Постанова № 21991140, 13.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012 № 5/217

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів: Верховця А.А.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання - Кондратюк О.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 357 від 03.10.2011;

від відповідача :не зявились,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р.

у справі № 5/217 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп"

про стягнення 66069,91 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ком-Фор” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" про стягнення 66069,91 грн., а саме: 65961,48 грн. основного боргу та 108,43 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати отриманого товару, переданого на підставі видаткових накладних, що зумовило виникнення заборгованості.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки 26.10.2011 р. відповідачем в погашення заборгованості було перераховано 4000,00 грн. Відповідно до вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Ком-Фор” просило суд стягнути з відповідача 61961,48 грн. основного боргу, 108,43 грн. 3% річних. Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" 61961,48 грн. основного боргу, 103,01 грн. 3% річних та судові витрати.

Дане рішення мотивовано тим, що відповідач отримував товар на підставі первинних документів, оскільки договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався. Судом першої інстанції здійснено перерахунок 3 % річних в межах періоду, заявленовленого позивачем, внаслідок чого частково задоволено позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 103,01 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" 30.12.2011 р. (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 5/217 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, а не договір купівлі-продажу, як встановив господарський суд міста Києва. А тому рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до п. 2.10 договору поставки зобовязання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару, підписання сторонами оформленої належним чином накладної та повного комплекту документів, передбачених пп. 4.4., 5.2. вказаного договору, оформлених згідно вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач стверджує, що вимоги про сплату боргу від позивача не отримував, що є підставою для відмови в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" прийнято до провадження, її розгляд призначено на 21.02.2012 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами від 21.02.2012 р. № 01-22/1/2 змінено склад судової колегії: головуючий суддя Коротун О.М., судді Верховець А.А., Іоннікова І.А.

13.02.2012 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд залишити рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 5/217 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" без задоволення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. розгляд даної справи відкладався на 13.03.2012 р.

12.03.2012 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" на адресу суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії договору МО-5/10 від 24.02.2010 р. В даному листі позивач зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу помилково було зазначено номер договору як "140-05/10", а фактично номером договору є "МО-5/10".

Представник відповідача в судове засідання 13.03.2012 р. не з'явився (вдруге), про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить реєстр відправки поштової кореспонденції від 29.02.2012 р. Також сторона була обізнана про знаходження в провадженні Київського апеляційного господарського суду її апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення апелянту ухвали про призначення апеляційної скарги до розгляду № 4031 від 25.01.2012 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін обовязковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд, вважає за можливе здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності апелянта (повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду) за наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно зясовано судом першої інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" фактично існували відносини купівлі-продажу товарів. Позивач поставляв відповідачу товар матраци в кількості та асортименті, відповідно до замовлень. Товари передавались з видатковими, податковими накладними та рахунками на оплату.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" товар на підставі наступних видаткових накладних: № РН-0000352 від 04.02.2011 р. на суму 66346,87 грн., № РН-0000587 від 25.02.2011 р. на суму 15495,06 грн., № РН-0000588 від 25.02.2011 р. на суму 11303,00 грн., № РН-0000946 від 31.03.2011 р. на суму 27244,08 грн., на загальну суму 120389,01 грн. Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Копії податкових накладних наявні в матеріалах справи (аркуші справи 62-64).

Товар приймався відповідачем на підставі довіреності від 01.02.2012 р. (аркуш справи 52).

При цьому за наступними видатковими накладними (повернення товару) відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 23422,87 грн.: № 1-00000950 від 22.07.2011 р. на суму 2552,02 грн., № 1-00000951 від 22.07.2011 р. на суму 2464,62 грн., № 1-00000949 від 22.07.2011 р на суму 5915,02 грн., № 1-00000952 від 22.07.2011 р на суму 1358,21 грн., № 1-00000953 від 22.07.2011 р. на суму 2513,00 грн., № 1-00000954 від 22.07.2011 р. на суму 5186,00 грн., № 1-00000956 від 22.07.2011 р на суму 3434,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідач виконав своє зобовязання частково, в оплату переданого товару було перераховано позивачу 35004,66 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку та письмовими поясненнями позивача наявними в матеріалах справи, а саме: 4206,60 грн.06.09.2011 р., 15495,06 грн. 25.03.2011 р., 11303,00 грн. 24.03.2011 р., 4000,00 грн. 26.10.2011р.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

За таких обставин, у даній справі підставою позову є неналежне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати вартості поставленого товару, що підтверджується вищенаведеними видатковими накладними.

