Постанова № 21991111, 12.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2012 № 4/503

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 12.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011 (дата підписання 27.10.2011),

у справі № 4/503 (головуючий суддя Борисенко І.І., судді:

Літвінова М.Є., Шевченко Є.О.)

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк в

особі філії ПАТ «Земельний банк»

до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-

будівельне управління № 41»

про стягнення 12057051, 63 грн.,

за зустрічним позовомВідкритого акціонерного товариства «Шляхово-

будівельне управління № 41»

доПублічного акціонерного товариства «Земельний банк в

особі філії ПАТ «Земельний банк»

пророзірвання Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від

03.10.2006 та про припинення правовідношення,

що виникло за Іпотечним договором № 1 віди14.11.2006,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41» про стягнення 12057051, 63 грн.

10 січня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Шляхово-будівельне управління № 41» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» про розірвання Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 та про припинення правовідношення, що виникло за Іпотечним договором № 1 від 14.11.2006.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Розірвано Кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03 жовтня 2006 року та Додаткову угоди № 1 від 06 жовтня 2006 року, Додаткову угоду № 2 від 23 січня 2007 року, Додаткову угоду № 3 від 23 січня 2007 року, Додаткову угоду № 4 від 27 серпня 2007 року, Додаткову угоду № 5 від 02 жовтня 2007 року, Додаткову угоду № 6 від 03 березня 2008 року, укладені між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії ПАТ «Зембанк» та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово будівельне управління № 41» з моменту набрання чинності вказаним рішенням. Припинено правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору № I-498 від 14 листопада 2006 року та Договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 січня 2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк» в особі Київської філії ПАТ «Зембанк» та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово будівельне управління № 41». Стягнуто з Публічного акціонерного товариством «Земельний банк» в особі Київської філії ПАТ «Зембанк» на користь Відкритого акціонерного товариства «Шляхово будівельне управління № 41» витрати за сплату державного мита в розмірі 85, 00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. Вимогу в частині зобовязання приватного нотаріуса Києво Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 внести відомості до Державного реєстру іпотек про зняття обтяження нерухомого майна іпотекою та зобовязання приватного нотаріуса Києво Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_1 зняти заборону відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором № I-498 від 14 листопада 2006 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» звернулося з апеляційною скаргою № 02-15/5206 від 09.12.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, позивач за первісним позовом посилається на те, що факт наявності додаткових угод № 7-13, підписання яких заперечується відповідачем, підтверджується тим, що останній сплачував відсотки за користування кредитом у доларах США, а також сплатив комісію у розмірі 60000, 00 грн. за обслуговування кредитної заборгованості, передбачену додатковою угодою № 7 від 30.09.2008.

Також позивач вказує на те, що виходячи з позиції відповідача у нього наявна заборгованість у гривні за кредитним договором, яка так і не була погашена, а відтак, оскільки інших підстав для розірвання спірного кредитного договору в порядку ст. 651 ЦК України не має, розірвання договору є безпідставним і, як наслідок, безпідставним є припинення правовідношення, що виникло на підставі іпотечного договору № I-498 від 14 листопада 2006 року та Договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 січня 2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 відновлено Публічному акціонерному товариству «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 23.01.2012 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.01.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у звязку з неявкою представника позивача.

В порядку ст. 69 ГПК України ухвалою від 08.02.2012 продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 12.03.2012.

Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Земельний банк в особі Київської філії ПАТ «Земельний банк» (позивач/банк) та Відкритим акціонерним товариством «Шляхово будівельне управління № 41» (відповідач/позичальник) було укладено кредитний договір № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006, відповідно до умов якого позивач відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3000000, 00 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02 жовтня 2007 року включно (а.с. 12-16).

Відповідно до п.п. 6.3, 6.6 кредитного договору проценти нараховуються щомісячно за період з 1-ого числа (або першого дня користування кредитом) по останнє число поточного місяця, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році. Проценти нараховані за місяць сплачуються щомісячно не пізніше 5-ого числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно п. 8.2. кредитного договору надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06 жовтня 2006 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3000000, 00 грн.

23 січня 2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії складає 6000000, 00 грн. та Додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3000000, 00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 27 серпня 2007 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за серпень 2007 - сплачуються не пізніше 14.09.2007.

Додатковою угодою № 5 від 02 жовтня 2007 року сторони встановили, що строк повернення кредиту перенесено до 01.10.2008 включно.

Додатковою угодою № 6 від 03 березня 2008 року встановлено, що строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року - сплачуються не пізніше 31.03.2008.

Додатковою угодою № 7 від 03 вересня 2008 року сторони внесли зміни до п. 1.4 договору зазначивши, що позичальник зобовязаний повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 30.09.2009 включно.

