Рішення № 21989610, 06.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-2/1193-201206.03.12 За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

ДоТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»

Про стягнення 7442,57 грн.

Суддя І.О. Домнічева

Представники:

від позивача

від відповідачаШупик О.А.

не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 7442,57 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді матеріалів справи встановлено, що:

12.05.2011р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту №530521405.11.

Предметом даного договору є страхування майнових інтересів потерпілого, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Мітцубісі»д.р.н. НОМЕР_1.

16.08.11р. по вул. Ново-Костянтинівській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля та автомобіля «Форд», д.р.н. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3. під управлінням водія ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Оболонського районного суду м. Києва від 22.009.2011р., ДТП сталося в результаті порушення ОСОБА_2. Правил дорожнього руху України та останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП.

За умовами договору позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №8296 від 16.09.2011р.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Крім того, відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»від 04.01.2001р. №2745-III до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальній за заподіяний збиток.

Як вбачається, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»за полісом № ВС/4711029.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих, і страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Крім того, ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин вимоги позивача підлягають стягненню в сумі 6932,57 грн., тобто за мінусом франшизи в розмірі 510,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант»(м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11; код ЄДРПОУ 21618844) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33; код ЄДРПОУ 16285602) 6932 (шість тисяч девятсот тридцять дві) грн. 57 коп. - суму страхового відшкодування та 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяІ.О. Домнічева

Повне рішення складено 12.03.2012р.