Постанова № 21991116, 07.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2012 № 14/194-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Кривошея О.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. №61/БУС-Д

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №1 від 16.01.2012 року

ОСОБА_3 дов. №3 від 29.02.2012 року

ОСОБА_4 дов. №2 від 16.01.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-А»

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 27.12.2011 року

у справі № 14/194-11 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Будівельна українська спілка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-А»

про розірвання договору та стягнення 5810525,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору № 08/02-2007 про приєднання від 08.02.2007 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”, та стягнення 5810 525, 00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем своїх обовязків щодо створення технічної можливості здійснення передачі в точку приєднання електроустановок позивача (житлових масивів № 3 та № 5) відповідної потужності елетроенергії шляхом приєднання до власних технологічних електромереж.

26.12.2011 р. через відділ документального забезпечення господарського суду Київської області позивачем подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме накласти арешт на майно, що належить відповідачеві, в межах позовних вимог.

В обґрунтування заявленої заяви позивач зазначав, що відповідач безпідставно та неправомірно не виконав свій обовязок по будівництву підстанції із реальною технічною здатністю надання позивачу електричної енергії потужністю 8,05 мВт, передбаченої договором, та також безпідставно та неправомірно припинив на початку квітня 2011 р. енергозабезпечення електроустановок позивача, чим істотно порушив умови договору енергозабезпечення № 20.01.09 від 20.01.2009 р., укладеного між ТОВ „Будівельна українська спілка” та ТОВ „Ліга-А”.

Викладене, на думку позивача, свідчить, що відповідач впродовж тривалого часу зловживав своїм господарським становищем, ігноруючи положення договору про приєднання та умови договору енергозабезпечення, чим грубо порушив права та завдав шкоди законним інтересам позивача. Порушення відповідача, вчинені ним у сфері господарських відносин із позивачем, вказують на обґрунтованість припущення позивача, що відповідач своїми діями може сприяти зникненню, зменшенню за кількістю та/або погіршенню за якістю майна на момент виконання рішення. Тому застосування заходів забезпечення позовних вимог заявника до відповідача за даних умов є вимушеною необхідністю, що в подальшому забезпечить захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачу стало відомо, що господарська діяльність ТОВ „Ліга-А” в останній час стала мало прибутковою, даним товариством не укладаються нові договори, які б могли бути направлені на отримання прибутку, а на відповідних розрахункових рахунках відсутні грошові кошти необхідні для задоволення позовних вимог ТОВ „БУС” та відновлення його порушених прав.

Враховуючи вже допущені відповідачем порушення прав позивача, а також відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” вважав, що позовні вимоги останнього мають бути забезпечені, шляхом накладення арешту на майно ТОВ „Ліга-А” в межах суми позову.

Невжиття заходів забезпечення позову ТОВ „БУС”, в якості накладення арешту на майно ТОВ „Ліга-А” в межах суми позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а саме - призвести до фактичного уникнення ТОВ „Ліга-А” відповідальності за порушення господарського зобовязання.

Ухвалою господарського суду Київської області суду від 27.12.2011р. заяву б/н від 22.12.2011 р. ТОВ „Будівельна українська спілка” про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову, а сааме накладено арешт на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” (ідентифікаційний код 34284113), в межах ціни позову - 5810 525, 00 грн.

25.01.2012 р. господарським судом Київської області розглянуто справу № 14/194-11 по суті і за результатами розгляду винесено рішення, яким позов задоволено повністю. Розірвано договір № 08/02-2007 про приєднання 08.02.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ліга-А”.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна українська спілка” 5810 525 (пять мільйонів вісімсот десять тисяч пятсот двадцять пять) грн. 00 (нуль) коп. збитків та судові витрати 57 401 (пятдесят сім тисяч чотириста одна) грн. 00 (нуль) коп. судового збору за подання позовної заяви і 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 (пятдесят) коп. судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Відмовлено у задоволенні клопотання № 01/18/3 від 18.01.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліга-А” про скасування заходів до забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області суду від 27.12.2011р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Київської області прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 07.03.2012 року, та зобовязано апелянта надати докази сплати судового збору у розмірі 356,50грн. (за вимоги щодо скасування оскаржуваної ухвали).

Вимоги ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року апелянтом виконано.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими субєктами №01-23/1/3 від 07.03.2011 року у звязку з виробничою необхідністю зайнятістю судді Кропивної Л.В. в інших судових процесах та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 14/194-11 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ст. 26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі наказу Голови суду № 154к від 01.12.2010, у відповідності до п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом Київської області при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Пунктом 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” передбачено, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Згідно п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за

яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

-зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із рішення господарського суду Київської області від 22.08.2011 р. у справі № 13/106-11 за позовом ТОВ „Будівельна українська спілка” до ТОВ „Ліга-А” про розірвання договору, 30.03.2011р. на адресу позивача надійшов лист № 30/03/02 від 30.03.2011 р., в якому відповідач повідомляє про не виконання позивачем зобовязань за договором енергозабезпечення в частині своєчасних розрахунків за надані відповідачем послуги за березень 2011 року, а також зазначає, що у разі несплати позивачем заборгованості у сумі 31 941, 68 грн. до 05.04.2011 р. електроживлення на електроустановки позивача з 10-00 години 05 квітня 2011 р. припиниться.

05.04.2011 р. об 10 год. 00 хв. відповідач припинив енергозабезпечення електроустановок позивача, що підтверджується актом про фіксування факту відключення від електроенергії.

Внаслідок безпідставного припинення надання відповідачем послуг позивачу з енергозабезпечення електроустановок, позивач в повному обсязі не отримав те на, на що розраховував при укладенні договору № 20.01.09 енергозабезпечення від 20.01.2009 р.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені позивачем заходи до забезпечення позову не суперечать зазначеним вище вимогам законодавства.

Заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Накладення арешту на майно забезпечує розумність, обґрунтованість та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечує збалансованість інтересів сторін, оскільки такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження майна відповідача до вирішення справи по суті.

Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.

Крім того, існує звязок між визначеним предметом спору і заходами до забезпечення позову, і заходи забезпечення позову є адекватними позовним вимогам та спрямовані на попередження порушень прав і охоронюваних законом інтересів позивача і забезпечення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви позивача та необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно в межах ціни позову, так як їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-А», з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-А» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 27.12.2011 року у справі №14/194-11 залишити без змін.

Матеріали справи №14/194-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіСмірнова Л.Г.

Чорна Л.В.