Постанова № 21991252, 01.03.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2012 р. Справа № 5004/2320/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Щепанська Г.А. суддів Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД на рішення господарського суду Волинської області від 08.12.11 р. у справі № 5004/2320/11

за позовом Компанії "СКАНІЯ КРЕДИТ АБ" в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД

про стягнення 290954,14 грн.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2 ( довіреність № 766 від 17.05.2011 р. )

відповідача - не з"явився (була присутня в судовому засіданні 02.02.2012р. ОСОБА_3 довіреність № б/н від 26.04.2011 р. ))

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.01.2012р. у справі №5004/2320/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2012р. у справі №5004/2320/11 внесено зміни до складу колегії судді, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у складі головуюча суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Щепанська Г.А.

ВТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2320/11 задоволено позов Компанії "Сканія Кредит АБ", S-15187 Содерталє, Швеція, реєстраційний номер 556062-7373 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД, м. Луцьк, вул. Єршова, 3, код ЄДРПОУ 21747631 (ділі - відповідач) про стягнення 290954,14грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад -Транспорт" ЛТД на користь Компанії "Сканія Кредит АБ" борг за договором фінансового лізингу № 69-05479 від 05.07.2007р. в розмірі 290954,14грн., в тому числі суму заборгованості по лізингових платежах 145477,07грн.; суму неустойки 145477,07грн.; 2909,54грн. витрат по оплаті державного мита; 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині стягнення неустойки в розмірі 1445477,07 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- позовна заява не містить жодних розрахунків по стягненню неустойки в розмірі 145477,07грн. В судовому рішенні також не зазначено такого розрахунку, з якого можна було б прослідкувати, яка сума бралася до уваги в якості подвійної плати за користування предметом лізингу та за який період нарахована неустойка;

- позивач ввів суд першої інстанції в оману, вказавши, що він направив відповідачу письмову вимогу від 17.06.2011р. про повернення предметів лізингу позивачу, та яка була нами ніби то отримана 21.06.2011 р.;

- позивач надсилав відповідачу лише два листи-вимоги, один з яких без дати підписання з вимогою сплатити заборгованість, який був надісланий 17.06.2011р., а другий лист-вимога з вимогою про повернення предметів лізингу був відправлений позивачем 14.09.2011р.;

- позивач незаконно здійснив нарахування неустойки, починаючи з 01.08.2011р.;

- обидва листи-вимоги, які направлялися позивачем відповідачу, не містили умови про розірвання укладеного сторонами договору фінансового лізингу №69-05479 від 05.07.2007р.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вх. №873/12 Д-1 від 25.01.2012р.) позивач заперечив проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 02.02.2012р. оголошувалась перерва до 01.03.2012р., враховуючи викладене, а також приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта, який про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений своєчасно та належним чином у відповідній розписці-заяві.

Заслухавши представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.07.2007р. між Компанією "Сканія Кредит АБ" (далі власник) та ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД (далі лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №69-05479 (далі - договір) (а.с. 33-35).

Згідно ст.1 договору, власник зобовязується передати лізингоодержувачеві у лізинг наступний обєкт, специфікація якого міститься у додатку №1.

На підставі договору фінансового лізингу №69-05479 від 05.07.2007р. Компанією "Сканія Кредит АБ" (позивач у справі) відповідно до специфікації було передано відповідачу - ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД транспортні засоби:

1) Scania P 114 LA 4x2NA380, шасі № XLEP4X20004479217;

2) Scania P 114 LA 4x2NA380, шасі № XLEP4X20004478707;

3) Scania P 114 LA 4x2NA380, шасі № XLEP4X20004478810.

Предмет лізингу отримано у користування відповідачем (ТОВ “Каскад-Транспорт” ЛТД), про що свідчить сертифікат про приймання, підписаний сторонами (а.с.47-48).

Зобов"язання за договором фінансового лізингу в частині своєчасної оплати лізингових платежів, відповідач не виконав. Листи-вимоги про сплату простроченої заборгованості позивач надсилав відповідачу 17.06.2011р. та 14.09.2011р.

Станом на 01.06.2011р. заборгованість по сплаті лізингових платежів становила 13164,00 євро, що на день звернення позивача з позовною заявою в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України становить 145477,07 грн.

Відповідно до ст.2 договору загальна сума, на якій базуються лізингові платежі, без урахування будь яких податків, зборів тощо, становить 108000,00 євро.

Договором встановлено строк лізингу, що становить період близько 2 років (8 платежів), який розпочинається з дати поставки і закінчується через три місяці після дати сплати восьмого лізингового платежу, і на вказану дату товари повертаються власникові. Лізингоодержувач не має права припинити лізинг з будь-яких підстав, крім випадків, погоджених сторонами. Власник не має права припинити лізинг протягом того часу, поки лізингоодержувач виконує свої зобовязання.

Договором встановлено лізинговий платіж, що становить суму в розмірі 14482,00 євро і сплачується при наданні замовлення.

