Рішення № 21989663, 13.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-23/999-201213.03.12 За позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»

про стягнення 22121, 35 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник ОСОБА_1. (довіреність № 11 від 15.02.2012 року)

відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»22121, 35 грн., (у тому числі 17392, 39 грн. сума основного боргу, 1372, 33 грн. 3 % річних та 3356, 73 грн. - інфляційні втрати).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання за договором перестрахування ризиків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року порушено провадження у справі 5011-23/999-2012 та призначено її розгляд на 14.02.2012 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ»в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подало клопотання, відповідно до якого просило змінити назву закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал».

Ухвалою суду від 13.03.2012 року змінено назву закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страховий капітал».

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача повторно у судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав.

Ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи були відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 01 червня 2007 року укладено договір факультативного перестрахування (ретроцесії) № 20/07, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необовязковій) основі по договорах факультитвного перестрахування (ретроцесії).

Пунктом 1.2 договору № 20/07 від 01.06.2007 року передбачено, що на підставі даного договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику.

Передані в перестрахування ризики вважаються перестрахованими на умовах (за правилами страхування) страховика, що уклав договір страхування (пункт 1.3 договору № 20/07 від 01.06.2007 року).

Сторони погодили, що пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахування, підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового звязку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і пропоновані умови передачі ризику в перестрахування (пункт 2.1 договору № 20/07 від 01.06.2007 року).

27 лютого 2008 року сторонами відповідно до умов договору № 20/07 від 01.06.2007 року було укладено договір перестрахування (ковер-нот) № 91-Т/08-2, за яким Позивачем було перестраховано ризик виконання власних зобовязань за укладеним ним договором страхування транспортного засобу. Виконання сторонами умов цього договору стало предметом позову.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про страхування” перестрахуванням визначається страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Означена правова норма кореспондується зі статтею 987 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обовязків перед страхувальником.

Таким чином, законодавцем чітко визначено коло субєктів правовідносин в галузі перестрахування шляхом визначення вичерпного їх переліку. Сторонами у договорі перестрахування можуть виступати виключно страховики.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про страхування” страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про страхування”, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Договором № 91-Т/08-2 від 27.02.2008 року Позивач передав у перестрахування частину ризиків виконання своїх обовязків перед страхувальником за договором страхування № 11 від 21.02.2008 року, укладеним з ОСОБА_2. Предметом договору страхування № 11 від 21.02.2008 року визначені майнові інтереси страхувальника (Соколовського В.А.), повязані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Subaru Forester, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2. Розділом 2 договору страхування транспортних засобів № 11 від 21.02.2008 року передбачено страхові ризики та випадки, які породжують обовязок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, зокрема, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб, дорожньо-транспортні-пригоди та незаконне володіння транспортного засобу (крадіжка, викрадення з будь-якого місця знаходження).

01 квітня 2008 року на 2 км+800 км. а/ш Камишиваха-Н.Яковлевка, ОСОБА_2. керуючи автомобілем Subaru Forester ідентифікаційний номер НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 не впоравшись з керуванням зїхав в кювет, де перекинувся, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2008 року.

Відповідно до статті 990 Цивільного кодексу України та статті 25 Закону України “Про страхування” виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно із договором страхування на підставі заяви страхувальника та акта, який складається страховиком чи уповноваженою ним особою.

26 травня 2008 року Позивачем складено страховий акт, відповідно до якого було визнано вищеозначену подію страховим випадком. Відповідно до пункту 7.2 договору № 11 від 21.02.2008 року у Позивача виник обовязок сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування на протязі пятнадцяти днів після складання акту та надання страхувальником всіх необхідних документів, що мають відношення до страхового випадку.

Позивач виконав свої зобовязання перед страхувальником та перерахував на його рахунок 69569, 57 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковими касовими ордерами № 204 від 21.04.2009 року, № 658 від 03.12.2008 року, № 38 від 26.01.2009 року, № 288 від 02.06.2009 року, № 628 від 19.11.2008 року

20 березня 2009 року Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 17392, 39 грн. відповідно до умов договору № 91-Т/08-2 від 27.02.2008 року та договору перестрахування № 20/07 від 01.06.2007 року (з переліком документів, зазначених у пункті 8.1 договору № 20/07 від 01.06.2007 року).

Відповідач повідомив Позивача про неможливість прийняти рішення щодо виплати частки відшкодування, оскільки при розгляді пакету документів виявлено відсутність копії паспорта, ідентифікаційного коду отримувача виплати.

На вимогу Відповідача, 11.06.2009 року Позивач листом від 03.06.2009 року надіслав Відповідачу копії паспорта, ідентифікаційного коду та розпорядження страховика.

Відповідно до вимог пункту 8.1 договору № 20/07 від 01.06.2007 року у Відповідача виник обовязок здійснити виплату страхового відшкодування на користь Позивача протягом 10 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів, тобто не пізніше 25.06.2009 року.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Враховуючи вищенаведене, суд встановлює порушення господарського зобовязання з боку Відповідача в частині своєчасної та у повному обсязі сплати суми страхового відшкодування за договором № 20/07 від 01.06.2007 року, яке мало бути сплаченим до 25.06.2009 року у сумі 17392, 39 грн. Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 17392, 39 грн. визнається обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Факт неналежного виконання господарського зобовязання Відповідачем встановлений і по суті не спростований, отже Позивач має право на стягнення з Відповідача 3 % річних у розмірі 1372, 33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3356, 73 грн. Тому вимоги в цій частині визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страховий капітал»(01004, м. Київ, Печерський район, вул. Кропивницького, будинок 6, квартира 2, ідентифікаційний код 32206908) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»(69104, м. Запоріжжя, Комунарський район, вулиця Малиновського, будинок, 16, ідентифікаційний код 02307292) 17392 (сімнадцять тисяч триста девяносто дві) грн. 39 коп. сума основного боргу, 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 33 коп. 3 % річних, 3356 (три тисячі триста пятдесят шість) грн. 73 коп. - інфляційні втрати та 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.