Додатковою угодою № 8 від 30.09.2008 встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 1000000, 00 доларів США зі строком повернення не пізніше 29.09.2009 та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14, 24 % річних, з 01.12.2008 13, 36 % річних, з 01.01.2009 - 11% річних, з 01.02.2009 11, 82 % річних, з 01.03.2009 12, 85 % річних, з 01.09.2009 12, 7 % річних.

Додатковою угодою № 9 від 08.10.2008 сторонами встановлено, що ліміт кредитної лінії складає 1270000, 00 доларів США.

Також між сторонами було підписано Додаткову угоду № 10 від 08.10.2008, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит в сумі 270000, 00 доларів США зі строком повернення не пізніше 30.09.2009 та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних та додаткові угоди № 11 від 27.10.2008, № 12 від 29.09.2009, № 13 від 26.10.2009, відповідно до якої перенесено строки погашення відсотків за кредитами; визначено строк повернення кредиту не пізніше 28.09.2010 та перенесено строки погашення відсотків за кредитами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитних договорів щодо повернення кредиту та процентів, у звязку з чим просить стягнути 1270000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 217199, 95 доларів США заборгованості за процентами, 35597, 28 доларів США пені, всього 1522797, 00 доларів США (еквівалент згідно курсу НБУ станом на 02.11.2010 12057051, 00 грн.).

В свою чергу, відповідач звернувся з зустрічним позовом розірвання Кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 та про припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором № 1 від 14.11.2006, обґрунтовуючи це тим, що позивачем було допущено істотне порушення умов договору шляхом односторонньої зміни валюти кредитування, відсоткової ставки строків повернення кредиту та відсотків та ліміту кредитного договору, що призвело до завдання значної шкоди відповідачу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Оскільки предметом доказування за зустрічним позовом є встановлення наявності чи відсутності підстав для розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 та припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором № 1 від 14.11.2006, колегія суддів вважає доцільним спочатку розглянути даний позов.

Виходячи з системного аналізу норм Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що одним з видів припинення договору та його зобовязань є розірвання договору.

У ст. 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору. Так, в ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України закріплюється загальне правило про можливість розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання в силу укладеного договору від 03.10.2006, яким визначався порядок, процедура надання та отримання кредиту, його повернення.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В «Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)» від 07.10.2010 Верховний суд України звернув увагу, що розглядаючи спори щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦК, суд повинен мати на увазі, що позивачу/позичальнику необхідно довести таке:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, зважаючи на конкретну ситуацію, акцентуючи увагу на тому, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох умов: 1) розірвання договору має суперечити суспільним інтересам; 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку суд повинен мати на увазі, що «істотна зміна обставин» є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК дає визначення цього поняття, зауважуючи на тому, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги в частині розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03 жовтня 2006 року та Додаткових угод № 1-6 та припинення правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору № I-498 від 14 листопада 2006 року та Договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 січня 2008 року, місцевий господарський суд послався на той факт, що починаючи з 30.09.2008, відповідачем (позивачем за первісним позовом) в односторонньому порядку змінено істотні умови договору, а саме: валюту кредитування з гривні на долари США; відсоткову ставку за користування кредитом (відсоткова ставка 1 транш з 30.09.2008 по 30.11.2008 становила 14, 24% річних, з 01.12.2008 по 31.12.2008 13, 36 % річних, з 01.01.2009 по 31.01.2009 11% річних, з 01.02.2009 по 28.02.2009 11, 82% річних, з 01.03.2009 по 31.08.2009 12, 85 % річних, з 01.09.2009 по 31.09.2009 12, 7 % річних, з 01.10.2009 17, 4 % річних, 2 транш з 08.10.2008 16 % річних); строки сплати відсотків та основної суми кредиту, що є порушенням істотних умов кредитного договору № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006, відповідно до п. 8.2 якого надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

Проте, на думку колегії апеляційного господарського суду, дане порушення не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки про факт підписання сторонами додаткових угод № 8 від 30.09.2008, № 9 від 08.10.2008, № 10 від 08.10.2008, № 11 від 27.10.2008, № 12 від 29.09.2009, № 13 від 26.10.2009 та факт отримання відповідачем кредиту у доларах США свідчать заяви відповідача про продаж іноземної валюти від 30.09.2008 на суму 1 000000, 00 доларів США, від 08.10.2008 на суму 270000, 00 доларів США та меморіальні валютні ордери № 6889000, 6890154, 6857815, 6858052.

Також про факт отримання кредиту у доларах США свідчить сплата відповідачем відсотків за користування кредитом у доларах США та сплата комісії у розмірі 60000, 00 грн. за обслуговування кредитної заборгованості, передбаченої додатковою угодою № 7 від 30.09.2008.

