Постанова № 21987113, 15.03.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"15" березня 2012 р. Справа № 5008/801/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К.,

Вовк І.В.,

Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Аутдор-Шарк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року у справі № 5008/801/2011 за позовом Закарпатського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" до приватного підприємства "Аутдор-Шарк" про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року Закарпатський транспортний прокурор звернувся в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України в особі Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" відокремленого підрозділу "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 15391,03 грн. і пені в сумі 518,39 грн. у зв’язку з не виконанням зобов’язання з оплати за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів у період з листопада 2010 року по червень 2011 року за договором від 10.09.2007 року № 14.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відокремлений підрозділ "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" уточнив заявлені вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 13067,73 грн. і пеню в сумі 605,89 грн. враховуючи умови додаткової угоди від 28.01.2011 року № 4 до договору від 10.09.2007 року №14.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.09.2011 року (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 13067,73 грн. і пеню в сумі 605,89 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року (судді Бонк Т.Б., Мурська Х.В., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, і припинити провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення попередніх судових інстанцій є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиву на касаційну скаргу від прокурора до суду не надходило.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, між державним територіально-галузевим об’єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Станція Ужгород" та приватним підприємством "Шарк" укладено договір від 10.09.2007 року №14 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях. Предметом даного договору є надання позивачем в експлуатацію приватному підприємству "Шарк" місць для розміщення спеціальних конструкції на пристанційній території у кількості п’яти одиниць розміром 6х3 кв.м.

Згідно з довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство "Шарк" 25.02.2010 року здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язані з реорганізацією.

30.09.2010 року між позивачем та відповідачем укладено додаток №3 до договору №14 від 10.09.2007 року (стороною якого виступало приватне підприємство "Шарк", що ліквідовано). Згідно з цим додатком сторони домовились про зміну п.11 договору щодо юридичних адрес та банківських реквізитів сторін.

Додатковою угодою від 28.01.2011 року №4 до договору №14 від 10.09.2007 року сторонами вирішено внести зміни до п. 6.3 договору і викласти його в наступній редакції: "Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 23,00 грн. за один квадратний метр спеціальної конструкції в місяць, без врахування ПДВ та ПНР." Згідно з п. 6 зазначеної додаткової угоди, вона набуває чинності з моменту підписання і поширюється на період правовідносин з 01.10.2010 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів у період з листопада 2010 року по червень 2011 року, розмір якої розрахований позивачем на підставі п. 6.3 договору.

Висновки судів про задоволення позову мотивовано тим, що розрахунок заборгованості в сумі 13067,73 грн. за користування відповідачем спеціальними конструкціями здійснений позивачем у відповідності до погоджених сторонами умов п. 6.3 договору. Судами зазначено, що наведеним пунктом договору передбачено визначення площі кожної спеціальної конструкції, і, оскільки площа кожної конструкції складає 18 кв.м (6м*3м), загальна площа 5 конструкцій складає 90 кв.м.

При цьому, судами обох інстанцій спростовано доводи відповідача про те, що зміст п. 6.3 договору суперечить чинному законодавству, а саме пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, яким, зокрема, передбачено, що площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу.

Так, судами зазначено, що згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. При цьому, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, лише у випадках, коли цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що Типові правила розміщення зовнішньої реклами, на які посилається відповідач, а також інші акти цивільного законодавства, не містять прямої заборони встановлення в договорі іншого порядку визначення площі місця розташування рекламного засобу, а також з огляду на те, що укладеним між сторонами договором, який є чинним, передбачено встановлення плати за один квадратний метр спеціальної конструкції, висновки судів про безпідставність заявлених відповідачем заперечень проти розрахунку суми заборгованості є правильними і обґрунтованими.

За таких обставин, правильним є і висновок судів про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 605,89 грн. пені, нарахованої позивачем на підставі п. 6.5 договору за прострочення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми належної до сплати.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Аутдор-Шарк" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Вовк І.В. Кондратова І.Д.