Рішення № 21990155, 12.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/902-201212.03.12 За позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос"

про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 9 300,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 602 від 27.12.2011 р.

від відповідача: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос" (відповідача) про стягнення 20 000,00 грн. штрафу та 9 300,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами розгляду справи № 17-02/03.11 Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 06.09.2011 р. № 73/02-П про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення на нього штрафу.

Відповідач не сплатив суму штрафу в розмірі 20 000,00 грн., накладеного на нього рішенням від 06.09.2011 р. № 73/02-П, у звязку з чим позивач нарахував пеню за період з 27.12.2011 р. по 26.01.2012 р. та відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/902-2012 та призначено справу до розгляду на 20.02.2012 р. о 10:10 год.

03.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав письмове повідомлення та документи на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2012 р.

03.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. штрафу та 16800 грн. пені станом на день судового засідання 20.02.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 20.02.2012 р., не зявився, вимоги ухвали суду від 27.01.2012 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 р. розгляд справи відкладено на 12.03.2012 о 10:00 год.

24.02.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав для залучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 13.02.2012 р.

07.03.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. штрафу та 20 000 грн. пені станом на день судового засідання 12.03.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 12.03.2012 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої ним до суду 07.03.2012 р. заяви про збільшення позовних вимог.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до поданої суду 07.03.2012 р. заяви про збільшення позовних вимог позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П, оскільки станом на 12.03.2012 р. розмір пені складає 23100,00 грн., втім, з урахуванням ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20000,00 грн., т.т. в розмірі, який не перевищує розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. В іншій частині позовні вимоги позивач залишив без змін.

Крім того, до вищезазначеної заяви про збільшення позовних вимог позивачем додані докази її направлення відповідачу у справі, а відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду 07.03.2012 р.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 40000,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. штрафу та 20 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 12.03.2012 р., не з'явився, вимоги ухвал суду від 27.01.2012 р. та від 20.02.2012 р. не виконав, про час і місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Відповідно до розяснень, наданих Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р., розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ).

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-39/902-2012 від 27.01.2012 р. та від 20.02.2012 р. були направлені відповідачу за адресою 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13027646 станом на 13.02.2012 р.

За наведених обставин, вважається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 27.01.2012 р. та від 20.02.2012 р. вручені відповідачу належним чином, а відповідач повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 5011-39/902-2012.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 12.03.2012 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Крім того, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку незявлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.03.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.03.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П по справі № 17-02/03.11 (надалі Рішення) визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос", а саме неподання інформації на вимогу голови Відділення від 12.11.2010 № 26-02/2935 у встановлені строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за порушення, викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на Товариство з обмеженою відповідальністю "Парос" накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.

Листом № 26-02/2658 від 06.09.2011 р. Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Парос" (відповідачу) рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П по справі № 17-02/03.11.

Натомість, вищезазначений лист був повернутий позивачу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою підприємства звязку на поштовому конверті, копію якого додано до позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що у разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників субєкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

У зв'язку із вищенаведеним, позивачем було опублікувало повідомлення про прийняте Рішення в газеті "Урядовий кур'єр" від 14 жовтня 2011 року № 190 (4588).

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Оскільки відповідачем сума штрафу в розмірі 20000,00 грн., накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П, сплачена не була, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення суми штрафу в розмірі 20000,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос".

Крім суми штрафу, позивач нарахував відповідачу за період з 27.12.2011 р. по 12.03.2012 р. пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу, яка відповідно до розрахунку позивача склала 23100,00 грн.

В той же час, відповідно до приписів частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача, окрім штрафу в розмірі 20000,00 грн., пеню в розмірі 20 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з субєктів господарювання сум штрафів та пені у звязку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та субєктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у звязку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобовязання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників субєкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обовязковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення відповідача є обовязковим для виконання.

Згідно частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач опублікував інформацію про прийняте Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 06.09.2011 р. № 73/02-П в газеті "Урядовий кур'єр" від 14 жовтня 2011 року № 190 (4588).

Враховуючи приписи частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевий термін сплати відповідачем штрафу є 24.12.2011 р. (14.10.2011 р. + 10 днів + 2 місяці).

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", протягом пяти днів з дня сплати штрафу субєкт господарювання зобовязаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачений, доказів протилежного суду не надано.

При цьому, рішення Адміністративної колегії Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П по справі № 17-02/03.11 на даний час є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Таким чином відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від виплати у встановлений Законом термін накладеного на нього позивачем штрафу.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20000, 00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нараховує відповідачеві пеню за прострочення сплати штрафу за період з 27.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Сума штрафу, накладеного Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П по справі № 17-02/03.11, складає 20000,00 гривень. Розмір пені за один день складає 300,00 грн. (20000,00 грн. : 100 х 1,5 % = 300,00 грн.).

За період з 27.12.2011 р. по 12.03.2012 р. відповідачем прострочено 77 днів сплати штрафу.

Сума пені за прострочення сплати штрафу за вищевказаний період складає 23 100,00 грн. (300,00 грн. х 77 = 23 100,00 грн.).

Отже, сума пені, що підлягає стягненню з урахуванням встановлених обмежень (ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), не може становити більше 20000,00 грн., оскільки, сума штрафу, накладеного Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П по справі № 17-02/03.11, складає 20000,00 гривень.

Враховуючи викладене вимоги позивача про стягнення пені в сумі 20 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

За наведених обставин, позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України судовий збір сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 грн.

Ціна позову становить 40 000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1609,50 грн. згідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 46, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13; ідентифікаційний код 35574646), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 73/02-П, та 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми до доходів загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31110106700007, МФО 820019 в УДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код одержувача 26077922.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парос" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13; ідентифікаційний код 35574646), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму судового збору в розмірі 1 609,50 (одну тисячу шістсот девять гривень 50 коп.) до Державного бюджету України.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання повного рішення: 12.03.2012 р.