Перший лізинговий платіж, 12518,00 євро сплачується за 14 днів перед поставкою. Загальна сума, що підлягає сплаті перед поставкою, складає 27000,00 євро. Всі суми, сплачені лізингоодержувачем, не підлягають поверненню власником лізингоодержувачеві, якщо лізингоодержувач вирішить анулювати приймання товарів без будь-яких юридично дійсних підстав щодо припинення цього або будь-якого іншого відповідного договору, якщо тільки він не буде погоджений обома сторонами.

Другий лізинговий платіж в сумі 12518,00 євро підлягає сплаті 15 числа календарного місяця, який є третім місяцем після початкової дати, якщо початкова дата припадає на будь-який день з першого по пятнадцяте число календарного місяця поставки товарів, або на останній робочий день календарного місяця, який є третім місяцем після початкової дати, якщо початкова дата припадає на будь-який день з 16-го числа і до кінця календарного місяця поставки товарів.

За другим лізинговим платежем слідують шість лізингових платежів по 12518,00 євро кожний, які сплачуються авансом щоквартально 15-го числа або на останній робочий день місяця, коли такий платіж підлягає сплаті, відповідно вищенаведеного.

Лізинговий платіж розраховується за фіксованою процентною ставкою для євро, встановленою на період 2 роки починаючи з 05 липня 2007р.. Якщо перед початковою датою ставка змінюється більш, ніж на 0,5 відсотка, власник зберігає право відповідно змінити розмір лізингового платежу. В іншому випадку, власник та лізингоодержувач за спільним рішенням, обумовленим практичною доцільністю, можуть змінити розраховану залишкову вартість і залишити розмір лізингового платежу без змін. Розрахована залишкова вартість становить 4320,00 євро.

Відповідно до сертифікату про приймання від 19.07.2007 р. зобов"язання позивача по переданню транспортних засобів виконані в повному обсязі (а.с.47-48).

Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату заборгованості та про повернення товару до 01.08.2011р., який направлявся поштовим зв"язком відповідачу 17.06.2011р. Однак, кошти відповідачем не сплачено, а товар не повернуто.

Наявність заборгованості відповідачем не заперечується.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає:

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з вимогами статей 526, 527 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ст.599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином,

В свою чергу, невиконання зобовязання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України визначається, як порушення зобовязання.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідач не виконав зобов"язання по договору фінансового лізингу №69-05479 від 05.07.2007р. та додатковій угоді від 14.01.2009 р. до договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів. Заборгованість станом на 17.06.2011 р. становить 13164,00 євро, що на дату подання позову становить 145477,07 грн. за курсом Національного банку України, тому вимоги позивача про сплату вищезазначеної заборгованості були вірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В даному випадку користування відповідачем річчю (транспортними засобами) понад встановлений термін доведено матеріалами справи, що є підставою вимагати від наймача сплати неустойки, розмір якої встановлює ст.785 ЦК України.

14.01.2009р. року між сторонами була укладена додаткова угода до договору фінансового лізингу №69-05479 від 05.07.2007р., відповідно до умов якої розмір та строк сплати лізингових платежів було змінено. З 28.08.2009р. по 30.07.2010р. він становив 2194,00 євро. Вказана додаткова угода підписана сторонами (а.с.50-51).

Згідно ст.15 Загальних умов до договору фінансового лізингу від 05.07.2007р. №69-05479, після завершення лізингу товарів з будь-якої причини лізингоодержувач повинен за вибором власника на ризик і за рахунок лізингоодержувача, повернути власникові на вказану ним адресу у Європі товари без обтяжень і у доброму робочому стані (за винятком звичайного зношення) (а.с. 36-44).

На лист-вимогу, який направлявся відповідачу 17.06.2011р. з вимогою повернути техніку до 01.08.2011р. відповідач не відреагував, техніку не повернув.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи, однак вимога про повернення предмету лізингу відповідачем не виконана, останній продовжує користуватися технікою. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо правомірності стягнення з відповідача неустойки за період прострочення з 01.08.2011р. по 01.11.2011р. в сумі 13164,00= євро (2194,00 євро * 2 (подвійний розмір) * 3 (три місяця прострочення), що на дату подання позову становить 145477,07 грн.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Вищого господарського суду України від 20.07.2011 р. у справі № 5/206/10 та від 20.09.2011р. у справі № 12/1491.

Щодо припинення договору фінансового лізингу № 69-05479 від 05.07.2007 р. слід зазначити, що строк його дії закінчився 30.07.2010 р., коли мав бути сплачений останній лізинговий платіж.

Відповідно до ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частинами 1, 4 ст.631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу скаргу (а.с.93-96) стосовно того, що в даному випадку існують дві правові підстави стверджувати, що договір фінансового лізингу № 69-05479 від 05.07.2007 р. було розірвано та/або він припинив свою дію. Перша - завершення строку дії договору, друга - направлення позивачем відповідачу відповідного листа-вимоги про повернення техніки, який, в свою чергу, відповідає процедурі припинення дії договору і через закінчення строку договору лізингу (п.15 Загальних умов), і через порушення лізингоодержувачем своїх зобов"язань за договором (п.16 Загальних умов).

З огляду на вищезазначене, правомірним, в даному випадку, є застосування ст.785 ЦК України та стягнення неустойки.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011р. у справі №5004/2320/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад - Транспорт" ЛТД без задоволення.

2. Справу №5004/2320/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.

Вих.№ 01-12/3279/12