Рішення № 21990189, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/29214.03.12 За позовомПриватного підприємства "Шлях-Контракт"

доВідкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінінтекс"

простягнення 1 080 965,48 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 10.01.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 04.01.2012 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Шлях-Контракт" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" (далі відповідач) про стягнення з відповідача 1 080 965,48 грн. (805 700,00 грн. основний борг, 208 397,95 грн. інфляційні втрати, 66 867,53 грн. 3% річних) за Договором № 01/08/2008 від 01.08.2008 р., Договором № 04-09/2008 від 04.09.2008 р., Договором № 03-10/2008 від 03.10.2008 р., укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінінтекс", право вимоги за якими перейшло до позивача згідно з укладеним з ТОВ "Сінінтекс " Договором відступлення права вимоги № 14/05/09 від 14.05.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач неналежним чином виконував зобовязання з оплати наданих йому послуг щодо проведення маркетингових досліджень, у звязку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаними договорами на суму 805 700, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2011 р. порушено провадження у справі № 5/292, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінінтекс"; розгляд справи призначено на 24.01.2012 р.

У судовому засіданні 24.01.2012 р. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь" просить суд відмовити позивачу в нарахуванні 3% річних та збитків від інфляції до 31.05.2009 р. та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2012 р. розгляд справи було відкладено на 08.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 р. розгляд справи, у звязку з неявкою представника позивача та третьої особи, відкладено на 14.03.2012 р.

07.03.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові докази у справі.

У судове засідання 14.03.2012 р. представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Водночас, судом на підставі даних Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/) та ЄДРЮОФОП (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. у справі № 50/257-б про банкрутство ТОВ "Сінінтекс" (код ЄДРПОУ 34796505) було ліквідовано останнє як юридичну особу, у звязку з банкрутством та 04.01.2011 р. здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи, у звязку з визнанням її банкрутом.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглядати спір за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні 14.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2008 р. між третьою особою (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 01/08/2008, відповідно до якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець зобов'язався надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі (п. 1.1.).

Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є "Економічна сутність гостьової книги в готелі" (п. 1.2.).

При здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт приймання-передачі наданих послуг (по одному примірнику для зберігання стороною) (п. 5.3.).

Відповідно до п. 6.1. вказаного Договору № 01/08/2008 замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 310 000, 00 грн.

Замовник зобовязується оплатити надані послуги до 02.02.2009 р. (п. 6.2. в редакції Додаткової угоди від 29.12.2008 р.).

Відповідно до п. 9.1. Договору № 01/08/2008 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором

29.08.2008 р. відповідач та третя особа підписали Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 310 000, 00 грн., відповідно до якого послуги виконані в повному обсязі та замовник не має жодних претензій щодо якості виконання умов Договору № 01/08/2008.

04.09.2008 р. між третьою особою (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 04-09/2008, відповідно до якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець зобов'язався надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі (п. 1.1.).

Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є "Характеристика необхідних знань та навичок, що вимагаються від персоналу готелю" (п. 1.2.).

При здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт приймання-передачі наданих послуг (по одному примірнику для зберігання стороною) (п. 4.3.).

Відповідно до п. 5.1. вказаного Договору № 04-09/2008 замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 270 000, 00 грн.

Замовник зобовязується оплатити надані послуги до 02.02.2009 р. (п. 5.2. в редакції Додаткової угоди від 29.12.2008 р.).

Відповідно до п. 8.1. Договору № 04-09/2008 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором

30.09.2008 р. відповідач та третя особа підписали Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 270 000, 00 грн., відповідно до якого послуги виконані в повному обсязі та замовник не має жодних претензій щодо якості виконання умов Договору № 04-09/2008.

03.10.2008 р. між третьою особою (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 03-10/2008, відповідно до якого замовник доручив виконавцеві, а виконавець зобов'язався надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені у цьому Договорі (п. 1.1.).

Об'єктом маркетингових досліджень за цим Договором є "Культура управлінської праці в сфері гостинності" (п. 1.2.).

При здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт приймання-передачі наданих послуг (по одному примірнику для зберігання стороною) (п. 5.2.).

Відповідно до п. 6.1. вказаного Договору № 03-10/2008 замовник виплачує виконавцю винагороду в розмірі 225 700, 00 грн.

Оплата проводиться шляхом перерахування коштів зазначених у п. 6.1. замовником в 180 денний термін з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 9.1. Договору № 03-10/2008 він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором

29.10.2008 р. відповідач та третя особа підписали Акт прийому-передачі наданих послуг на суму 225 700, 00 грн., відповідно до якого послуги виконані в повному обсязі та замовник не має жодних претензій щодо якості виконання умов Договору № 03-10/2008.

14.05.2009 р. між позивачем (новий кредитор) та третьою особою (первісний кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 14/05/09, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі Договорів:

- № 01/08/2008 від 01.08.2008 р.;

- № 04-09/2008 від 04.09.2008 р.;

- № 03-10/2008 від 03.10.2008 р., укладені між первісним кредитором та ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" на загальну суму 805 700, 00 грн.

Відповідно до п. 1.1.1. за цим Договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості за основними договорами, яка на момент укладення цього договору складає: по Договору № 01/08/2008 від 01.08.2008 р. в сумі 310 000, 00 грн., по Договору № 04-09/2008 від 04.09.2008 р. в сумі 270 000, 00 грн., по Договору № 03-10/2008 від 03.10.2008 р. в сумі 225 700, 00 грн.

