Рішення № 21989612, 05.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/7905.03.12 За позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."

про стягнення 185312,37 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."

до Державного підприємства Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 21145,29 грн.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Ягічева Н.І.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача

за первісним позовом: ОСОБА_1. предст. за довір.;

від відповідача

за первісним позовом: ОСОБА_2. предст. за довір.;

ОСОБА_3. предст. за довір.

У судовому засіданні 05.03.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." про стягнення з відповідача 185312,37 грн. штрафних санкцій за порушення договору поставки №02.2-14/4.3-18, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2011 порушено провадження у справі №35/79, розгляд справи призначений на 11.04.2011.

У судовому засіданні 11.04.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 18.04.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2011 №35/79 прийнята до розгляду зустрічна позовна заява ТОВ "Ю.С.А." про стягнення з ДП "Міжнародний аеропорт Бориспіль" 21145,29 грн., з яких: 2830,08 грн. пеня; 438,93 грн. інфляційні збитки, 468,96 грн. 3% річних, 2599,80 грн. збитків у зв'язку із відмовою в прийнятті палива; 14789,52 грн. збитків у вигляді витрат на оплату послуг за надлишковий простій вагонів та довший термін охорони вантажу.

У судовому засіданні 18.04.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 16.05.2011.

У судовому засіданні 16.05.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 20.05.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2011 №35/79, на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, зупинено розгляд справи до вирішення пов'язаної з нею справою №25/011-11 за позовом ТОВ "Ю.С.А." до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання недійсним п.10.1 договору поруки №02.2-14/4.3-18 від 28.04.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2011 №35/79, на підставі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначений на 03.10.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 17.10.2011.

У судовому засіданні 17.10.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 19.10.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 21.10.2011.

21.10.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла уточнена позовна заява, у прийнятті якої судом відмовлено з огляду на положення ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.11.2011.

Згідно розпорядження Заступника голови господарського суду міста Києва від 21.10.2011, призначено колегіальний розгляд справи №35/79 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Шаптала Є.Ю,

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 розгляд справи призначений на 30.11.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 26.12.2011.

Згідно розпорядження Заступника голови господарського суду міста Києва від 21.12.2011, з урахуванням поданої суддею Борисенко І.І. заяви, призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Шаптала Є.Ю., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2011 розгляд справи призначений на 01.02.2011.

У судовому засіданні 01.02.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 20.02.2012.

У судовому засіданні 20.02.2012 представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.03.2012.

В судовому засіданні 05.03.2012, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2010 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі позивач за первісним позовом, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (далі відповідач за первісним позовом, постачальник) було укладено господарський договір поставки 02.2-14/4.3.-18 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник постачає продукти нафтоперероблення рідкі (бензини, паливо дизельне) на умовах DDP (08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП МА "Бориспіль") відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000, виданих Міжнародною торговою палатою під №560, а замовник приймає та оплачує, в асортименті, кількості та за ціною згідно із Специфікацією: бензин марки А-95 у кількості 60 тон загальною вартістю 552 600,00 грн. та паливо дизельне марки Л-0.20-62 у кількості 400 тон загальною вартістю 3 000 000,00 грн.

Згідно із п. 2.1. договору ціна договору становить 3 552 600,00 грн.

Як передбачено п. 4.1. договору товар поставляється поетапно, окремим партіями, згідно з письмовими заявками замовника. Поставка товару здійснюється на підставі заявок встановленої сторонами форми (Додаток №2), які передаються засобами поштового, факсимільного або електронного зв'язку. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар. Підтвердження отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, повідомлення факсимільного, електронного або іншого зв'язку.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що постачальник повинен підготувати товар до вивезення, про що повідомити замовника. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку необхідної кількості товару протягом 12-го календарного дня після отримання письмової заявки від замовника з вказанням необхідних обсягів товару.

Відповідно до п. 3.1 договору замовник протягом 10-ти банківських днів з дати поставки кожної партії товару та після підписання сторонами відповідної накладної на фактично поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за первісним позовом були направлені відповідачу заявки №60-23/5-10 від 09.06.2010 , № 60-23/5-11 від 05.07.2010 та №60-23/5-19 від 16.09.2010 на поставку бензину та дизельного палива, які, як свідчать наявні на них підписи представників відповідача, були отримані:

заявка №60-23/5-10 від 09.06.2010 отримана 09.06.2010 о 14:30;

заявка № 60-23/5-11 від 05.07.2010 отримана 06.07.2010 о 09:40;

заявка №60-23/5-19 від 16.09.2010 отримана 17.09.2010 о 12:10.

Отримання заявок представниками відповідача за первісним позовом відповідає діловій практиці сторін, що склалася в ході виконання договору, що підтверджено сторонами у наданих поясненнях.

