повязує з тим, що придбання нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу від 25.06.08 р., укладеним з ТОВ «Стек», здійснювалося без мети використання його у власній господарській діяльності, а лише як предмет подальшого продажу, що підтверджується укладеним позивачем попереднім договором № 13/КП від 23.06.08 р. і отриманням 26.06.08 р. передоплати від ТОВ «Інфогаз» в сумі 320000,0 грн. У період з 01.07.08 р. по 31.03.10 р. ТОВ «Інфогаз» перерахувало на користь позивача кошти в сумі 989145,0 грн. як передоплату за вищевказані приміщення. Отримані кошти перевіряючі визнали як економічний ефект від продажу обєкта нерухомості. В подальшому між ТОВ СТПК “Нектон” (продавець) та ТОВ «Інфогаз» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 13/КП від 05.02.09 р. нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Проведена попередня оплата сторонами була врахована в оплату вартості вказаного обєкта нерухомості.

Також перевіряючими було зясовано, що в 4 кварталі 2009 р. позивач не включив до валового доходу кошти в сумі 435200,0 грн., отримані від ТОВ «ПІ-шість» в якості передоплати за частину нежитлового приміщення.

Наведені дані призвели до висновку перевіряючих про те, що підприємство не включило до валового доходу за 3 квартал 2008 р. кошти в сумі 251629,16 грн. та 4 квартал 2008 р. в сумі 404082,33 грн., за 1 квартал 2009 р. в сумі 168575,0 грн., в 4 кварталі 2009 р. кошти в сумі 435200,0 грн., отримані від ТОВ «Інфогаз» та ТОВ «ПІ-шість» як попередня оплата.

Задовольняючи позов в цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з дотриманням позивачем приписів п. 8.4.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.4.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку. Таким чином, до складу валового доходу у разі продажу основних засобів включається не вся сума виручки, що отримана від їх продажу, а лише сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення ДПІ в м. Суми приписів п.8.2.1, п. 8.4.3, п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до необґрунтованого донарахування валових доходів на загальну суму 824287,50 грн., а саме безпідставного включення до валових доходів всієї суми попередньої оплати від TOВ “Інфогаз” та ТОВ «ПІ-шість» за продаж основних засобів, а не лише суми перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю такого об'єкту основних фондів групи 1.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, договір купівлі-продажу № 13/КП від 05.02.09 р. нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не був фактично виконаний позивачем і вказані приміщення покупцю передані не були, з посиланням на те, що дані приміщення знаходяться під іпотечними зобовязаннями, у звязку з чим мировою угодою між TOВ “Інфогаз” та ТОВ СТПК “Нектон”, затвердженою ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.10.09 р. по справі № 10/226-09, було передбачено повернення на користь TOВ “Інфогаз” коштів в сумі 1309145,0 грн. в термін до 31.12.12 р.

При проведенні перевірки було встановлено, що позивач у період з 29.10.09 р. по 25.12.09 р. повернув TOВ “Інфогаз” кошти в сумі 824287,5 грн., але не зменшив валові доходи за 4 квартал 2009р. на вказану суму.

В матеріалах справи знаходиться копія договору купівлі-продажу від 25.12.09 р., укладеного позивачем з ТОВ «ПІ-шість», предметом якого є частина нежитлових приміщень загальною площею 674,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Порушення позивачем вимог п. 8.1.1, п. 8.1.2, п. 8.2.1, п. 8.2.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач повязує з включенням до основних фондів нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що призвело до надмірного нарахування амортизаційних відрахувань на загальну суму 191730,36 грн., оскільки нежитлові приміщення не призначалися для використання у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, і вказав на те, що позивач використовував спірне приміщення в якості основного засобу в межах господарської діяльності шляхом надання в оренду. На підставі наказу № 9/2008 від 26.06.08 р. директора ТОВ Сумської торговельно-промислової компанії “Нектон” та акту введення в експлуатацію 03 від цієї ж дати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію як основний фонд 1 групи з метою використання в господарській діяльності та придбано для експлуатації.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Тобто законодавець обовязковою умовою для віднесення матеріальних цінностей до основних фондів визначив строк їх використання.

