Постанова № 21991478, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р. Справа № 2а-9550/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представників позивача Сінько О.А., Боломутова В.І., Дьяченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2011р. по справі№2а-9550/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" <Список ><Текст >

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм ЛТД» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції ( надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року та №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року, №0000262347/1 від 16 червня 2010 року та №0000272347/1 від 16 червня 2010 року, №0000262347/2 від 31 серпня 2010 року та №0000272347/2 від 31 серпня 2010 року, №0000262347/3 від 17 листопада 2010 року та №0000272347/3 від 17 листопада 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме приписів п.5.1, 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на невідповідність висновків суду щодо нікчемності укладених позивачем правочинів обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду та позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською МДПІ з 26 лютого 2010 року по 18 березня 2010 року було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Аструм ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року, на підставі якого встановлено порушення ТОВ "Аструм ЛТД":

1) п.5.1, п.п5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 298000 грн., у тому числі:

за 3 квартал 2009 року в сумі 144781 грн. (звітний період 3-й квартал 2009 року) та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 12875 грн. (звітний період 3-й квартал 2009 року);

за 4 квартал 2009 року в сумі 153219 грн. (звітний період 3-й квартал 2009 року);

2) п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації) на суму 123134 грн.;

3) п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 cт.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 22108 грн. за жовтень 2009 року;

4) п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (січня 2010 року) на 120000 грн. ряд. 22.2 декларації за грудень 2009 року;

Позивачем до Шосткинської МДПІ було подано заперечення до акту перевірки №390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року.

У відповіді № 4905/23-321 від 01 квітня 2010 року на заперечення до акту перевірки № 390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року Шосткинська МДПІ зазначає, що заперечення ТОВ "Аструм ЛТД" не змінюють висновків акту перевірки.

На підставі акту перевірки № 390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року Шосткинською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року, в якому ТОВ "Аструм ЛТД" було визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 372078 грн., в тому числі: за основним платежем 298000, за штрафними (фінансовими) санкціями 74078 грн.

Також на підставі акту перевірки № 390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року Шосткинською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року, яким ТОВ "Аструм ЛТД" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22108 грн.

Позивачем до Шосткинської МДПІ була подана скарга на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Шосткинської МДПІ № 8478/10/25-006-13/14 ск від 16 червня 2010 року про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року та №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року залишені без змін, а скарга без задоволення.

16 червня 2010 року Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000262347/1 та №0000272347/1.

Позивачем до ДПА України в Сумській області була подана повторна скарга на зазначені податкові повідомлення-рішення та на рішення № 8478/10/25-006-13/14 ск від 16 червня 2010 року про результати розгляду первинної скарги.

Рішенням ДПА України в Сумській області № 13066/10/25-005-70/95/ск від 31 серпня 2010 року про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення №0000262347/1 від 16 червня 2010 року та №0000272347/1 від 16 червня 2010 року та рішення № 8478/10/25-006-13/14 ск від 16 червня 2010 року про результати розгляду первинної скарги залишені без змін, а скарга без задоволення.

31 серпня 2010 року Шосткинською МДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000262347/2 та №0000272347/2.

Позивачем до ДПА України була подана апеляційна скарга на податкові повідомлення-рішення: №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року та №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року, №0000262347/1 від 16 червня 2010 року та №0000272347/1 від 16 червня 2010 року, №0000262347/2 від 31 серпня 2010 року та №0000272347/2 від 31 серпня 2010 року; на рішення № 8478/10/25-006-13/14 ск від 16 червня 2010 року про результати розгляду первинної скарги, рішення № 13066/10/25-005-70/95/ск від 31 серпня 2010 року про результати розгляду повторної скарги та на висновки в акту перевірки № 390/2330/23047623 від 25 березня 2010 року.

Рішенням ДПА України № 12261/6/25-0115 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 08 квітня 2010 року №0000262347/0, №0000272347/0, від 16 червня 2010 року №0000262347/1, №0000272347/1 та від 31 серпня 2010 року №0000262347/2 №0000272347/2 залишені без змін, а скарга без задоволення.

17 листопада 2010 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000262347/3 та №0000272347/3.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованістю доводів відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем зі своїми контрагентами через відсутність товарно-транспортних накладних та доказів реального виконання договору підряду. На підставі наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не може погодитися з обґрунтованістю таких висновків суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року, №0000272347/1 від 16 червня 2010 року, №0000272347/2 від 31 серпня 2010 року, №0000272347/3 від 17 листопада 2010 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 22108,0 грн.

Підставою для прийняття вищевказаний спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про те, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту за період липень-жовтень, грудень 2009 року сум ПДВ за операціями, що проведені на підставі нікчемних договорів поставки та підряду, укладених з ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Доводи відповідача про нікчемність договорів поставки та підряду, укладених позивачем з ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», з якими погодився суд першої інстанції, грунтувалися на не підтвердженні позивачем отримання товару від ТОВ «АМК-Трейдінг» товарно-транспортними накладними та на відсутності ліцензії на будівельну діяльність у ТОВ «КФ Сервіс Комплект».