Згідно із вказаним заявками позивач за первісним позов просив поставити товар, передбачений договором у наступні строки та кількості:

за заявкою №60-23/5-10 від 09.06.2010 - у строк з 09.06.2010 по 02.07.2010 поставити 216- 324 т. дизельного палива та 12-15 т. бензину А-95;

за заявкою № 60-23/5-11 від 05.07.2010 - у строк з 06.07.2010 по 16.07.2010 поставити 144-180 т. дизельного палива та 12-15 т. бензину А-95;

за заявкою №60-23/5-19 від 16.09.2010 у строк до 21.09.2010 поставити 12 т. бензину А-95.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що в порушення умов п.п. 4.1., 4.2. постачальник не здійснив своєчасну поставку товару відповідно до поданих заявок, у зв'язку із чим відповідач повинен сплатити передбачену договором неустойку у розмірі 185 173,19 грн., а також 139,18 грн. штрафу за прострочення терміну надання оригіналу протоколу випробування продуктів нафтоперероблення рідких.

Відповідач за первісним позовом у поданих запереченнях посилається на те, що позивачем невірно визначені строки отримання відповідачем заявок на поставку товару, а також на те, що п. 10.1. договору, на підставі якого здійснено нарахування неустойки, не відповідає вимогам ст. 231 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як свідчать наявні в матеріалах справи заявки на поставку товару №60-23/5-10 від 09.06.2010, № 60-23/5-11 від 05.07.2010 та №60-23/5-19 від 16.09.2010, видаткові та товарно-транспортні накладні, відповідачем за первісним позовом були порушені передбачені Договором зобов'язання щодо строків поставки товару.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно із ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що у разі порушення термінів поставки товару, зазначеного в п. 4.2. Договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни Договору, за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання постачальником зобов'язання за цим договором.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за порушення строків поставки товару пеню у розмірі 185 173,19 грн.

Суд не погоджується із наданими позивачем розрахунками, оскільки, як вбачається зі змісту п. 4.1. договору, партією товару є товар, поставлений згідно із однією письмовою заявкою. Таким чином, товар згідно із заявкою №60-23/5-10 від 09.06.2010 повинен бути поставлений у строк до 02.07.2010, за заявкою № 60-23/5-11 від 05.07.2010 - у строк до 16.07.2010, за заявкою №60-23/5-19 від 16.09.2010 у строк до 21.09.2010.

Як свідчать матеріали справи, товар згідно із заявкою №60-23/5-10 від 09.06.2010 був повністю поставлений відповідачем 09.07.2010, за заявкою № 60-23/5-11 від 05.07.2010 16.09.2010, за заявкою №60-23/5-19 від 16.09.2010 29.09.2010.

З урахуванням наведеного, розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару становить 121 664,38 грн. згідно із нижченаведеним розрахунком.

ЗаявкаЦіна договору Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

60-23/5-103552600,0003.07.2010 - 07.07.201059.5000 %9246.49

08.07.2010 - 09.07.201028.5000 %3309.27

60-23/5-113552600,0017.07.2010 - 09.08.2010248.5000 %39711.25

10.08.2010 - 16.09.2010387.7500 %57328.26

60-23/5-193552600,0022.09.2010 - 29.09.201087.7500 %12069.11

121 664,38

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені за несвоєчасну поставку нафтопродуктів підлягають частковому задоволенню у розмірі 121 664,38 грн.

Крім цього, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача 139,18 грн. штрафу за прострочення терміну надання оригіналу протоколу випробування нафтопродуктів.

Як передбачено п. 8.3. договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок за вимогою замовника відібрану пробу в момент відвантаження товару (представниками замовника сумісно з представниками постачальника) з автоцистерни надавати в Акредитований випробувальний центр продукції "УЦАХ-СЕПРО" для отримання заключення щодо якості товару. Оригінал протоколу випробування нафтопродуктів у 7-ми денний термін надається замовнику. У разі прострочення терміну надання оригіналу протоколу нафтопродуктів, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості партії товару, відібрану пробу якої передано до випробувального центру.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в цій частині, позивач за первісним позовом зазначає, що всупереч вимогам п. 8.3. договору протокол випробування нафтопродуктів, поставлених 31.05.2010 за видатковою накладною №Рн100531/004 наданий відповідачем лише 22.07.2010.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем за первісним позовом не було надано суду доказів на підтвердження порушення відповідачем п.8.3. договору, зокрема, не надано документів, що підтверджують поставку товару та його вартість, документів щодо відібрання проби пального і передачі її до випробувального центру продукції "УЦАХ-СЕПРО", а також не надано протоколу випробування нафтопродуктів. Пояснень щодо неможливості подання вказаних доказів позивачем за первісним позовом суду не надано.

Враховуючи неподання позивачем вищезазначених доказів, суд позбавлений можливості встановити наявність порушення відповідачем за первісним позовом строку надання позивачу оригіналу протоколу, передбаченого п. 8.3. договору.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача 139,18 грн. штрафу за прострочення терміну надання оригіналу протоколу випробування нафтопродуктів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню у сумі 121 664,38 грн.

