Постанова № 21991122, 29.02.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012 № 33/351

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача:ОСОБА_1 дов. №59 від 31.12.2011 року

від відповідача : ОСОБА_2 дов. №20 від 11.01.2011 року

ОСОБА_3 дов. №1235 від 26.11.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.01.2012 року

у справі № 33/351 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД

про стягнення 243822,44 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Квартет" ЛТД про стягнення 243 822,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, яке регулює відносини у цій сфері господарювання, несвоєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 238723,59 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.01.2012 р. у справі № 33/351 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» суму основного боргу 238 723 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот двадцять три) грн. 59 коп., пеню в розмірі 4272 (чотири тисячі двісті сімдесят дві) грн. 01 коп., три проценти річних в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 22 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД відповідно до договору є споживачем таких послуг, а тому зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода використана для виготовлення гарячої води, та скинуто стоки у систему міської каналізації.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, дії публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків безпосереднім споживачем, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД, що перебуває з публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» у договірних відносинах, цілком і повністю відповідає нормам діючого законодавства України у сфері питного водопостачання.

Отже, факт наявності основної заборгованості за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 року в період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 238723,59 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2012 р. у справі №33/351 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивачем без договірних відносин, або інших законних підстав, виставляються нарахування грошових зобов'язань по позиції "питна вода, що йде на підігрів". Між позивачем та відповідачем немає договору, яким регулюється постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Отже, відсутні правові підстави для нарахування та виставлення відповідачу платежів за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води "питна вода, що йде на підігрів".

Крім цього, КП ПОЦ КМДА самостійно проводить розщеплення платежів мешканців житлових будинків, відповідно до Розпоряджень КМДА. Відповідач не має можливості впливати на дії КП ГЮЦ КМДА по розщепленню та перерахуванню коштів на рахунки постачальників комунальних послуг. Відповідач тільки надає ГЮЦ КМДА інформацію щодо кількості мешканців, які фактично користуються комунальними послугами, та мешканців, які мають прилади обліку води.

Кошти сплачені Відповідачем, та зараховані КП ПОЦ КМДА на розрахунковий рахунок Позивача, як за послугу «водопостачання питної води, що йде на підігрів» слід віднести в рахунок сплати Відповідачем боргу за послугу водопостачання згідно спірного договору. Отже, у Відповідача немає заборгованості перед Позивачем по виконанню умов Договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.02.2012 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами №01-23/1/4 від 27.02.2011 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 33/351 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Буравльова С.І. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 12.09.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року прийнято справу № 33/351 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Буравльова С.І.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2012 р. у справі №33/351 скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2012 р. у справі №33/351.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2004 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД (абонент за договором) укладено договір № 038/01/5-01 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (нова редакція), затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобовязується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Правила - 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України Правила 2).

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком.

Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.

Згідно з п. п. 2.1.5. та 2.1.6. вищевказаного договору, абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обовязковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановлено постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до розділу 2 договору, зокрема, п. 2.2.1. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. передбачає, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 2.2.2. вищевказаного договору, у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у пятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

У відповідності до п. 2.2.3. договору № 03801/5-01 від 01.03.2004 р., в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку позовних вимог за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 238723,59грн, з яких:

- послуги по коду 1-347 (постачання питної холодної води (вода+стоки) та питної води, що йде на підігрів,) на суму 119957,89грн.

- послуги по коду 1-1695 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) на суму 1393,47грн.;

- послуги по коду 1-50374 (постачання води, що йде на підігрів) на суму 122386,47грн.

Факт надання послуг на зазначену суму підтверджується доданими до матеріалів справи актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями.

Також колегією суддів встановлено, що у червні 2011 року, ПАТ “АК “Київводоканал” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ фірми “Квартет ЛТД” заборгованості у розмірі 676 140,73 грн., яка виникла у останнього за період з серпня 2010 року по квітень 2011 р. року внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 року, 43 081,30 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 7 381,45 грн. 3 % річних та 38 137,51 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року у справі № 59/69 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 474 грн. 32 коп. - сума основного боргу, 2 706 грн. 31 коп. - сума інфляційних нарахувань, 463 грн. 69 коп. - три відсотки річних, 2 395 грн. 75 коп. - пеня, 480 грн. 40 коп. - державного мита та 14 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Дане рішення обґрунтовано тим, що Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не визначено такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання води, що йде на підігрів позивачем не надано. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої води (по коду 1-50374 та по коду 1-374) задоволенню не підлягають як безпідставні.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2012 року рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2011 року по справі № 59/69 залишено без змін.

Позивач зазначає, що відповідачу було здійснено поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 269293,65 грн., проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобовязання, у звязку з чим в період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року у відповідача перед позивачем за надані послуги виникла заборгованість в розмірі 238723,59 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 2.1 Правил - 2, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Згідно статті 1 Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Згідно з статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вбачається з розгорнутого розрахунку позовних вимог за період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року позивачем відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 238723,59грн, з яких:

- послуги по коду 1-347 (постачання питної холодної води (вода+стоки) та питної води, що йде на підігрів,) на суму 119957,89грн.

- послуги по коду 1-1695 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) на суму 1393,47грн.;

- послуги по коду 1-50374 (постачання води, що йде на підігрів) на суму 122386,47грн.

Пунктом 3.13 Правил-2 визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами на балансі відповідача не знаходиться теплових пунктів (котелень).

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства відповідач не має обовязку в рамках договору на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. оплачувати питну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Крім того, Правилами-2 (п. 2.1), як і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 статті 175 ГК України).

Відповідно до статей 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Відповідно до статей 1, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, законом не визначено такого виду комунальних послуг, як "питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води".

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03801/5-01 від 01.03.2004 р. укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води.

Належних та допустимих доказів, в розумінні статті 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання води, що йде на підігрів позивачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу, який виник внаслідок нарахування позивачем плати за послуги постачання холодної води для виготовлення гарячої води (по коду 1-50374 в розмірі 122386,47грн. та по коду 1-374 в розмірі 119957,89грн.) є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за послуги по коду 1-1695 (постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води) на суму 1393,47грн. матеріали справи не містять.

Факт наявності основної заборгованості за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03801/5-01 від 01.03.2004 року в період з 01.05.2011 року по 01.09.2011 року за постачання холодної води та прийняття стоків холодної води у відповідача перед позивачем в сумі 1393,47грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 1393,47грн. є обґрунтованими, отже в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 24,04 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 4,64 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2012року у справі №33/351 частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 1412,88грн. (в тому числі судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 1411,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 1,38грн.)

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет»ЛТД задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2012 року у справі 33/351 скасувати частково.

3.Прийняти нове рішення, яким:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет» ЛТД (03127,м. Київ, вул. Васильківська, 53, корпус 1, ідентифікаційний код 13670073) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 1393,47грн. (одна тисяча триста девяносто три грн. 47 коп.) - основного боргу, 24,04 грн. (двадцять чотири грн. 04коп.) пені, 4,64 грн. (чотири грн. 64 коп.) - 3 % річних, 1411,50грн. - судового збору за розгляд позовної заяви, 1,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Квартет» ЛТД (03127,м. Київ, вул. Васильківська, 53, корпус 1, ідентифікаційний код 13670073) 2424,01 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва

5. Матеріали справи №33/351 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіЧорна Л.В.

Буравльов С.І.