Як свідчать матеріали справи, нерухомість позивачем була придбана у ТОВ «Стек» за договором купівлі-продажу від 25.06.08 р.

05.02.09 р. позивачем з TOВ “Інфогаз” було укладено договір купівлі-продажу № 13/КП щодо продажу нерухомості придбаної у ТОВ «Стек». Між тим, між сторонами не відбулося факту передачі цього майна, та приміщення залишалося у користуванні та на балансі позивача протягом всього цього часу, тому строк використання позивачем майна у власній господарській діяльності був більшим 365 днів. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказана нерухомість фактично до укладання договору купівлі-продажу від 25.12.09 р. з ТОВ «ПІ-шість» не була реалізована, а тому відносилася до основних фондів 1 групи. За таких підстав, колегія суддів погоджується, що позивачем не були завищені валові витрати на суму амортизаційний відрахувань, а тому висновки відповідача в цій частині є не обґрунтованими.

В акті перевірки також відображені порушення позивачем вимог п. 8.1.1., п. 8.1.2, п. 8.2.1, п. 8.2.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані із завищенням підприємством балансової вартості основних фондів 2 групи (транспортні засоби), що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на суму 16205,0 грн. Дані висновки обумовлені тим, що підприємством придбало у ТОВ «Український автомобільний холдинг» за договором купівлі-продажу від 11.02.08 р. автомобілі Hyunday Sonata за ціною 129000,0 грн. та Hyunday Accent за ціною 77900,0 грн. Оплата була проведена за рахунок отриманого у ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» кредиту за кредитним договором № 012/15-12/3277 від 14.02.08 р. Вартість придбаних автомобілів була віднесена до балансової вартості основних фондів 2 групи з нормою відрахувань 10%.

В подальшому вказані автомобілі були продані: Hyunday Sonata за біржовою угодою № 002576 від 12.08.09 р. за ціною 18000,0 грн. гр. ОСОБА_4 та Hyunday Accent за біржовою угодою № 002577 від 12.08.09 р. за ціною 12000,0 грн. гр. ОСОБА_5. При цьому при продажу транспортних засобів експертна оцінка була відсутня.

Зважаючи на те, що гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5 є доньками засновника ТОВ СТПК “Нектон” гр. ОСОБА_6 тобто повязаними особами, перевіряючі дійшли висновку про те, що продаж автомобілів здійснений за цінами, нижчими за звичайні ціни (нижче балансової вартості), перевіряючі вказали на те, що балансова вартість основних фондів, що амортизуються за нормою 10%, була завищена на 85285,0 грн., що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на 16205,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на положення п. 8.2.2, п. 8.3.5 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і визначив, що з метою оподаткування діюче законодавство не передбачає формування підприємством окремої балансової вартості зазначених легкових автомобілів, то балансова вартість в податковому обліку окремих автомобілів підприємстві не розраховувалась взагалі. Також суд першої інстанції вказав на те, що відповідач безпідставно наполягає на здійсненні переоцінки основних фондів групи 2 відповідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність» і за результатами такої оцінки зменшити в податковому обліку балансову вартість основних фондів 2 групи, оскільки жодна норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачає можливість здійснення такого зменшення в податковому обліку.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що наведені в акті перевірки нормативні та розяснювальні документи встановлюють загальні засади відображення в бухгалтерському обліку балансової вартості необоротних активів та нарахування амортизаційних відрахувань. Проте висновки відповідача обумовлені не тим, що підприємство невірно переоцінювало необоротні активи, а з тим, що балансова вартість цих активів була безпідставно зменшена на суму реалізації автомобілів повязаним особам за цінами, що є нижчими від звичайних цін.

Слід зауважити, що відповідно визначенням, наведеним в п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пов'язаною особою є, зокрема, фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини). Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку. Зважаючи на те, що реалізація автомобілів була здійснена на користь доньок засновник товариства, то вони дійсно є повязаними особами.

