Постанова № 21991130, 28.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2012 № 8/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № 15 від 19.11.2011р.

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 11/1253 від 19.12.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 23.06.2011р.

у справі № 8/200 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фенікс»

(позивач)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «ПРОВІДНА» (відповідач)

про відшкодування 26 290,50 грн. шкоди в порядку регресу

В судовому засіданні 28.02.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» на користь Приватного акціонерного товариства «Фенікс» 25500,00 грн. страхового відшкодування, 790,50 грн. пені, 262,91 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права оскільки в порушення вимог ст.ст.38, 43, 65, 84 ГПК України не з”ясовано суттєві для справи обставини та не здійснено повний і всебічний розгляд справи.

Апелянт посилається на те, що страхувальником по полісу №ВС/6967131 виступає ОСОБА_3, а сам поліс 1-го типу. Оскільки, на думку відповідача, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують законність експлуатації забезпеченого транспортного засобу водієм ОСОБА_4 на момент ДТП, що мало місце 15.08.2010р., відсутня відповідальність відповідача у справі.

Крім того, апелянт вважає, що підстав для стягнення пені немає, оскільки чинним законодавством не передбачено право особи, яка має право регресної вимоги, на нарахування пені на суму такої вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/9 від 21.02.2012р. змінено склад колегії суддів. У звязку з виробничою необхідністю-обранням судді Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 8/200 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді Зубець Л.П., Остапенко О.М.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд апеляційної скарги відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України, у звязку з необхідністю витребування документів необхідних для розгляду справи, останній раз на 28.02.2012р., строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2012р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю та здійснити поворот виконання рішення у даній справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 28.02.2012р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення скасуванню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Фенікс» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» (далі позивач, страховик) та ОСОБА_5 (далі - страхувальник) було укладено Договір № 039/09-Т добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 47-52), згідно якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Тойота Прадо", д.н. НОМЕР_1 на строк з 23.09.2009р. по 22.09.2010р.

Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (вих. № 10 від 19.08.2010р.) (а.с. 19), 15.08.2010р. по вул. Ахматової-Драгоманова в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Тойота Прадо", д.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та транспортного засобу "Богдан", д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2010р. у справі №3-8557/10 (а.с. 20) ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 671 від 02.09.2010р. та Звіту № 671-Д від 02.09.2010р. експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку (а.с.21-46), складеного ПП «Візе», вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота Прадо", д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 27 024,76 грн.

Позивач, виконуючи свої зобовязання за Договором № 039/09-Т добровільного страхування наземного транспорту від 08.09.2009р., на підставі страхового акту №04/09-2010 від 24.09.2010р. (а.с. 9) та доповнення до нього (а.с. 10), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 26024,76 грн., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів № 55 від 30.09.2010р. (а.с. 11) та № 66 від 12.11.2010р.(а.с.12).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

24.12.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№350 (а.с. 58) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 26874,76 грн., на яку відповідач листом вих. № 17-10/591 від 21.01.2011р. відмовив позивачу у її задоволенні, але зазначив, що при наданні доказів законності експлуатації ОСОБА_4 автомобіля "Богдан", д.н. НОМЕР_2, під час ДТП, що сталася 15.08.2010р., зазначене рішення може бути переглянуто.

На виконання вимог Київського апеляційного господарського суду, відповідачем суду апеляційної інстанції 21.02.2012р. було подано належним чином завірену копію полісу №ВС/6967131, відповідно до якого відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3, як власника автомобіля “А091 Богдан”, д.н. НОМЕР_2 (а.с.146).Термін дії полісу з 02.04.2010р. до 01.04.2011р., тип полісу 1.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Забезпеченим транспортним засобом на момент ДТП на законних підставах керував ОСОБА_4, правомірність чого встановлена працівниками ВДАІ під час оформлення та реєстрації ДТП, оскільки до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП ОСОБА_4 не притягувався. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що Полісом №ВС/6967131 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором № 039/09-Т добровільного страхування наземного транспорту від 08.09.2009р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду в сумі 24990,00грн. (25500,00 ліміт відповідальності страховика 510,00 грн. франшизи).

