Постанова № 21991125, 12.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2012                                                                                           № 11/22

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 12.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 (підписане 04.04.2011),

у справі          № 11/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван»

про стягнення 2653 937, 00 грн.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» про стягнення 2653 937, 00 грн. заборгованості за кредитним договором № 71/КВ-07 від 04.09.2007.

В порядку ст. 22 ГПК України позивачем 22.03.2011 була подана довідку, з якої вбачається, що заборгованість щодо повернення суми кредиту складає 315552, 14 долари США, заборгованість по процентах складає 3033, 12 долари США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 602, 93 долари США та 2429, 96 грн., пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів становить 570, 72 долари США та 3, 49 грн., всього заборгованість за кредитним договором складає 319758, 91 долари США та 2433, 45 грн., що еквівалентно за курсом НБУ станом на 22.03.2011 –2543781, 34 грн. (а.с. 157-158).

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» заборгованості за кредитом у розмірі 315552, 14 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.03.2011 становить 2507913,74 грн., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 3033, 12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.03.2011 становить 24106, 33 грн., 25320, 20 грн. державного мита у розмірі та 234, 91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 13.04.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги. Так, зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем не було враховано часткову сплату заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 апеляційні скарги прийнято до провадження та призначено розгляд на 01.06.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 08.06.2011 провадження у справі № 11/22 було зупинено та призначено судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу.

27.02.2012 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 10992/10993/11-44 від 17.02.2012 та матеріали справи № 11/22, у зв’язку з чим апеляційним судом було прийнято ухвалу від 28.02.2012 про поновлення провадження у даній справі та призначено розгляд справи на 12.03.2012.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідача в судове засідання не з’явився, через відділ документального забезпечення суду надіслав телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи у зв’язку з відрядженням представника товариства. Дане клопотання колегією суддів було залишено без задоволення з огляду на те, що відповідач в порядку ст. 28 ГПК України мав право для представництва його інтересів в суді направити іншого представника або безпосередньо керівника товариства.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (банк/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єреван» (позичальник/відповідач) укладено кредитний договір № 71/КВ-07 від 04.09.2007 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування: 340000, 00 доларів США, що змінюється відповідно Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього Договору; строк кредитної лінії: з 04.09.2007 по 03.09.2012 включно; процентна ставка: 13,25% річних (а.с. 9-13).

Додатковим договором № 1 від 25.09.2007 кредитний договір викладено в новій редакції. За умовами кредитного договору банк відкрив позичальнику невідновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з лімітом кредитування 340000, 00 доларів США, під відсоткову ставку 13, 25% річних - у доларах США та 18, 5% річних - у гривні (а.с. 15-19).

Додатковим договором № 2 від 18.12.2007 до кредитного договору ліміт кредитування встановлено у розмірі 390000, 00 доларів США (а.с. 20).

Крім того, у період з 2008 рок по 2009 рік між банком та позичальником були підписані Додатковий договір № 3 від 25.06.2008, Додатковий договір № 4 від 28.08.2008, Договір № 5 від 27.05.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору, Договір № 6 від 17.08.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору (а.с. 21-24).

Згідно Додатковим договором № 4 від 28.08.2008 сторони домовились викласти п. 1.1 розділу 1 кредитного договору у зміненій редакції, відповідно до якої встановлено ліміт кредитування у сумі 398 000, 00 доларів США та процентні ставки за користування кредитом в розмірі 15, 0% річних у доларах США і 22, 0 % річних у гривні. Крім того, було складено новий графік зменшення ліміту кредитування, який викладено в Додатку № 2 до кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору в редакції Додаткового договору № 2 повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений – не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 цього договору.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Графік зменшення ліміту кредитування в остаточній редакції викладено у додатку № 4, про що сторонами підписано договір № 6 про внесення змін і доповнень до кредитного договору.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору в редакції Додаткового договору № 1 проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році – при нарахуванні процентів у доларах США, та виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році – при нарахування процентів у гривнях.

Згідно з п. 4.3 кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту.

У відповідності з п. 4.3 кредитного договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця включно. У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Відповідно до п.п. 6.1.1 та 6.1.2 договору позичальник зобов’язаний використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов цього договору, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 6.1.3 договору позичальник зобов’язаний достроково повернути всю заборгованість за цим договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, комісії штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені цим договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п.п. 9.1, 9.2 цього договору.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в т.ч. гарантами, майновими поручителями, застоводавцями та/або ін.) умов даного договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов’язань (договорів забезпечення) за цим договором, а позичальник зобов’язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов’язання позичальника за цим договором забезпечуються заставою майнових прав на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку в ТОВ «Укрпромбанк» – не пізніше наступного робочого дня, з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії та інші платежі за цим договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у тому числі, у випадку порушення позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені цим договором.

