Рішення № 21990383, 28.02.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2012 р. Справа № 5/108-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРАЗ”, Києво-Святошинський район, с. Чайки

до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка

про стягнення 337654,13 грн.

за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 дов. від 30.03.2011р. № 97

відповідача:ОСОБА_2 дов. від 27.02.2012р. № 2382, ОСОБА_3 дов. від 27.02.2012р. № 2381

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРАЗ” (далі Позивач) до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (далі Відповідач) про стягнення 337654,13 грн., з яких 224669,83 грн. основний борг, 13424,79 грн. 3% річних, 39092,55 грн. інфляційні втрати, 60466,96 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором від 01.03.2010р. № 3 щодо здійснення розрахунку за надані послуги.

Під час розгляду справи, відповідач подав клопотання від 28.02.2012р. № 2418 про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання мотивовано тим, що відповідачу потрібен час для ознайомлення з документами поданими позивачем до суду 22.02.2012р., зокрема, уточненнями до позовної заяви, складання обґрунтованого відзиву на позов та проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі за договором від 01.03.2010р. № 3.

Суд, розглянувши подане клопотання відповідача, зазначає наступне.

Заява про уточнення позовних вимог від 22.02.2012р. № 87 була подана позивачем до суду 22.02.2012р., що підтверджується штампом за вх. № 2839 від 22.02.2012р., а розгляд справи призначений на 28.02.2012р., відтак у відповідача було достатньо часу для того, щоб ознайомитись з матеріалами справи, зокрема, з уточненнями до позову і тими документами, які подав позивач 22.02.2012р.

Крім того, в судовому засіданні 28.02.2012р. в 10 год. 40 хв. судом оголошено перерву до 28.02.2012р. об 14 год. 30 хв. та надано можливість представникам відповідача ознайомитись з матеріалами справи та підготувати відзив на позов, проте відповідач під час зазначеної перерви своїм процесуальним правом щодо ознайомлення з матеріалами справи не скористався. Разом з тим під час зазначеної перерви подав до суду доповнення до відзиву на позовну заяв.

Також суд зауважує, що представникам відповідача в судових засіданнях, які відбувались 28.02.2012р., судом надавалась для ознайомлення зазначена заява позивача з додатками.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування поданого клопотання, на необхідність відкладення розгляду справи для надання можливості проведення звірки взаєморозрахунків за договором від 01.03.2010р. № 3, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на те, що в процесі розгляду справи суд ухвалами неодноразово зобовязував сторін, зокрема, відповідача провести таку звірку, проте останні зазначені вимоги суду не виконали впродовж досить тривалого часу розгляду даної справи.

З огляду на зазначене та враховуючи обмежений строк вирішення спору, який визначений у ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що судом були створені всі необхідні умови для реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, щодо ознайомлення з матеріалами даної справи та можливості підготувати та подати до суду обґрунтований відзив на позовну заяву, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на його безпідставність та недоцільність.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представники відповідача, присутні в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, які зводяться до того, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором від 01.03.2010р. № 3. Також, відповідач у доповненні до відзиву просить суд застосувати позовну давність у даному спорі в частині вимог про стягнення пені нарахованої на суму заборгованості та з вказаних підстав відмовити в задоволенні вимог у зазначеній частині позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, нежитлових приміщень та прибудинкової території від 01.03.2010р. № 3 (далі договір), відповідно до умов якого підприємство позивач надає, а користувач відповідач оплачує, згідно встановлених розрахунків, послуги з утримання приміщення загальною площею 1758,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: с. Чайки, вул. Лобановського, 6, будинку та прибудинкової території, житлово-комунальні послуги (централізоване водо-, теплопостачання та водовідведення), послуги по санітарно-технічному обслуговуванню приміщення, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовентиляційних каналів, протипожежної автоматики, внутрішніх та зовнішніх тепло- та електропроводів приміщення, дезинсекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування приміщення, послуг аварійної служби, підготовки приміщення до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговуванню технічного обладнання приміщення, озелененню прибуткової території, поливу зелених насаджень, організацію надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку користувача.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Платежі за договором вносяться користувачем на поточний рахунок підприємства не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 3.5 договору).

Згідно п. 3.7 договору користувач зобовязаний щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних витрат та інших послуг.

Надання підприємством послуг, в кінці кожного розрахункового періоду, оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору після завершення розрахункового періоду підприємство надсилає користувачу акт приймання-передачі наданих послуг у двох екземплярах. Користувач протягом 3 робочих днів з дати отримання акту підписує його, після чого один екземпляр передає підприємству або надсилає підприємству мотивовану відмову.

Згідно положень п. 7.3 договору не підписання користувачем акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 днів від дати його отримання без поважних причин підтверджує виконання підприємством своїх обовязків за договором та прийняття їх користувачем.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобовязань до їх виконання (п. 5.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили тарифи на послуги, які надаються за даним договором.

Додатковою угодою від 30.09.2010р. № 2 до договору сторони розірвали договір та припинили нарахування плати за комунальні послуги з 30.09.2010р.

