Постанова № 21991129, 14.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2012 № 59/221

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 дов. б/н від 25.11.2011

ОСОБА_2 дов. №32/05-2 від 05.03.2012

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 дов. №602 від 27.12.2011

ОСОБА_4 дов. №01 від 16.01.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.01.2012

у справі №59/221 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного

комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського

міського територіального відділення Антимонопольного комітету

України від 18.08.2011 №60/01-П

за зустрічним

позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного

комітету України

до Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю

про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн. та зобовязання виконати

рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального

відділення Антимонопольного комітету України від 18.08.2011 №60/01-П

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю (надалі Фірма ТММ-ТОВ, товариство, позивач), до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі Київське міське територіальне відділення АМКУ, відділення, відповідач) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/01-П від 18.08.2011 у справі №44-01/07.11.

В ході розгляду справи Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано зустрічний позов до Фірми „Т.М.М.”- товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн. та зобовязання виконати рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення антимонопольного комітету України від 18.08.2011 №60/01-П, зокрема зобовязання відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначеного у пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом проведення перерахунків за надані у 2009 році послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, повернення споживачам надмірно стягнутих коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2012 у справі №59/221 у задоволенні вимог за первісним позовом відмовлено повністю, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Фірма „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2012 у справі №59/221 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуальних вимог стосовно повноти, всебічності та обєктивності розгляду справи. Так, апелянт стверджує, що визначаючи територіальні (географічні) межі та частку товарного ринку, відповідач не врахував вимоги методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку. Крім того, позивач стверджує, що він надає послуги по цінам, встановлених на договірних засадах, та, що щодо розцінок на додаткові послуги не встановлено державне регулювання цін та тарифів.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.08.2011 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №44-01/07.11 прийнято рішення №60/01-П, згідно з яким: визнано, що Фірма „Т.М.М.” - товариство з обмеженою відповідальністю займало у 2009 монопольне (домінуюче) становище на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) Товариства, з часткою - 100 відсотків; визнано дії Фірми „Т.М.М.” - товариства з обмеженою відповідальністю, які полягають у нарахуванні власникам (наймачам) квартир у будинках №№ 2-А. 2-Б та 2-В по вул. Чаадаєва плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по тарифам, розміри яких не відповідають розмірам тарифів, встановлених (затверджених, погоджених) відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) товариства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку; зобов'язано Фірму „Т.М.М.” - товариство з обмеженою відповідальністю припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом проведення перерахунків за надані у 2009 послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій власникам (наймачам) квартир у будинках №№ 2-А, 2-Б та 2-В по вул. Чаадаєва, відповідно до тарифів, встановлених (затверджених, погоджених) відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), повернути споживачам надмірно стягнуті кошти та надати підтвердження до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України; відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції” накладено на Фірму „Т.М.М.” - товариство з обмеженою відповідальністю штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, Фірма „Т.М.М.” ТОВ є юридичною особою, зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 10.04.1997, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, емблему. Основними видами діяльності Фірми „Т.М.М.” ТОВ є будівництво будівель, виробництво електроенергії, постачання пари та гарячої води.

Місцевим господарським судом також встановлено, що на балансі (обслуговуванні) позивача знаходиться 11 будинків, а саме: №№2, 2-А, 2-Б та 2-В по вул. Чаадаева, №3 по вул. Г. Тимофіївої, №5 по вул. Панельній, №36 по вул. Воровського, №№47 та 49-А по вул. Володимирській, №26 по пр. Комарова та №59 по вул. Звіринецькій, які розташовані у м. Києві.

Між позивачем та власниками (наймачами) квартир у будинках № 2-А, № 2-Б та № 2-В по вул. Чаадаєва укладено договори про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території, які були чинні протягом 2009.

Відповідно до умов даних договорів, ТОВ „Т.М.М.” зобовязується забезпечити споживачів, зокрема, електроенергією та теплоенергією, водою та послугами з утримання нежитлового фонду і прилеглої території.

Зі змісту спірного рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було розпочато на підставі заяви об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Чаадаєва-2” щодо нарахування ТОВ „Т.М.М.” плати за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п.15.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 №04-5/247 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства”, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 №49-р (надалі - методика).

Згідно п.2.1 Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання може включати в себе такі дії:

2.1.1. встановлення обєктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме субєкта господарювання (групи субєктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) субєктом (субєктами) господарювання;

2.2.2. складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище субєкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

2.2.3. складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

2.1.4. визначення товарних меж ринку;

2.1.5. визначення територіальних (географічних) меж ринку;

2.1.6. встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище субєктів господарювання на ринку визначення часових меж ринку;

2.1.7. визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

2.1.8. розрахунок часток субєктів господарювання на ринку;

2.1.9. складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.10. визначення барєрів вступу на ринок та виходу з ринку для субєктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

2.1.11. встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (субєктів) господарювання на ринку.

Як вбачається з матеріалів справи №44-01/07.11, відділення встановило наступне.

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ТОВ „Т.М.М.”, яке діє на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) товариства.

Товаром (роботою, послугою), щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище ТОВ „Т.М.М.” є роботи по нарахуванню платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) товариства.

Часовими межами ринку визначено 2009 рік - проміжок часу, протягом якого незмінними залишались структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому.

