Постанова № 21987118, 14.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"14" березня 2012 р. Справа № 5004/1658/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.

суддівГубенко Н.М.

Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на ухвалу від

та на постанову

відгосподарського суду Волинської області

13.10.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

17.11.2011

у справі

господарського суду№ 5004/1658/11

Волинської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТЗВ ВТКФ "Буковина" прозвернення стягнення на предмет іпотеки у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Дацюк В.М.;

- відповідача

- третя особаповідомлений, але не з'явився;

повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.10.2011 у справі №5004/1658/11 (суддя Черняк Л.О.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 (колегія суддів у складі: Філіпова Т.Л.–головуючий, Саврій В.А., Маціщук А.В.), накладено арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, 13.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 13.10.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 у справі № 5004/1658/11.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17.08.2011 Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно позивач звернувся із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки № 6487 від 16.07.2007.

Заява позивача мотивована тим, що 12.06.2007 між АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції та АТЗВ ВТКФ "Буковинка", ТОВ ВКФ "Луцьккондитер" було укладено генеральну кредитну угоду № 010/08-11/1872; в забезпечення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/08-11/1872 від 12.06.2007 та всіх додаткових угод до неї, між позивачем та АТЗВ ВТКФ "Буковинка" було укладено договір іпотеки від 16.07.2007; відповідно до п. 1.2 договору іпотеки, в забезпечення виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору, іпотекодавець (АТЗВ ВТКФ "Буковинка") на умовах передбачених даним договором, передає в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - комплекс, загальною площею 20 385,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Миколи Ковальчука, 13; пунктом 4.1.4 договору іпотеки № 6487 від 16.07.2007 передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, в наступну заставу, тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядженням предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це з боку іпотекодержателя; пунктом 4.1.11 договору додатково передбачено обов'язок іпотекодавця негайно повідомити іпотекодержателя про зміну документів, що стосуються предмету іпотеки; відповідно до п. 4.2.4 та п. 4.1.3 договору реалізація предмета іпотеки можлива лише з письмової згоди іпотекодержателя за умови одночасного погашення суми боргу, або за умови одночасної зміни проданого предмета іпотеки за погодженням з іпотекодержателем іншим майном тієї ж вартості; 03.07.2007 між АТЗВ ВКТФ "Буковинка" та ТОВ "Новітні крохмальні технології" укладено договір комісії, відповідно до якого ТОВ "Новітні крохмальні технології" надано право на продаж від його імені нерухомого майна (переданого в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 16.07.2007); 30.01.2009 між ТОВ "Новітні крохмальні технології" та ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" було укладено договір купівлі-продажу майна (переданого в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 16.07.2007) в простій письмовій формі; рішенням господарського суду Рівненської області від 02.11.2009 у справі № 3/172 договір купівлі-продажу від 30 січня 2009 року між ТОВ "Новітні крохмальні технології" та ТОВ "Торговий дім "Поларт-Трейд" визнано дійсним; рішенням зборів засновників ТОВ "Поларт-Інвест", оформлених протоколом від 11.01.2011 № 1, ТОВ "Торговий дім" Поларт-Інвест" передало ТОВ "Поларт-Інвест" у власність майно (передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 16.07.2007) вартістю 4 900 000 грн. як внесок до статутного фонду Товариства; відповідно до свідоцтва про право власності від 11.03.2010, виданого Волинським обласним бюро технічної інвентаризації, власником спірного майна є ТОВ "Поларт-Інвест".

Задовольняючи заяву позивача, місцевий господарський суд визнав її обґрунтованою, встановив пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що майно передане позивачу в іпотеку, відповідно до договору іпотеки від 16.07.2007, неодноразово відчужувалось без його згоди; з огляду на те, що згідно з ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою; дійшли висновку про те, що є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову ґрунтується на матеріалах справи, а обраний та застосований судом першої інстанції захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених ним висновків.

Враховуючи викладене, оскаржувані ухвала та постанова відповідають нормам процесуального права, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 13.10.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2011 у справі № 5004/1658/11 залишити без змін.

Головуючий суддя                     Т.П. КОЗИР

Судді           Н.М. ГУБЕНКО

          Л.Б. ІВАНОВА