На виконання умов договору від 01.03.2010р. № 3 в період з 01.03.2010р. по 30.09.2010р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 93056,23 грн.

Надання передбачених договором послуг на суму 82663,15 грн. підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): від 31.03.2010р. № ОУ-000230 на суму 27571,87 грн., від 30.04.2010р. № ОУ-000231 на суму 12594,85 грн., від 31.05.2010р. № ОУ-000232 на суму 8041,91 грн., від 30.06.2010р. № ОУ-000233 на суму 10592,42 грн., від 30.07.2009р. № ОУ-000234 на суму 12104,87 грн. та від 31.08.2010р. № ОУ-000235 на суму 11757,23 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Надання передбачених договором послуг на суму 10393,08 грн. підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010р. № ОУ-000246, який підписаний повноваженим представником позивача і скріплений печаткою підприємства, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Приймаючи зазначений акт, як доказ надання позивачем відповідачу послуг за вказаним договором на суму 10393,08 грн., суд враховує, що позивач, як це передбачено положеннями п. 7.2 договору, рекомендованим листом надіслав відповідачу зазначений акт, який він отримав 05.11.2010р., що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача про його отримання, який міститься на повідомленні про вручення поштового відправлення від 02.11.2010р. № 0813000076601, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач всупереч положенням п. 7.2 договору зазначений акт не підписав та позивачу не повернув, мотивованої відмови від підписання даного акту позивачу не надав.

Не підписання користувачем акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 днів від дати його отримання без поважних причин підтверджує виконання підприємством своїх обовязків за договором та прийняття їх користувачем, згідно положень п. 7.3 договору.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що письмових зауважень по зазначеному акту відповідач позивачу не надав, а також не надав мотивованої письмової відмови від підписання вказаного акту, суд приходить до висновку, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, зазначені в акті акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010р. на суму 10393,08 грн. в обсягах та за цінами, які в ньому вказані.

Беручи до уваги викладене та враховуючи вищеперелічені документи в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позивач свої договірні зобовязання за договором про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку, нежитлових приміщень та прибудинкової території від 01.03.2010р. № 3 виконав належним чином в обсягах та за цінами, визначеними в зазначених актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 01.03.2010р. по 30.09.2010р. на загальну суму 93056,23 грн.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані по договору послуги у вказаний період по зазначеним актам здачі-приймання робіт (надання послуг) виконав частково, сплативши на користь позивача 19750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2010р. № 132, копія якого залучена до матеріалів справи, в звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 73306,23 грн. різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю наданих послуг по договору.

Здійснені відповідачем проплати згідно платіжних доручень від 05.11.2009р. № 192 на суму 15080,00 грн., від 28.12.2009р. № 237 на суму 40362,00 грн. та від 31.03.2010р. № 42 на суму 9800,00 грн. судом не приймаються, як докази погашення заборгованості за договором від 01.03.2010р. № 3, так як вказані проплати здійсненні за надані позивачем послуги згідно інших договорів, що підтверджується призначенням платежу у вказаних платіжних дорученнях та перші дві проплати були здійснені відповідачем раніше, ніж укладений сам договір, тобто до укладання договору від 01.03.2010р. № 3.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону споживач зобовязаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору від 01.03.2010р. № 3, відповідач не виконав своїх договірних зобовязань щодо здійснення повного розрахунку з оплати наданих послуг по вишепереліченим актам у визначений договором строк, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 73306,23 грн. Належних та допустимих доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 73306,23 грн. заборгованості з оплати наданих за договором від 01.03.2010р. № 3 послуг.

Що стосується решти позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за договором від 01.03.2010р. № 3 то суд зазначає таке.

Період заборгованості відповідача за договором від 01.03.2010р. № 3, позивач в позовній заяві визначає з 30.09.2009р. по 30.09.2010р. Як на підставу позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаний період в розмірі заявленої до стягнення сумі позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо оплати наданих послуг за договором від 01.03.2010р. № 3, який укладений між сторонами у справі - 01.03.2010р.

В якості доказу надання відповідачу решти послуг за договором від 01.03.2010р. № 3 та існування у відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості за вказаним договором позивач зазначає рахунок-фактуру від 30.09.2009р. № СФ-0000185 на суму 9346,11 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2009р. № ОУ-0000560 на суму 9346,11 грн., рахунок-фактуру від 30.11.2009р. № СФ-0000225 на суму 14233,00 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2009р. № ОУ-0000657 на суму 14233,00 грн., рахунок-фактуру від 31.12.2009р. № СФ-0000241 на суму 38446,86 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2009р. № ОУ-0000674 на суму 38446,86 грн., рахунок-фактуру від 29.01.2010р. № СФ-0000258 на суму 31728,66 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.01.2010р. № ОУ-000236 на суму 31728,67 грн., рахунок-фактуру від 26.02.2010р. № СФ-0000251 на суму 36408,25 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.02.2010р. № ОУ-000229 на суму 36408,25 грн., рахунок-фактуру від 27.05.2010р. № СФ-0000098 на суму 3342,63 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2010р. № ОУ-0000304 на суму 3342,63 грн., рахунок-фактуру від 30.09.2010р. № СФ-0000296 на суму 1786,81 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2010р. № ОУ-000273 на суму 1786,81 грн., які на думку позивача відповідач в супереч умов зазначеного договору та власних договірних зобовязань не сплатив у повному обсязі.

