Постанова № 21987268, 14.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" березня 2012 р. Справа № 5024/1498/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши

касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м.Дніпропетровськ

на рішеннявід 04.10.2011 р. господарського суду Херсонської області

та постановувід 20.12.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 5024/1498/2011 господарського суду Херсонської області

за позовомдочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Дніпротранс", м. Херсон

про стягнення 123667,21 грн.

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі –позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Дніпротранс" (далі –відповідач) про стягнення 104738,89 грн. основного боргу, 4049,66 грн. пені, 12149,71 грн. інфляційних втрат, 2728,95 грн. 3% річних за договором №21.06.10/354-ТД від 21.06.2010 р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.10.2011 р. (суддя Немченко Л.М.) у справі № 5024/1498/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 104738,89 грн. основного боргу та судові витрати. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. (судді: Журавльов О.О. –головуючий, Михайлов М.В., Ярош А.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафнихсанкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 530, 610, 615, 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 218 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Скаржник зазначає, що за умовами договору оплата за виконані роботи повинна бути здійснена через 10 днів після дати підписання двостороннього акту, який підписаний 27.07.2010 р. Тому нарахування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.06.2010 р. між сторонами був укладений договір № 21.06.10/354-ТД, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з підйому в ДОК та ремонту теплохода "Медногорск", а відповідач –прийняти та оплатити роботи згідно умов договору.

Пунктами 3.2, 4.5 договору передбачено складання двостороннього акта на виконані роботи після їх завершення, а також обов'язок відповідача здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи на протязі 10 діб з дня підписання акта приймання-передачі.

Судами встановлено факт невиконання відповідачем встановленого договором обов'язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого був задоволений позов в частині стягнення 104 738,89 грн. основного боргу.

Однак, підставою для відмови в позові про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату виконаних робіт за період з 09.08.2010 р. по 21.06.2011 р. став висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що сторонами не погоджений строк остаточних розрахунків за договором. Тому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем зобов'язання настав у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, яка була здійснена позивачем лише 05.07.2011 р.

Однак такі висновки судів не можна визнати законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У пункті 4.5 договору прямо передбачений обов'язок відповідача здійснити остаточний розрахунок з позивачем на протязі 10 діб з дня підписання акта приймання-передачі.

Як встановлено судами, на виконання п. 3.2 договору 27.07.2010 р. між сторонами був підписаний відповідний двосторонній акт прийняття судна з ремонту (а.с. 22).

Отже, згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України та умов п. 4.5 договору саме з дати підписання вказаного акту, тобто з 27.07.2010 р., почав перебіг десятиденний строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт.

Суди попередніх інстанцій, у порушення приписів ст. 43 ГПК України, на вказані умови договору уваги не звернули, внаслідок чого дійшли передчасних висновків про непогодження сторонами строків остаточних розрахунків за договором.

Разом з тим, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність нарахування позивачем сум штрафних санкцій.

          За таких обставин оскаржувані судові рішення у частині відмови в задоволенні позову підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа у вказаній частині –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

          При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити правомірність нарахування позивачем сум штрафних санкцій та розглянути справу у відповідній частині згідно вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючисьст. 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Херсонської області від 04.10.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. у справі №5024/1498/2011 у частині відмови в позові про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних скасувати.

3.          Справу №5024/1498/2011 у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді                                                                                 В.М. Коваленко

                                                                                          О.Є. Короткевич