На виконання зобов’язань за кредитним договором позивачем були перераховані грошові кошти, що підтверджується меморіальними ордерами: № 1 від 06.09.2007 на суму 200 000, 00 доларів США, що за курсом НБУ становить 1010000, 00 грн.; № 1 від 04.06.2008 на суму 150000, 00 доларів США, що за курсом НБУ становить 727800, 00 грн.; № 171\34 від 25.09.2007 на суму 140000, 00 грн.; № 6 від 26.09.2007 на суму 151 500, 00 грн.; № 1 від 27.09.2007 на суму 150000, 00 грн.; № 30 від 01.11.2007 на суму 100000, 00 грн.; № 4 від 23.11.2007 на суму 50000, 00 грн.; № 1 від 07.12.2007 на суму 50000, 00 грн.; № 1 від 13.012.2007 на суму 40000, 00 грн., № 1 від 19.12.2007 на суму 225000, 00 грн.; № 1 від 09.01.2008 на суму 53000, 00 грн. (а.с. 27-37).

У зв’язку з частковим виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором, позивач звернувся до відповідача та до поручителя з вимогою вих. № 14509 від 27.09.2010 сплатити суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2693649, 90 грн. (а.с. 73-74).

В обґрунтування позовних вимог банк посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Єреван» свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 22.03.2011 становить: 315552, 14 долари США, що за курсом НБУ станом на 22.03.2011 становить 2507913, 74 грн. - заборгованість за кредитом та 3033, 12 долари США, що за курсом НБУ станом на 22.03.2011 становить 24106, 33 грн. - заборгованість по сплаті процентів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено положенням про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив, що ним здійснювалися платежі з повернення кредиту у розмірах, які перевищували суми зазначені у графіку зменшення ліміту кредитування, а також, що ним до прийняття оскаржуваного рішення частково були сплачені грошові кошти, які позивачем в розрахунку заборгованості не були враховані.

За таких обставин, з метою встановлення обґрунтованості розрахунків TOB «Український промисловий банк» щодо нарахування процентів по кредиту та пені, а також визначення загальної суми заборгованості по кредиту TOB «Єреван» перед TOB «Український промисловий банк» за Кредитним договором № 71/КВ-07 від 04.09.2007 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії, колегією суддів була призначена судової фінансово-кредитну (економічну) експертизи.

З висновку судово-економічної експертизи № 10992/10993/11-44 від 17.02.2012 вбачається, що в матеріалах справи містяться квитанції з відміткою банку «прибуткова каса» з підписами касира та контролера, що підтверджують погашення кредиту за кредитним договором № 71/КВ-07 від 04.09.2007, а саме квитанції № 1410 від 17.01.2011 на суму 8000, 39 грн. (а.с. 118), № 3187 від 24.01.2011 на суму 16000, 17 грн. (а.с. 118), № 4758 від 31.01.2011 на суму 4000, 17 грн. (а.с. 119), № 8911 від 01.08.2011 на суму 11200, 00 грн. (а.с. 153), № 11837 від 21.03.2011 на суму 12000, 00 грн. (а.с. 225), № 106527 від 23.12.2010 на суму 8000, 00 грн. (а.с. 115), № 10653 від 24.12.2010 на суму 8000, 00 грн. (а.с. 115), № 108101 від 29.12.2010 на суму 12000, 00 грн. (а.с. 116), № 391 від 10.01.2011 на суму 21700, 00 грн. (а.с. 117), № 10268 від 10.03.2011 на суму 15000, 00 грн. (а.с. 117), № 8910 від 01.03.2011 на суму 100 дол. США (еквівалент 793, 47 грн.) (а.с. 154), № 11839 від 21.03.2011 на суму 105 дол. США (еквівалент 834, 51 грн.) (а.с. 225). Відповідні суми за вказаними квитанціями вносились в українській гривні, тоді як в призначенні платежу вказано: погашення кредиту в доларах США по кредитному договору № 71/КВ-07. Проте, в квитанціях еквівалента в доларах США не має. Дані квитанції не знайшли свого відображення у виписках банку по особових рахунках ТОВ «Єреван».

Таким чином, експерт дійшов висновку, що враховуючи квитанції, що підтверджують сплату кредиту та відсотків за ним, проте не відображені у виписках банку, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 22.03.2011 (на день прийняття оскаржуваного рішення) за тілом кредиту в доларах США становить 315347, 14 доларів США; за процентами в доларах США – 3033, 12 доларів США; за тілом кредиту в українських гривнях має місце переплата, яка складає 51 200, 80 грн.; за процентами в українських гривнях також має місце переплата, яка складає 64 770, 00 грн.

Пунктом 4.7.3 кредитного договору в редакції Додаткового договору № 1 встановлено, якщо валюта кредиту та валюта рахунку позичальника є різними, позичальник доручає банку здійснювати договірне списання у сумах, еквівалентних заборгованості у валюті кредиту за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату проведення договірного списання.

Грошові кошти на виконання зобов’язань, передбачених цим договором, спрямовуються в наступній черговості: 1) на сплату прострочених процентів за користування кредитом; 2) на сплату прострочених комісій; 3) на сплату простроченої заборгованості за кредитом; 4) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом; 5) на сплату нарахованих комісій; 6) на сплату строкової заборгованості за кредитом; 7) на сплату штрафних санкцій; 8) на сплату інших платежів за договором (п. 6.1.4 кредитного договору в редакції Додаткового договору № 1).