З огляду на часткове задоволення первісного позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.С.А. завернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом про стягнення з Держаного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" 21 145,29 грн., з яких: 2 830,08 грн. пеня; 438,93 грн. інфляційні збитки, 468,96 грн. 3% річних за прострочення оплати товару, 2599,80 грн. збитків у зв'язку із відмовою в прийнятті палива; 14789,52 грн. збитків у вигляді витрат на оплату послуг за надлишковий простій вагонів та довший термін охорони вантажу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач не здійснював своєчасну оплату поставленого товару згідно видаткових накладних №Рн100514/003 від 14.05.2010, №Рн100519/001 від 19.05.2010, №Рн100521/003 від 21.05.2010, №Рн100527/001 від 27.05.2010, №Рн100709/004 від 09.07.2010, №Рн100709/005 від 09.07.2010, безпідставно відмовився приймати поставлений товар 19.07.2010, 21.07.2010, 27.07.2010, внаслідок чого завдав позивачеві за зустрічним позовом збитків у розмірі 2599,80 грн., а також безпідставно затримував строки розвантаження поставленого дизельного палива, у зв'язку із чим позивач поніс збитки у вигляді витрат на оплату послуг за надлишковий простій вагонів та за довший термін охорони вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтями 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що при затриманні строку оплати замовник сплачує постачальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладених норм закону та умов договору, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за порушення строків оплати товару пеню у розмірі 2830,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 438,93 грн., проценти річні у розмірі 468,96 грн.

Суд не погоджується із наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком інфляційних втрат, який здійснений без врахування Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97. Враховуючи, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, та зважаючи на те, що прострочення оплати товару становить щонайбільше 11 днів, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а тому зустрічні позовні вимоги про стягнення пені та процентів річних підлягають задоволенню у сумі 2830,08 грн. та 468,96 грн. відповідно згідно із розрахунками позивача.

Як передбачено ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Цивільно-правова відповідальності за завдані збитки, за загальним правилом, настає за наявності наступних необхідних умов: неправомірної поведінки заподіювача збитків, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками і вина заподіювача збитків. При цьому відсутність хоча б однієї із вищезазначених умов виключає можливість застосування мір цивільно-правової відповідальності.

Суб'єктом відшкодування збитків відповідно є особа, яка їх завдала.

З урахуванням зазначеного, вказані обставини входять до предмету доказування у справі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення збитків, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач безпідставно відмовився прийняти поставлений товар 19.07.2010, 21.07.2010, 27.07.2010, внаслідок чого завдав позивачеві за зустрічним позовом збитків у розмірі 2599,80 грн. у вигляді повторної доставки автоцистерн.

Всупереч вимогам, передбаченим ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на встановлений пропускний режим у ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", позивачем не надано доказів прибуття транспорту з нафтопродуктами до відповідача за адресою, вказаною у договорі, а також не надано документальних підтверджень встановлення (визначення) коефіцієнту заробітної плати та собівартості 1 км. пробігу, використаних у наданому позивачем розрахунку збитків.

Позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді витрат на оплату послуг за надлишковий простій вагонів та за довший термін охорони вантажу у зв'язку з безпідставною затримкою відповідачем строків розвантаження поставленого дизельного палива, суд вважає необґрунтованими, оскільки одержувачем вантажу згідно накладної № 33561753 на маршрут або групу вагонів та платником згідно із накопичувальними картками №06071348, 12071397 є ТОВ "Фірма Октан", а не позивач.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 3 299,04 грн.

Також, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України Судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат, позивачем за зустрічним позовом надані угода про надання правової допомоги від 15.03.2011, укладена із адвокатом Мисенко Ярославом В'ячеславовичем, акт виконаних робіт від 01.04.2011 до вказаної Угоди, видатковий касовий ордер №60 від 01.04.2011, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, довіреність від 11.04.2011 на представництво позивача за зустрічним позовом.

Згідно із ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, враховуючи вимоги ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає їх обґрунтованими та таким, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 248,14 грн.

З огляду на часткове задоволення зустрічного позову судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача і відповідача за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (03680, М. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, корпус 21, ідентифікаційний код 25392923) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код 20572069) 121 664,38 грн. (сто двадцять одну тисячу шістсот шістдесят чотири гривні 38 грн.) - пені за несвоєчасну поставку товару, 1 216,64 грн. (одну тисячу двісті шістнадцять гривень 64 коп.) - державного мита та 154,94 грн. (сто п'ятдесят чотири гривні 94 коп.) витрат на ІТЗ судового процесу.

В іншій частині первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (03680, М. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 4, корпус 21, ідентифікаційний код 25392923) 2 830,08 грн. (дві тисячі вісімсот тридцять гривень 08 коп.) - пені за несвоєчасну оплату товару, 468,96 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 96 коп.) процентів річних, 32,99 грн. (тридцять дві гривні 99 коп.) - державного мита, 36,82 грн. (тридцять шість гривень 82 коп.) - витрат на ІТЗ судового процесу, 1 248,14 грн. (одну тисячу двісті сорок вісім гривень 14 коп.) - витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Головуюча суддяМ.Є. Літвінова

Судді Н.І. Ягічева

Є.Ю. Шаптала

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.03.2012