Постанова № 21991119, 15.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2012 № 55/450

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Вербицької О.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря Горголь І.С.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, (дов. від 11.01.2012 року № УХП-18/35);

відповідача: ОСОБА_2, (дов. від 09.02.2012 року № 4-юр);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження»

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.01.2012 року

у справі № 55/450 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження», м. Київ

про стягнення 631 614,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/450 за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі позивач, ДП «Укрзалізничпостач») до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження» (далі відповідач, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження») про стягнення 631 614,00 грн. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 15.03.2012 року.

15.03.2012 року в судове засідання в апеляційній інстанції зявились представники позивача та відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2010 року між ДП «Укрзалізничпостач» (далі-Замовник) та ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № ЦХП-06-00910-01 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 вищевказаного Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування продукції: Акумуляторна батарея, акумулятор. (п.1.2 Договору).

Згідно п.5.1 Договору, Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…), пункт призначення матеріальний склад ДП «Укрзалізничпостач», м. Фастів, вул. Шевченка, 48 (відповідно до вимог «ІНКОТЕРМС»ред. 2000р.) Вантажовідправником Продукції може бути третя особа, зазначена Постачальником.

В свою чергу, п.13.4 Договору передбачено, що всі угоди, переговори та листування між Сторонами з питань, викладених у даному договорі, що мали місце до його підписання, втрачають силу після його підписання.

Термін дії Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2010 року в частині поставок Продукції, а в частині оплати до її повного виконання. Термін дії Договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін в разі його неповного виконання при умові наявності потреби у Замовника (п.13.7 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, поставка Продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник. Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного звязку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити Замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання. Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на Постачальника.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за порушення термінів постачання згідно п.5.2 дійсного Договору, Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Звертаючись до суду з позовом, ДП «Укрзалізничпостач» зазначав, що відповідачем не поставлено Продукцію та не повернуто направлену на його адресу рознарядку, відповідно до вимог Договору, отже 14.12.2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією № ЦХП-20/9323 відповідно до якої вимагав поставити у найкоротший термін продукцію по рознарядці від 21.10.2010 року № ЦХП-18/1978 та сплатити штраф за несвоєчасну поставку продукції у сумі 631614,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» у відповідь на претензію, було направлено ДП «Укрзалізничпостач» лист вих. № 107 від 01.02.2011 року у якому відповідач вказав, що запланована до відвантаження у травні-червні 2010 року продукція не була поставлена Замовникові, внаслідок затримки у процесі підписання договору і надання першої рознарядки більш ніж через два місяці з дня проведення тендеру. Більш того, у наступній рознарядці Замовника від 21.07.2010 року була вказана сума 3060438,00 грн., яка у 2,5 разів перевищує середньомісячні обсяги поставок продукції, які можуть бути виготовлені виробником та поставлені Постачальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст.712 ЦК України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, дослідивши матеріли справи та умови спірного Договору, колегія суду приходить до висновку, що правовою підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій є, відповідно до п. 10.1 Договору - порушення термінів постачання згідно з п. 5.2 Договору.

В свою чергу, відповідно до вимог п. 5.2 Договору, - кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

В той же час, п. 5.2 Договору передбачено, що рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного звязку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду вищевказану рознарядку (чи належним чином завірену копію). Більш того, відповідачем неодноразово в суді першої інстанції заявлялось клопотання щодо витребування у ДП «Укрзалізничпостач» вищевказаної рознарядки, а суд неодноразово зобовязував позивача надати щодо цього свої пояснення.

Однак, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження, ДП «Укрзалізничпостач» не надано вищевказаної рознарядки та письмових пояснень щодо її відсутності в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи в матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі Постанова пленуму) - якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного зясування місцевим господарським судом обставин справи.

Також, згідно з п. 2.5 Постанови пленуму будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності та допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з якими обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частиною 3 ст. 43 ГПК України передбачено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст. 34 ГПК України на підтвердження своїх позовних вимог.

Посилання ДП «Укрзалізничпостач» на лист відповідь на претензію відповідача вих. № 107 від 01.02.2011 року, та лист надсилання рознарядки від 21.10.2010 року № ЦХП-18/1978, колегія суду також не може прийняти як належний доказ на підтвердження позовних вимог, оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст. 32-36 ГПК України.

Також, слід зазначити, що вищевказана рознарядка, відповідно до умов договору (п. 5.2) повинна містити в собі суттєві вимоги щодо дати поставки відповідачем продукції 30 календарних днів з її дати, якщо інше не вказано у рознарядці.

Отже, визначаючи обовязок відповідача сплатити штрафні санкції за порушення термінів постачання, наявність та необхідність дослідження змісту рознарядки є безумовною.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позовні вимоги ДП «Укрзалізничпостач» до ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» про стягнення 631 614,00 грн. є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» доведено вимоги апеляційної скарги, отже, вона підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно зясував обставини справи та не дав їм належну правову оцінку, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до скасування рішення у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2012 року у справі № 55/450 за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження» про стягнення 631 614,00 грн. скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження» про стягнення 631 614,00 грн. відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Укрпромвпровадження» (01133 м. Київ, пров. Лабораторний 1, оф.400, МФО 322294, код ЄДРПОУ 35141676) 6316 грн. 14 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд міста Києва видати відповідний наказ.

Справу № 55/450 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяВербицька О.В.

СуддіАндрієнко В.В.

Буравльов С.І.