Враховуючи переплату відповідачем грошових коштів за тілом кредиту в українських гривнях та за процентами в українських гривнях, колегією суддів було зроблено зарахування вказаних вище зайво сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту в доларах США та за процентами в доларах США за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату проведення платежу.

Так, за квитанцією № 106527 від 23.12.2010 в рахунок погашення процентів сплачено 8000, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,96 грн. за 1 дол. США – 1005, 03 дол. США;

-          за квитанцією № 106653 від 24.12.2010 в рахунок погашення процентів сплачено 8000, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,96 грн. за 1 дол. США – 1005, 03 дол. США;

-          за квитанцією № 108101 від 29.12.2010 в рахунок погашення процентів сплачено 12000, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,96 грн. за 1 дол. США – 1507, 54 дол. США;

-          за квитанцією № 391 від 10.01.2011 в рахунок погашення процентів сплачено 21 770, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,95 грн. за 1 дол. США – 2738, 36 дол. США;

-          за квитанцією № 10268 від 10.03.2011 в рахунок погашення процентів сплачено 15000, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,93 грн. за 1 дол. США – 1891, 55 дол. США.

Таким чином, загальна сума сплачених грошових коштів еквівалентна 8147, 51 дол. США. Оскільки позивачем до стягнення було заявлено 3033, 12 дол. США заборгованості за процентами, колегією суддів зроблено повне зарахування зайво сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за процентами (8147, 51 - 3033, 12), а відтак заборгованість відповідача за процентами в доларах США відсутня. Залишок зайво сплачених процентів у сумі 5114, 39 дол. США зараховується в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту в доларах США.

Крім того, за квитанцією № 1410 від 17.01.2011 в рахунок погашення кредиту сплачено 8000, 39 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,95 грн. за 1 дол. США – 1006, 30 дол. США;

-          за квитанцією № 3187 від 24.01.2011 в рахунок погашення кредиту сплачено 16000, 17 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,94 грн. за 1 дол. США – 2014, 50 дол. США;

-          за квитанцією № 4758 від 31.01.2011 в рахунок погашення кредиту сплачено 4000, 17 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,94 грн. за 1 дол. США – 503, 80 дол. США;

-          за квитанцією № 8911 від 01.03.2011 в рахунок погашення кредиту сплачено 11200, 00 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,934 грн. за 1 дол. США – 1411, 65 дол. США;

-          за квитанцією № 11837 від 21.03.2011 в рахунок погашення кредиту сплачено 12000, 07 грн., що на дату проведення платежу становило за курсом 7,94 грн. за 1 дол. США – 1510, 01 дол. США.

Отже, загальна сума сплачених грошових коштів еквівалентна 6446, 26 дол. США. Позивачем до стягнення було заявлено 315552, 14 дол. США заборгованості за тілом кредиту в доларах США, проте з висновку судово-економічної експертизи вбачається, що заборгованість відповідача станом на 22.03.2011 з урахуванням квитанцій № 8910 від 01.03.2011 та № 11839 від 21.03.2011 становила 315347, 14 дол. США.

За таких обставин, колегією суддів зроблено зарахування зайво сплачених коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту (315347, 14 - 6446, 26 - 5114, 39), у зв’язку з чим заборгованість відповідача за тілом кредиту в доларах США станом на 22.03.2011 становить 303786, 49 дол. США.

Також позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 515, 53 дол. США та 2429, 96 грн., пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів у розмірі 557, 31 дол. США та 3, 49 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи зроблену відповідачем переплату грошових коштів за тілом кредиту в українських гривнях та за процентами в українських гривнях, а отже відсутність заборгованості за тілом кредиту в українських гривнях та за процентами в українських гривнях, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне нарахування позивачем пені у гривнях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування строку позовної давності, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14,60 долари США, нарахованої на заборгованість по кредиту за період з 01.11.2008 по 06.11.2008 не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи відсутність детального розрахунку заявлених позивачем сум, судова колегія погоджується з судом першої інстанції та вважає, що заявлені позивачем до стягнення суми пені є необґрунтованими, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи відсутність заборгованості за тілом кредиту в українських гривнях, за процентами в українських гривнях, за процентами в доларах США та часткове погашення тілу кредиту в доларах США, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в доларах США у сумі 303786, 49 дол. США, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 у справі № 11/22 - частковому скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» на рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2011 у справі № 11/22 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського міста Києва від 22.03.2011 у справі № 11/22 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 9, ідентифікаційний код 19019746, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) 303786, 49 доларів США заборгованості за тілом кредиту в доларах США, що за курсом НБУ станом на 22.03.2011 еквівалентно 2412064, 73 грн., 24107, 66 грн. державного мита та 223, 11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 9, ідентифікаційний код 19019746) 604, 04 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.