Постанова № 21991110, 14.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2012                                                                                           № 06/5026/2676/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           Кропивної Л.В.

          Поляк О.І.

при секретарі судового засідання Помаз І.А.,

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 14.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Златодар» на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012,

у справі          №06/5026/2676/2011 (суддя – Анісімов І.А.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК»

до           Державного підприємства «Златодар»

про стягнення 167996, 53 грн.,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства «Златодар» про стягнення 167996, 53 грн., в тому числі: 141039, 62 грн. боргу за надані позивачем послуги, 13056, 79 грн. пені, 2527, 12 грн. 3 % річних, 9873, 00 грн. штрафу у розмірі 7 % та послуги адвоката в розмірі 1500, 00 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України до прийняття рішення у справі позивачем була подана заява від 15.12.2011, в якій останній відмовився від стягнення 1500, 00 грн. за послуги адвоката (а.с. 71).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Златодар» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» 141039, 62 грн. боргу, 2527, 12 грн. 3% річних, 990, 31 грн. пені, 2891, 20 грн. судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог в сумі 1500, 00 грн. (послуги адвоката) провадження припинено, в сумі 9873, 00 грн. штрафу в розмірі 7% та 12066, 48 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Державне підприємство «Златодар» звернулось з апеляційною скаргою № 37 від 17.01.2012, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Державного підприємства «Златодар» помилково зазначеної суми пені в розмірі 990, 31 грн. та замінити на стягнення з Державного підприємства «Златодар» - пені в розмірі 968, 79 грн. та в частині стягнення з Державного підприємства «Златодар» 3% річних в сумі 2527, 12 грн. та замінити на стягнення з Державного підприємства «Златодар» суми 3% річних в розмірі 227, 09 грн.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема, заявник не погоджується з нарахуванням пені та 3 % річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 відновлено Державному підприємству «Златодар» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 29.02.2012 за участю уповноважених представників сторін.

У порядку ст. 77 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 розгляд апеляційної скарги відкладався на 14.03.2012.

Представник позивача в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомив, через відділ документального забезпечення суду надав відзив б/н від 07.02.2012, в якому заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» (комісіонер/позивач) та Державним підприємством «Златодар» (комітент/відповідач) був укладений договір комісії №19/01 АЗ від 19.01.2011, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридичні дії:

-          здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить Комітенту. Найменування Товару, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в Додатках до Договору;

-          укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах Комітента; а також діяти в інтересах Комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;

-          укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом;

-          інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями. Необхідні для виконання доручень комітента (а.с. 14-16).

Згідно п. 2.3 договору комітент зобов’язаний сплатити комісіонеру передбачену цим договором комісійну винагороду та відшкодувати витрати, пов'язані з виконанням цього договору комісії.

Після реалізації товару комісіонер зобов’язаний надати комітенту звіт комісіонера в погодженій сторонами формі, який після його затвердження комітентом, прирівнюється до акту виконаних робіт (п. 3.6 договору).

Розділом 6 договору встановлено, що за належне виконання доручення, комітент виплачує комісіонеру комісійну плату в сумі, визначеній в додатках до даного договору. Комісійна плата містить у собі податок на додану вартість, що нарахований у порядку, встановленому чинним законодавством України. Комісійна плата виплачується комітентом прямим банківським переказом на поточний рахунок Комісіонера на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання звіту комісіонера. Витрати комісіонера пов’язані з виконанням цього договору відшкодовуються комітентом на підставі звіту комісіонера.

19.01.2011 між позивачем та відповідачем був укладений Додаток № 1 до Договору комісії № 19/01 АЗ від 19.01.2011 (а.с. 17).

01.03.2011 сторонами були внесені зміни до п. 9 Додатку № 1 до Договору комісії № 19/01 АЗ та викладено його в наступній редакції: «комісійна винагорода комісіонеру за реалізацію товару на експорт за 1 (одну;)тону складає: 7,70 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 1,28 грн.» (а.с. 18).