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4526, 80 грн.

З урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» 24990,00грн. виплаченого страхового відшкодування.

Місцевий господарський суд не встановив всіх обставин справи в повному обсязі, а тому прийшов до помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 510 грн. франшизи, передбаченої полісом №ВС/6967131.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 790,50 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, отже, між сторонами у справі відсутні договірні зобовязання.

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з пунктом 37.2 ст. 37 вказаного Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Отже, право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, та яка його отримала, є ОСОБА_5

При цьому, положення п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент ДТП) не розповсюджується на правовідносини, що склались між сторонами у даній справі.

Оскільки спеціальними законами, які застосовуються до даних правовідносин Законом України “Про страхування” та Законом України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірних відносин між сторонами немає, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені у розмірі 790,50 грн.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на дані положення чинного законодавства, а тому без належних підстав задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені.

28.09.2011р. Господарським судом м. Києва видано наказ № 8/200 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200, яке набрало законної сили 19.09.2011р.(а.с.107).

Відповідно до наказу, з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" підлягало стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Фенікс" 25500,00 грн. страхового відшкодування, 790,50 грн. пені, 262,91 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Одночасно з оскарженням рішення в апеляційному порядку, відповідач виконав його в добровільному порядку та згідно платіжного доручення № 0055526 від 24.11.2011р. (а.с. 148) сплатив 26789,41 грн. по виконавчому провадженню №29606495, на підтвердження чого подав копію платіжного доручення № 0055526 від 24.11.2011р. та копію постанови про відкриття виконавчого провадження №29606495 від 07.11.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив факт добровільної сплати відповідачем 26789,41 грн. згідно виконавчого провадження №29606495, та надав виписку з банківського рахунку, з якої вбачається отримання позивачем 30.11.2011р. від ВДВС Солом”янського РУО в м.Києві зазначених коштів згідно розпорядження №1745/10 від 28.11.2011р., наказу №8/200 від 28.09.2011р.

В суді апеляційної інстанції відповідачем подано заяву (вих. № 03-17/2047 від 20.02.2012р.) про поворот виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 в частині стягнення 26290,50 грн.(а.с.147).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості (поворотного наказу) провадиться господарським судом, який видав наказ про стягнення.

Відповідно до розяснення Президії ВГСУ від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що за змістом статей 116 і 117 ГПК видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди після вирішення ними спорів у першій інстанції. У разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду за результатами його перегляду в апеляційному або у касаційному порядку, апеляційна чи касаційна інстанція у резолютивній частині своєї постанови має зобовязати господарський суд першої інстанції видати відповідний наказ, зокрема про поворот виконання рішення, постанови згідно з вимогами статті 122 ГПК.

Видача поворотного наказу здійснюється за заявою боржника, в якій повинно бути зазначено, що було з нього стягнуто за наказом господарського суду і підлягає поверненню. До заяви має бути додана довідка про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Ця довідка повинна бути підписана керівником підприємства - боржника (його заступником) і головним (старшим) бухгалтером.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність здійснити поворот виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 в частині стягнення з відповідача 510,00 грн. франшизи та 790,50 грн. пені.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 скасуванню частково з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у звязку із частковим задоволенням позову судові витрати за подання позовної заяви покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 36, 63 грн. Судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

Повний текст постанови підписано 05.03.2012р.

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Фенікс» (03187, м. Київ, пр. Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 13525951) 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. - державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 32 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фенікс» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. франшизи, 790 (сімсот девяносто) грн. 50 коп. пені - відмовити.».

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Фенікс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» 36 (тридцять шість) грн. 63 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Здійснити поворот виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2011р. у справі № 8/200 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» 510 (пятсот десять) грн. 00 коп. франшизи та 790 (сімсот девяносто) грн. 50 коп. пені.

5.Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6.Матеріали справи № 8/200 повернути до Господарського суду м. Києва.

7.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіЗубець Л.П.

Остапенко О.М.