Територіальні (географічні) межі ринку - м. Київ, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) ТОВ „Т.М.М.”.

Споживачами робіт з нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві є власники (наймачі) квартир (фізичні особи) в будинках, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) ТОВ „Т.М.М.”.

Як вбачається із позовної заяви позовної заяви, позивач за первісним позовом стверджує, що в оскаржуваному рішенні відділення дійшло неправильного висновку, що товариство займає монопольне становище на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки відповідач визначаючи територіальні (географічні) межі та частку товарного ринку, не врахував вимоги Методики та обмежував товарний ринок територією будинків, що знаходяться на балансі Товариства, тобто однією юридичною особою, не беручи при цьому до уваги той факт, що на ринку надання житлово-комунальних послуг є інші суб'єкти господарювання, які можуть надавати алогічні послуги.

Відповідно до п.3.1. Методики, територіальні межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області , району, міста тощо або їхніми частинами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач при визначенні територіальних (географічних) меж ринку, фактично визначивши вказані межі територією будинків, що знаходяться на балансі товариства, порушив вимоги методики, оскільки відповідно до частини третьої статті 24 Житлового кодексу Української РСР жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Тобто, можливість існування будь-яких інших організацій, якими може здійснюватись експлуатація житлових будинків, що знаходяться на балансі позивача, виключена законом.

Разом з тим, у частині міста, де здійснює свою діяльність позивач є можливість існування інших субєктів господарювання, які надають аналогічні житлово-комунальні послуги, проте дане питання в порушенні вимог методики відповідачем при прийнятті спірного рішення досліджено не було.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно того, що методика не передбачає можливості обмежувати ринок товару межами однієї юридичної особи, при наявності на такому ринку інших субєктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги.

Як зазначає суд першої інстанції, під час проведення дослідження відділенням встановлено, що у мешканців будинків, які знаходяться на балансі товариства, які перебувають з ТОВ „Т.М.М.” у договірних відносинах, на час проведення дослідження до прийняття рішення Адміністративною колегією Відділення, була відсутня альтернатива в отриманні таких послуг.

Проте із вказаним висновком суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки споживачі, якими є мешканці будинків, що знаходяться на балансі позивача, не були позбавлені можливості перейти на обслуговування до інших обслуговуючих організацій, зокрема у спосіб передбачений законодавством України, шляхом створення об'єднання співвласників баготоквартирного будинку та взяття житлового будинку на баланс останнього.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач визначаючи, що товаром (роботою, послугою), щодо якого визначалось монопольне (домінуюче) становище ТОВ „Т.М.М.” є роботи по нарахуванню платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві, в межах будинків, що знаходяться на балансі (обслуговуванні) товариства, не врахував тієї обставини, що відповідно до договорів, які були укладені між позивачем та власниками житлових квартир, позивач надавав власникам житлових квартир послуги із обслуговування та поточного ремонту житлових будинків та при будинкових територій, а не виконував роботи по нарахуванню платежів за житлово-комунальні послуги у місті Києві.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність фату зайняття позивачем монопольного становища на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції” зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зважаючи на те, що факт зайняття позивачем монопольного становища на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги у м. Києві є недоведеним, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача про зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що власники квартир на підставі договорів про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладених з позивачем, зобов'язуються сплачувати в строки та у порядку встановленому пунктом 3.1 договору додаткові послуги, що надаються позивачем з метою поліпшення комфортного мешкання тa проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників.

Пунктом 3.4 договорів визначено, що додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення, надаються на підставі розцінок, встановлених ТОВ „Т.М.М.” та погоджених зі споживачем.

Таким чином, із наведеного вбачається, що при проведенні розрахунків із власниками (наймачами) квартир у будинках, що перебували на балансі позивача, за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій протягом 2009 року останній крім тарифів, які встановлені (погоджені) відповідним органом місцевого самоврядування, застосовував також розцінки за додаткові послуги (перелік яких був включений до додатків до договорів), які відповідно до умов укладених із споживачами договорів встановлювались ТОВ „Т.М.М.” та погоджувались із споживачами.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції” підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем спірне рішення прийнято з порушенням Методики визначення монопольного (домінуючого) стадовища субєктів господарювання на ринку, неповно зясовано обставини справи, не доведено факту зайняття позивачем монопольного становища на ринку нарахування платежів за житлово-комунальні послуги із часткою 100 відсотків, а відтак і ознак зловживання монопольним становищем, передбачених статтею 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ „Т.М.М.” про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/01-П від 18.08.2011 у справі №44-01/07.11 є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як зустрічні позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн. та зобовязання виконати вищевказане рішення задоволенню не підлягають, з підстав невідповідності даного рішення вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2012 у справі №59/221 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фірми „ТММ” товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2012 у справі №59/221 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №60/01-П від 18.08.2011 у справі №44-01/07.11

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути із Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-б) на користь Фірми „Т.М.М.” товариство з обмеженою відповідальністю (03146, .м Київ, вул. Чаадаєва, 2Б, код ЄДРПОУ 14073675) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на матеріально-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 50-б) на користь Фірми „Т.М.М.” товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м Київ, вул. Чаадаєва, 2Б, код ЄДРПОУ 14073675) 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №59/221 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяНовіков М.М.

СуддіЗубець Л.П.

Мартюк А.І.