Відповідно приписам п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. При цьому звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін (абз. 1 п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Відповідно абз. 2 наведеної норми справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Оскільки застосування звичайних цін відповідачем не повязується з визначенням бази оподаткування, а стосується виключно визначення балансової вартості відповідної групи (2) основних засобів, що не передбачає коригування у залежності від статусу особи, на користь якої був здійснений продаж, то висновки відповідача в частині завищення амортизаційних нарахувань на балансову вартість 2 групи матеріальних активів в сумі 16205,0 грн. є помилковими, а тому позов в цій частині задоволений правомірно.

При перевірці питання повноти визначення зобовязань по ПДВ перевіряючими були встановлені порушення позивачем вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані з придбанням у ТОВ «Український автомобільний холдинг» за договором купівлі-продажу від 11.02.08 р. автомобілі Hyunday Sonata за ціною 129000,0 грн. та Hyunday Accent за ціною 77900,0 грн. та продаж їх повязаним особам за ціною, нижчою за ціну придбання, що призвело до заниження податкових зобовязань по ПДВ на 17057,0 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про ПДВ” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. В п. 1.18 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду, оскільки відповідно до приписів п.1.20.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ціна визначена на біржових торгах є звичайною.

Як було встановлено колегією суддів спірні автомобілі було продано позивачем саме на біржових торгах, за ціною визначеною біржовим договором.

Крім того, відповідно до листа ДПА України № 22622/7/16-1517-21 від 05.11.08 р. «Щодо формування податкового кредиту з ПДВ при придбанні або у разі продажу легкового автомобіля» у разі виключення легкового автомобіля зі складу основних фондів і продажу його як товару, на дату такого продажу до складу податкового кредиту може бути віднесена частина суми ПДВ, нарахована (сплачена) при придбанні такого автомобіля, яка відповідає частині вартості, по якій не проведені амортизаційні відрахування, але не вище від рівня звичайної ціни, що склалася на момент такого продажу.

Таким чином, виходячи із приписів п.1.20. 2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», змісту зазначеного листа ДПА України та продажу автомобілів на біржових торгах за ціною визначеному у біржовому договорі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність висновків про заниження податкового зобовязання по ПДВ на 17057,0 грн.

Порушення вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» в акті перевірки повязується із здійсненням операцій купівлі-продажу нерухомості нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, які не були використані у власній господарській діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту в червні 2009 р. на 141626,67 грн.

В постанові суду першої інстанції за результатами дослідження акту перевірки зроблений висновок про те, що відповідачем заперечується не весь податковий кредит за зазначеною операцією, а його частина в сумі 141626,67 грн., що складається з суми 228666,67 (від вартості частини приміщення, яка була продана ТОВ “Пі-шесть” 466666,67 грн.*49%=228666,67 грн.), що зменшена на 87040,0 грн. суми податкового зобов'язання, отриманого від продажу частини 49% нежитлового приміщення ТОВ “Пі-шесть” (ціна продажу 435200,0 грн., в т.ч ПДВ 87040,0 грн.).

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вказав на те, що факт використання спірного приміщення в господарській діяльності позивача підтверджується наданням його в оренду. Посилаючись на приписи п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” та наявні в матеріалах справи податкові накладні, отримані підприємством від ТОВ «Стек», суд першої інстанції дійшов висновок про правомірність формування податкового кредиту в сумі 141626,67 грн., з якою не погоджується відповідач.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони в цій частині не спростовані апелянтом, і не досліджує правомірність формування податкових зобовязань по операції продажу майна ТОВ “Пі-шесть” з тих підстав, що відповідач не ставив під сумнів правильність віднесення до податкових зобовязань суму ПДВ, отриману в ціні проданих приміщень.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000932314/0/64425 від 25.08.10 р. штрафні санкції були застосовані в порядку п. 17.1.3 ст. 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому розмір штрафних санкцій обмежений 50% від суми визначеного податкового зобовязання. Оскільки податкові зобовязання були визначені в сумі 178741,0 грн., то штрафна санкція не може перевищувати розмір 89370,5 грн., але відповідачем розмір санкцій перевищує допустимий на 34945,5 грн., що є порушенням приписів наведеної норми, а тому вказане податкове повідомлення-рішення в цій частині є незаконним.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному встановленню всіх обставин у справі, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2011р. по справі№2а-1870/949/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2011 р.