Ухвала суду № 21991475, 04.07.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 р.Справа № 2а-6164/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сатурн-М" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-6164/10/1670

за позовом Приватного підприємства "Сатурн-М" <Список ><Текст >

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Приватне підприємство «Сатурн М» (надалі позивач, ПП «Сатурн М») звернувся до суду з адміністративним позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0000282301/0/36 та № 0000292301/0/37 від 28.05.2010 року, № 0000282301/1/36 та № 0000292301/1/37 від 24.06.2010 року, № 0000282301/2/36 та № 0000292301/2/37 від 08.09.2010 року, № 0000282301/3/36 та № 000292301/3/37 від 19.10.2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 р. скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи скаргу неповним зясуванням судом обставин справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у термін з 16.04.2010 року по 11.05.2010 року працівниками Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Сатурн М» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складений акт № 503/23/32765103 від 14.05.2010 року, в якому встановлені порушення ПП «Сатурн М» підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 198699,46 грн.; підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 237101,43 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені:

- податкове повідомлення рішення №0000292301/0/37 від 28.05.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 355632,15 грн., в тому числі, за основним платежем 237101,43 грн., за штрафними санкціями 118550,72 грн.;

- податкове повідомлення рішення № 0000282301/0/36 від 28.05.2010 року, про донарахування податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 298049,19 грн., в тому числі, за основним платежем 19699,46 грн., за штрафними санкціями 99349,73 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишені без задоволення, а податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення № 0000292301/1/37 від 24.06.2010 року, № 0000292301/2/37 від 08.09.2010 року, № 0000292301/3/37 від 19.10.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 237101,43 грн., штрафних санкцій в розмірі 118550,72 грн., № 0000282301/1/36 від 24.06.2010 року, ; 0000282301/2/36 від 08.09.2010 року, 0000282301/3/36 від 19.10.2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 198 699,46 грн., штрафних санкцій в розмірі 99349,73 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийнятих податковим органом податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з акту перевірки № 4602/23-209/32945955 від 11.08.2009 року, перевіркою встановлено порушення ПП «Сатурн М» підпунктів 5.2.1, 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо зниження податку на прибуток у розмірі 237101,43 грн., внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат на придбання монтажних та генпідрядних послуг від ТОВ «Росукрсплав ЛТД», ТОВ «Будівельна компанія «РЕВР», ТОВ «Укратехмаш Лімітед», ТОВ «Євробудмаш», ТОВ «Комсомольськ Граніт».

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обовязковою умовою формування валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, відповідно до п. 1.2. якого Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку випливає, що підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, яким надано відповідну юридичну силу та доказовість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до копій договорів № 4 від 27.03.2008 року, № 8 від 08.08.2008 року, ПП «Сатурн М» (генпідрядник) доручає, а ТОВ «Росукрсплав ЛТД» (субпідрядник) зобовязується виконати монтажні роботи в обємі визначеному у кошторисі. Проте вказані кошториси до суду не надано, а договір № 4 від 27.03.2008 року не містить адреси обєкта проведення монтажних робіт.

В актах приймання виконаних робіт за квітень, серпень 2008 року відсутні обовязкові реквізити, а саме: відсутня дата підписання; в акті приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2008 року також не має посилання на договір, на виконання якого проводились відповідні роботи.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на податкових накладних, які виписані ТОВ «Росукрсплав ЛТД», стоїть печатка іншого підприємства ТОВ «Укртехмаш Лімітед».

Крім того, акт здачі прийняття робіт № ОУ-0000008 від 24.12.2008 року, на який посилається позивач в своїй апеляційній скарзі як на доказ підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг з генпідрядних робіт, наданих ТОВ «будівельна компанія «РЕВР», не містить усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції; в акті не вказані кількість, вартість та різновид наданих послуг.

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва та акти приймання виконаних робіт, надані позивачем, як доказ на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості послуг з монтажних робіт, наданих ТОВ «Укртехмаш Лімітед», ТОВ Євробудмаш», ТОВ «Комсомольськ Граніт», не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема дати та місце складання, ідентифікуючих даних замовника та виконавця, адреси обєкта, посилань на договір, на виконання якого проводились відповідні роботи. В акті приймання виконаних робіт та договорі № 437м від 21.12.2008 року відсутні підписи сторін.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат суми витрат за монтажні та генпідрядні послуги у розмірі 948405,73 грн.

Також, колегією суддів не приймаються доводи позивача з приводу безпідставності донарахування йому податкових зобовязань з податку на додану вартість, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03.04.1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Правовий аналіз зазначеної статті свідчить, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обовязковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її субєктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем включено до складу податкового кредиту за серпень 2009 року 9166,67 грн. суму ПДВ, сплачену СПД-ФО ОСОБА_1 за придбані жалюзі, кондиціонеру та металочерепицю.

По бухгалтерському обліку вказана операція відображена проводками: Д-Т 28 рах. «Товари», на якому ведеться облік товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, - сума 45833,33 грн., та Д-Т 641/5 «Податковий кредит» - сума 9166,67 грн.

Між тим, доказів використання вказаних будівельних матеріалів використовувались у господарській діяльності підприємства позивачем не надано та матеріалами справи не підтверджені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції щодо безпідставного включення ПП «Сатурн М» до складу податкового кредиту за серпень 2009 року суми ПДВ 9166,67 грн.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (надалі Закон) встановлено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів. Установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сатурн-М" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2011р. по справі№2а-6164/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2011 р.