Судом апеляційної інстанції не приймаються, як необґрунтовані, доводи відповідача про те, що на поставку товарів, по оплаті яких виникла заборгованість не поширюються норми права, які регулюють договір поставки (з підстав того, що строк дії договору, укладеного між сторонами спору, закінчився 15.01.2011 р.), оскільки предметом спору є заборгованість за товари, що були передані відповідачеві на підставі видаткових накладних (з урахуванням встановлених в даній постанові підстав позову по даному спору), а не будь-якого договору у формі єдиного письмового документу.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

За змістом частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача відправлено письмову вимогу № 313 від 09.09.2011 р. про оплату заборгованості протягом 7-ми днів з моменту отримання. Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи (аркуш справи 20) відповідач отримав вказану вимогу 14.09.2011 р.

Крім того, між позивачем та відповідачем 16.11.2011 р. був складений та підписаний акт звірки, який, хоча і не є первинним бухгалтерським документом, проте свідчить, що сторона обізнана щодо розміру заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи представників сторін і скріплені печатками та довіреністю відповідача від 01.02.2011 р.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача по прийняттю (на підставі вказаних накладних та довіреності від 01.02.2011 р.), частковій оплаті товару та підписанні акту звірки спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості. Тому посилання сторони на неповне встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції є необґрунтованим.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на договір поставки не приймаються Київським апеляційним господарським судом виходячи з підстав даного позову. Крім того, з апеляційної скарги та листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-Фор" вбачається, що строк дії договору поставки закінчився 15.01.2011 р., а товар передавався на підставі видаткових накладних починаючи з 04.02.2011 р.

Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався. Замовлення на поставку товару передавались відповідачем телефонним або електронним звязком, тому в письмовому вигляді не збереглися, проте встановлене не є підставою для відмови в позові.

Стосовно посилання у видаткових накладних № РН-0000352 від 04.02.2011р., № РН-0000587 від 25.02.2011 р., № РН-0000588 від 25.02.2011 р., № РН-0000946 від 31.03.2011 р. на договір № 5/10від 24.02.2010 р., позивач відзначив, що посилання є помилковим і викликане тим, що вказаний договір був укладений між сторонами, проте строк його дії закінчився 15.01.2011 р., а в електронній базі "1С" так і залишилося посилання на даний договір. В цій частині доводи позивача приймаються судом апеляційної інстанції, вони не впливають на висновок суду про відсутність підстав для відмови в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює вичерпний перелік предметів договору купівлі-продажу, які укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню. Це стосується насамперед земельних ділянок та нерухомого майна.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних, а не договір поставки, як стверджує ТОВ "Ярес Лідер Груп". При цьому судом відзначено, що доводи апелянта в цій частині не є підставою для відмови в позові з огляду на приписи ч. 2 ст. 712 ЦК України.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, господарським судом міста Києва правомірно встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений на підставі видаткових накладних товар становить 61961,48 грн. Викладене не спростовується доводами апеляційної скарги. Крім того, згідно ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежать від нього. Як вбачається з апеляційної скарги, таких обґрунтувань відповідачем не надано, не вказано обставин неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тобто позивач правомірно просив нарахувати на суму боргу 3% річних.

Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок 3% річних в межах періоду, заявленого позивачем та дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно вирахувано, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 103,01 грн. Тому судом першої інстанції правомірно задоволено позов частково.

За таких обставин, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що на поставку товарів, за яких виникла заборгованість, не поширюються норми договору поставки, оскільки строк дії договору № 140-5/10, який був укладений між позивачем та відповідачем закінчився 15.01.2011 р., вимоги про сплату боргу відповідач не отримував, а строк виконання грошового зобовязання не настав, не можуть бути прийняті Київським апеляційним господарським судом до уваги, з огляду на встановлене в постанові.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Оскільки доказів сплати коштів а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України не надано, розмір заборгованості не спростовано, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

За таких підстав відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.

Судові витрати покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярес Лідер Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 5/217 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 р. у справі № 5/217 залиши без змін.

3. Матеріали справи № 5/217 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяКоротун О.М.

СуддіВерховець А.А.

Іоннікова І.А.