При цьому згідно з п. 1.2. Договору відступлення права вимоги його сторони визначили, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основними договорами в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1. Договору відступлення права вимоги новий кредитор не виплачує первісному кредиторові жодної винагороди за відступлення права вимоги.

14.05.2009 р. позивач та третя особа підписали Акт прийому-передачі документів за Договором про відступлення права вимоги № 14/05/09 від 14.05.2009 р.

Також, 14.05.2009 р. позивач надав відповідачу письмове повідомлення про відступлення права вимоги.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладені між відповідачем та третьою особою договори є договорами про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом наведених вище договорів відповідач повинен був оплатити надані послуги на підставі Договору № 01/08/2008 від 01.08.2008 р. та Договору № 04-09/2008 від 04.09.2008 р. до 02.02.2009 р., на підставі Договору № 03-10/2008 від 03.10.2008 р. в 180 денний термін з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг, тобто до 28.04.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, при цьому, відповідно до ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Отже, за приписами зазначених норм, уступка первісним кредитором права вимоги до його боржника новому кредиторові здійснюється у тій самій формі, на тих самих умовах і у тому саме обсязі, що і основне зобовязання, яке існувало на момент переходу прав, і такі права мають бути підтверджені належними документами.

Так, укладаючи Договір відступлення первісний кредитор засвідчив та передав, а новий кредитор отримав оригінали документів, які обґрунтовують підстави виникнення основного боргу та його розмір, про що позивач та третя особа підписали Акт прийому-передачі документів за Договором про відступлення права вимоги № 14/05/09 від 14.05.2009 р. .

В силу приписів ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкцій відповідних правових норм випливають як обовязки нового кредитора у зобовязанні, зокрема, на нового кредитора покладається обовязок повідомити боржника про перехід прав у зобовязанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобовязанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні або виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові.

Судом встановлено, що 14.05.2009 р., тобто в день укладення договору відступлення права вимоги позивач надав відповідачу письмове повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт повідомлення відповідача про перехід прав у зобовязанні за відповідними договорами є доведеним належним чином з боку позивача.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів користування передбаченими ч. 1 ст. 518 Цивільного кодексу України правами щодо того, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора, відповідачем до суду не представлено.

Документів належного виконання зобовязання в частині перерахування на користь третьої особи боргу з оплати наданих послуг за наведеними вище договорами відповідач суду також не надав.

Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів про сплату боргових коштів за Договором відступлення, а також доказів про визнання недійсним договору або визнання його в судовому порядку таким, що не відбувся (неукладеним) між сторонами, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача, як боржника, основного боргу є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

В силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України уступка права вимоги у зобов'язанні (як предметі правочину) за загальним правилом зумовлює перехід до нового кредитора прав первісного кредитора щодо предмету правочину в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право кредитора вимагати в разі прострочення боржником грошового зобов'язання виконання ним обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми є складовою частиною переданого новому кредитору права вимоги за зобов'язанням згідно з договором уступки права вимоги, що відповідає приписам статті 514 Цивільного кодексу України; положень закону чи договору, що встановлювали б інше скаржником не наведено. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова у постанові № 7/36(32/188) від 17.11.2011 р.).

За договором відступлення права вимоги його сторони передбачили у п. 1.2., що до нового кредитора переходять в тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на зазначене, а також, враховуючи те, що боржник був повідомлений про заміну кредитора у день відступлення права вимоги, суд відхиляє заперечення відповідача відносно того, що він дізнався про заміну кредитора лише 14.05.2009 р. й відповідно до цього моменту мав право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові. Так, у випадку несвоєчасного надання новим кредитором боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, боржник вважався б таким, що не прострочив лише за період з моменту укладення договору відступлення права вимоги і до моменту, коли б новий боржник представив відповідачу докази переходу прав у зобовязанні. Як зазначалось вище, суду не надано доказів того, що боржник заперечував проти прав нового кредитора.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 208 397,95 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши вказаний розрахунок, суд відмічає, що він є невірним, оскільки позивач не бере до уваги індекси інфляції, які становлять менше одиниці, тобто індекси дефляції. При цьому, в порушення порядку нарахування інфляційних втрат позивач також розраховує їх окремо щодо кожного місяця з наступним сумуванням результатів, що є невірним методологічно.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Так, основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобовязаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобовязання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобовязань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Згідно з вірним розрахунком, здійсненим господарським судом, загальний розмір інфляційних втрат становить 185 060, 46 грн. ((310 000 + 270 000) * 1,015*1,014*1,009*1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,091*1,010*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001 - (310 000 + 270 000)) + (225 700 1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,091*1,010*1,009*1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001 225 700)

Розрахунок 3% річних у сумі 66 867,53 грн. судом перевірено та встановлено, що він є вірним.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" (03057, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Олександра Довженка, будинок 18, код ЄДРПОУ 02573533) на користь Приватного підприємства "Шлях-Контракт" (04071, м. Київ, Подільський район, вулиця Оболонська, будинок 7, код ЄДРПОУ 34295229) 805 700 (вісімсот пять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 185 060 (сто вісімдесят пять тисяч шістдесят) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 66 867 (шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 53 коп. 3% річних та 21 152 (двадцять одну тисячу сто пятдесят дві) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 15.03.2012 р.