Таким чином, сам факт відсутності у позивача оригіналів спірних додаткових угод, при наявності інших доказів, що вказують на отримання відповідачем кредиту на суму 1270000, 00 доларів США, не може бути безумовною підставою для розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03 жовтня 2006 року та Додаткових угод № 1-6, а тому у апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для розірвання кредитного договору в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та задоволення зустрічного позову в цій частині, у звязку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Що стосується зустрічної позовної вимоги про припинення правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору № I-498 від 14 листопада 2006 року та Договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29 січня 2008 року на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів також не вбачає підстав для визнання припиненим іпотечного договору, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Отже, зобовязання за кредитним договором вважалось би припиненим з моменту сплати позивачем відповідачу суми кредиту за договором та процентів.

Іпотечний договір був укладений позивачем в забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, відсутність підстав для розірвання спірних кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03 жовтня 2006 року та Додаткових угод № 1-6, а також відсутність доказів повернення Відкритим акціонерним товариством «Шляхово будівельне управління № 41» отриманого кредиту та відсотків, зобовязання за кредитним договором не можуть вважатися припиненими, а отже підстави для припинення іпотечного договору відсутні.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості не були надані оригінали Додаткових угод до кредитного договору № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006, а саме: Додаткову угоду № 8 від 30.09.2008, Додаткову угоду № 9 від 08.10.2008, Додаткову угоду № 10 від 08.10.2008, Додаткову угоду № 11 від 27.10.2008, Додаткову угоду № 12 від 29.09.2009, Додаткову угоду № 13 від 26.10.2009.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено вище, між сторонами у справі виникли зобовязання, які мають ознаки кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено положенням про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З Додаткової угоди № 8 від 30.09.2008 вбачається, що цією додатковою угодою позичальник надає банку розпорядження здійснити договірне списання суми заборгованості за кредитами в розмірі 4650000, 00 грн. на погашення кредитної заборгованості.

Також з Додаткової угоди № 10 від 08.10.2008 вбачається, що цією додатковою угодою позичальник надає банку розпорядження здійснити договірне списання суми заборгованості за кредитами в розмірі 1350000, 00 грн. на погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, отримавши нові кредити відповідач погасив попередній кредит у сумі 6000000, 00 грн., отриманий за Додатковими угодами № 1 від 06.10.2006 та № 3 від 23.01.2007.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1270000, 00 доларів США кредитних коштів належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 1270000, 00 доларів США заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування процентів за користування кредитами у сумі 1000000, 00 дол. США та 270000, 00 дол. США за період з вересня 2008 року по жовтень 2010 рік, колегія суддів вважає його арифметично невірним, у звязку з чим судовою колегією самостійно був проведений розрахунок заборгованості за процентами за спірний період, яка з урахуванням відсоткових ставок передбачених додатковими угодами та часткових оплат відповідачем, становить 210776, 21 дол. США.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором позивачем були нараховані 18336, 71 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 17260, 57 дол. США пені за несвоєчасне повернення процентів.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 0, 2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судова колегія, перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав, фактичного розміру простроченої суми та кількості днів прострочення, таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення 18336, 71 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 17260, 57 дол. США пені за несвоєчасне повернення процентів.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 4/503 - скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк в особі філії ПАТ «Земельний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011 у справі № 4/503 задовольнити.

2.Рішення господарського міста Києва від 12.10.2011 у справі № 4/503 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово будівельне управління № 41» (03039, м. Київ, пр.-т. 40-річча Жовтня, буд. 32, код ЄДРПОУ 05416886) на користь Публічного акціонерного товариством «Земельний банк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариством «Зембанк» (08132, Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі українки, 88, ідентифікаційний код 33290854, МФО 319081) 1270000, 00 доларів США заборгованості за тілом кредиту в доларах США, що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 еквівалентно 10134600, 00 грн., 210776, 21 дол. США заборгованості за процентами, що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 еквівалентно 1681994, 16 грн., 18336, 71 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 еквівалентно 146326, 95 грн., 17260, 57 дол. США пені за несвоєчасне повернення процентів що за курсом НБУ станом на 12.03.2012 еквівалентно 137739, 35 грн., 25392, 43 грн. державного мита та 235, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

4). В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово будівельне управління № 41» (03039, м. Київ, пр.-т. 40-річча Жовтня, буд. 32, код ЄДРПОУ 05416886) на користь Публічного акціонерного товариством «Земельний банк» в особі Київської філії Публічного акціонерного товариством «Зембанк» (08132, Київська область, Києво Святошинський район, м. Вишневе, вул. Лесі українки, 88, ідентифікаційний код 33290854, МФО 319081) 28110, 92 грн. витрат, повязаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяРудченко С.Г.

СуддіКропивна Л.В.

Поляк О.І.