Суд, дослідив зазначені рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на які позивач посилається, як на доказ наявної у відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості за вказаним вище договором від 01.03.2010р. № 3 та встановив, що вони складені сторонами у справі не на виконання умов договору від 01.03.2010р. № 3 за яким позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, а рахунки-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з 30.09.2009р. по 26.02.2010р. включно, крім вказаного, складені на послуги, які надані поза межами строку дії зазначеного договору, тобто до укладання між сторонами у справі договору від 01.03.2010р. № 3.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми заборгованості за договором від 01.03.2010р. № 3, котрі ґрунтуються на перелічених рахунках-фактурах та актах здачі-приймання робіт (надання послуг), які не стосуються вказаного договору є безпідставні, в звязку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Позивач, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані по договору від 01.03.2010р. № 3 послуги, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних позивач здійснив на заявлену до стягнення суму боргу та відповідно до його розрахунку, інфляційні втрати за період прострочення з 16.10.2009р. по 12.10.2011р. складають 39092,55 грн., три проценти річних за період прострочення з 16.10.2009р. по 12.10.2011р. складають 13424,79 грн.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих на прострочені платежі зі сплати послуг наданих за договором то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Таким чином, інфляційна складова боргу може бути розрахована виключно за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, оскільки Держкомстат не визначає індекс інфляції на кожен день місяця чи на частину місяця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 01.12.2010року у справі № 3/111-10, від 19.01.2011року у справі № 4/54-10-1818, від 15.03.2011року у справі № 32/301.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочені платежі зі сплати послуг наданих за договором, який зроблений судом з врахуванням початку прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за надані за договором послуги, періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявленого позивачем, здійсненої відповідачем проплати за надані послуги за договором та показників інфляції за повні календарні місяці прострочки платежу, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 6805,39 грн., три проценти річних з простроченої суми боргу в розмірі 3125,39 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих на прострочені платежі зі сплати послуг наданих за договором суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Також суд відмовляє в стягнені інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих на несплачені відповідачем платежі за послуги надані не за договором від 01.03.2010р. № 3, позаяк вказані вимоги є похідними та результат їх вирішення стоїть в прямій залежності від вирішення основної вимоги про стягнення боргу, який складається з зазначених платежів, в задоволенні якої судом відмовлено.

Також, позивач на підставі п. 6.1.5 договору просить суд за порушення відповідачем термінів оплати наданих згідно договору послуг стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 16.10.2009р. по 16.04.2011р. складає 60466,96 грн.

Що стосується вимог про стягнення пені, яка нарахована на прострочені платежі зі сплати послуг наданих за договором то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У ст. 256 названого кодексу визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені нарахованої на суму прострочених платежів з оплати наданих послуг згідно договору від 01.03.2010р. № 3, за період з 16.04.2010р. по 16.10.2010р. сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано до господарського суду 17.10.2011р., що підтверджується штампом канцелярії суду за вх. № 4294 від 17.10.2011р. на позовній заяві, про що відповідачем у справі, до винесення рішення, зроблено заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, скорочений строк позовної давності в 1 рік для вимог про стягнення неустойки (в т.ч. пені), встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України, подану до винесення рішення у справі відповідачем заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає лише пеня нарахована на суму прострочених платежів зі сплати наданих послуг згідно договору від 01.03.2010р. № 3 за період з 17.10.2010р. по 16.04.2011р. в сумі 2977,39 грн.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені нарахованої на прострочені платежі зі сплати послуг наданих за договором від 01.03.2010р. № 3 за період з 16.04.2010р. по 16.10.2010р. задоволенню не підлягають в наслідок спливу строку позовної давності для вказаних вимог, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Також суд відмовляє в стягнені пені нарахованої на несплачені відповідачем платежі за послуги надані не за договором від 01.03.2010р. № 3, позаяк вказані вимоги є похідними та результат їх вирішення стоїть в прямій залежності від вирішення основної вимоги про стягнення боргу, якій складається з зазначених платежів, в задоволенні якої судом відмовлено.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем за договором від 01.03.2010р. № 3 в сумі 73306,23 грн. на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 73306,23 грн. основного боргу, 6805,39 грн. інфляційних втрат, 3125,39 грн. 3% річних та 2977,39 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

В решті позову суд відмовляє з огляду на його безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Шкільна, 22-А, ідентифікаційний код 24217336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАРАЗ” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валерія Лобановського, 21, корп. 5, ідентифікаційний код 35411055) 73306 (сімдесят три тисячі триста шість) грн. 23 коп. заборгованості, 6805 (шість тисяч вісімсот пять) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 3125 (три тисячі сто двадцять пять) грн. 39 коп. 3% річних, 2977 (дві тисячі девятсот сімдесят сім) грн. 39 коп. пені, 862 (вісімсот шістдесят дві) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 60 (шістдесят) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.