Постанова № 21987135, 13.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. Справа № 5004/1700/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Муравйов О.В.

Полянський А.Г.

Яценко О.В. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали

касаційної скаргиУправління капітального будівництва Луцької міської ради

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року

у справі№ 5004/1700/11

господарського судуВолинської області

за позовомУправління капітального будівництва Луцької міської ради

доПриватного підприємства "Глорія-Буд-Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОбслуговуючого кооперативу "Луцький дім"

пророзірвання контракту Н-Х-1 (№7)/05/02/69 від 22.02.2005 року

в судовому засіданні взяли участь представники сторін від

позивача

третьої особи ОСОБА_1 дов. № 80/12.1-2 від 28.02.2012 року, ОСОБА_2. дов. № 79/12.1-2 від 28.02.2012 року,

Сухін І.С. наказ № 1 від 28.07.2010 року ВСТАНОВИВ:

Управління капітального будівництва Луцької міської ради звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до приватного підприємства "Глорія-Буд-Плюс" (далі за текстом ПП "Глорія-Буд-Плюс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: обслуговуючого кооперативу "Луцький дім" про розірвання контракту Н-Х-1 (№7)/05/02/69 від 22.02.2005 року.

Рішенням господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року у справі № 5004/1700/11 позовні вимоги Управління капітального будівництва Луцької міської ради задоволено: розірвано контракт Н-Х-1(№7)/05/02/69 від 22.02.2005 року, укладений між Управлінням капітального будівництва Луцького міськвиконкому та ПП "Глорія-Буд-Плюс".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП "Глорія-Буд-Плюс" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 29.09.2011 року у справі № 5004/1700/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити Управлінню капітального будівництва Луцької міської ради у задоволенні вимоги про розірвання контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69 від 22.02.2005 року

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року апеляційну скаргу ПП "Глорія-Буд-Плюс" задоволено: рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року у справі № 5004/1700/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові Управлінню капітального будівництва Луцької міської ради до ПП "Глорія-Буд-Плюс" про розірвання контракту H-X-1 (№7)/05/02/69 від 22.02.2005 року було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління капітального будівництва Луцької міської ради звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, а рішення господарського суду Волинської області від 29.09.2011 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 179, 180, 318, 323 Господарського кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги Управління капітального будівництва Луцької міської ради про розірвання договору між Управлінням капітального будівництва Луцької міської ради та ПП "Глорія-Буд-Плюс" мотивовано тим, що відповідачем було порушено істотні умови контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого господарського суду від 29.09.2011 року та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Управлінню капітального будівництва Луцької міської ради виходив з того, що позивачем не дотримано порядку розірвання договору передбаченого умовами контракту.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відмову в задоволені позовних вимог про розірвання контракту, але з підстав неукладеності контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.02.2005 року між Управлінням капітального будівництва Луцького міськвиконкому (партнер 1) та ПП "Глорія-Буд-Плюс" (партнер 2) було укладено контракт Н-Х-1(№7)/05/02/69, відповідно до п. 2.1. якого предметом даної угоди є домовленість сторін про здійснення партнером 2 від свого імені за дорученням і за рахунок партнера 1 на визначеній земельній ділянці площею __ кв. м. комплексу організаційно-правових актів, в т.ч. приватно-інвестиційного спрямування, з метою здійснення проектних робіт для наступного поетапного спорудження багатоквартирного житла для мешканців обласного центру за адресою: вулиця Кравчука (40-Ж мікрорайон) у місті Луцьку.

Відповідно до п. 5.1. контракту даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного і належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Пунктом 5.2 контракту передбачено, що загальний строк спорудження об'єкту в цілому становить 18 (вісімнадцять) місяців.

22.08.2006 року Управлінням капітального будівництва Луцького міськвиконкому та ПП "Глорія-Буд-Плюс" було підписано протокол № 2 щодо контракту H-X-1 (№7)/05/02/69, яким сторони погодились продовжили строк спорудження об'єкту до 36 місяців.

Пунктом 5.6 контракту сторони погодили, що дострокове розірвання договору можливе лише за письмовою згодою сторін згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами вказаної норми змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді та в разі досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору такий правочин вважається укладеним. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а також ті умови, щодо яких сторонами обов'язково повинна бути досягнута згода.

Зі змісту умов оскаржуваного контракту вбачається, що досягнення та закріплення істотних умов в самому контракті H-X-1 (№7)/05/02/69 сторонами здійснено не було з огляду на наступне.

Предметом спірного правочину відповідно до п. 2.1. є домовленість сторін про здійснення партнером 2 від свого імені за дорученням і за рахунок партнера 1 на визначеній земельній ділянці площею __ кв. м. комплексу організаційно-правових актів, в т.ч. приватно-інвестиційного спрямування, з метою здійснення проектних робіт для наступного поетапного спорудження багатоквартирного житла для мешканців обласного центру за адресою: вулиця Кравчука (40-Ж мікрорайон) у місті Луцьку.

Так, зазначеним положенням оскаржуваного Контракту сторони погодили, що ПП "Глорія-Буд-Плюс" зобов'язується здійснити комплекс організаційно-правових актів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що предметом спірного Контракту не встановлено конкретних та чітких умов, які сторони мали на меті досягнути, а будь-яких додаткових угод, які б конкретизували вказані положення, сторони не укладали.

Крім того, для виконання умов договору відповідач, відповідно до п. 2.1. Контракту, мав здійснити комплекс робіт на визначеній земельній ділянці, яку згідно абзацу 2 п. 3.2. спірного правочину відповідач зобов'язувався прийняти згідно Земельного кодексу України у постійне користування від позивача обумовлену цим договором земельну ділянку.

Згідно приписів ст. ст. 92, 123 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Проте, спірним Контрактом Управління капітального будівництва Луцького міськвиконкому та ПП "Глорія-Буд-Плюс" не визначили площі такої ділянки, її кадастрового номеру для встановлення розміру та меж такої ділянки в натурі (на місцевості).

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що матеріали справи не містять належних доказів надання в користування відповідачу визначеної земельної ділянки для здійснення організаційно-правових актів, в т.ч. приватно-інвестиційного спрямування, з метою здійснення проектних робіт для наступного поетапного спорудження багатоквартирного житла для мешканців обласного центру та закріплення такого права в акті на право постійного користування.

Верховний Суд України в п. 8 Постанови Пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 зазначив, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що при укладенні Управлінням капітального будівництва Луцької міської ради та ПП "Глорія-Буд-Плюс" контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69 не було досягнуто всіх істотних умов договору встановлених законодавством, а тому наслідком такого недотримання є визнання спірного контракту таким, що не є укладеним.

Відповідно до положень ст. 651 Цивільного кодексу України розірвано може бути лише укладений договір.

Отже, неукладений правочин не створює прав та обов'язків для сторін, а тому підстави для розірвання контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69 відсутні.

Оскільки не вірне застосування норм матеріального права при винесені постанови апеляційним господарським судом не призвело до помилкових висновків колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні позову, але з інших підстав.

Абзац 3 п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011 року № 11 зазначає, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова від 06.12.2011 року не призвела до прийняття неправильного судового рішення, а тому не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, якою було відмовлено в задоволенні позову про визнання контракту Н-Х-1(№7)/05/02/69 розірваним.

Згідно вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Не вірне застосування норм матеріального права при винесені постанови апеляційним господарським судом не призвело до помилкових висновків, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, якою було відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Управління капітального будівництва Луцької міської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 5004/1700/11 залишити без задоволення.

2.Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 5004/1700/11 залишити без змін.

ГоловуючийО.В. Муравйов

СуддіА.Г. Полянський

О.В. Яценко