Рішення № 21989867, 12.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/1853-201212.03.12 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудконтракт»

Простягнення 52126,01 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1дов. № б/н від 01.02.2012 р.;

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудконтракт»про стягнення 52126,01 грн.

Ухвалою від 20.02.2012 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 12.03.2012 року.

Ухвалою від 20.02.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.03.2012 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 12.03.2012 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження по справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.03.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудконтракт»(покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р., відповідно до умов якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, вказаний в п. 1.2 договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору поставки № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р. найменування (асортимент), кількість, ціна товару, а також його вартість узгоджуються сторонами та вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних до даного договору.

Згідно видаткової накладної № Р1-0003080 від 15.06.2011 р. продавець передав покупцю фанеру у кількості 10 238 шт. на загальну суму 47606,70 грн.

Пунктом 4.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: оплата партії товару, що поставляється, проводиться у вигляді 20 % передоплати, а решта за 2 (два) банківські дні до моменту поставки товару покупцю. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47606,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № Р1-0003080 від 15.06.2011 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 15.06.2011 р. Проте відповідач свої зобовязання щодо сплати вартості поставленого товару у строк, встановлений в пункті 4.2 договору № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р.

25.07.2011 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 90 від 25.07.2011 р. про погашення існуючої заборгованості, проте вищезазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення та належного реагування.

Враховуючи наведене, позивач з просить господарський суд стягнути з відповідача 47606,00 грн. основною боргу, 3808,48 грн. інфляційних нарахувань та 711,62 грн. три проценти річних у звязку з неналежним виконання відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 19051-л/15062 від 15.06.2011 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що покупець оплата партії товару, що поставляється, проводиться у вигляді 20 % передоплати, а решта за 2 (два) банківські дні до моменту поставки товару покупцю. Датою отримання товару вважається дата видаткової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 15.06.2011 був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною від 15.06.2011 р., яка підписаний представниками сторін. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим його заборгованість складає 47606,00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 47606,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 711,62 грн. 3 % річних та 3808,48 грн. інфляційних нарахувань.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобовязання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 711,62 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань частково в розмірі 380,85 грн. згідно розрахунку суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудконтракт»(місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, код ЄДРПОУ 30859744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Транс Лок»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Михайла Котельникова, 45-В, кв. 1, код ЄДРПОУ 33549031) 47606 (сорок сім тисяч шістсот шість) грн. 00 коп. основного боргу, 380 (триста вісімдесят ) грн. 85 коп. інфляційних нарахувань, 711 (сімсот одинадцять) грн. 62 коп. 3% річних, 1503 (одна тисяча пятсот три) грн. 66 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.03.2012 року

Суддя Спичак О.М.