Позивач свої послуги надавав своєчасно та якісно, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № 0000000009 від 18.03.2011, № 0000000010 від 18.03.2011 та № 0000000011 від 18.03.2011 та рахунками - фактури №СФ - 1000033 від 18.03.2011, СФ -0000034 від 18.03.2011 та СФ-0000035 від 18.03.2011 (а.с. 23-29).

Претензій щодо якості наданих послуг з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Відповідач свої зобов’язання за даним договором не виконав, надані послуги не оплатив.

Листом № 258 від 01.11.2011 позивач направив відповідачу претензію з вимогою оплатити заборгованість за договором комісії в сумі 141039, 62 грн. (а.с. 11-12).

Даний лист був залишений відповідачем без відповіді та виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 141039, 62 грн. заборгованості за надані послуги.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору комісії, згідно якого, в силу ст. 1011 Цивільного кодексу України одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором у сумі 141039, 62 грн.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті отриманого товару за договором позивачем за період з 18.04.2011 по 21.11.2011 були нараховані 13056, 79 грн. пені, 2527, 12 грн. 3 % річних та 9873, 00 грн. штрафу у розмірі 7 %.

Згідно п. 8.2 договору за несвоєчасну сплату комісійної плати комітент сплачує комісіонеру пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а за прострочення понад 30 днів, стягується додатково штраф в розмірі 7 відсотків від суми простроченої до сплати за товар.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, яка становить 990, 31 грн., зробленим судом першої інстанції, виходячи з суми комісійної винагороди, яка згідно з актом здачі-прийняття робіт № 0000000011 від 18.03.2011 складає 12673, 99 грн., та періоду з 18.04.2011 по 18.10.2011, оскільки починаючи з 18.04.2011 шестимісячний період закінчується саме 18.10.2011, а не як вказував відповідач 16.10.2011.

Проте, колегія суддів не погоджується з нарахуванням 3 % річних в сумі 2527, 12 грн., оскільки 3 % річних на суму комісійної винагороди, що складає 12673, 99 грн. за період з 18.04.2011 по 21.11.2011 становить 227, 09 грн., а враховуючи не встановлений договором строк оплати витрат комісіонера (п. 6.3 договору), при нарахуванні 3 % річних на суму витрат комісіонера, що становить 128365, 63 грн., потрібно виходити з приписів ст. 530 ЦК України, тобто з моменту отримання вимоги (претензії), а саме з 10.11.2011. Таким чином, 3 % річних за період з 10.11.2011 по 21.11.2011 становлять 126, 61 грн. Отже, загальна сума до стягнення 3 % річних становить 353, 70 грн.

Також, судова колегія вважає правомірною відмову місцевого господарського суду у стягненні 7 % штрафу сумі 9873, 00 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В постанові від 20.12.2010 у справі № 06/113-38 Верховний суд України зазначив, що виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов’язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Крім того, враховуючи відмову позивача у стягненні 1500, 00 грн. за послуги адвоката, судом першої інстанції вірно було припинено провадження у цій частині на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Златодар» на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі № 06/5026/2676/2011 – скасуванню частково.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Златодар» на рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі № 06/5026/2676/2011 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 05.01.2012 у справі № 06/5026/2676/2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Державного підприємства «Златодар» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, б. 47, код ЄДРПОУ 00952545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, б. 140А, код ЄДРПОУ 37281927) 141039, 62 грн. основного боргу, 353, 70 грн. 3 % річних, 990, 31 грн. пені, 2847, 67 грн. судового збору.

3). В іншій частині позовних вимог відмовити.

4). В частині стягнення 1500, 00 грн. за послуги адвоката провадження припинити.

3.          В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест СК» (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, б. 140А, код ЄДРПОУ 37281927) на користь Державного підприємства «Златодар» (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, б. 47, код ЄДРПОУ 00952545) 1572, 81 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

5.          Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

6.          Копію постанови надіслати учасникам судового провадження.

7.          Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя                                                                      Рудченко С.Г.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Поляк О.І.