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду та не вбачає ознак укладення договорів поставки та підряду з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «АМК-Трейдінг» 20.07.2009 року було укладено договір купівлі-продажу. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору продавець (ТОВ «АМК-Трейдінг») зобовязується передати у власність покупця ( ТОВ «Аструм ЛТД»), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (а.с.160 т.1).

За змістом п.1.2 сторони договору визначили, що асортимент, кількість, якість та ціна товару зазначається у рахунках-фактурах та накладних.

Виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «АМК-Трейдінг» підтверджується видатковими, податковими накладними, в яких міститься асортимент, кількість, ціна товару поставляємого позивачу та нарядами-замовленнями на виготовлення готової продукції із сировини та матеріалів придбаних у ТОВ «АМК-Трейдінг».

Виконання умов договору купівлі-продажу позивачем в частині прийняття та оплати товару підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями (а.с. 171-178 т.1).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт реального виконання сторонами умов договору купівлі-продажу від 20.07.2009 року.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновки суду щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій за договором купівлі-продажу товарно-транспортними накладними, оскільки ціна товару за п.3.2 договору купівлі-продажу включає в себе транспортні витрати на його перевезення. Таким чином, факт оплати послуг на перевезення товару доводиться оплатою самого товару, оскільки обумовлений умовами договору купівлі-продажу, підтверджується виписками банку та платіжними дорученнями.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутність товарно-транспортних накладних, при наявності інших доказів реальності спірного правочину не є підставою для визнання його нечинним.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «КФ Сервіс комплект» було укладено договір підряду на ремонт покрівлі будівлі № 207 ВАТ АК «Свема» в м. Шостка від 09.08.2009 року. Відповідно до п. 1 зазначеного договору замовник ( ТОВ «Аструм ЛТД») доручає, а підрядник зобовязується виконати у відповідності до умов цього договору роботи по ремонту покрівлі будівлі № 207 ВАТ АК «Свема» м. Шостка (а.с.179 т.1).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження фактичного виконання сторонами вказаного договору підряду позивачем надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-3 за жовтень 2009 року, кошторис вартості будівництва, довідку про договірну ціну, акт виконаних підрядних робіт, типової форми КБ-2в за жовтень 2009 року та платіжне доручення №39 від 24.12.2009 року про оплату позивачем виконаних підрядних робіт.

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази щодо підтвердження реальності спірного правочини.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновки суду щодо нікчемності договору підряду через виконання ТОВ «КФ Сервіс комплект» підрядних робіт без отримання відповідної ліцензії на виконання будівельних робіт, оскільки як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КФ Сервіс комплект» має відповідну ліцензію, що підтверджується матеріалами справи (а.с.70 т.1).

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року у звязку з безпідставним включенням позивачем до складу податкового кредиту за період з липня по жовтень та грудень 2009 року сум податку на додану вартість, сплачених за операціями, що проведені на підставі спірних договорів, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про підтвердження реальності та товарності господарських операцій проведених на підставі спірних договірних відносин з контрагентами ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами та доведеність факту оплати позивачем ПДВ в ціні товарів та послуг цим контрагентам, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит.

Відповідно до п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" умовою бюджетного відшкодування є сплата покупцем товару ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю.

Відповідачем не оспорювалося, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товару та послуг, отриманих від ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект».

Отже, суму податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої ТОВ «АМК-Трейдінг» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект».

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам, яка позивачем здійснена, що не заперечувалося відповідачем. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, податковими повідомленнями-рішеннями №№0000262347/0 від 08 квітня 2010 року, №0000262347/1 від 16 червня 2010 року, №0000262347/2 від 31 серпня 2010 року, №0000262347/3 від 17 листопада 2010 року позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 372078,0 грн. у тому числі: за основним платежем 298000,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 74078,0 грн.

Висновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем валових витрат за 3-й та 4-й квартали 2009 рік ґрунтувалися на не підтвердженні витрат на транспортування товару, понесених позивачем на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ТОВ «АМК-Трейдінг», товарно-транспортними накладними.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат пов'язані з веденням господарської діяльності та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегією суддів встановлено реальність та товарність господарських операцій проведених на підставі спірного договору купівлі-продажу з контрагентом ТОВ «АМК-Трейдінг», та сплатою позивачем транспортних послуг в ціні товару на підставі п.3.2 цього договору, в звязку з чим колегія суддів, вважає, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «АМК-Трейдінг» товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, оскільки такі висновку не відповідають обставинам справи.

Отже, через невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2011р. по справі№2а-9550/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм ЛТД" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішенняШосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області №0000262347/0 від 08 квітня 2010 року та №0000272347/0 від 08 квітня 2010 року, №0000262347/1 від 16 червня 2010 року та №0000272347/1 від 16 червня 2010 року, №0000262347/2 від 31 серпня 2010 року та №0000272347/2 від 31 серпня 2010 року, №0000262347/3 від 17 листопада 2010 року та №0000272347/3 від 17 листопада 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 05.07.2011 р.